12 найяскравіших зір, які можна побачити на осінньому небі

На нічному небі України ми можемо побачити чимало зір. Одні з них видно ввечері, інші — вранці, а якісь — усю ніч, і в них досить легко загубитися. Це розповідь про дванадцять найяскравіших світил, які прикрашають безхмарні осінні ночі в наших широтах.

Дивлюсь я на небо

У міру того, як осінь рухається в бік зими, темна частина доби стає дедалі довшою. Водночас небо все ще буває достатньо чистим, аби побачити на ньому зорі, й можна розгубитися — настільки їх багато!

Для того, аби хоч трохи орієнтуватись у світилах, треба знати хоча б найяскравіші з них. Але й тут не все так просто. Земля обертається, тому протягом ночі зорі «мандрують» небом. Деякі з них видно ввечері, деякі — зранку, а ще якісь — цілу ніч.

Яскравість зорі ще не означає, що вона розташована поруч із нами. Просто світність деяких із них може у тисячі разів перевищувати сонячну. Такі об’єкти добре видно з відстаней у сотні світлових років. Ось перелік найяскравіших світил, які можна буде побачити саме на нашому нічному небі у найближчі два тижні.

1. Сіріус

Сіріус, або α Великого Пса — найяскравіша зоря не лише української осені, а й усього зоряного неба Землі. Аби побачити її у найближчі два тижні з території України, необхідно встати рано-вранці, оскільки вона сходитиме після першої години ночі на південному сході й до світанку рухатиметься вздовж горизонту, повільно підіймаючись.

У стародавньому Єгипті Сіріус ототожнювали з Сопдет — богинею неба та нового року. Джерело: Вікіпедія

Сіріус — найближча до Сонця зоря, яку можна побачити на українському небі неозброєним оком. Відстань до нього складає 8,6 світлових років. Це відносно молоде світило (його вік оцінюють у 200–300 млн років) із масою приблизно вдвічі більшою за сонячну і температурою поверхні 9940 K. А ще воно має супутник — білий карлик, який із Землі можна розгледіти лише за допомогою потужних телескопів.

2. Арктур

Арктур, або ж α Волопаса, навпаки, восени видно лише ввечері. Його можна спробувати «впіймати» над західною частиною горизонту відразу після того, як за ним сховається Сонце. Однак робити це треба швидко, оскільки вже близько 21:00 зоря теж сховається за горизонтом.

Арктур, як і все сузір’я Волопаса асоціюється з героєм грецьких міфів Аркадом. Джерело: theplanets.org

Арктур є старим світилом, яке перебуває від нас на відстані 36,7 світлових років. Його маса на 30% більша за сонячну, а вік складає 7,1 млрд років. Через це він уже почав перетворюватися на помаранчевий гігант. Його радіус у 25 разів більше, ніж відповідний показник Сонця.

3. Вега

Вега, або ж α Ліри — яскрава біла зоря, яку восени видно майже всю ніч, лише о 2–3 годині (в залежності від широти) вона ховається за обрієм. Після заходу Сонця її можна побачити точно на заході досить високо над горизонтом. Протягом ночі вона повільно зсувається на північ, одночасно знижуючись.

Відстань до Веги складає 25,3 світлових років. Це достатньо молода зоря. Її вік складає 450 млн років, а світність приблизно в 40 разів більша за сонячну. Цікаво, що вона надзвичайно швидко обертається — «доба» на ній триває лише 17 годин. Внаслідок цього її екваторіальний радіус на 20% більше полярного, тобто вона помітно сплюснута.

4. Капелла

Всю ніч добре видно Капеллу, або ж α Візничого. Після заходу Сонця цю яскраву жовту зорю можна знайти над північно-східною частиною горизонту. Десь до середини ночі вона повільно рухається на схід, одночасно підіймаючись, а близько третьої години ночі опиняється майже в зеніті, після чого до самого світанку повільно опускається на захід. З усіх яскравих зір саме ця розташована найближче до північного полюса небесної сфери (схилення +46°), тому для місцевостей північніше 44-ї широти вона не ховається за обрієм.

Насправді Капелла — це пара гігантських жовтих зір, кожна з яких у 2,5 раза більша за Сонце й має світність, що в 77–78 перевищує сонячну. Обертаються вони навколо спільного центру мас на відстані всього 100 млн км, що складає 2/3 середнього радіуса земної орбіти. Цю систему відділяє від нас 42 світлових роки.

5. Рігель

Щоб побачити Рігель (β Оріона), доведеться зачекати середини ночі. Ця яскрава блакитна зоря з’являється над східним горизонтом після 23:00. Решту ночі вона повільно підіймається над ним, зсуваючись спочатку на південь, а потім — на південний захід.

Рігель — блакитний супергігант. Його маса перевищує сонячну у 18 разів, радіус — у 79, а світність — у 12 тис. разів. Він не є найяскравішою зорею нашого неба лише через те, що віддалений від нас на 860 світлових років.

Цікаво, що Рігель має достатньо складну систему супутників. Дві блакитні зорі з масами у 3,8 та 2,9 сонячних обертаються одна навколо одної з періодом кілька днів. Разом ця пара обертається навколо спільного центру мас із третьою блакитною зорею масою близько 4 сонячних. А вже всі разом вони обертаються навколо головного гіганта з періодом приблизно 24 тис. років.

6. Проціон

Проціон — α Малого Пса — на осінньому небі України з’являється приблизно опівночі на сході й до ранку рухається на південь, поступово підіймаючись. Відстань до цієї зорі складає 12 світлових років.

У цілому Проціон дуже схожий на Сіріус, однак помітно старший за нього — його вік складає 1,7 млрд років. Маса зорі у 1,5 раза перевищує сонячну, а її радіус на 86% більший, ніж у нашого світила. Вона також має супутник — білий карлик із масою близько 60% сонячної, що робить оберт навколо головного компонента системи за 41 рік.

7. Бетельгейзе

Бетельгейзе, або ж α Оріона, є частиною того ж сузір’я, що і Рігель. Ця червона зоря розташована вище й лівіше за нього та сходить приблизно тоді ж. Протягом усієї ночі вони разом неспішно рухаються небом.

Бетельгейзе — червоний надгігант, що перебуває на останніх стадіях своєї еволюції. Його маса у 16–19 разів більша за сонячну, а за розміром він перевищує наше світило у 760 разів, тобто це найбільший об’єкт серед усіх перелічених. За досить короткий за космічними мірками час ця зоря має вибухнути як наднова. Зараз же вона переважно відома своєю змінністю. В останні роки вона то тьмянішає, то стає яскравішою. Щодо того, чим це викликано, вчені вже висунули чимало різних припущень.

8. Альтаїр

Альтаїр, або ж α Орла — ще одна біла зоря, яку добре видно у першій половині ночі. Одразу після заходу Сонця вона перебуває практично в кульмінації, нижче Веги. Потім вона поступово зсувається на захід, одночасно опускаючись нижче до горизонту, за яким ховається після першої години ночі.

Альтаїр схожий на Вегу. Це теж молода гаряча зоря, маса та радіус якої у 1,7 раза більші, ніж у Сонця. Так само, як α Ліри, найяскравіше світило сузір’я Орла має високу швидкість обертання навколо власної осі, тому зблизька має бути трохи роздутим по екватору. Відстань до нього становить 16,7 світлових років.

9. Альдебаран

Альдебаран, або ж α Тільця — наступна за видимим блиском зоря на українському небі й найяскравіше світило зодіакального поясу. Зараз його можна спостерігати практично всю ніч. Він підіймається над північно-східним горизонтом після восьмої вечора, приблизно о третій ночі проходить кульмінацію на півдні, а ближче до ранку починає зсуватися до заходу.

Альдебаран — ще один червоний гігант, нехай і не такий величезний, як Бетельгейзе. Його маса у 2,5 раза більша за сонячну, але за радіусом він перевищує наше світило у 44 рази. Очікується, що в наступні 2 млрд років він скине свою оболонку та перетвориться на білий карлик. Відстань до нього в нашу епоху складає 65 світлових років, однак 300 тис. років тому вона була приблизно утричі меншою, завдяки чому Альдебаран був найяскравішою з усіх «нерухомих» зір земного неба.

10. Антарес

Антарес, або ж α Скорпіона, в наших широтах ніколи не підіймається високо над обрієм, більшу частину часу перебуваючи над його південною частиною. Восени цю червону зорю можна побачити тільки ввечері, причому вже у листопаді вона сідатиме менш ніж за годину після заходу Сонця, а в кінці місяця остаточно сховається в його променях.

Насправді Антарес — це пара зір. Одна з них являє собою червоний гігант масою приблизно у 12 разів більше за сонячну. Його компаньйон — гаряча блакитна зоря, приблизно вдесятеро масивніша за наше світило. Обидві зорі дуже молоді. Їхній вік складає лише 15 млн років, тож відносно нещодавно обидві вони були блакитними. Але вже за кілька десятків мільйонів років і другий компонент, «спаливши» своє водневе термоядерне паливо, стане червоним гігантом, а потім ця пара перетвориться на чорні діри чи нейтронні зорі.

11–12. Кастор і Поллукс

Кастор і Поллукс — α та β Близнюків, найяскравіші зорі цього сузір’я. На осінньому небі України вони з’являються разом після 22-ї години. З-за обрію вони підіймаються на південному сході, а перед світанком їх можна побачити вже на північному сході, причому достатньо високо.

Хоча з Землі здається, що два «зоряних близнюки» розташовані близько, насправді вони достатньо сильно відрізняються та перебувають на значній відстані один від одного. Від Поллукса до Сонячної системи світло летить 34 роки. Ця зоря майже у півтора раза важча за Сонце і має у 9 разів більший радіус. Навколо неї обертається планета — газовий гігант, удвічі більший за Юпітер.

Кастор відділяє від нас 50 світлових років. Це восьмикратна зоряна система, головним компонентом якої є біла зоря масою приблизно у 2,6 сонячних. Навколо неї обертається аж 7 світил-супутників: ще одна біла зоря, жовта, три червоних і один коричневий карлик.

Інші зорі на небі

Насправді це не всі найяскравіші зорі українського неба. У наведеному вище переліку бракує Спіки (α Діви), яку видно в інші пори року — зараз поблизу неї рухається Сонце. Крім того, восени на небі можна побачити чимало менш яскравих зір, які заслуговують на те, аби їх згадали.

Наприклад, практично всю ніч видно Денеб (α Лебедя). Увечері він перебуває прямо над головою і разом із Вегою й Альтаїром утворює так званий літньо-осінній трикутник. Ще одну яскраву зорю — Фомальгаут (α Південної Риби) — можна побачити у першій половині ночі над південним обрієм.

Серед семи зір «ковша» Великої Ведмедиці три належать до 50 найяскравіших на земному небі. Це Аліот і Алькаїд (дві зорі «держака») та Дубхе — крайня зоря «ковша». Не варто забувати й про α Малої Ведмедиці — Полярну зорю. Ці два сузір’я можна побачити у північній частині небосхилу.

А в другій половині ночі на небі з’являється цілий розсип яскравих зір. Алнітак, Алнілам і Мінтака утворюють «пояс Оріона». Їх легко знайти на небі, бо вони вишикувались у пряму лінію точно між Рігелем і Бетельгейзе. Перекошений «пісочний годинник» сузір’я доповнюють зорі Белатрікс і Саіф.

Трохи пізніше Кастора з Полуксом сходить Альхена — третя за яскравістю зоря сузір’я Близнюків. Знайти її можна між цією парою та Бетельгейзе. А практично перед самим світанком на небі з’являється Регул — α Лева. Він сходить майже точно на сході. За ним виходить Венера, а потім — Сонце.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Popular:

Редактор стрічки новин та автор статей

Займаюся популяризацією науки українською вже 10 років. Маю науковий ступінь кандидата технічних наук і раніше навчав інженерів-будівельників. Однак останніми роками розповідаю широкій публіці про речі, які стосуються найрізноманітніших наук. А космос — моя особлива давня любов. У своїй роботі я намагаюся дотримуватися принципу поваги до вчених, які робили відкриття, та інженерів, що створювали космічну техніку. […]

Сузір’я Телець – найбагатше на зірки

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Міфологія

Міфологія сузір’я Тельця сходить до стародавньої Греції, і є дві версії про те, хто ж такий цей Телець, чий обрис спостережливі греки розгледіли в зоряному небі. Згідно з першою версією Телець – це сам верховний бог Зевс, що перетворився на бика. У грецькій міфології Зевс взагалі був дуже ласим на красивих жінок, і ось він в черговий раз закохався в прекрасну дочку фінікійського царя на ім’я Європа. Зевс перетворився на красивого білого бика і змішався з іншими биками в царському стаді. Гарний бик привернув увагу дівчини, яка побажала покататися на ньому. Але як тільки вона піднялася на нього, той чудесним чином перевіз красуню Європу на своїй спині на острів Крит. Викрадення Європи Зевсом в образі бика. Згідно з другою версією, Телець – це Критський бик (можливо навіть той же самий, в якого перетворювався Зевс, а можливо й інший), переможений легендарним героєм Гераклом в його сьомому подвигу. У цьому сенсі міфологія сузір’я Тельця перегукується з міфологією сузір’я Лева, адже і легендарний «зоряний Лев» також як і «зоряний Телець» був переможений відважним Гераклом, виконуючим свої 12 подвигів. Геракл бореться з биком. Втім, не тільки стародавні греки ототожнювали це сузір’я з Биком, а й інші народи, наприклад вавилоняни, які називали його «Небесний бик». Згідно Вавилонською легендою ображена богиня Іштар відправила цього небесного бика, щоб погубити якогось героя, який відкинув її кохання.

Опис

Сузір’я Телець не тільки найбагатше на зірки, але ще і вельми яскраве, адже звичайна людина без всяких оптичних приладів може побачити аж 216 зірок цього сузір’я. Крім цього сузір’я Телець займає майже 800 квадратних градусів зоряного неба.

Де знаходиться сузір’я Телець?

Територіально сузір’я Тельця знаходиться між сузір’ями Близнюків та Овна, і в північно-західній стороні від сузір’я Оріона. Також поруч з сузір’ям Тельця розташовуються сузір’я Персея, Візничого, Еріадна і Кита. Це сузір’я дуже добре проглядається в наших помірних широтах, його можна спостерігати практично цілий рік, за винятком другої половини весни і початку літа.

Як знайти

Найпростіший шлях знаходження сузір’я Тельця – спочатку знайти більш яскраве і помітне сузір’я Оріона, розташоване трохи нижче і лівіше «зоряного Тельця». Логічно, що сузір’я Тельця буде знаходитися вище і правіше сузір’я Оріона. До слова на старовинних малюнках небесного Оріона зображували як мисливця, що замахується на небесного Тельця. Схематичне зображення сузір’я Тельця. Також легко помітити найяскравішу зірку цього сузір’я – Альдебаран, вона володіє невеликим помаранчевим відтінком. Для орієнтиру можна взяти три зірки пояса Оріона – якщо провести через них умовну лінію, і продовжити її ще вправо, то на її шляху якраз і виявиться Альдебаран. А якщо дивитися ще правіше і вище Альдебарана, то можна легко побачити зоряне скупчення Плеяди, дуже помітний і красивий об’єкт на зоряному небі. Зоряне скупчення Плеяди.

Основні зірки

Різних зірок в сузір’ї Тельця величезна безліч і, зрозуміло, всіх їх описувати не будемо, але на найбільших і яскравих зупинимося детальніше.

Альдебаран

• Він має властивість змінювати свій блиск самим непередбачуваним чином в діапазоні 0,2 m.
• Ймовірно біля Альдебарана є планета-гігант, яка в 11 разів більше нашого Юпітера.
• Альдебаран найбільша зірка, яку може покрити Місяць на своєму шляху.

Нат

Нат – друга за яскравістю зірка сузір’я Тельця, його бета. Нат знаходиться на кордоні з сузір’ям Візничого, і навіть якийсь час належала відразу двом сузір’ям. Від нас зірка Нат, або Ель-Нат як її ще називають, знаходиться на відстані в 2 рази більшій ніж Альдебаран – 131 світловий рік. І більше того, Нат віддаляться від нас на 9 км кожну секунду. Своїми розмірами Нат в 5-6 разів більше нашого Сонця, і важче в 4,5 рази.

Нат є блакитним гігантом і також як і Альдебаран збільшується, при цьому враховуючи його великі розміри, з часом він стане навіть більше і яскравіше Альфи Альдебарана. Крім цього Нат також є подвійною зіркою.

Інші незвичайні зірки

Серед безлічі різних зірок Тельця дві заслуговують особливої уваги: тета Тельця – Альціона і дзета Тельця (окремого імені не має).

Альціона – яскрава зірка в скупченні Плеяди, незвичайна вона тим, що це кратна зірка з незвичайною будовою. У центрі її системи знаходиться компонент А (або Альціона А) – зірка Ве-типу, що володіє еліпсоїдною формою і неймовірною швидкістю обертання (в 100 разів швидше Сонця). Крім цього в системі знаходяться компоненти В і С – зірки класу А0, тобто звичайні зірки. І крім них є ще й компонент D (Альціона D) – біло-жовтий карлик. Всі 4 компоненти Альціони можна розгледіти у невеликий телескоп.

Дзета Тельця, що знаходиться на відстані в 417 світлових років від нас, і має 2,97 зоряну величину, примітна тим, що вона випромінює в 5700 разів більше світла, ніж наше Сонце (!) Іншими словами, це якийсь зоряний супер ліхтар.

На окрему увагу заслуговує відома змінна Т Тельця. Вона служить прототипом цілого класу змінних зірок. Т Тельця – зовсім юна зірка, яка тільки формується. Спостереження за нею дасть можливість астрофізикам глибше проникнути в таємниці зародження зірок і особливості їх еволюції.

Зоряні скупчення і туманності

«Зоряний Телець» знаменитий своїми зоряними скупченнями, перш за все це скупчення Гіади і Плеяди, зупинимося на них детальніше.

Скупчення Гіади

Гіади – найближче до нас розсіяне скупчення з усіх. Тим не менш це найближче скупчення розташоване на відстані в 153 світлових роки від нас, вдвічі далі зірки Альдебарана. Знайти його просто, здається, що саме в ньому знаходиться Альдебаран, найяскравіша зірка Тельця. Але насправді це лише «здається», так як Альдебаран в два рази ближче до нас. Месьє не включив це скупчення в свій каталог з тієї причини, що воно досить таки яскраве і сильно розкидане. Часом Гіади навіть вважали за окреме сузір’я.

Скупчення Гіади в сузір’ї Телець.

Скупчення Гіади старше, ніж Плеяди, має різноманітний зоряний склад: тут є і зірки, що своїми характеристиками схожі з нашим Сонцем, є і червоні гіганти (зірки більш «шанобливого віку»).

Також варто зауважити, що скупчення Гіади віддаляються від нас, і через мільйони років його буде важко спостерігати з Землі.

Скупчення Плеяди

Скупчення Плеяди являє собою утворення семи яскравих зірок, названих на честь дочок міфічного царя Атласа і його дружини Плейони: Альціона, Тайгета, Мерона, Целена, Електра, Астерона і Майя (об’єднані загальною назвою, власне «Плеяди»). Згідно грецького міфу, коли на Плеяд напав Оріон, бог Зевс помістив їх на небо, але і тут Оріон (правда вже у вигляді сузір’я) не спускає з них очей.

Пледи знаходяться правіше Альдебарана і мають форму ковша, завдяки чому їх порівняно легко виявити в зоряному небі навіть без допомоги телескопа.

Основні зірки скупчення Плеяд.

Всі головні зірки цього скупчення – гарячі білі гіганти, що мають потужну світність, але крім них тут є і сотні інших зірок, вже не настільки яскравих. Серед них є і умовні двійники нашого Сонця, і білі гіганти. До слова зірки розміром з Сонце в скупченні Плеяд помітні тільки через телескоп. А ось червоних гігантів тут немає, оскільки як ми знаємо, червоними гігантами є саме зірки «поважного, похилого» віку, тут же переважає «зоряний молодняк».

Скупчення Плеяд за галактичними мірками вельми молоде, його вік налічує всього якихось 100 мільйонів років. Також цікаво, що біля зірок Меропи і Майї є туманності, раніше вчені вважали, що вони являють собою залишки газів, з яких були утворені самі зірки, але зараз переважає точка зору, що туманності не мають до зірок скупчення Плеяд ніякого відношення, а просто попалися на їхньому шляху.

Крабоподібна туманність

Найцікавіший і примітний об’єкт, що входить в сузір’я Тельця це Крабовидная туманність. Саме вона стала першим об’єктом, занесеним в каталог Месьє, більш того, саме вона стала причиною створення цього самого каталогу. Крабовидна туманність виникла в результаті потужного вибуху наднової, який навіть спостерігали на Землі в далекому 1054 році (про цю подію залишили записи середньовічні арабські та китайські астрономи). Зрозуміло, вибух цей стався не в 1054 році, а за 6500 років до цього, просто в 1054 світло від нього тільки досягло Землі.

Крабоподібна туманність є залишками надгіганта, який скинув свою речовину внаслідок колапсу і вибуху, що послідував за ним. Собою вона являє гігантську хмару, що розкинулася на 11 світлових років, і більш того, ця хмара і зараз продовжує розширюватися зі швидкістю 1500 км в секунду.

У центрі Крабовидної туманності в 1968 році астрономи виявили пульсар – нейтронну зірку з діаметром всього близько 30 км при масі в 2,5 рази більше сонячної. Цей пульсар обертається зі швидкістю 30 оборотів в секунду. Спостереження за ним дає багато цінних відомостей астрономам.

Так виглядає Крабоподібна туманність.

Розгледіти її можна тільки в бінокль або через телескоп. Цікаво, що через велику швидкість розширення її форма змінюється вже не один десяток років.

У нашій статті ми згадали далеко не всі об’єкти, що знаходяться в сузір’ї Тельця, але лише найцікавіші.

Рекомендована література та корисні посилання

• Allen, Richard Hinckley. Star names: their lore and meaning. — corrected. — Dover Publications, 1963. — С. 383. — ISBN 978-0-486-21079-7.
• Chartrand, Mark R. Skyguide: A Field Guide for Amateur Astronomers. — Golden Books Publishing Company, 1983. — ISBN 0-307-13667-1.
• Levy, David H. Deep Sky Objects. — Prometheus Books (англ.)русск., 2005. — ISBN 978-1-59102-361-6.
• O’Meara, Stephen James. Deep-sky companions: the secret deep. — Cambridge University Press, 2011. — ISBN 978-0-521-19876-9.
• Ridpath, Ian; Tirion, Wil. Monthly sky guide. — 6th. — Cambridge University Press, 2003. — ISBN 978-0-521-53306-5.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.