Термінологія трансгендерності: непатологізуючий небінарний підхід

Існуюча термінологія по трансгендерності містить у собі патологізуючий та бінарний дискурс. Активісткам та активістам, які стоять на позиціях депатологізації та руйнують гендерні бінарності, потрібна нова термінологія, позбавлена додаткових значень, що суперечать ідеології, яку ми пропагуємо.

У статті пропонується термінологія, за допомогою якої можна обійти цю проблему. Нижче поняття «стать» розкладено на ряд компонентів, введено поняття «гендерно-статевий простір», побудоване на складових статі та гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , а трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. розглядається як зміна координат у гендерно-статевому просторі. Окрім того, пояснюються причини небажаного використання ряду медичних термінів.

Компоненти статі та гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою).

Біологічна «стать»

Існує багато біологічних ознак, які називають «статевими». На якій підставі деякі риси називають «статевими» на відміну від усіх інших? Бінарний поділ на «статевий» vs. «не статеві» біологічні особливості можливий лише в бінарному дискурсі в контексті зачаття, запліднення, вагітності… Якщо ми сприймаємо світ таким, яким він є, позбувшись нав’язаної культурою бінарної призми, і визнаємо, що навіть на біологічному рівні існує більше різноманітності, ніж «біологічні жінки» і «біологічні чоловіки», а насправді у кожної людини своя біологічна стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. , то саме поняття «стать» стане ілюзорним і втратить сенс.

Коли ви починаєте послідовно деконструювати ідеї, які більшість людей не ставлять під сумнів, існує небезпека залишитися без опори, на якій могли б базуватися подальші пояснення. Тому, хоча в системі, яку я пропагую, статі немає, щоб пов’язати її з існуючими поняттями, я змушена використовувати звичні терміни, і я буду продовжувати писати «стать», але варто пам’ятати, що це слово є лише тимчасовою опорою. Воно використовується для пояснення, що, фактично, ніякої статі, як і її компонентів, не існує.

Вирізняють різні складові статі. Вирізняють їх по-різному. Сам факт, що їх можна вирізнити по-різному, свідчить про спекуляцію цієї конструкції. На мій погляд, такий поділ є лише педагогічним маневром, потрібним для того, аби показати, що «стать» є немонолітною і небінарною конструкцією. Для цілей цієї статті я вважаю важливим виділити наступні «компоненти» «статі»:

Хромосомна «стать». У цьому випадку «стать» у людини означає набір хромосом X і Y. Крім добре відомих наборів XX і XY, у циснормативній термінології відомих як «жіночий» і «чоловічий», існує багато варіантів із поєднанням трьох, чотирьох і т.д. хромосом в одному наборі. Не маючи змоги віднести такі випадки до бінарної моделі жінка Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. /чоловік, квірфобне суспільство називає їх синдромами та патологіями (Клайнфельтера.).

Генетична «стать». Вона визначається наявністю (у цьому випадку така «стать» називається «чоловічою») або відсутністю («жіночою») гена SRY. У більшості випадків ген SRY розташований на Y-хромосомі, але іноді й на X-хромосомі. Тобто є люди, організми яких суспільство визначає як «чоловічі», але вони мають XX хромосоми, і люди з «жіночими» організмами та XY хромосомами. У циснормативному мисленні ці стани ще називають синдромами — у першому випадку — де Ла Шапель, у другому — Свайра.

Гонадна «стать». Гонади — це залози, які виробляють «статеві» гормони — яєчники та яєчка. Під час внутрішньоутробного розвитку вони утворюються з «безстатевих» прогонад, які під дією фактору TDF (testis-determination factor) перетворюються на яєчка, а за його відсутності — в яєчники. Фактор TDF кодується геном SRY (див. генетична стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. ). На цьому рівні також є різні варіанти, включаючи наявність гонад різних типів, як окремих, так і об’єднаних в одну залозу.

Гормональна «стать». Після утворення гонади починають виробляти гормони, які в циснормативній термінології називають «жіночими» або «чоловічими». Тут можна не намагатися провести якусь чітку межу, оскільки кількість вироблених гормонів плавно змінюється в широкому діапазоні навіть в однієї людини в різні періоди життя.

Морфологічна «стать». Сюди відносяться різноманітні зовнішні особливості організму — будова статевих органів, розмір грудей, ріст волосся тощо. Кожну з цих ознак можна виділити в окрему складову «статі».

На кожному з перерахованих вище рівнів (крім генетичного), є більш як два варіанти, що підриває теорію бінарності та існування чіткого поділу на «жінок» і «чоловіків» на рівні біології. На підтвердження цієї теорії все, що в неї не вкладається, оголошується патологією.

Гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою).

Поширене визначення гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). фактично визначає гендерну роль, тобто — набір очікуваних від людини моделей поведінки. Однак таке вузьке визначення не підходить, коли ми починаємо говорити про трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. . Гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). включає всі соціально детерміновані аспекти «статі», такі як паспортна стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. або гендерне виховання. Також від соціальних факторів залежать стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. /гендерне сприйняття і навіть морфологічна та гормональна стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. (див. нижче). Спроба знайти вичерпне визначення гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). призводить до розуміння того, що гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). не є компонентом статі, а є характеристикою ступеня соціального конструювання інших компонентів.

Гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. — це відчуття приналежності до соціальної групи «жінок», «чоловіків» чи якоїсь іншої, ототожнення себе із цією групою. Гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. конструюється соціально стосовно прийнятої в суспільстві гендерної схеми, яка своєю чергою є соціально-конструйованою. У бінарній гендерній системі може бути чотири ідентичності: жіноча, чоловіча, бігендерна (жіноча і чоловіча почергово) і агендерна (ні жіноча, ні чоловіча). У гендерно-небінарному суспільстві може існувати більше гендерних ідентичностей. Люди, які заперечують гендерні бінарності, часто ідентифікують себе як гендер-квіри. Після руйнування гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. , теоретично, повинна зникнути, оскільки не буде гендерних груп, з якими можна себе ідентифікувати.

У тому ж значенні, що й гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. , іноді використовується термін «психічна стать» або « стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. мозку». Ця термінологія підтримується сторонницями та сторонниками біологічних теорій трансгендерності, які стверджують, що відчуття себе «жінкою» чи «чоловіком» визначається під час внутрішньоутробного розвитку. Активістам, які виступають проти біологічних теорій, краще утриматися від цієї термінології та використовувати слова «гендерна ідентичність».

Стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. vs. гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , або біологія vs. соціальна конструкція

Для досягнення своїх політичних цілей фемінізм протиставить біологічну «стать» гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). . Мета, в її примітивному розумінні, полягає в тому, щоб показати, що «біологічні жінки» можуть займати ту саму соціальну позицію (гендерну роль), що й «біологічні чоловіки».

Попри доцільність використання бінарності між статтю і гендером Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). (фактично — гендерною роллю), у деяких контекстах шляхом виділення компонента статі можна усвідомити штучність такого поділу. Одним з яскравих прикладів є вирізнення статі/гендерного сприйняття. Це стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. /гендер, які інші люди приписують нам на основі їхнього сприйняття (заданого культурою) того, як мають виглядати «жінки» та «чоловіки». Я на власному досвіді переконалася, що на те, як мене сприймають інші, впливають як біологічні фактори (рівень гормонів, волосся на обличчі), так і соціальні (одяг, поведінка). Таким чином, стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. /гендерне сприйняття не можна однозначно віднести ні до біологічної статі, ні до гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). .

Іншими прикладами поєднаної дії біологічного та соціального є гормональна та морфологічна стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. . Зміну гормональної статі можна провести шляхом прийому гормональних препаратів, доступ до яких визначається соціальними факторами (отримання рецепта, вартість ліків). Те ж саме спостерігається і в разі морфологічної статі, яку можна змінити хірургічним шляхом. Можливість та/або необхідність проведення цих операцій визначається законодавством та наказами, наявністю кваліфікованих хірургів та фінансовою доступністю. У випадку інтерсексуальних дітей, операції над ними проводять через бінарні уявлення про те, якими мають бути «біологічні жінки» чи «біологічні чоловіки».

Аналогічно, акушерська «стать» (і «паспортна « стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. , що випливає з нього) визначається не тільки біологічними ознаками дитини, але й тим, які з ознак медичний персонал вважає «жіночими», а які «чоловічими».

Де чітка межа між гендером Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). і біологічною статтю? Де можливість протиставити біологію соціальній конструкції? Не всі компоненти статі/гендеру можна однозначно віднести до однієї з цих категорій. Правильно вважати, що на деякі компоненти більше впливають біологічні фактори, а на інші соціальні.

Гендерно-статевий простір

Визначення. Гендерно-статевий простір це N-мірний простір, побудований на компонентах статі/гендеру, де N — число компонентів.

Оскільки компоненти статі/гендеру можна вибирати по-різному, число N буде різним і залежатиме від цілей. Питання про взаємну залежність компонентів буде розглянуто в окремій статті.

Жінки Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. та чоловіки

Після розкладання поняття «статі» на окремі компоненти стає зрозуміло, що немає єдиної ознаки, за якою людей можна класифікувати як «жінок» і «чоловіків». Таким чином, поняття «жінка» та «чоловік» деконструюються. Що ж лишається? Ці поняття залишаються лише як самоназви, чи гендерні ідентичності. Таким чином, жінкою слід називати людину, яка вважає себе жінкою, а чоловіком — людину, яка вважає себе чоловіком.

Тут необхідно згадати про «генетичних/біологічних жінок і чоловіків» (часто скорочуються до ГГ і ГМ — genetic girl і genetic male). Дивно, що «генетичними» називають себе ті, хто не робили аналіз ДНК. У випадку ж з «біологічними» людьми незрозуміло, про який саме компонент статі йдеться. Однак головна проблема цієї фрази полягає в її циснормативності, за якої люди з певними хромосомами й геніталіями будуть мати ідентичності жінки Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. або чоловіка. Тому пропонується відмовитися від використання цієї термінології й говорити про «людей з XX-хромосомами» або «людей з вагіною» замість того, щоб говорити» біологічна жінка».

Трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво.

Визначення. Трансгендерні люди Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. — це люди, які змінюють свої координати (здійснюють перехід) у гендерно-статевому просторі.

Варіант визначення зі словами «змінюють свої координати» є формальнішим, тоді як «перехід» є сленговим терміном. Слово «перехід» тут має більш широке значення, ніж те, яке йому часто приписують у самій транс*спільноті, маючи на увазі зміну гормональної та/або морфологічної статі. Слід пам’ятати, що деякі компоненти статі при сучасному розвитку медицини неможливо змінити (генетичний, хромосомний, гонадний). Людині, яка змінює свої координати в гендерно-статевому просторі, можна приписати вектор переходу, спрямований з точки гендерно-статевого простору до переходу в точку після переходу.

Це визначення дозволяє уникнути патологізуючих слів про «невідповідність» (біологічної статі та гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). чи гендерної ідентичності), «неспівпадіння» та подібних, що зустрічаються в класичних визначеннях.

Нескінченно малий перехід, або ти теж трансгендер/ка

За якими координатами (компонентами статі/гендеру) повинен відбуватися перехід і якою довжиною має бути вектор переходу, щоб людина могла називатися трансгендерною?

На ці питання не можна однозначно відповісти. Навіть якщо людина здійснює малий перехід, вона вже може вважатися трансгендерною. Таким чином, трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. та цисгендерність Відсутність розбіжності між гендерною ідентичністю людини та статтю, приписаної їй при народженні, й відповідного бажання змінювати свої статеві та гендерні ознаки; людина, у якої приписана стать відповідає гендерній самоідентифікації є цисгендерною. Цисгендерність є протилежністю до трансгендерності. не є опозиційними взаємовиключними категоріями, але між ними існує плавний перехід.

Гендерквіри Збірний термін на позначення гендерних ідентичностей, експресій та інших проявів, які виходять за межі гендерно-бінарної системи; людина, що має таку ідентичність. Іноді використовується як синонім небінарності, проте гендерквір більшою мірою передбачає свідому систему переконань, яка відкидає гендерну бінарність як норму, причому незалежно від гендерної ідентичності самої людини, що дотримується таких поглядів. , агендери, гендерно-неконформні жінки Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. та чоловіки теж потрапляють у категорію трансгендерності на тій підставі, що вони змінили свою гендерну ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. або гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). стосовно того, як їх виховували. Нарешті, цисгендери — це також трансгендери Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. , тому що в процесі виховання набули гендерних ролей, відмінних від гендерно-нейтральних, які мали при народженні. Навіть якби вони нічого не змінювали, вони мали б нульовий вектор переходу, що робило б цисгендерність Відсутність розбіжності між гендерною ідентичністю людини та статтю, приписаної їй при народженні, й відповідного бажання змінювати свої статеві та гендерні ознаки; людина, у якої приписана стать відповідає гендерній самоідентифікації є цисгендерною. Цисгендерність є протилежністю до трансгендерності. окремим випадком трансгендерності.

Транссексуальність Застарілий термін на позначення трансгендерності, що походить з медичного дискурсу. Зараз іноді може вживатися на позначення тих випадків трансгендерності, в яких людина здійснює або прагне здійснити трансгендерний перехід таким чином, щоб максимально вписатися в гендерно-бінарну систему; людина, якій це властиво. vs трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво.

Термін «транссексуалізм» був введений М. Хіршфельдом в 1923 і популяризований Г. Бенджаміном, в книзі якого «Феномен транссексуальності» (1966) було проведено бінарний поділ на транссексуальних людей і трансвеститів через те, що перші потребували медичної допомоги. Таким чином, термін «транссексуальність» має медичне коріння. Нині МКБ-10 містить діагноз «транссексуалізм», який визначається як «бажання жити й сприйматися як представник протилежної статі», що додає цій термінології ще й гендерну бінарність — що не дивно, оскільки патологізація трансгендерності та гендерна бінарність випливають одна з одної та підтримують одна одну.

Термін «трансгендерність» використовується або як збірний, або як протилежність «транссексуальності». Вживання його в останньому сенсі створює медикалізуючу бінарність « трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. vs транссексуальність», яка часто призводить до вибудовування ієрархії за ознакою, чи є людина «справжньою транссексуалкою» або лише трансгендером. Почасти ця бінарність пов’язана з бінарним поділом на біологічну стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. і гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , у зв’язку з чим люди, які хочуть змінити гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). або стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. , називаються трансгендер(к)ами або транссексуал(к)ами. Як я й писала раніше, межі між біологічною статтю та гендером Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). не існує, так само як не існує її й між трансгендерністю та транссексуальністю Застарілий термін на позначення трансгендерності, що походить з медичного дискурсу. Зараз іноді може вживатися на позначення тих випадків трансгендерності, в яких людина здійснює або прагне здійснити трансгендерний перехід таким чином, щоб максимально вписатися в гендерно-бінарну систему; людина, якій це властиво. . Для відходу від цієї бінарності пропонується відмовитися від терміну «транссексуальність» та використовувати «трансгендерність» лише як збірний термін.

МтФ, ФтМ, «трансжінка» та інші некоректні терміни

Терміни МтФ і ФтМ у перекладі означають «з чоловіка в жінку» і «з жінки Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. в чоловіка». Головна проблема полягає у їх вживанні в якості іменників. Називаючи когось «МтФ», мають на увазі, що ця людина є не жінкою, а чимось середнім, що переходить «з чоловіка в жінку». Правильно називати людей відповідно до їх гендерної ідентичності, тобто, якщо хтось вважає себе жінкою, її необхідно називати жінкою, а не чимось іншим. У випадках, коли необхідно пояснити, що людина здійснила трансгендерний перехід Процес зміни статевих та гендерних ознак людини, зазвичай з метою приведення їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю. Може містити в собі зміну гендерної експресії, юридичне визнання гендеру та медичні втручання зі зміни статевих ознак гормональним, хірургічним або іншим шляхом. , до назви гендерної ідентичності можна додати слово « трансгендерний Процес зміни статевих та гендерних ознак людини, зазвичай з метою приведення їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю. Може містити в собі зміну гендерної експресії, юридичне визнання гендеру та медичні втручання зі зміни статевих ознак гормональним, хірургічним або іншим шляхом. /а», або скорочено «транс*». Отже, слова «транссексуалка», «МтФ» рекомендується замінити словосполученням «транс*жінка»; аналогічно, слова «транссексуал» та «ФтМ» рекомендується замінити на «транс* чоловік». Прикметник «транс*» є у цих випадках доповнювальним визначенням до іменників «жінка» та «чоловік». Тому небажано злите написання «трансжінка», де мається на увазі, що людина не жінка Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. , а «трансжінка», тобто є чимось відмінним від «жінки». Категорично неприпустиме використання окремого слова «транс*» як іменника.

Зміна чи корекція статі

Часто можна зустріти висловлювання про те, що трансгендерні/транссексуальні люди «потребують зміни/корекції статі». У цьому словосполученні кожне слово спірне. По-перше, незрозуміло, про яку «стать» чи її компоненті йдеться. Що ж до «зміни»/»корекції», то останній термін позиціонується як політкоректний, оскільки вважається, що він вказує на те, що бажання здійснити перехід для трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей не є примхою, а незалежною від їхніх бажань необхідністю. Тим самим слово «корекція» підтримує циснормативний Система переконань, властива гендерно-бінарній системі, у якій нормою вважається лише цисгендерність, а трансгендерність – відхиленням, що потребує виправлення, викорінення або обмеження в правах. дискурс і патологізуючу модель, маючи на увазі, що трансгендерність Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. є неправильним станом, який необхідно «відкоригувати», призвести до «правильного» стану (цисгендерності). З цієї причини активісткам та активістам, які виступають за депатологізацію гендерної варіативності та деконструкцію циснормативності, слід утримуватися від вживання цього слова. У цьому плані, слово «зміна» є найбільш підходящим, воно не містить додаткових сенсів.

Пре-, пост-, нон-

Тіла трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей виступають як поле битви різних політичних поглядів, тому не дивно, що люди вважають само собою зрозумілою згадку про будову наших геніталій та надають собі право вимагати від нас пояснення, що ми зробили з ними. У неявному вигляді це відбилося на термінології, яка використовується для класифікації трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей на тих, хто пройшли хірургічну операцію (пост-оп), не пройли (пре-оп) і не збирається проходити (нон-оп). Така класифікація також вказує на те, яку важливу роль суспільство приділяє геніталіям людей, особливо трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей. Термінологія, заснована на класифікації геніталій, не повинна використовуватися.

Інші неприпустимі терміни

Неприпустимо називати трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей інакше, ніж вони самі себе називають. Також неприпустимі терміни, що прийшли до нас з порноіндустрії: шимейл, тренні, ледібой та ін.

Неявна циснормативність Система переконань, властива гендерно-бінарній системі, у якій нормою вважається лише цисгендерність, а трансгендерність – відхиленням, що потребує виправлення, викорінення або обмеження в правах.

Нерідко можна зустріти фрази, авторки та автори яких намагаються підкреслити транс* інклюзивність, і для цього пишуть, наприклад, «захід для жінок і трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей». В інших місцях, де вказується гендер Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , пропонується обирати з опцій «жінка», «чоловік» та «трансгендер», або «жінка» та «транс*жінка». Таким чином, виходить, що жінки Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. /чоловіки не можуть бути трансгендер(к)ами, а трансгендер(к) — жінками/чоловіками. І трансгендерні люди Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. змушені обирати між своєю ідентичністю як трансгендер/ок і як чоловіків/жінок. Гарним вирішенням проблеми є використання у таких ситуаціях прикметника «цисгендерні» для тих жінок/чоловіків, які не є трансгендерними.

Транс-перехід в Україні: (не)відповідність стандартам прав людини

2016 рік став визначним для українських трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей, оскільки саме того року було суттєво змінено нормативну базу, що регулює процедуру транс-переходу Процес зміни статевих та гендерних ознак людини, зазвичай з метою приведення їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю. Може містити в собі зміну гендерної експресії, юридичне визнання гендеру та медичні втручання зі зміни статевих ознак гормональним, хірургічним або іншим шляхом. загалом і, зокрема, юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. – тобто отримання особистих документів, ім’я та гендерний маркер Позначення гендеру або статі людини в її документах посвідчення особи, таких як паспорт, свідоцтво про народження тощо. у яких відповідають гендерній ідентичності Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. особи. Залишилися в минулому такі вимоги, як обстеження протягом не менше 30 днів у психіатричному стаціонарі для отримання діагнозу, обов’язкове хірургічне втручання; такі обмеження, як перебування у шлюбі, наявність дітей до 18 років; такі структури, як єдина на всю Україну комісія з питань зміни (корекції) статевої належності.

Водночас, нова процедура все одно залишається далекою від ідеалу, бо визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). в ній і досі залежить від отримання діагнозу та проведення медичних втручань.

Це досить загальна оцінка якості чинної процедури, однак можна поглянути на її переваги та недоліки й більш детально. Міжнародна організація TGEU – «Трансгендерна Європа» – розробила для цього зручний інструмент: контрольний перелік умов, які мають виконуватися для нормативних документів, що регулюють процедуру визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , щоб вони були максимально сумісними з правами людини. Цей перелік можна знайти в публікації «Інсайту» – адаптованому перекладі відповідного матеріалу TGEU, на стор. 49.

Отже, ми пройдемо по всьому переліку критеріїв та проаналізуємо кожен з них – чи реалізована наведена в ньому умова в українській транс-процедурі. При цьому будемо використовувати такі оцінки:

«++» – умова явним чином прописана в нормативних актах, що регулюють процедуру;

«+» – умова не прописана прямо, проте з інших положень, інших нормативних актів або відсутності положень протилежного характеру можна зробити висновок, що вона виконується;

«±» – умова не прописана, і з положень нормативних актів випливає, що вона виконується лише частково або ж їх тексти залишають можливості для неоднозначних інтерпретацій;

«-» – умова не прописана прямо, і з інших положень можна зробити висновок, що вона не виконується;

«–» – положення нормативних актів, що регулюють процедуру, явним чином суперечать даній умові.

Нормативна база

Перш ніж переходити до аналізу, наведемо ті нормативні акти, які безпосередньо регулюють процедуру юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). в Україні і, отже, будуть розглядатися в першу чергу.

Набір таких документів включає в себе наступні:

Оскільки стаття невелика за обсягом, наведемо її текст повністю:

«На прохання пацієнта відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, йому може бути проведено шляхом медичного втручання в закладах охорони здоров’я зміну (корекцію) його статевої належності.

Особі, якій було здійснено зміну статевої належності, видається медичне свідоцтво, на підставі якого надалі вирішується питання про відповідні зміни в її правовому статусі».

Наказ Мінюсту № 96/5від 12.01.2011 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», п. 2.16.9.

Так само наводимо повний текст:

«На підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, складеного згідно з відповідним медичним свідоцтвом про зміну (корекцію) статевої належності, в актовому записі про народження цієї особи змінюються її власне ім’я, по батькові, стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. та, за потреби, прізвище у відповідному роді».

Наказ МОЗ № 1041від 5.10.2016 «Про встановлення медико-біологічних та соціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності та затвердження форми первинної облікової документації й інструкції щодо її заповнення».

Цим наказом встановлено форму «Медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності» – того документу, на основі якого, як випливає з попередніх нормативних актів, власне відбувається юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. – та підстави (показання), за яких воно має видаватися.

Уніфікований клінічний протоколпервинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гендерна дисфорія», затверджений Наказом МОЗ № 972від 15.09.2016.

Цей документ досить повно і детально регулює медичну частину процедури, яка передує отриманню зазначеного вище медичного свідоцтва. Більш докладний його опис можна знайти в публікації «Гендерна дисфорія від А до Я: клінічний протокол».

Згадані документи об’єднує те, що в усіх них фігурує термін «зміна (корекція) статевої належності», який є певним (хоча й некоректним, однак наразі саме він використовується в українському законодавстві) синонімом трансгендерного переходу Процес зміни статевих та гендерних ознак людини, зазвичай з метою приведення їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю. Може містити в собі зміну гендерної експресії, юридичне визнання гендеру та медичні втручання зі зміни статевих ознак гормональним, хірургічним або іншим шляхом. , ключовим моментом якого, в свою чергу, є юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. .

Таким чином, оцінки «++» та «–» можливі тільки в разі наявності відповідних умові положень в одному з цих чотирьох документів, на які надалі будемо посилатися за номерами 1), 2), 3), 4). Якщо для з’ясування того, виконується умова чи ні, доводиться звертатися до інших нормативних актів, які не стосуються процедури безпосередньо – це вже може бути лише «+» або «-».

Тепер, визначивши нормативну базу, підемо послідовно за списком критеріїв.

Критерії для процедури

Доступні окремі процедури для зміни імені та зареєстрованого гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). .

В Цивільному кодексі України є стаття 295, яка визначає право на зміну імені: «1. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я» та далі за текстом. На перший погляд здається, що це дійсно жодним чином не залежить від гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). . Однак повне ім’я в Україні складається з власного імені, по батькові та прізвища, і, як можна побачити, вільно змінювати по батькові ця процедура можливості не дає (це можливо лише за окремих обставин, таких як зміна батьком свого власного імені чи усиновлення). Хоча й прямої заборони на таку зміну теж немає, за відсутності чіткого регулювання на практиці її можна буде здійснити хіба лише шляхом судового рішення. Водночас, можливість зміни по батькові явно вказана у 2), але там вона залежить від зміни (корекції) статевої належності, тобто не є окремою процедурою. Отже, можемо зробити висновок, що умова виконується не для всіх випадків.

Ані 1) – 4), ані вищезгаданий Цивільний кодекс не накладають жодних обмежень на те, які імена може чи не може вибирати заявник. Водночас, це випливає з текстів лише непрямо. Рука вже тягнеться поставити «+», проте знову згадаємо, що повне ім’я включає в себе по батькові, яке людина не вільна вибирати та змінювати.

У тексті документу чітко вказано відповідальну установу (наприклад, адміністрація або суд).

Мова тут про установу, відповідальну за юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. , тобто фактично зміну документів посвідчення особи. Згідно з 2), відповідальною установою за зміну актового запису про народження особи є відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Що стосується медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності, отримання якого передує тому, відповідальна за його видачу установа також чітко вказана в 3): лікувально-консультативна комісія центру первинної медико-санітарної допомоги. Наче все ідеально, проте в 1) – 4) не зазначається, як має відбуватися визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). після змін в актовому записі про народження, тобто безпосередньо заміна документів, таких як паспорт, трудова книжка, документи про освіту тощо – для цього треба звертатися до інших нормативних актів, де ці питання регулюються на загальних підставах.

Тривалість безпосередньо юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). в 1) – 4) жодним чином не регламентовано. Можна пошукати загальний регламент у нормативах відповідальних відомств, проте, оскільки в терміни процедури ми маємо включати всі її обов’язкові етапи, важливіше поглянути на часові межі, встановлені в її медичній частині – 4). Там можна знайти наступне формулювання: «Оцінка [для встановлення діагнозу – І.І.] проводиться в амбулаторних умовах шляхом відвідувань пацієнтом лікаря-психіатра не менше ніж 2 роки» (стор. 23). Оскільки згідно з 3) наявність діагнозу «Транссексуалізм» за МКХ-10 є медико-біологічним показанням для отримання медичного свідоцтва, термін у 2 роки є невід’ємною частиною процедури. Він прописаний явно і швидким його точно не можна назвати.

Умов, які обмежували б доступ для певних категорій осіб за соціально-економічними ознаками явним чином, процедура не містить. Якщо, наприклад, у попередньому Наказі № 60 були такі протипоказання як «грубі порушення соціальної адаптації (відсутність роботи, постійного місця проживання, алкоголізм, наркоманія, антисоціальна поведінка тощо)», «виражене зниження інтелекту для адекватної оцінки можливих ускладнень», то в чинній її редакції подібного немає. Однак спробуємо пошукати, чи не виникають подібні обмеження непрямо.

Звернемо увагу насамперед на вартість процедури. Повторна видача свідоцтва про народження, як можна побачити наприклад тут, на момент написання коштує лише 0,51 грн., що не є обмежуючою сумою. Вартість отримання паспорту у формі ID-картки в разі обміну – 279 грн. за 20 днів або 366 грн. за 10 днів, що вже більше, але також не надмірно. Якщо ж поглянути на медичну частину процедури, то вартість її складових не регламентовано прямо і загалом у поточних українських реаліях вона може бути безкоштовною. Проте в 4) в якості обов’язкового методу лікування вказано гормональну терапію (стор. 17). Наразі можливості отримувати гормональні препарати безкоштовно чи за умовами медичного страхування в Україні для трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. пацієнтів немає. Отже, витрати на гормонотерапію фактично є неявною складовою процедури і можуть обмежувати в доступі до неї бідних людей, які не в змозі собі це дозволити на постійній основі.

Доступ до процедури осіб з обмеженою правоздатністю (неповнолітніх та осіб, які перебувають під опікою) регулюється явним чином.

Якщо інші базові документи не містять явних регулювань, то на 4) треба поглянути детальніше з точки зору умов, які впливають на можливість отримання медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності. Зокрема, там є наступні формулювання (стор. 12):

«Психіатричне обстеження дитини з проявами дискомфорту зумовленого невідповідністю статевого самовідчуття, статевою поведінкою та статтю, встановленою їм при народженні (і пов’язаною з цим гендерною роллю) в віці до 14 років проводиться за інформованою згодою обох батьків; після 14 років – обох батьків та дитини».

Також у підрозділі про критерії лікування знаходимо: «вік 14 років та старше (у разі лікування малолітньої особи необхідна письмова згода від офіційних представників (батьків, опікунів))» (стор. 27).

Нарешті, клінічний протокол містить окремий розділ «Особливості надання медичної допомоги дітям із гендерною дисфорією». В ньому бачимо наступне: «Дітям, за наявності у них гендерної дисфорії Відчуття дистресу та дискомфорту, яким може супроводжуватися розбіжність між гендерною ідентичністю та статевими йі гендерними ознаками людини, а також пов’язаними з ними суспільними очікуваннями. Може бути чинником до здійснення трансгендерного переходу, однак, не є обов’язковою умовою для цього. встановлюється діагноз «розлад статевої ідентифікації у дитячому віці», який після досягнення повноліття може бути переглянутий відповідно до діагностичних категорій у дорослих». Оскільки показанням для отримання медичного свідоцтва є діагноз «транссексуалізм», звідси випливає, що за процедурою неповнолітні отримати визнання не можуть, проте після досягнення повноліття можуть отримувати його автоматично, якщо пройшли медичну частину процедури в дитячому віці.

Тут є місце для дискусії щодо самого обмеження, прив’язаного до набуття повноліття, проте регулювання його за текстом документу є досить явним. Водночас, що стосується недієздатних осіб або осіб, правоздатність яких обмежена перебуванням у місцях позбавлення волі – жодних явних формулювань щодо них знайти у тексті неможливо.

Зауважимо, що наведені визначення частково суперечать закону «Про психіатричну допомогу» у статтях 11 та 12: «Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром: особи, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою»; «Амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром: особі, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою». Там само можна знайти й відповідні регулювання щодо осіб, які перебувають під опікою. Суперечності, однак, ще більш ускладнюють використання процедури (варто пам’ятати, що в таких випадках вищу силу має саме закон).

Особи з обмеженою правоздатністю залучені відповідно до їх особистих здібностей, і їх найкращі інтереси є предметом першочергового розгляду у всіх рішеннях, що них стосуються.

Цей пункт частково перегукується з попереднім, де наведено формулювання щодо інформованої згоди. З них випливає, що думка дитини віком до 14 років фактично може взагалі не братися до уваги. Що стосується підлітків у віці понад 14 років, тут уже наголошується на їх певну самостійність: «Враховуючи те, що розвиток статевої ідентичності є змінною величиною, бажано, щоб підліток самостійно задавав темп самопізнання при обстеженні та терапії. Підліток у віці старше 14 років може самостійно звернутися до лікаря загальної практики-сімейного лікаря» (стор. 35) та велике значення надається питанням конфіденційності. Далі (на стор. 37) є і більш чітке формулювання: «Лікар-психіатр дитячий має: 1) інформувати і виступати на захист дітей та підлітків з гендерною дисфорією та їх сімей у їх громадах». Та все ж те, що першочерговими у відповідних аспектах процедури є саме інтереси неповнолітніх чи інших обмежено правоздатних осіб, загалом не видно з тексту безпосередньо.

Доступ до процедури громадян, які проживають за кордоном, регулюється явним чином.

Жодної прямої згадки про таких громадян у документах 1) – 4) немає. Принаймні можливість отримання за межами України медичного свідоцтва, яке мають видавати центри первинної медико-санітарної допомоги, наразі виглядає сумнівно.

Знову ж таки, жодної конкретики з цього приводу у нашій нормативній базі знайти неможливо. Можна припустити, що діагноз F64.0 «транссексуалізм», отриманий за кордоном, має бути визнаний в Україні, оскільки базується на світовому стандарті МКХ-10. Так само, медичні втручання, зроблені за кордоном, за наявності документів, що їх підтверджують, мають бути враховані в Україні. Водночас, іноземний документ посвідчення особи, в якому визнається її гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. , не стане підставою для такого ж визнання в України без отримання діагнозу та медичного свідоцтва на загальних підставах. В будь-якому разі, відсутність чітких регулювань залишає широкий діапазон невизначеності та можливості зловживань у цих питаннях.

Доступ до процедури іноземних громадян, у тому числі біженців, регулюється явним чином.

Як і в попередніх пунктах, жодних прямих згадок в 1) – 4) немає. Якщо медичну частину процедури вони вочевидь можуть пройти та отримати медичне свідоцтво, то актового запису про народження у них в Україні немає, тож за зміною свідоцтва про народження, як і паспорту та інших базових документів посвідчення особи, їм доведеться звертатися до закордонних установ. А заміна, наприклад, посвідки на проживання здійснюється на основі цих документів, в яких їх особисті дані вже мають бути відповідно змінені на момент звертання.

Шукачі притулку та затримані негромадяни мають доступ до тимчасових положень негайної дії на час процедури отримання притулку або перебування під вартою.

Тут мається на увазі, що їм мали б видавати тимчасові документи посвідчення особи, в яких визнавалася б їх гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. . Нічого подібного в чинній процедурі в принципі не передбачено.

Серед 1) – 4) лише в 4) є окремі згадки про необхідність забезпечення конфіденційності, причому стосуються вони тільки підлітків. Наприклад, щодо психіатричного обстеження: «Результати обстеження є конфіденційними, інформація про особливості статевого самосприйняття, поведінки та гендерну роль можуть бути повідомлені батькам у разі згоди дитини та впевненості лікаря психіатра дитячого в тому, що це не приведе до виникнення кризової ситуації в групі первинної підтримки дитини» (стор. 12). Загалом же окремих механізмів, призначених для захисту приватного життя транс-людей у контексті процедури переходу та юридичного визнання, у цих документах не передбачається.

Натомість можемо звертатися до «Основ законодавства України про охорону здоров’я», де в статті 40 визначено поняття лікарської таємниці: «Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта». А також до більш загальних законодавчих актів, таких як Конституція України та Закон «Про захист персональних даних» – за якими, однак, ситуації, пов’язані з юридичним визнанням гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , можуть розглядатися лише на загальних же підставах.

Водночас, в «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» у п. 2.13 про зміну записів про прізвище, ім’я та по батькові сказано, що колишні дані просто закреслюються і поруч записуються нові. Крім того, реєстраційний номер облікової картки платника податків містить у собі цифру, в якій закодовано стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. власника – чоловічу або жіночу, при цьому механізму зміни цього номеру в українському законодавстві наразі немає. Все це аж ніяк не забезпечує захист приватних даних транс-людини у сфері праці після процедури.

Спеціалісти, які розкривають особисту інформацію про заявника без явного дозволу з його боку, мають бути притягнуті до відповідальності.

Тут знову ж таки не маємо нічого конкретного в документах, які регулюють процедуру, проте є стаття 145 Кримінального кодексу України «Незаконне розголошення лікарської таємниці»: «Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років».

Також є загальна стаття 182 того ж кодексу «Порушення недоторканності приватного життя», де сказано: «Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років». Окремо оговорюються також випадки, коли таке порушення вчиняється повторно.

Залучення або втручання у процедуру подружжя, дітей, колег по роботі або третіх осіб заборонено.

Подібна заборона у документах 1) – 4) наразі відсутня. Більше того, у клінічному протоколі 4) серед обов’язкових медичних втручань, які мають передувати визнанню гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , вказано психотерапію, і як один з її видів рекомендовано сімейну терапію (стор. 17–18). Також для неповнолітніх осіб, щоб отримати доступ до процедури, як уже зазначалося, потрібна інформована згода обох батьків (стор. 12).

В документі 3) наведено «медико-біологічні та соціально-психологічні показання для зміни (корекції) статевої належності» і, отже, саме відсутність таких показань може бути підставою для відмови у видачі медичного свідоцтва та наступного визнання. Основним у цих показаннях є наявність «транссексуалізму» за МКХ-10, встановлення ж цього діагнозу (або відмова), хоча й певною мірою регулюється 4), базується на досить розмитих критеріях і, отже, значною мірою залежить від конкретного психіатра – його поглядів та підходів, суб’єктивної оцінки ним пацієнта та його намірів.

Можливість заявника оскаржити рішення регулюється явним чином, як і установа, до якої подавати оскарження.

У тексті 4) щодо закладів третинної медичної допомоги є таке формулювання: «Лікар-психіатр ЗОЗ, що надає третинну медичну допомогу… переглядає діагноз, встановлений пацієнту на вторинній медичній допомозі, у разі незгоди з ним пацієнта» (стор. 13). Однак, це стосується лише оскарження діагнозу, щодо інших же етапів процедури подібних механізмів явно не прописано. При цьому, безумовно, залишається можливість подавати оскарження загальним судовим шляхом.

Введення законодавства у дію контролюється з метою його належного впровадження. У випадках, коли практика не відповідає законодавству, застосовуються засоби судового захисту або перегляду рішень.

Подібного контролю з боку української держави наразі немає і жодним чином не передбачено. Фактично, роль такої контролюючої установи беруть на себе громадські організації, як-от «Інсайт», які мають у складі юристів, готових у разі порушень законодавства вести судові справи. Проте така діяльність є власною добровільною ініціативою цих організацій, яку вони здійснюють за рахунок власних же ресурсів, а ніяк не зобов’язанням.

Критерії для вимог

Самовизначення заявника є єдиною підставою для визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). .

Згідно з 1), такою підставою в Україні є медичне свідоцтво про зміну (корекцію) статевої належності, для отримання якого відповідно до 3) та 4) у свою чергу необхідний діагноз «транссексуалізм» та здійснення медичного втручання. Отже, умова і близько не виконується.

Особа не повинна робити заяви про асоціювання себе з певним гендером Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). ; або забезпечено альтернативи до «чоловічого» та «жіночого».

Хоча тексти документів і не вимагають прямо робити подібну заяву, у 3) соціально-психологічні показання для зміни (корекції) статевої належності визначено як «дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивідуума і статтю, встановленою йому при народженні», передбачаючи тим чи іншим чином необхідність озвучування статевої (тобто гендерної) ідентичності. Що ж до альтернатив чоловічому та жіночому гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , таких в українському законодавстві не передбачено.

Запитів на будь-яке втручання або висновок третьої сторони, ані професійної (фахівець із психічного здоров’я тощо), ані приватної (батьки, подружжя, діти, колеги по роботі тощо) не робиться.

Згідно з 4), висновок психіатра, тобто отримання відповідного діагнозу від нього, є обов’язковою передумовою для визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). .

У запиті на підтвердження проведення хірургічної процедури, гормональної терапії або іншого медичного чи психічного лікування або стану немає потреби.

Форма медичного свідоцтва за 3) передбачає, що в ньому має бути вказано «обсяг медичного втручання в закладах охорони здоров’я щодо зміни (корекції) статевої належності (ендокринологічна терапія, хірургічне втручання та його обсяги тощо)». Також у 4) в якості обов’язкових методів лікування вказано психотерапію та гормональну терапію (стор. 17). Крім того, на стор. 26 можна знайти таке формулювання: «За бажанням пацієнта при проходженні медичних втручань з корекції статевої належності, а саме хірургічного втручання, може бути видане Медичне свідоцтво зі зміни (корекції) статевої належності», хоча в іншому місці (стор. 11) у схожому формулюванні йдеться просто про медичне втручання без його конкретизації.

Процедура не має обмежень за віком і повністю доступна для малолітніх та літніх заявників.

Обмежень за віком згори в документах 1) – 4) дійсно немає. Знизу ж ситуація складніша. Хоча таких обмежень не прописано явним чином, клінічний протокол 4) передбачає, що психіатричне обстеження дитини для встановлення діагнозу «в віці до 14 років проводиться за інформованою згодою обох батьків; після 14 років – обох батьків та дитини». Отже, якщо батьки не нададуть таку згоду, то й доступу до процедури малолітня чи неповнолітня особа отримати не зможе – хоча, як уже зазначалося у розділі критеріїв для процедури, закон «Про психіатричну допомогу» у статті 11 не передбачає потреби у згоді батьків у віці понад 14 років.

Крім того, умова наявності діагнозу «транссексуалізм» за медико-біологічними показаннями з 3) теж є обмежуючою, оскільки в дитячому віці встановлюється інший діагноз, який наразі не є показанням для видачи медичного свідоцтва. В 4) знаходимо пряму вказівку щодо цього: «Дітям, за наявності у них гендерної дисфорії Відчуття дистресу та дискомфорту, яким може супроводжуватися розбіжність між гендерною ідентичністю та статевими йі гендерними ознаками людини, а також пов’язаними з ними суспільними очікуваннями. Може бути чинником до здійснення трансгендерного переходу, однак, не є обов’язковою умовою для цього. встановлюється діагноз «розлад статевої ідентифікації у дитячому віці», який після досягнення повноліття може бути переглянутий відповідно до діагностичних категорій у дорослих» (стор. 35). Отже, виходячи з цього, юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. в Україні можна отримати лише починаючи з 18 років.

Найкращі інтереси дитини та право дитини бути залученою та почутою відповідно до її здібностей, що розвиваються, є переважними, в тому числі у випадках незгоди чи небажання підтримки з боку батьків чи опікунів.

Аналогічна умова вже розглядалася в розділі «Критерії до процедури» і було показано, що, попри окремі рекомендації зважати на самостійність підлітків та конфіденційність отриманої від них інформації, загалом про переважне дотримання найкращих інтересів дитини з тексту 4) стверджувати неможливо.

Діагностична оцінка гендерної ідентичності дитини та інші форми перевірки ідентичності дитини явним чином виключено.

Про це вже йшлося вище: діагностика, навпаки, є одним з ключових елементів процедури відповідно до 3) та 4).

Процедура повністю доступна для заявників, які перебувають у шлюбі або у зареєстрованому партнерстві.

Тут можна зробити невеликий історичний екскурс і згадати Наказ МОЗ № 60 – документ, який регулював медичну частину процедури до 2016 року. В ньому перебування у шлюбі прямим текстом входило до списку протипоказань. З чинного ж документу 3), яким було скасовано попередній, таке протипоказання разом з низкою інших було прибрано і, отже, більше подібного обмеження немає. Наразі вже відомо принаймні про один випадок, коли трансгендерна людина Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. , залишаючись у шлюбі, змогла отримати юридичне визнання й змінити документи.

Існуючий шлюб або зареєстроване партнерство має залишатися чинним без змін. Проте заявник і його партнер можуть за вільним бажанням перетворити свій шлюб на зареєстроване партнерство чи навпаки (якщо це доступно).

Умова на сьогодні не є релевантною для України, оскільки інституту зареєстрованих партнерств у нашій країні немає. Відповідно, якщо б його було введено, це мало б потягнути за собою і розроблення механізмів перетворення шлюбів на партнерства та навпаки, і як саме вони працювали б разом з процедурою визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , зараз можна тільки гадати.

Процедура повністю доступна для заявників, які є батьками або опікунами чи мають право відвідування дітей (незалежно від їх віку).

Можемо знову згадати Наказ МОЗ № 60, в якому наявність дітей у віці до 18 років подавалася як протипоказання. В чинних документах подібних обмежень більше немає.

Жодних згадок з цього приводу в документах 1) – 4) немає, але у статті 295 Цивільного кодексу «Право на зміну імені» знаходимо, що здійснення щодо заявника кримінального провадження, перебування його під адміністративним наглядом, у розшуку іноземними державами або наявність непогашеної судимості є підставами для відмови у зміні імені. Також є відкритими питання, як саме в разі перебування в місцях обмеження свободи буде реалізовуватися доступ транс-людини до необхідних для проходження процедури лікарів та медичних втручань, особливо таких як гормонотерапія, що потребують регулярного вживання медпрепаратів.

Заявник не зобов’язаний прожити протягом деякого часу відповідно до гендерної ідентичності (так званий «досвід реального життя») або використовувати запитуване ім’я.

Хоча й документи 1) – 4) не ставлять подібних вимог прямо, в 4) присутні такі формулювання щодо взаємодії з психіатром, на спостереженні у якого має перебувати трансгендерна людина Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. : «Лікар-психіатр обговорює з пацієнтом можливість почати гендерний перехід. Вони також оговорюють дату початку та фіксують його в ІПОіЛ [індивідуальний план обстеження і лікування – І.І.], аналогічно обговорюється частота відвідувань лікаря-психіатра пацієнтом з метою проведення поточного контролю за процесом лікування. При гендерному переході відбувається соціальна адаптація пацієнта в бажаній гендерній ролі Сукупність соціальних практик (занять, стилів поведінки, способів взаємодії), яка зазвичай сприймається в суспільстві як притаманна певному гендеру (в гендерно-бінарній системі – чоловічому або жіночому). . Роль лікаря-психіатра при гендерному переході полягає в допомозі пацієнту спрямувати правильний напрямок переходу, щоб оточення пацієнта приймало його в гендерній ролі Сукупність соціальних практик (занять, стилів поведінки, способів взаємодії), яка зазвичай сприймається в суспільстві як притаманна певному гендеру (в гендерно-бінарній системі – чоловічому або жіночому). , що співпадає з його ідентичністю» (стор. 25).

Зауважимо також, що одним з критеріїв придатності для хірургічних втручань є «принаймні, 12 місяців безперервного життя в гендерній ролі Сукупність соціальних практик (занять, стилів поведінки, способів взаємодії), яка зазвичай сприймається в суспільстві як притаманна певному гендеру (в гендерно-бінарній системі – чоловічому або жіночому). , яка збігається з гендерною ідентичністю» (стор. 33). З одного боку, хірургічні втручання не є обов’язковим видом медичних втручань і проводяться за вибором пацієнта; з іншого, неоднозначність у формулюваннях 4) («при проходженні медичних втручань з корекції статевої належності, а саме хірургічного втручання, може бути видане Медичне свідоцтво зі зміни (корекції) статевої належності» – стор. 26) може призводити до випадків, коли лікарі відмовлятимуться видавати медичне свідоцтво в разі, якщо хірургічне втручання не проведено.

Жодні інші особисті властивості, такі як зовнішність, сексуальна орієнтація Індивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. , інвалідність, здоров’я або соціальний статус не можуть бути належними підставами для відмови або відстрочки.

І знову можемо згадати попередній Наказ № 60, де були такі протипоказання як «гомосексуалізм, трансвестизм на фоні трансформації статевої ролі», «грубі порушення соціальної адаптації», «неможливість проведення ендокринної або хірургічної зміни (корекції) статевої належності у зв’язку з наявністю важких соматичних захворювань» та ін. В документах чинної процедури подібних обмежень уже немає.

Критерії для наслідків

Після прийняття рішення заявник вважається представником зареєстрованого гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). за будь-яких обставин.

На перший інтуїтивний погляд так і має бути, але насправді ситуація складніша, оскільки зміна паспорта як основного документа посвідчення особи не означає автоматичної зміни всіх інших документів людини, зокрема й тих, у яких є гендерний маркер Позначення гендеру або статі людини в її документах посвідчення особи, таких як паспорт, свідоцтво про народження тощо. . Це значить, що, наприклад, у пенсійних документах або документах щодо дітей людина буде розглядатися відповідно до того гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , який їй було приписано до визнання, доки вона сама не звернеться за їх зміною та не завершить її. Причому, оскільки на відміну від зміни свідоцтва про народження та паспорту такі процедури не завжди є чітко врегульованими, нема гарантії, що цей процес пройде швидко та без ускладень.

Після прийняття рішення заявник має всі (гендеровані) права і обов’язки нарівні з іншими представниками того ж зареєстрованого гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). .

Документи 1) – 4) не дають конкретної інформації з цього приводу, проте в інших нормативних актах можна знайти певні обмеження прав. Так, згідно з Додатком 1 «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 діагноз F64.0 «транссексуалізм» потрапляє в діапазон тих, за якими люди визнаються непридатними чи обмежено придатними до військової служби. Отже, транс-чоловік Трансгендерна людина, яка має чоловічу гендерну ідентичність. , що отримав цей діагноз для юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , на відміну від цисгендерних чоловіків буде автоматично звільнений від військового обов’язку.

Також, хоча це не є гендерованим правом, зауважимо, що «транссексуалізм» входить ще й у перелік діагнозів, за наявності яких в Україні заборонено усиновлення та удочеріння згідно з Наказом МОЗ № 479 від 20.08.2008. Хоча проект виключення його та низки інших діагнозів з цього переліку було підготовлено ще на початку 2017 року, на момент написання даного тексту його досі не затверджено, і ситуація лишається без змін.

Положення про рівність, спрямовані на захист заявника на підставі гендерної ідентичності, регулюються явним чином. (Наприклад, кримінальний кодекс, у якому тільки особа жіночої статі розглядається як жертва насилля, має дозволяти розглядати у якості жертв насилля також транс-чоловіків).

На сьогодні єдиний законодавчий акт в Україні, де гендерну ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. наведено як підставу для захисту – це Кодекс законів про працю, в якому у статті 2 1 заборонено дискримінацію за нею у сфері праці. Проте явним регулюванням це назвати не можна, оскільки конкретних механізмів розрізнення такої дискримінації та притягнення до відповідальності за неї там не прописано. При цьому в жодних інших законах гендерна ідентичність Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. не згадується взагалі.

Зміна імені та гендерного маркеру Позначення гендеру або статі людини в її документах посвідчення особи, таких як паспорт, свідоцтво про народження тощо. призводить до автоматичної зміни (відповідальними посадовими особами) без сліду у всіх підтримуваних реєстрах.

Такої автоматичної зміни в Україні не передбачається законом і наразі не відбувається. Фактично, різні установи підтримують різні власні системи документування, тому зміну імені й гендерного маркеру Позначення гендеру або статі людини в її документах посвідчення особи, таких як паспорт, свідоцтво про народження тощо. в кожних окремих документах трансгендерна людина Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. змушена ініціювати самостійно. Причому далеко не завжди ця процедура є простою й прозорою.

Як тільки рішення набуває чинності, ім’я (імена) та гендерний маркер Позначення гендеру або статі людини в її документах посвідчення особи, таких як паспорт, свідоцтво про народження тощо. , які використовувалися раніше, не мають бути доступними публічно або для пошуку за винятком випадків згоди заявника або надзвичайного інтересу.

В умові, що стосувалася захисту приватного життя, вже розглядалася ситуація з трудовими книжками (п. 2.13), де попереднє ім’я закреслюється і поруч пишеться нове і, отже, старі дані лишаються доступними для відділу кадрів будь-якої організації, куди транс-людина звернеться за працевлаштуванням. Крім того, доки необхідні документи не буде замінено, що іноді може займати тривалий час, передбачається, що особа може використовувати документи з попередніми особистими даними, додаючи до них витяг про зміну імені або інших даних (Наказ Мінюсту № 1269/5 від 24.07.2008, зокрема Додаток 8). Тим самим, у кожній такій ситуації особа змушена розкривати свої дані.

Якщо ж наприклад попереднє ім’я людини було розміщено у певній публічній базі даних, то зміна чи видалення цих даних як правило відбувається на запит самої людини (що є її правом згідно з законом «Про захист персональних даних»), а не організацією, яка підтримує базу. Отже, доки вона цього не зробить, воно може залишатися там протягом невизначеного часу. Таким чином, механізми прибирання особистих даних з публічного доступу існують, але не є досконалими.

Наслідком зміни імені є право особи на офіційне звертання до неї з будь-якою метою як до такої, що належить до відповідного гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). .

У явному вигляді подібне право в українському законодавстві не прописане. Можемо припускати, що воно має дотримуватися за замовчуванням, проте механізми, які б це забезпечували, очевидно, також відсутні.

Державні та недержавні суб’єкти зобов’язані виправити гендеровану інформацію, включно з літерними та числовими комбінаціями в освітніх сертифікатах, робочих посиланнях тощо, без сліду, в тому числі заднім числом.

Як уже згадувалося вище, такого зобов’язання установи в Україні не мають. Більше того, наприклад, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків містить у собі цифру, в якій закодовано стать Сукупність біологічних та фізіологічних ознак людини, що стосуються репродуктивної та сексуальної сфери. В гендерно-бінарній системі зводиться до чоловічої та жіночої. особи (чоловічу або жіночу). При цьому механізму зміни цього номеру після юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). в законодавстві в принципі не передбачено – навпаки, передбачається, що він закріплюється за людиною на все життя.

За необхідності видаються додаткові документи (звільнення від військової служби, свідоцтво про звільнення з армії тощо), щоб забезпечити рівний доступ до працевлаштування.

В разі транс-жінок, які після юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). мають бути звільнені від військового обов’язку, як і цисгендерні жінки Людина, яка має жіночу гендерну ідентичність незалежно від її статі та гендерної експресії. , вони можуть отримати відповідні документи на основі діагнозу «транссексуалізм», який визначає їх непридатними для служби. Хоча непридатність – дещо сумнівний спосіб для забезпечення рівності, тим не менш, цей підхід є дієвим.

Існуючі права і набуті привілеї, пов’язані зі шлюбом або зареєстрованим партнерством, залишаються незмінними.

Як уже було зазначено раніше, чинна українська процедура за 1) – 4) не вимагає розірвання шлюбу, а отже, і всі пов’язані з ним права також залишаються. Варто звернути увагу лише на той момент, що з заміною свідоцтва про шлюб на таке, в якому « чоловік Людина, яка має чоловічу гендерну ідентичність незалежно від її статі та/або гендерної експресії. і дружина» будуть одного гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , можуть виникнути проблеми – принаймні, наразі відомо про випадок, коли після юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). в РАЦСі відмовилися його замінювати. Втім, можливість використовувати свідоцтво разом з витягом про зміну імені залишається в будь-якому випадку.

Набуті права на отримання пенсії та/або подібні періодичні виплати залишаються незмінними.

З цього питання явного врегулювання у процедурі немає, тому за замовчуванням можна виходити з того, що вони мають залишатися. При цьому однак виникає питання, як буде врегульовано ситуацію, коли людина, що мала жіночий гендерний маркер Позначення гендеру або статі людини в її документах посвідчення особи, таких як паспорт, свідоцтво про народження тощо. у документах, вийшла на пенсію, згодом отримала юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. як чоловік Людина, яка має чоловічу гендерну ідентичність незалежно від її статі та/або гендерної експресії. , і після того її вік виявився нижче пенсійного для чоловіків. Оскільки в Україні майже немає відкритих літніх транс-людей, тому прикладів вирішення подібних питань на практиці наразі невідомо. Зауважимо, що згідно з чинним законодавством з 2021 року пенсійний вік для чоловіків та жінок буде остаточно урівняно.

Близькоспоріднені стосунки, особливо опіка та право відвідування дітей, залишаються незмінними (так само, як і в секції щодо вимог).

Власне, як і зазначалося в розділі критеріїв для вимог, обмежень, які впливали б на ці права, у чинній процедурі немає, і після її завершення всі права мають так само залишатися, хоча і явним чином це теж не проговорюється.

Після визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). родитель може зареєструватися відповідно до визнаного гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). як «мати», «батько» або «родитель» у свідоцтвах про народження та інших документах дітей, народжених раніше та у майбутньому.

Чинні форми актових записів цивільного стану та свідоцтв про народження згідно з Постановою Кабміну № 1025 передбачають, що родителі в цих документах вказуються саме як «мати» та «батько». Отже, можливості змінити графу «батько» на «мати» чи навпаки – таким чином, щоб у свідоцтві було два батька або дві матері – як законодавчо у 2) (якщо розглянути весь текст документу, а не лише наведену на початку статтю), так і навіть технічно не передбачено.

Підсумки

Тепер, після того як кожну умову було розглянуто детально, спробуємо узагальнити отриману інформацію, зробивши деякі підрахунки, щоб оцінити якість процедури в цілому.

Перелік містить 17 критеріїв до процедури, 13 – до вимог та 12 – до наслідків; загалом 42. Приймемо оцінку, коли критерій виконується і це прописано в нормативних документах 1) – 4) явним чином (++), за 100%, коли ж положення документів явно йому суперечать (–) – це 0%. Відповідно, «+» – 75%, «±» – 50%, «-» – 25%. Приймемо також, що всі критерії мають однакову вагу, хоча це й спрощений підхід, оскільки деякі з них застосовні до будь-якого випадку звертання до процедури, у той час як інші стосуються лише окремих ситуацій. Однак для приблизної оцінки цього буде достатньо.

Підсумувавши окремо за кожним блоком, отримуємо такі результати:

критерії для процедури виконуються на 43%
критерії для вимог виконуються на 33%
критерії для наслідків виконуються на 46%

Таким чином, найбільш проблемною складовою процедури є наявність вимог, які накладають обмеження на доступ транс-людей до неї за тих чи інших умов. Найменш проблемним є те, як юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. впливає на подальше життя транс-людини у сенсі дотримання її прав. Проте й тут бажаний результат не досягається навіть наполовину. Загальний же рівень виконання критеріїв дорівнює лише 40%.

Поглянемо також детальніше на ті умови, за якими отримано найкращі та найгірші результати.

Дещо несподівано, що жоден з критеріїв не отримав оцінку «++». Тобто навіть там, де умови виконуються, це випливає з тексту нормативних актів непрямо, а не прописано в них явним чином. Втім, це цілком відповідає поточній ситуації, в якій, на жаль, правам людини для трансгендерних Збірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. людей в українському законодавстві в принципі не приділяється окремої уваги. При цьому мінімально не дотягнули до вищої оцінки 8 умов зі всього переліку (з них 2 стосуються як вимог, так і наслідків), які складають 19% від нього:

чітко вказано відповідальну за визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). установу (вказано, але лише для отримання та заміни базових документів, заміна інших регулюється окремими нормативними актами);
відповідальність за розкриття особистої інформації (випливає лише з інших законодавчих актів);
перебування у шлюбі не має бути обмежуючою вимогою, і після визнання пов’язані з цим права зберігаються (виконується, але явно не прописано);
наявність дітей, ті ж умови (так само);
особисті властивості, такі як сексуальна орієнтація Індивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. , стан здоров’я тощо не є підставами для відмови (так само);
видача додаткових документів, таких як звільнення з військової служби (видаються, але на основі непридатності відповідно до діагнозу).

Тільки за рахунок того, що явно прописати всі ці речі в нормативних документах, які регулюють процедуру, можна було б підвищити її загальну оцінку на 5%. Проте слід зазначити, що в сьогоднішніх українських реаліях спроби максимально явного врегулювання можуть нести в собі певні ризики. Наприклад, якщо вказати в тексті, що людина може отримувати свідоцтво про зміну статевої належності, залишаючись у шлюбі та маючи дітей, таке формулювання може привернути увагу прибічників так званих «традиційних цінностей», викликати спротив з їх боку та спроби взагалі це заборонити, як було раніше. Це звісно не значить, що від подібних формулювань треба взагалі відмовитися. Мова радше про те, щоб враховувати поточну ситуацію і визначати найкращий час та спосіб, коли та як саме їх просувати.

Цілком негативну оцінку «–» отримали 5 критеріїв, або 12% від переліку, з яких 1 стосується загалом процедури і 4 – вимог, які вона містить:

процедура є швидкою, і її максимальну тривалість регламентовано явно і чітко;
самовизначення заявника є єдиною підставою для визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). ;
запитів на будь-яке втручання або висновок третьої сторони, ані професійної, ані приватної не робиться;
у запиті на підтвердження проведення хірургічної процедури, гормональної терапії або іншого медичного чи психічного лікування або стану немає потреби;
діагностична оцінка гендерної ідентичності дитини та інші форми перевірки ідентичності дитини явним чином виключено.

Останню умову можна розглядати як окремий випадок умови про висновки третьої сторони, що стосується дітей. Якщо поєднати ці дві умови, то 4 пункти, які в результаті отримуємо, мають між собою спільним те, що всі вони є максимально загальними, стосуючись не лише окремих випадків чи категорій людей, а фактично всіх, хто звертаються до процедури. Отже, навряд чи буде помилкою припустити, що саме невиконання цих умов є найпроблемнішими її аспектами.

Якщо формулювання даних пунктів застосувати до нормативних документів, що регламентують українську процедуру, ці аспекти набувають більш конкретного вигляду:

вимога психіатричного діагнозу F64.0 «транссексуалізм» за МКХ-10;
перебування на спостереженні у психіатра для встановлення цього діагнозу має тривати мінімум два роки;
вимога проведення медичного втручання зі зміни (корекції) статевої належності (за окремими формулюваннями воно має бути також «необоротним» чи «хірургічним»);
неможливість отримати юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. без виконання зазначених вимог.

Фактично, недоліки, виявлені таким аналітичним шляхом, збігаються з тими, які часто можна почути в активістському середовищі, що зайвий раз підкреслює потребу в такій зміні процедури, яка б їх усунула.

Перспективи змін

Реформа процедури, яка зробила б юридичне визнання гендеру Процес зміни імені та гендерного маркеру в документах, що посвідчують особу людини, на відповідні її гендерній ідентичності. можливим на підставі самого лише самовизначення, виглядає не надто реалістичною для України найближчим часом, оскільки вимагає прийняття чи зміни певних законодавчих актів на рівні Верховної Ради, домогтися чого буде непросто. Зміна ж окремих медичних аспектів, за які відповідає Міністерство охорони здоров’я, не тільки теоретично можлива, а й практично вже стояла на порядку денному.

Так, у 2017 році робочою групою при МОЗ за участю правозахисних організацій було розроблено низку виправлень до клінічного протоколу 4). Якби їх було затверджено, як це обіцяло МОЗ, то вищезазначені недоліки частково покращилися б наступним чином:

Термін спостереження став би більш гнучким – хоча за замовчуванням передбачалися б ті самі два роки, їх могло б бути суттєво скорочено з урахуванням індивідуальних обставин, насамперед якщо транс-людина вже перебуває на певній стадії переходу.
Різні формулювання щодо медичних втручань, необхідних для отримання медичного свідоцтва зі зміни (корекції) статевої належності, було б приведено до узагальненого «медичного втручання», конкретний обсяг якого залежить від бажань та потреб самої транс-людини. З обов’язкових видів втручань залишилася б лише психотерапія.
Діагноз, за яким видається медичне свідоцтво, пропонувалося розширити до «гендерної дисфорії», що включило б у нього також дитячий діагноз і, отже, дозволило б дітям та підліткам отримувати визнання.

оцінка умови «Процедура є швидкою, і її максимальну тривалість регламентовано явно і чітко» змінилася б з «–» на «±»;
оцінка умови «Процедура не має обмежень за віком і повністю доступна для малолітніх та літніх заявників» змінилася б з «-» на «+».

Загальна оцінка при цьому підросла б до 43%. Звісно, 3% – кількісно не така велика різниця, проте будь-які поліпшення, а тим паче такі, що зачіпають ключові аспекти, краще за їх відсутність.

Однак МОЗ врешті-решт відмовилося підписувати виправлений клінічний протокол, аргументуючи це тим, що нові правила дозволяють впроваджувати в Україні закордонні медичні протоколи з затвердженого переліку джерел без їх адаптації, і, отже, стара методика розробки протоколів більше підтримуватися не буде. Тому на порядку денному виникло впровадження нового протоколу на основі британських медичних стандартів: «Настанова належної практики з діагностики та лікування дорослих з гендерною дисфорією» (на цьому документі значною мірою базується і чинний протокол) та «Проміжний протокол та настанова з надання медичних послуг при гендерній дисфорії 2013/14». На момент написання питання, коли цей протокол буде затверджено МОЗ (якщо буде взагалі), залишається відкритим.

Ми не будемо тут детально аналізувати запропонований протокол з точки зору відповідності контрольному переліку критеріїв – це могло б потягнути на наступну версію даної статті, писати яку матиме сенс у разі його введення в дію. Та все ж звернемо увагу на окремі аспекти, до яких ці критерії застосовні і за якими він має суттєві відмінності від чинного протоколу.

Що стосується максимальної тривалості процедури, тут відсутня вимога щодо мінімум 2 років спостереження у психіатра. Проте натомість є вимога прожити «в гендерній ролі Сукупність соціальних практик (занять, стилів поведінки, способів взаємодії), яка зазвичай сприймається в суспільстві як притаманна певному гендеру (в гендерно-бінарній системі – чоловічому або жіночому). , яка відповідає їх гендерній ідентичності Внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні. , протягом принаймні 2-х років». Отже, знімаючи одне обмеження, процедура у той же час накладає аналогічне йому в іншому місці.
Британську настанову орієнтовано виключно на дорослих, тож діти та підлітки опиняються поза її увагою, і їх доступ до процедури в разі затвердження цього документу стане неврегульованим.
У тексті явним чином згадується необхідність забезпечення доступу до лікарів-психіатрів людей, що перебувають у місцях відбування покарання.
Явним чином розглядаються умови доступу до процедури людей з обмеженими інтелектуальними можливостями.
Гормональні та хірургічні медичні втручання не розглядаються як обов’язкові. Водночас, доступ до них потребує рекомендацій від двох лікарів.
Чіткіше прописані питання, пов’язані з захистом приватного життя транс-людей.

Як бачимо, впровадження цього протоколу принесе з собою як плюси, так і мінуси, у порівнянні з виправленою редакцію чинного протоколу, яка дасть лише плюси. Проситься висновок, що не завжди готове закордонне є кращим за розроблене своє. Принаймні, коли це закордонне можна взяти лише з обмеженого переліку, що виключає, наприклад, «Стандарти медичної допомоги транссексуальним, трансгендерним та гендерно-неконформним людям» WPATH – «Всесвітньої професійної асоціації зі здоров’я трансгендерів», які в нього не потрапляють попри широке їх визнання в світі. З іншого боку, очікується, що британську настанову буде незабаром переглянуто (це було заплановано ще на 2018 рік) – отже, якщо зараз впровадити протокол на основі чинної редакції, пізніше буде легше перейти і на прогресивнішу нову.

Наприкінці згадаємо ще один потенційний напрямок покращення процедури. Він пов’язаний із майбутнім впровадженням МКХ-11 – Міжнародної класифікації хвороб 11 перегляду, яку вже було оприлюднено Всесвітньою організацією охорони здоров’я в 2018 році, і в якій діагнози, пов’язані з трансгендерністю, більше не належать до психічних захворювань. Як наслідок, спостереження психіатра має бути виключено з процедури, а отже, і пов’язаний з ним термін у 2 роки, а також і наявне зараз у 4) формулювання, яке дозволяє «при потребі», чітко не визначеній, проводити обстеження на базі стаціонару. Також за МКХ-11 « гендерна невідповідність Назва діагнозу в Міжнародній класифікації хвороб 11 перегляду (запропонованій для впровадження) в категорії станів, пов’язаних із сексуальним здоров’ям, який пропонується ставити трансгендерним людям, що потребують медичних втручань для здійснення трансгендерного переходу. у підлітків та дорослих» – це один спільний діагноз, тому перехід на нього з «транссексуалізму» навіть без додаткових змін автоматично знизить вікову межу для юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). , ймовірно, до 14 років. Питання лише в тому, коли саме нову класифікацію буде імплементовано в Україні й усі ці зміни стануть можливими.

Та як би там не було, не можна зупинятися лише на тих покращеннях, які видаються найбільш очевидними та ситуативно простішими для реалізації. Такими окремими заходами можна було б дотягнути виконання критеріїв до рівня близько 50%, проте це залишається досить далеко від бажаного ідеалу.

Натомість результати даного аналізу можна було б покласти в основу плану поступових змін, кінцевою метою яких має бути досягнення стовідсоткової сумісності процедури юридичного визнання гендеру Сукупність соціально сконструйованих ознак, таких як ролі, гендерна експресія (самопрезентація), види діяльності, поведінкові моделі, які зазвичай асоціюються зі статтю (в гендерно-бінарній системі – чоловічою або жіночою). в Україні з правами людини. А далі рухатися за ним нехай і не завжди швидко, але невпинно. Бо шлях здолають ті, хто ним ідуть.

Авторка: Інна Ірискіна

Як вилікувати Трансгендер