Як правильно годувати кота, скільки разів на день давати корм

Здоров’я вашого кота напряму залежить від їжі, якою ви його годуєте, від раціону та частоти годування. Збалансоване харчування є одним із найважливіших чинників здоров`я вашого улюбленця, це вкрай важливий аспект, на які власник тварини повинен звернути увагу.

Як правильно годувати кота

Кота можна годувати натуралкою, спеціально приготованими для нього стравами, але не їжею зі свого столу або готовими сухими чи мокрими кормами.

Не можна змішувати в одній порції сухий корм і натуральні продукти — для їх перетравлення потрібні різні ферменти, таке харчування спричиняє надмірне навантаження на травну систему кішки.

Чим годувати кота, значною мірою залежить від його віку, комплекції, стану здоров’я, а також індивідуальних уподобань.

Кастрація часто призводить до набору ваги, в цьому разі звичні порції потрібно зменшити на 15-25%. Крім того, з раціону стерилізованих тварин краще виключити рибу, оскільки надлишок фосфору та магнію підвищує ризик розвитку сечокам’яної хвороби.

Як правильно годувати кота натуралкою

Для забезпечення потреби дорослої тварини в білках, вуглеводах і жирах раціон кішки повинен складатися на 60-70% з тваринного білка – це м`ясо, риба, субпродукти тваринного білка, а також з вуглеводів та клітковини, які містяться в кашах, овочах, ягодах, зелені. В обмеженій кількості в раціоні повинні бути яйця, нежирні кисломолочні продукти.

М’ясо, птиця, субпродукти потрібно давати кішці щодня. Найкраще годувати котів нежирною яловичиною, телятиною, м’ясо кролика, курки, індички. Перед цим їх необхідно відварити або виморозити. Всі субпродукти, найкраще брати яловичі ич курячі необхідно варити, сирим можна давати тільки серце, але його попередньо потрібно виморозити.

Рибу давати не частіше 1-2 рази на тиждень, перед цим її необхідно відварювати, та витягнути всі великі кістки

Молоко дорослим тваринам краще не давати, а кисломолочні продукти низької жирності — ряжанку, кефір, кисле молоко, сир досить давати коту 2-3 разів на тиждень, так само як і маленький кусочок сиру.

Яєчний жовток можна давати в сирому і відвареному вигляді, білок — тільки вареним не частіше 2 разів на тиждень.

Каші з круп готують на бульйоні, розбавленому водою молоці, добре розварюють, додають в них трохи вершкового або рослинної олії.

З овочів корисні гарбуз, сирі або відварені, у вигляді пюре, натерті морква, буряк, горошок, цвітна капуста. Їх можна підмішувати потроху до каш, м’ясних страв, оскільки смак овочів котам зазвичай не подобається.

Категорично заборонено годувати кішок баклажанами та сирою картоплею, а от вареною картоплею — можна, вона багата на вуглеводи та може служити джерелом енергії.

Важливе джерело вітамінів для котів – свіжа зелень, петрушка, кріп, салат і шпинат.

Як правильно годувати котів кормами

• Норми годування вже розраховані й написані на упакованні, але щоб цим знанням скористатися, потрібні ваги. Щоб правильно годувати кота, і тварину, і корм треба зважувати. Ви можете думати, що кішка важить 3 кг, а в ній давно всі 3600, і ви не вгадаєте, скільки грамів сухого корму конкретного виду поміщається в чашку або іншу мірну місткість.
• Не перегодовувати кота, бажано давати порції трохи меншого обсягу, ніж рекомендується в інструкції.
• Під час годівлі кота сухим кормом, потрібно давати багато свіжої води, денний обсяг випитого повинен втричі перевищувати обсяг порцій.
• Комбінувати сухі й вологі корми, бажано одного виробника.

Скільки разів на день годувати кота

Якщо кіт не страждає порушеннями харчової поведінки, не схильний до обжерливості, наприклад, можна залишити йому всю норму на день. Але правильніше буде розподілити корм на два годування — вранці та ввечері.

Якщо кіт чи кішка ще підлітки, краще трохи збільште норму та розділіть її на три приймання.

Кількість корму на порцію залежить не тільки від ваги й габаритів кішки, але і від класу кормів – корму преміумкласу кішці потрібно буде менше, ніж звичайного

У вагітних кішок та кішок, що годують кошенят, потреба в калоріях, вітамінах вища. Харчування кішки, яка годує кошенят, має бути більш частим, кількість годувань в день збільшується до 4-6, а розмір порції визначають в індивідуальному порядку.

Літніх кішок потрібно годувати частіше та меншими порціями.

Котів із надмірною вагою потрібно годувати менше, інший варіант – годувати менш калорійним кормом. На думку ветеринара Андрія Пінчука: “Годувати потрібно 2-3 рази на день, кошенят – 3-4 рази чітко дотримуючись вказаного грамажу. Часто власники просто насипають корм у мисочку, і котик сам собі дозує і їсть, коли має бажання. Такий метод також має право на життя, але потрібно переважити кількість корму, яку тварина з’їдає за добу, і переконатися, чи хвостатий не переїдає”.

Читайте також:

10 знаменитих клоунів: від смішних до жахливих

Зазвичай клоуни смішать і створюють веселощі. Але часом їхня поява викликає протилежну реакцію – особливо у тих, хто страждає на коулрофобію (страх перед клоунами). Чому їх бояться? Ймовірно, лякає незвичайний грим. А може, справа у сучасній моді на зловісних клоунів. Одне безсумнівно: вони були популярні завжди, а деякі здобули всесвітню славу.

Портал Joy-pup.com склав список найвідоміших клоунів в історії. Одні справді веселі та добродушні, інші – не дуже.

1. Джозеф Грімальді

Англійський актор Джозеф Грімальді вважається батьком сучасної клоунади. Саме він створив образ Джоя – комічного персонажа британської арлекінади, першого клоуна з білим обличчям та посмішкою до вух. Він-таки першим придумав класичний костюм шалених кольорів, смішні гримаси та акробатичні трюки. Слава Грімальді була такою гучною, що у лондонських церквах досі проводяться заупокійні служби на його честь.

2. Грок

Швейцарського акробата Шарля Адрієнна Веттаха називали «королем клоунів» и «найвидатнішим клоуном Європи». Він обрав клоунське амплуа з 1903 року і тоді ж узяв псевдонім «Грок». Невдовзі йому набридло циркове оточення, і він почав виступати в мюзик-холах. З його легкої руки розпочалася нова ера клоунади: багатьох жанрових артистів запрошували у водевілі та інші сценічні вистави.

Грок був не лише віртуозним гімнастом та жонглером, а ще й обдарованим музикантом і часто грав на різних інструментах під час своїх номерів. Сьогодні на згадку про нього проводиться міжнародний фестиваль клоунської майстерності, де кращий із кращих отримує приз – «Золоту маску Грока».

3. Карандаш

Маленький чоловічок у смішному ковпаку з потішною собачкою Кляксою – так виглядав великий клоун Карандаш, якого насправді звали Михайло Миколайович Румянцев. Спочатку він працював «під Чарлі Чапліна», але згодом виробив власний неповторний сценічний образ, вдало доповнений кумедним чорним скотч-тер’єром. Він славився дотепними політичними жартами, настільки тонкими та невинними, що владі просто не було до чого причепитися.

4. Еммет Келлі

Кому потрібні радощі та потіха, коли валиться цілий світ? Келлі чітко вловив настрої публіки в роки Великої Депресії і пішов всупереч традиції. Він створив «Сумного Віллі» (Weary Willie) – убогого волоцюжку в лахмітті з вічно невдоволеною мармизою. Мабуть, найбільшим успіхом користувався його коронний номер: він намагався зібрати пляму світла від прожектора і щиро дивувався, коли вона щезала. Кажуть, Келлі запозичив свій неперевершений образ у справжніх волоцюг тієї епохи.

5. Олег Попов

Він не тільки геніальний клоун, а ще й справжній герой. Ще зовсім молодим та недосвідченим Олег Попов вийшов на арену замість провідного клоуна Московського цирку, коли той сильно травмувався. Так почалася його історія. В 1956 році Олег Попов став улюбленим клоуном СРСР, брав участь у перших гастролях радянського цирку в Західній Європі і здобув світове визнання. Найбільш відомий його образ – «Сонячний клоун», добродушний простак в кумедних штанях у смужку та величезному картатому кашкеті.

6. Клоун Бозо

Він не тільки геніальний клоун, а ще й справжній герой. Ще зовсім молодим та недосвідченим Олег Попов вийшов на арену замість провідного клоуна Московського цирку, коли той сильно травмувався. Так почалася його історія. В 1956 році Олег Попов став улюбленим клоуном СРСР, брав участь у перших гастролях радянського цирку в Західній Європі і здобув світове визнання. Найбільш відомий його образ – «Сонячний клоун», добродушний простак в кумедних штанях у смужку та величезному картатому кашкеті.

7. Рональд МакДональд

Можливо, цей клоун теж подобається дітям, проте деякі дорослі вважають його вкрай потворним. Рональд МакДональд став талісманом світової мережі закусочних «Макдоналдс» в першій половині 1960-х, а вигадав його комік і телеведучий Уіллард Скотт. На початку XXI сторіччя під час спеціального опитування виявилось, що його знають 95% молодих американців. Це викликало занепокоєння громадських активістів, які упевнені, що Рональд сприяє дитячому ожирінню, рекламуючи шкідливу їжу. Він, як і раніше, залишається клоуном-спікером «Макдоналдс», але з’являється у їхній рекламі досить нечасто.

8. Клоун Красті

Мабуть, цей екранний клоун може скласти конкуренцію славетному Бозо. Один із найбільш знаних героїв мультсеріалу «Сімпсони», чиє справжнє ім’я Гершель Шмойкель Пінхас Йерухам Крастофскі – доволі похмурий тип. Він курець, п’яничка, гравець та цинік, який вічно потрапляє в різні халепи, ним же й створені: то заборгував мафії, то ухиляється від податків. Незважаючи на усі вади, Барт та Ліза Сімпсони залишаються його відданими прихильниками. У 2014 році ширилися чутки, ніби Красті планують вбити, але, на щастя, вони не підтвердилися.

9. Джон Уейн Гейсі

Цілком вірогідно, що з цього серійного вбивці почався тренд злих клоунів. В 1970-х Джон Гейсі заманив до свого дому, закатував та вбив 33 підлітків і юнаків. Перш ніж вчинити жахливі злочини, він виступав на дитячих святах та благодійних заходах під виглядом клоуна Пого. Незважаючи на зухвалу заяву «Клоунам прощаються навіть убивства», у 1980 Гейсі засудили до смертної кари, і в 1994-му стратили через смертельну ін’єкцію.

10. Пеннівайз

Припускають, що маніяк Гейсі став прототипом клоуна Пеннівайза з роману Стівена Кінга «Воно». Це не просто зловісний клоун, а уособлення потойбічної демонічної сили, яка полює на дітей із вигаданого містечка Деррі, штат Мен. Пеннівайза визнано найстрашнішим клоуном у поп-культурі. Вважається, що в 2016 році, під час зйомок першої частини дилогії «Воно» страхітливий образ породив клоунську істерію: особи, переодягнені моторошними клоунами, почали з’являтися майже всюди. Втім, у другій частині трилера добро перемагає: монстра знищують назавжди.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями!

Чому люди бояться клоунів: результати нових досліджень та пояснення психологів

Професор психології Філіп Джон Тайсон вже 15 років проводить заняття з фобій. На початку кожного семестру він ставить своїм студентам одне й те саме питання: «Чого ви боїтеся?».

Грим та попкультура змушують людей боятися клоунів. Найвідоміший приклад – клоун Пеннівайз із роману Стівена Кінга «Воно»

Студенти зазвичай згадували павуків, змій і замкнуті простори, але завжди знаходилися і ті, хто говорив, що вони «бояться клоунів», сказав Тайсон, доцент кафедри психології в Університеті Південного Уельсу. Він захотів розібратися чому.

По теме

Почуття провини під час війни: психіатр пояснив, що робити українцям із цим станом

Як пише у своєму матеріалі The Washington Post, він та його колеги почали досліджувати «коулрофобію» чи страх перед клоунами, інформує «НБН». Хоча поширеність фобії клоунів не ясна, одне недавнє дослідження, проведене у Сполучених Штатах, показало, що близько 5 відсотків населення заявили, що бояться або дуже бояться клоунів. Команда Тайсона провела власні дослідження, щоб знайти більше 500 людей, які страждають від страху клоунів, а потім попросила їх оцінити свої почуття до клоунів.

• Як часто вони думали про клоуни?
• Що б вони зробили, якби зустріли на вулиці клоуна?
• Як давно вони бояться клоунів?

У ході, можливо, першого такого дослідження, присвяченого витокам страху клоунів, команда Університету Південного Уельсу помітила деякі чіткі закономірності. Дослідження під назвою “Страх перед клоунами: дослідження етіології коулрофобії” було опубліковано в журналі Frontiers in Psychology. Хоча дослідження не ґрунтується на репрезентативній вибірці населення, його результати дозволяють зрозуміти причини, через які деякі люди бояться клоунів, сказав Тайсон.

Одним із найдивовижніших відкриттів є те, що для багатьох людей “страшний особистий досвід спілкування з клоуном не був основним фактором страху”, сказав Тайсон. Натомість люди казали, що клоуни їх налякали, бо:

1. Ви ніколи не зможете точно знати, про що думає клоун. Може бути важко зрозуміти, що насправді відбувається в голові клоуна з намальованою посмішкою чи похмурим поглядом. “Є щось у нездатності читати вирази обличчя”, – сказав Тайсон. «І той факт, що за макіяжем може бути щось приховане та небезпечне лякає».
2. Клоуни непередбачувані. Клоуни змушують деяких людей сміятися, але вони часто поводяться непередбачено, чого звичайні люди ніколи не зробили б (наприклад, бризкають водою з квітки або сигналять у гудок). За словами Тайсона, люди, які бояться павуків, говорять щось подібне, побоюючись, що павук несподівано стрибне на них.
3. Перебільшені риси обличчя клоуна викликають занепокоєння. Великий червоний ніс, яйцеподібна голова, пишне неонове волосся. Здається, що люди бояться істот, які виглядають майже як люди, але не зовсім, так само, як деяких людей лякають ляльки, інопланетяни чи роботи.
4. Клоуни в кіно – це страшно. Багато хто з опитаних також заявив, що їхній страх частково викликаний фільмами за участю страшних клоунів, таких як Хоакін Фенікс у «Джокері» або Пеннівайз, демонічний клоун із «Воно» Стівена Кінга.

Страх перед клоунами не зовсім заснований на вигадках. Відомо, що масовий вбивця Джон Уейн Гейсі, який убив щонайменше 33 хлопчики-підлітка та молодика в районі Чикаго, розважався на дитячих святах під ім’ям «Клоун Пого». У трейлері документального фільму Netflix про Гейсі він почув на плівці слова, що “клоунам може зійти з рук усе, що завгодно”.

Джокер – один із найпопулярніших клоунів-убивць у масовій культурі. У різні роки його образ втілили на екрані видатні актори: Хоакін Фенікс (2019), Хіт Леджер (2008), Джек Ніколсон (1989), Сезар Ромеро (1966).

Джон Девісон, клоун, викладач, режисер та дослідник Лондонського столичного університету, сказав, що повідомлення про коулрофобію не збігаються з тим, що він бачить сам чи чує від інших акторів. Він розповів, що за 38 років занять клоунадою лише двічі стикався зі страхом перед клоунами. За його словами, клоуни зазвичай не намагаються нервувати або збивати з пантелику публіку під час виступу.

Насправді, зовсім навпаки. Мета полягає в тому, щоб зобразити людину, яка безпорадна, вразлива і, по суті, не має жодного уявлення про те, як влаштований світ. Клоуни хочуть, щоб глядачі сміялися з їхніх виступів, але вони також намагаються змусити людей співчувати їхньому персонажу, який часто «перебуває у владі нашого суспільства».

Тайсон та його колеги вивчають, чи викликають певні аспекти клоунського гриму, зокрема, біла та червона фарба, страх чи фобію.

Джеймс Гревілл, викладач психології в Університеті Південного Уельсу, сказав, що одна з теорій полягає в тому, що біла фарба на обличчі може сприйматися як «смертельна блідість» і неживість, і цього слід уникати. А червона помада чи акценти на обличчі клоуна можуть здатися загрозливими, тому що вони відбивають нашу обережність щодо крові чи заразної інфекції.

Френк МакЕндрю, професор психології в Нокс-коледжі в Гейлсберзі, штат Іллінойс, сказав, що він «твердо вірить», що клоуни мають «чудові наміри» розважати публіку, але це не змінює того, чи будуть деякі люди насторожі, коли бачать клоуна .

Люди не хочуть ставати об’єктом жартів. Ніхто не виходить із спілкування з клоуном з гідністю. Для багатьох людей, які хочуть добре себе представити на публіці, клоун є загрозою.

У 2016 році МакЕндрю став співавтором дослідження під назвою «Про природу жахів», в якому взяли участь понад 1300 осіб, щоб краще зрозуміти поведінку та характеристики, які можуть змусити когось почувати себе наляканим. В одному розділі респонденти оцінили 21 професію від «зовсім не страшно» до «дуже страшно».

Клоунада набрала найвищий бал серед групи, її рівень жаху вищий, ніж у таксидерміста чи працівника похоронного бюро.

За словами МакЕндрю, існує велика невизначеність щодо взаємодії із клоуном. Ви не впевнені, як він відреагує, і це може нервувати.

Між клоунами та жахами існує дуже простий зв’язок. Я думаю, що ми стали їх боятися не тому, що люди почали поміщати їх у будинки з привидами. Я думаю, їх помістили в будинки з привидами, бо люди з самого початку вважали їх моторошними.