Астільба: опис вирощування з насіння

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 червня 2022 Опубліковано: 16 лютого 2019 Перша редакція: 16 травня 2014 🕒 9 хвилин 👀 50158 разів 💬 7 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за астільбою
• Квітка астільба – опис
• Вирощування астільби з насіння
• Посадка астільби
• Догляд за астільбою
• Астільба після цвітіння
• Види і сорти астільби
  • Астільба Арендса (Astilbe x arendsii)
  • Астільба китайська (Astilbe chinensis)
  • Астільба японська (Astilbe japonica)
  • Астільба простолиста (Astilbe simplicifolia)
  • Коментарі

  Шукаєте яскраві та цікаві рослини для тінистого саду – астільба ідеальний претендент.

  Якщо організувати цій рослині правильний догляд (спойлер: це не складно, впорається і новачок!), астільба без проблем може рости і цвісти на одному місці без пересадки до 20 років! Потрібно тільки це місце правильно вибрати.

  • Як звичайний шприц допоможе вирішити проблеми з розсадою екзотичної рослини?
  • Що робити, якщо у астільби постійно оголюються корені?
  • Що означають пінисті згустки на листі?
  • Чи правда, що хости можуть «вилікувати» слабку астільбу?

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за астільбою

  • Посадка: травень-червень.
  • Цвітіння: кінець червня-серпень.
  • Освітлення: притінок або затінок.
  • Ґрунт: вологий суглинок із pH 5,5-6,5.
  • Полив: частий і рясний, у спеку – двічі на день.
  • Підгортання: регулярне.
  • Підживлення: навесні при підгортанні вносити перегній, у середині червня – калійні добрива, перед завершенням цвітіння – фосфорні.
  • Розмноження: насіннєве, вегетативне – поділом куща, відділенням кореневища з брунькою без викопування куща.
  • Шкідники: слиняві пінниці, галлові та суничні нематоди.
  • Хвороби: коренева гниль, бактеріальна плямистість, фітоплазмові та вірусні захворювання.

  Астільба (лат. Astilbe), або Астильба – представник роду трав’янистих багаторічників родини Ломикаменеві, що об’єднує за різними свідченнями від 18 до 40 видів. «А» – без, «стільбе» – блиск, тобто лорд Гамільтон, ботанік із Шотландії, котрий дав ім’я рослині, мав на увазі, що в астільби листя матове, тьмяне, без блиску. Родом астільба зі Східної Азії, Північної Америки та Японських островів. Росте в широколистяних лісах, на берегах струмків, у місцях, де влітку волого. В Європу з Японії астільбу наприкінці XVIII або на початку ХІХ століття привезли мисливці за дивовижними рослинами Карл Тунберг і фон Зібольд, і відтоді вона є фаворитом усіх тіньових садів.

  Квітка астільба – опис

  Астільба є кореневищною рослиною, надземна частина якої на зиму відмирає. Стебла у астільби прямостоячі, заввишки від 8 до 2 м залежно від виду чи сорту. Листя довгочерешкове, іноді просте, іноді двічі або тричі перисте, зубчасте. Колір – темно-зелений або червонувато-зелений. Кореневище астільби дерев’янисте і залежно від виду дірчасте або щільне. Щороку у верхній частині кореневища утворюються нові бруньки, нижня ж частина поступово відмирає. Щорічний вертикальний приріст становить приблизно 3-5 см, тому перед зимою до оголеного кореневища підсипають родючий ґрунт.

  Квіти астільби – це верхівкові суцвіття з дрібних ажурних квіток білого, червоного, бузкового, рожевого, лілового відтінків, що зацвітають у червні-липні-серпні. Суцвіття бувають волотисті, ромбічні й пірамідальні. Дуже красиві види з суцвіттями, що никнуть. Плід астільби – коробочка. За термінами цвітіння астільби бувають ранні (кінець червня-початок липня), середні (липень) та пізні (серпень).

  Вирощування астільби з насіння

  Розмножуються астільби вегетативним шляхом (поділом куща і відокремленням кореневища з брунькою) та насінням. І хоча недосвідчені квітникарі віддають перевагу вегетативним способам, ми розповімо вам, як виростити астільбу з насіння, адже саме насіннєвий спосіб розмноження дозволяє займатися селекцією та отримувати нові сорти. Насіння астільби висівають у березні: в широку посудину заввишки 15 см поміщають суміш торфу з піском (1:1), а зверху – шар снігу завтовшки в 1 см (у безсніжну зиму можна нашкребти сніг у морозилці), на який розсипають насіння. Сніг тане, зволожуючи ґрунт, занурює в нього і насіння. Після того, як сніг розтане, помістіть посудину в прозорий пакет і поставте в холодильник днів на двадцять (це називається стратифікація) до появи сходів, а потім перенесіть у світле тепле (18-22 ºС) місце. Будьте обережні з поливом, інакше ви погубите розсаду: поливайте під корінь або шприцом впорскуйте воду в ґрунт. Коли у сіянців з’явиться 2-3 листочки, їх пікірують у маленькі горщики, щоб висадити в ґрунт. Коли саджати астільбу з сіянців, ми розповімо в наступному розділі.

  Посадка астільби

  Вирощування астільби і догляд за нею особливих труднощів не передбачають, тому почнемо з головного: посадка астільби здійснюється в травні-червні з північного боку будинку, в тіні дерев або кущів, хоча деякі сорти можуть пристосуватися і до більш сонячного місця і цвістимуть рясніше, але менш тривало. Якщо поруч буде фонтан або басейн – взагалі ідеально. Ґрунт найкраще підходить суглинний, з високим заляганням ґрунтових вод. Оптимальна кислотність – рН 5,5-6,5. Астільба в саду чудово росте з хостами: листя хост зберігає вологість ґрунту і не дає йому перегріватися у спеку.

  Посадка астільби навесні розпочинається перекопуванням ділянки і видаленням кореневищ бур’янів та інших рослин із подальшим удобренням клумби компостом, перепрілим гноєм або перегнилим торфом з розрахунку 2 відра добрива на 1м2. Перед тим, як посадити астільбу, підготуйте ямки завглибшки та завширшки 20-30 см на відстані 30 см одна від одної і вкиньте в кожну по півсклянки золи і 1 столову ложку мінерального добрива, потім добре полийте. Помістіть розсаду, вірніше, корінь астільби, так, щоб над бруньками росту шар ґрунту був не менш 4-5 см. Засипте землею, ущільніть її й замульчуйте посадку шаром перегною або торфу товщиною 3-5 см.

  Догляд за астільбою

  Головна особливість астільби – наростання кореневища вгору і поступове відмирання нижньої його частини. Тобто з часом коренева система опиняється без живлення, тому особливого значення набуває підгортання астільби. Не дозволяйте ґрунту пересихати: своєчасний полив – одне з обов’язкових правил, яке включає догляд за астільбою. Крім того, мульчування дозволить вам не лише захистити кореневу систему від перегріву, а й довше зберегти вологість ґрунту, а також позбутися бур’янів і необхідності часто розпушувати ґрунт. Потреба астільби у воді – від середньої до високої залежно від виду і сорту, але всі різновиди потребують регулярного і рясного поливу в період формування суцвіть. У сильну посуху поливайте астільбу двічі на день – рано-вранці і ввечері.

  Без пересадки астільба може рости 5-7 років, але якщо ретельно за нею доглядати і вчасно вносити добрива, то термін її життя на одній і тій самій ділянці може тривати до двадцяти років. Підживлюють астільбу навесні азотними добривами (внесення перегною при підгортанні), в середині червня – калійними (по півлітра на кущ розчину 2 столових ложок калійної селітри на 10 л води), а перед закінченням цвітіння – фосфорними (20 г суперфосфату на кущ). Після внесення добрив ґрунт розпушують і знову мульчують. Астільба, як і багато інших інтродукованих рослин, своїх специфічних «ворогів» залишила в місцях походження. У наших широтах її іноді вражає слинява пінниця і дві нематоди – сунична і галова. Пінниця селиться в пазухах листків і утворює пінисті слиноподібні виділення, усередині яких живуть личинки-цикадки. Що більше пінниць, то більше викривлюється листя, вкриваючись жовтими плямами. У результаті рослина в’яне частково або повністю. Позбутися слинявої пінниці можна шляхом обробки рослин конфідором, рогором, карбофосом або актарою. Сунична нематода – листовий шкідник, вона паразитує на бруньках, листі і квітках, від чого ті деформуються і вкриваються жовтими або бурими некротичними плямами. Ріст рослин уповільнюється. Галова нематода вражає коріння, утворюючи на ньому дрібні нарости (гали) з нематодами всередині. Явно помітними гали стають у другий період вегетації. Заражені рослини погано розвиваються і цвітуть, іноді навіть гинуть. Потрібно вчасно відбракувати рослини з явними ознаками зараження і видалити їх. Крім того, стежте за появою бур’янів у першій половині вегетації і відразу видаляйте їх. У другій половині коріння астільби, розростаючись, заглушає бур’яни, і в сапанні вже не буде потреби. Рослини на ділянці обробіть фітовермом.

  Астільба після цвітіння

  Коли астільба відцвіте і квітконоси почнуть засихати, не поспішайте їх зрізати, оскільки і в напівсухому вигляді ефектні суцвіття астільби прикрашатимуть ваш сад. Але наприкінці сезону, коли доведеться наводити лад у квітнику перед зимовим спокоєм, стебла астільби потрібно зрізати на рівні з ґрунтом, а ділянку замульчувати. Особливо якщо перед цим ви розсаджували астільбу шляхом розподілу кореневища. Робиться це з метою омолоджування астільби, адже коли корінь здерев’яніє, його важко буде розділити. Тому ранньої осені кореневища ділять так, щоб на кожній частині була брунька росту, тоді наступного року пересаджена астільба зазвичай уже зацвітає.

  Слід лише замульчувати ділянку, а на свіжопересаджені кореневища добре б ще накидати ялинового гілля, щоб захистити нові рослини від зимового морозу і бути впевненим у тому, що астільба навесні не загине від різкого перепаду температур.

  Види і сорти астільби

  У культурі використовується 10-12 видів рослини, які в результаті селекції дали багато гібридних сортів. Сьогодні кількість сортів досягла двохсот. Найпопулярнішими гібридними групами є гібриди Арендса (Arendsii Hybrida), японські гібриди (Japonica Hybrida), астільба китайська (Astilbe Chinensis) та її різновиди, а також астільба простолиста (Astilbe simplicifolia).

  Астільба Арендса (Astilbe x arendsii)

  Представлена сорока сортами, які є результатом схрещування базового виду – астільби Давида – з іншими видами. Це потужні, розлогі, високі кущі (до 100 см) кулястої або пірамідальної форми з темно-зеленим листям і кінцевими суцвіттями білого, бузкового, червоного і рожевого кольорів. Цвіте довше за інші види, протягом 30-40 днів з липня по серпень. Культивується з 1907 року, але найкращі сорти було створено Г. Арендсом. Популярними сортами є астільба Глорія, Діамант, Вайс Глорія, Рубін, Глют та інші. Аметист, Вайс Глорія і Рубін досягають висоти 80 см, Діамант – 90 см. Але якщо у Діаманта, Глюта і Рубіна суцвіття волотисте, то у Глорії і Вайс Глорії – ромбоподібні.

  Астільба китайська (Astilbe chinensis)

  Рослина висотою до 1-1,1 м, прикореневе листя велике, довгочерешкове, стеблове – дрібніше, на коротких черешках, блискуче й ажурне. Суцвіття щільні, 30-35 см завдовжки, квітки дрібні, зазвичай бузкового кольору, але бувають сорти із рожевими та білими квітками. Культивується квітникарями з 1859 року, має низькорослі форми (var. pumila hort.) від 15 до 25 см і форми з конусоподібними суцвіттями var. Taquetii. Астільби цього виду чудово ростуть на сонячних ділянках. Красивими сортами астільби китайської є Astilbe chinensis taquetii «Purpurlanze» неймовірного бузкового кольору, рожева Astilbe chinensis «Vision in Pink», Astilbe chinensis (Pumila Hybrida) «Vision in Red» темно-пурпурового кольору.

  Астільба японська (Astilbe japonica)

  Представлена рослинами невисокими (до 80 см) і компактними, з блискучим, переважно орнаментальним листям. Волотисті суцвіття складаються з рожевих або білих квіток, що розпускаються раніше, ніж у інших видів, до того ж, навіть засохнувши, вони прикрашають сад до глибокої осені. Культивується астільба японська з 1837 року, і перші сорти створив той самий Г. Арендс. Сучасні сорти мають чудову холодостійкість і прекрасно приживаються. З найбільш популярних: сорт Дойчланд (Astilbe japonica Deutschland) з білими квітками, дуже красива рожева Рейнланд (Astilbe japonica Rheinland), блідо-бузкова елегантна Європа (Astilbe japonica Europe) і, нарешті, астільба Монтгомері (Astilbe japonica Montgomery) з пухнастими волотями яскраво-червоного або бордового відтінку.

  Астільба простолиста (Astilbe simplicifolia)

  Погано зносять сухе повітря і високу температуру простолисті гібриди (Simplicifolia Hybrida) та гібриди Тунберга (Thunbergii Hybrida), і це потрібно враховувати. Пониклі, дуже ефектні суцвіття роблять невисокі рослини (20-50 см) повітряними. Серед найбільш вишуканих сортів простолистих – Praecox Alba з білими пухкими «свічками» суцвіть, рожевувата Bronze Elegans, що отримала свою назву за бронзовий відтінок листя, а також кораловий Straussenfeder заввишки 90 см і білий Professor van der Wielen з гібридів Тунберга.

  Як правильно виростити яблуню з насіннячка або гілки в домашніх умовах?

  Щоб виростити дерево, садівники прибігають до допомоги спеціальних господарств і придбавають саджанці для посадки. Але існує інший спосіб, який набагато складніше і займе більше часу.

  Можна виростити яблуню з кісточки.

  Чи можна виростити дерево з насіннячка яблука в домашніх умовах?

  Цей процес займає багато часу і може бути досить ризикованим. Тому що отримані плоди можуть сильно відрізнятися за смаковими якостями від первинної рослини.

  Вирощуючи яблуню з насіннячка, результат посадки буде відомий тільки після першого плодоносіння, яке наступає на 5-й рік життя.

  В якості кінцевого матеріалу можна отримати :

  1. Повноцінне дерево, яке приносить смачні, сортові плоди.
  2. Дику яблуню з дрібними плодами, придатними для переробки.
  3. Також є вірогідність отримання декоративної рослини, плоди якої будуть красивими, але не смачними.

  Якщо дотримуватися усіх умов для вирощування яблуні з насіннячка, є велика вірогідність отримати сортове дерево . Найкращим варіантом вважається використання однорічного саджанця у вигляді підщепи до вже дорослого дерева.

  Щоб узабезпечити себе від неотримання матеріалу, придатного для посадки, краще пророщувати декілька насіння , витягнутих з різних сортів яблук.

  Як вибрати сім’я для вирощування яблуні?

  Варто пам’ятати, що вирощування яблуні з насіння-трудомісткий і тривалий процес, і щоб він закінчився успіхом, треба правильно підібрати насіння .

  Вони мають бути щільні і визрілі. Такий посадочний матеріал відрізняється темним кольором і рівномірним забарвленням.

  Також на насінні не повинно бути ніяких механічних ушкоджень, тому витягати їх з яблука треба максимально акуратно.

  Насіння для пророщування має бути дозрілим, без ушкоджень

  Для правильної підготовки виконуються наступні дії:

  Промивання – щоб позбавитися від інгібірувального шару, який заважає проростанню, відібране насіння поміщає в ємність з теплою водою і в течії 3-5 хвилин помішувати невеликою ложкою, цю процедуру краще повторити кілька разів. Потім вода зливається за допомогою сита або марлі.

  Краще використати дерев’яну ложку або паличку, тому що такий матеріал з найменшою вірогідністю зможе пошкодити насіння.

  Існує декілька способів проведення стратифікації :

  1. Посадочний матеріал змішується з торфом і піском в пропорції 1 до 3, потім отриману суміш зволожують до такого стану, поки вода не почне просочуватися на поверхню.
  2. На думку садівників, кращим субстратом є мох, змішаний з дерев’яною тирсою.
  3. Також використовують поєднання піску, тирси і активованого вугілля.

  У вибраному субстраті насіння повинне знаходитися 6 діб при кімнатній температурі. В цей час вони набрякатимуть. Потім їх переміщають в холодильник на 2-3 місяці.

  Як виростити яблуню з кісточки. Стратифікація насіння :

  Умови посадки кісточки

  Після того, як з’являться перші паростки, відбираються найміцніші і здоровіші з них . Для пересадки насіння в домашніх умовах підходить будь-яка пора року.

  Як тільки матеріал буде готовий, роблять наступне:

  1. Для посіву насіння готується спеціальна місткість, якою найчастіше виступає ящик або контейнер. На дні обов’язково мають бути отвори для відведення зайвої вологи.
  2. Потім виготовляється дренажний шар з керамзиту, гальки і інших подібних матеріалів.
  3. Як родючий грунт використовується чорнозем, такий грунт має усі необхідні молодому дереву речовини.
  4. Під час посадки використовують наступну схему: ширина між рядами складає 15-20 сантиметрів, а між насінням 2-3.
  5. Глибина заділу не повинна перевищувати 2 сантиметрів.
  6. Потім грунт рясно поливається.
  7. Під час поливання рослин діють акуратно, щоб не розмити грунт і не оголити ще не зміцніле насіннячко.
  8. Як тільки на деревах, що виросли, з’явитися друга пара листків треба їх розсортувати, видаливши слабкі рослини і дикі яблуні. Вони відрізняються від сортових тим, що у них дрібніше і яскраво забарвлене листя, на стволах з’являються шпильки. Таким чином, відстань між деревами збільшується до 7-8 сантиметрів.

  Після появи перших паростків, для посадки відбираються найміцніші

  У домашніх умовах яблуньки тримають не менш 4-х років , у такому разі вони зможуть зміцніти і надалі будуть готові для пересадки у відкритий грунт.

  Якщо ж квартира не дозволяє такий тривалий період часу містити маленьке дерево, його можна пересадити на садову ділянку, але при цьому захищають рослину від холодних температур, шкідників, вітру і інших неприємностей.

  Щороку необхідно збільшувати об’єм місткості, в якій росте яблуня. Такий прийом допоможе дереву розвинути правильну кореневу систему.

  Як виростити яблуню з кісточки. Пересадка пророслих кісточок в грунт:

  Поливши – для молодої яблуні своєчасний полив є головним джерелом до існування, без нього, ще не зміцніла коренева система не зможе отримати достатню кількість вологи і деревце може загинути.

  Проводити таку процедуру краще всього один раз в тиждень, не допускаючи утворення сухої кірки.

  Підгодівля – варто врахувати, що в перші роки життя активні органічні добавки, до яких відноситься гній або пташиний послід можуть зашкодити рослині.

  Вони здатні викликати опіки і можуть стати причиною появи різних бактерійних захворювань. Тому ці добрива краще замінити на настій перегною.

  Щоб призупинити ріст листя і поліпшити визрівання деревини, у кінці серпня яблуню підгодовують калійно-фосфорними добавками .

  На кожен квадратний метр посівів висипають наступну кількість добрив :

  • 15-20 грам хлористого калію;
  • 30-40 грам суперфосфату.

  Щоб корисні речовини проникли до кореневої системи, під час підгодівлі грунт треба акуратно розпушити і рясно полити .

  Молодий саджанець яблуні потребує щотижневого поливу, в підгодівлі добривами

  Пересадка у відкритий грунт

  Як тільки саджанець досягне 4-х літнього віку , його можна посадити у відкритий грунт. Таку процедуру краще проробляти у кінці квітня-початку травня або ж у вересні.

  Щоб дерево змогло прижитися на новому місці, необхідно правильно вибрати ділянку для посадки.

  Спершу, варто врахувати, що з роками коренева система яблуні сильно розростеться, тому такому дереву може знадобитися багато місця.

  Вас можуть зацікавити наступні статті:

  • Цукрове яблуко-екзотичний фрукт з лікувальними властивостями.
  • 5 способів заморожування яблук будинку.
  • Недозрілі яблука: що з ними можна зробити?

  Хороше освітлення сприяє правильному розвитку і якісному визріванню плодів.

  Також треба звернути увагу на рівень залягання грунтових вод , вони повинні знаходитися на глибині не менше 1 метра. Технологія процесу нічим не відрізняється від посадки куплених в розпліднику саджанців.

  Як вирощувати яблуню з гілки?

  Якщо спосіб вирощування плодового дерева з насіння здається занадто складним, можна вдатися живцевому розмноженню . Що б отримати саджанець з гілки підготовчі роботи починають ще з кінця осені.

  Такий процес теж досить трудомісткий, але він займе менше часу і буде найбільша вірогідність отримати потрібний сорт.

  Як підготувати живці до розмноження

  Багато садівників намагаються отримати саджанець шляхом зрізування непідготовлених гілок і приміщення їх у воду. Але у такому разі навряд чи вийде дочекатися появи коренів.

  Щоб процес закінчився успіхом, у кінці осені-початку зими живці готують до розмноження за допомогою наступних дій:

  1. Спершу, відбирається міцна, молода і визріла гілка, її вік повинен складати 1-2 роки.
  2. Її середину слід акуратно надламати, не ушкоджуючи кори. Для цього, вибрану ділянку перегинають до появи хрускоту.
  3. Потім травмоване місце перемотується скотчем або ізоляційною стрічкою.
  4. Останнім етапом буде прикріплення опори, якою може виступити звичайна паличка. Вона не дасть зігнутій гілці розпрямитися.

  Вирощування яблуні з живця займе менше часу, ніж з насіннячка

  Як правильно посадити підготовлений посадочний матеріал?

  Після утворення зламів дерево самостійно намагатиметься їх вилікувати, для цього до травмованих місць попрямує велика кількість поживних речовин.

  За допомогою таких маніпуляцій у квітні яблуня буде готова до початку процесу розмноження :

  1. Насамперед знімають обмотку, після чого гілка розрізає в пошкоджених місцях.
  2. Для пророщування живців краще використати обрізану темну пляшку, наповнену талою або дощовою водою.
  3. Для найкращої ефективності процесу у воді розчиняють декілька пігулок активованого вугілля.
  4. Якщо наповнити місткість до рівня 10 сантиметрів, в неї можна помістити 10 живців.
  5. Через 3 тижні під бруньками, які знаходяться у воді, з’являться корені.
  6. Пляшку з проростаючими гілками краще поставити на підвіконня.

  Як тільки корені досягнуть розміру 7-ми сантиметрів, їх можна сміливо пересаджувати у відкритий грунт.

  Якщо молодому дереву забезпечити регулярний полив і захист від яскравих сонячних променів, то воно зможе швидко адаптуватися до нових умов.

  Пророщування яблуні з насіннячка є дуже складним процесом , здійснити який зможе тільки досвідчений садівник, а ось живцеве розмноження підійде і для городників-новачків.

  У будь-якому випадку, отримане дерево буде одним з найулюбленіших на ділянці.