Лазарєв Михайло Петрович

Михайло Петрович Лазарєв народився 3 листопада 1788 року у місті Володимир (Росія) у дворянській родині. Після смерті його батька (1800 рік) Михайло був прийнятий до Морського кадетського корпусу. 1803 року він став гардемарином, служив на фрегаті «Крейсер» на Балтійському флоті. А далі у числі 30 кращих випускників Морського корпусу Михайло Петрович поїхав на п’ять років до Англії вивчати морську справу. Він плавав в Атлантичному та Індійському океанах, вивчав морську справу, історію, географію та етнографію. 27 грудня 1805 року М.П.Лазарєв став мічманом, але до Росії повернувся тільки у травні 1808 року, де продовжував служити на Балтійському флоті до 1813 року. Брав участь у російсько-шведській війні 1808-1809 років. 1 лютого 1811 року він отримав чин морського лейтенанта. Під час Вітчизняної війни 1812 року служив на бригу «Фенікс».

Першу свою навколосвітню подорож (1813 — 1816 рр.) Михайло Петрович здійснив на судні «Суворов». Обігнувши з півдня Африку, досяг берегів Австралії, Гавайських островів. Експедиція сприяла проведенню широких досліджень у водах південної півкулі. Михайло Петрович відкрив п’ять незаселених островів, які були названі ним групою островів Суворова. 1817 року М.П.Лазарєва було нагороджено орденом Св. Георгія ІV ступеня.

У 1819—1821 роках як командир шлюпа «Мирний» він брав участь у навколосвітньому плаванні під керівництвом Ф. Ф. Беллінсгаузена. Під час цієї експедиції була відкрита Антарктида. Результати цієї експедиції викликали зацікавлення усієї європейської наукової спільноти. Було відкрито групу островів маркіза Траверсе, острів Петра Великого і берег імператора Олександра I. Ця експедиція продовжувалась 2 роки і два місяці. Після повернення М.П.Лазарєва підвищили у капітани 2-го рангу, через чин.

24 серпня 1822 року М.П.Лазарєва призначили командиром фрегата «Крейсер», на якому він здійснив третю навколосвітню експедицію. Він вирушив у подорож до північно-західних берегів Америки, що тривала три роки. Під час цього плавання уточнювались морські карти, були зібрані важливі дані з океанографії, метеорології, етнографії. Лазарєв підготував і видав лоції Азовського і Чорного морів. 1 вересня 1825 року Лазарєву присвоїли чин капітана 1-го рангу і нагородили орденом Св. Володимира ІІІ ступеня.

На початку 1826 року Михайла Павловича призначили командиром корабля «Азов», яким він командував до 1830 року. Саме на цьому кораблі Лазарєв брав участь у Наваринській битві 1827 року. За виявлену в ній хоробрість його було підвищено в чин контр-адмірала і нагороджено російським, англійським, французьким і грецьким орденами.

Усе подальше життя і діяльність М.П.Лазарєва пов’язані з Чорноморським флотом. 1832 року його було призначено в місто Миколаїв на посаду начальника штабу Чорноморського флоту. А з 1833 року М.П.Лазарєв – Головний командир Чорноморського флоту і портів Чорного моря та військовий губернатор Миколаєва і Севастополя.

У місті Миколаїв Лазарєв мешкав і працював у будинку Головного командира Чорноморського флоту і портів, де зараз розміщено музей суднобудування і флоту. Адмірал розумів, що успіх у суднобудуванні залежить від стану виробничої бази. Було реконструйовано верф, побудовано три нових елінги для суден, кузні, ливарний і канатний заводи, збройові майстерні, інші підприємства для потреб флоту. Михайло Петрович розпочав перебудову Миколаївського адміралтейства, яка продовжувалась більше 5 років. За цей час було споруджено 59 будівель. Територія Миколаєва збільшувалася. Саме тоді Миколаїв став головним постачальником кораблів для Чорноморського флоту.

Великою заслугою Лазарєва було створення російського гвинтового й парового флоту, а також школи виховання й навчання військових моряків. Основою бойової підготовки він вважав саме практичне навчання моряків у походах, на кораблях.

Як військовий губернатор М. П. Лазарєв багато зробив для розвитку міста Миколаєва. У місті почалося брукування вулиць, споруджувалися нові кам’яні будівлі, була відкрита повітова лікарня для цивільного населення і морський госпіталь, де лікувалися і мешканці міста, поліпшилося водопостачання. Відкрився театр, міський архів, була сворена велика морська бібліотека при географічному депо. Лазарєв став ініціатором зародження в місті вітрильного спорту. За наказом М.П.Лазарєва були затверджені найменування вулиць у місті Миколаєві.

1845 року Лазарєв відчув перші ознаки хвороби. У січні 1851 року страждання від раку шлунка примусили адмірала поїхати на лікування до Одеси, а потім за кордон, у Відень. Там М.П.Лазарєв помер у ніч з 10 на 11 квітня 1851 року. Поховано його у Севастополі, у склепі Володимирського собору, будівництво котрого на той час тільки розпочалось.
Великий мореплавець, адмірал, вчений – Михайло Петрович Лазарєв зробив значний внесок у справу укріплення Чорноморського флоту та виховання моряків.
Михайла Петровича Лазарєва нагороджено орденами Св. Георгія ІV ступеня, Св. Володимира ІV, ІІІ, ІІ, І, ступеня, Св. Олександра Невського, діамантовими знаками до ордену Св. Олександра Невського, Св. Апостола Андрія Первозванного, обсипаною алмазами Турецькою золотою медаллю, прикрашеною портретом Турецького султана, для носіння в присутності останнього, англійським оденом Бані, французьким – Св. Людовика, грецьким командорським хрестом Спасителя. 1843 року Михайло Петрович одержав чин повного адмірала.
Його іменем названі бухта і порт в Японському морі, острів в Аральському морі, шельфовий льодовик, полярна станція, море біля берегів Антарктиди, гори в Антарктиді, жолоб у морі Дейвіса, атол у Тихому океані, миси в Амурському лимані та на півночі острова Унімак.

29 липня 1978 року уздовж вулиці Адміральської біля будівлі колишнього штабу Чорноморського флоту, нині музею суднобудування і флоту (вул. Адміральська, 4), встановлено пам’ятники видатним флотоводцям, доля яких пов’язана з Миколаєвом. Серед них гордо і велично підноситься бюст адмірала Михайла Петровича Лазарєва (скульптори А. Коптєв, О. Сапєлкін).

• Зубов, Н. Н. Кругосветное плавание Беллинсгаузена и Лазарева на шлюпах «Восток» и «Мирный» и открытие Антарктиды (1819-1821) / Н. Н. Зубов // Зубов, Н. Н. Отечественные мореплаватели – исследователи морей и океанов. – Москва, 1954. – С. 168 – 179.
• Зубов, Н. Н. Кругосветное плавание М. Лазарева на фрегате «Крейсер» (1822-1825) и плавание А. Лазарева на шлюпе «Ладога» к Русской Америке (1822-1823) / Н. Н. Зубов // Зубов, Н. Н. Отечественные мореплаватели -исследователи морей и океанов. – Москва, 1954. – С. 186 – 187.
• Зубов, Н. Н. Кругосветное плавание М. П. Лазарева на корабле «Суворов» (1813-1816) / Н. Н. Зубов // Зубов, Н. Н. Отечественные мореплаватели-исследователи морей и океанов. – Москва, 1954. – С. 158 – 160.
• Лазарев Михаил Петрович // БСЭ. – 3-е изд. – Т. 14. – Москва, 1973.– С. 103.
• Лазарєв Михайло Павлович : [біогр. довідка] // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. – Київ, 2005. – С. 12.
• Луцива, И. В. Легедарные имена. Михаил Петрович Лазарев / И. В. Луцива. – Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009. – 32 с.: ил.
• Магидович, Й. П. Кругосветное плавание Лазарева на «Суворове» и Коцебу на «Рюрике» / Й. П. Магидович // Магидович, Й. П. Очерки по истории географических открытий. – М., 1967. – С. 432 – 435.
• Магидович, Й. П. Экспедиция Беллинсгаузена – Лазарева и открытие русскими Антарктиды / Й. П. Магидович // Магидович, Й. П. Очерки по истории географических открытий. – М., 1967. – С. 437 – 441.
• Миронов, Ю. А. Лазарев Михаил Петрович / Ю. А. Миронов // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 196 – 197.
• Михаил Петрович Лазарев // Русские географы и путешественники. – Москва, 1948. –Лист 14.
• Сахарнов, С. Антарктические воды / С. Сахарнов // Сахарнов, С. По морям вокруг земли. – Москва, 1976. – С. 316-331.
• Северин, Н. А. Фаддей Фаддеевич Беллинсгаузен (1779-1852), Михаил Петрович Лазарев / Н. А. Северин // Северин, Н. А. Отечественные путешественники и исследователи. – Москва, 1956. – С. 112 – 131.
• Скрицкий, Н. В. Михаил Петрович Лазарев / Н. В. Скрицкий // Скрицкий, Н. В. Сто великих адмиралов. – Москва, 2001. – С. 272-276. * * *
• Антониади, Е. Герой Наварина и Антарктиды покровитель : к 155-летию со дня смерти главного командира черноморского флота и портов, военного губернатора Николаева и Севастополя вице-адмирала М. П. Лазарева / Е. Антониади // Рідне Прибужжя. – 2006. – №52(18 квіт.) . – С. 3.
• Божаткин, М. Адмирал М. П. Лазарев / М. Божаткин // Южная правда. – 1999. – 12 июня.
• В поисках неизвестной земли : двести лет назад будущий военный губернатор Николаева Лазарев покорил Антарктиду // Николаевские новости. – 2020. – N 107(2 сент.). – С. 8.
• Викторов, Ф. Открытие Антарктиды Ф. Ф. Беллинсгаузеном и М. П. Лазаревым / Ф. Викторов // Викторов, Ф. Русские имена на карте мира // Детская энциклопедия. – 2010. – N5 . – С. 40-45.
• Викторов, Ф. Русские имена на карте мира : [географические открытия и исследования, совершенные русскими путешественниками] / Ф. Викторов // ДЭ. – 2010. – N5. – С. 1-56.
• Гармашов, І. Адмірал Лазарєв: його життя тісно пов’язане з Миколаєвом / І. Гармашов // Ленінське плем’я. – 1988. – 14 трав.
• Логинов, Д. Первооткрыватели Антарктиды / Д. Логинов // Смена. – 2013. – N 10. – С. 84-91.
• Крючков, Ю. Адмирал Лазарев. Штрихи к портрету / Ю. Крючков // Вечерний Николаев. – 2006. – №124(24 окт.), №125(26 окт.). – С. 3.
• Мезенцев, В. Как была открыта Антарктида / В. Мезенцев // Детская школьная академия. – 2009. – N4 . – С. 11-16.
• Шинкаренко, Л. Михаил Лазарев – первооткрыватель и кораблестроитель : в этом году Николаевщина отмечает 225-летие со дня рождения выдающегося адмирала / Л. Шинкаренко // Южная правда. – 2013. – N 15(9 февр.). – С. 3.

• Лазарєв Михайло Петрович
  Лазарєв, Михайло Петрович
• Серединський, О. В. До 180-річчя призначення контр-адмірала М.П.Лазарєва начальником штабу Чорноморського флоту і портів у Миколаєві [Електронний ресурс] / О. В. Серединський // Державний архів Миколаївської області : [офіційний сайт. – Режим доступу : http://mk.archives.gov.ua/component/content/article/10-pubonsite/265-do-180-richja-priznachenja-lazareva-nachalnikom-shtaba.html, вільний. – Дата останнього доступу : 26.10.2021. – Назва з екрана.

Адреса:
54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 66 тел.: (0512) 37-62-10; 37-63-10
факс: (0512) 37-66-55 e-mail: [email protected] Години роботи: Понеділок – п’ятниця з 9.00 до 17.00,
Вихідні – субота, неділя

Нотатки до біографії Михайла Петровича Лазарєва (1788-1851)

В україномовному історико-літературному просторі Михайла Лазарєва згадують не часто, у російськомовному – майже щоденно. М.Лазарєв був яскравою, талановитою людиною і зробив великий внесок у розбудову Чорноморського флоту, ключових припортових міст (Миколаєва, Севастополя, Одеси), тому військові історики вже назвали цей період «Лазаревською епохою». Однак, зазначене залишається новиною для багатьох вітчизняних читачів, так само, як інформація про голландське родинне коріння дружини М.Лазарєва, про київське походження прибалтійського німця Х.Лівена, який був британським протеже М.Лазарєва, про шлюб старшого брата М.Лазарєва, Андрія, із Ганною Коробкою, козацького роду, дочкою «морського вовка із Прилук»; про вчителя М.Лазарєва – капітана-командора П.Гамалію, теж козацького роду, ім’я якого є на карті Антарктиди. Незважаючи на конспектований характер викладу, даний життєпис є пізнавальнішим і сучаснішим, ніж розсип російськомовних версій різних років, адже містить більше 60-ти гіперпосилань, включаючи маловідомі й раритетні. Нотатки є доповненням до публікації автора «Розвідка з історії південно-полярної експедиції Фабіана Готліба Тадеуса фон Беллінґсгаузена (1819-1821)»[1], із скороченнями.

Рисунок 1. Прижиттєвий портрет М.Лазарєва пензля Р.Шведе (зліва, фрагмент) і сучасна копія портрету (справа, фрагмент) – див. текст.

Ла́зарєв Миха́йло Петро́вич (Ла́зарев Михаи́л Петро́вич – рос., Mikhail Lazarev – англ., Mijaíl Lázarev – ісп.); *3 (14 н.с.) листопада 1788, місто Владимир, Російська імперія — †11(23) квітня 1851, Відень, Австрія); перепохований у Собо́рі Свято́го Рівноапо́стольного київського кня́зя Володимира в Севастополі (тимчасово окупована територія[2] ,[3],[4] ), Україна – див. вікіпедійні біографічні нариси десятьма мовами, у тому числі українською[5]. Перші біограми про М.П.Лазарєва побачили світ у 1851-1866 роках, і потім були доповнені у 1914[6]. У 1952-1961-х побачила світ три-книжкова збірка «М.П.Лазарев ДОКУМЕНТЫ», яка містить багато подробиць із життя цього майстерного морського офіцера (див. нижче). Окремі нариси публікували НЭС (1897)[7], БСЄ (1969—1978), ЕІУ (2009)[8]. У 2014 р. окремий розділ про М.П.Лазарєва написав у книжці про експедицію Ф.Беллінгсгаузена лауреат Медалі Андерсона 2014 року Товариства морських досліджень – Ріп Булклі (Оксфорд, Велика Британія)[9].

Про інформаційний шум

Згідно із старовинною НЭС (1897) ibid , М.П.Лазарєв і його брат А.П.Лазарєв були віднесені до узагальненого прізвища «Лазаревъ», куди укладачі енциклопедії включили й «Лазаревъ… богатая армянск. семья, въ перв. полов. XVIII в. переселившаяся въ Россию». Натомість, батько обох братів, Петро Лазарєв, в тому ж узагальненні не згадується. Згідно з БСЄ[10], «Лазаревы, Лазарян, дворянская семья… начинается с … Лазарева, переехавшего в 1747 из Исфахана (Иран)… в 1871 скончался последний из мужского поколения рода Лазаревы… фамилия… специальным указом была передана… князю Семену Давыдовичу Абамелек… С его смертью кончился род Лазаревы». Однак, наприкінці XIX сторіччя різних Лазарєвих все ж таки відрізняли. Наприклад, у спогадах графа П.Граббе збереглися наступні епізоди: «…Таня[11] Лазарева дочь покойного адмирала» і «…приехал и посидел Лазаревъ Армянин»[12]. Начебто вірменське походження далеких нащадків М.Лазарєва, про яке іноді блогери пишуть, є інформаційним шумом, який з’явився із-за спроб розшукати і приписати собі якусь сенсацію. (Їм на замітку: у Національному музеї «Київська картинна галерея» експонується гіпсове погруддя «Иванъ Лазаревичъ Лазарев».)

До інформаційного шуму можна віднести й помилкове згадування про «Анну Якоби», як про начебто матір М.П.Лазарєва (див. нижче).

Про прижиттєві зображення М.Лазарєва та членів його родини й про супутні арт-реконструкції

Мабуть, вперше портрети молодих батька і матері мореплавця були виконані у наш час, за уявою, художницею С.Єрмоліною – для книги Л.Фомінцевої «Божией милостью адмирал Михаил Лазарев»[13]. За технікою – це олівець і розтушовування. На веб-ресурсі Geonet сьогодні можна знайти й рідкісні портрети батьків дружини М.П.Лазарєва, виконані у техніці гравюри[14]. Як же виглядав сам М.Лазарєв?

Під час відомої експедиції до Південного полюса, М.Лазарєву виповнився 31 рік. Чи збереглися відповідні зображення тих часів? Може й так, адже у складі експедиції був художник П.Михайлов. Як наближення – у багатотомній збірці документів М.П.Лазарєва є копія літографії, виконаної Н.Тверським, на якій майбутньому адміралу було 39 років див.[15] .

Деякі зображення часів південно-полярної експедиції, але за уявою, з’явились, у 1970-х, наприклад, при створенні діафільму «Відкриття Антарктиди»[16]. Там, у виконанні художника Б.Гущина, майже всі офіцери мають вуса, і тому, є схожими один на одного. Натомість, М.Лазарєв вуса не носив, про що свідчать і гравюра різця П.Бореля, і картини пензлів І.Айвазовського, О.Брюлова і Р.Шведе. Цікавий факт: у радянській кінострічці «Странник» (1987)[17], присвячений експедиції Ф.Беллінгсгаузена, офіцер М.Лазарєв, як окремий персонаж, майже не згадується, тому у кадрі його немає.

На україномовній вікі-сторінці ibid розміщено портрет М.П.Лазарєва із підписом «Гравюра П.Ф.Бореля, c рисунка И. Томсона (1834)». Тобто, сторінка містить гравюру тих часів, коли М.П.Лазарєву виповнилось 46 років.

Невдовзі, у 1839 році, портрет М.Лазарєва у повний зріст виконав олією на картоні мариніст І.Айвазовський – це коли мандрівникові виповнився 51 рік; відповідна ілюстрація є в російськомовній ВикипедиЯ ibid . Там же – портрет його дружини, К.Ван-дер-Віт, у віці 31 рік, пензля Р.К.Шведе.

З часом, набув популярності «Портрет адмирала Михаила Петровича Лазарева», виконаний у 1844(?) олією на полотні художником Р.Шведе – це на веб-сторінці Державного Ермітажу (С.-П.), рис.1. В Ермітаж портрет потрапив у 1946 році із Музея етнографії народів СРСР[18]. (Натомість, у постійній експозиції Ермітажу цього портрета немає.) У 1844-му, під час створення портрета, Михайлу Лазарєву виповнилось 56 років.

Сьогодні, на російськомовній сторінці ВикипедиЯ ibid використано копію згаданого твору; оригінал же, пензля Р.Шведе, виглядає старшим і вже потребує реставрації. На англомовній вікі-сторінці є щось схоже на той портрет, але із дивним супровідним підписом «Mikhail Petrovich Lazarev. Айвазовский? К. П. Брюллов? – скан». Разом із тим, репродукція з портрета маслом пензля О.Брюллова, старшого брата К.Брюллова, відкриває 1-й том збірки документів М.П.Лазарєва див.[19] .

Інформація про батьків М.Лазарєва іще не представлена належним чином навіть у популярних джерелах. Відповідні історичні ряди доводиться вибудовувати заново. Батько: Петро Гаврилович Лазарєв (Piotr Gavrilovitch Lazarev), *1743 – †16 січня 1800[20] ,[21] (к.1799?[22]); моряк[23], спадковий дворянин Арзамаського повіту Нижньогородської губернії, сенатор[24], таємний радник[25]. Не виключено, що він мав ім’я по-батькові «Гавриилович», а не «Гаврилович». Мати: згідно із спогадами відомого російського поета татарського походження Г.Державіна – це «Анна Андреевна Чагина», матір’ю якої була «Пелагея θедоровна»[26] ,[27] . Є очевидним, що спогади поета Г.Державіна заслуговують найбільшої довіри, у порівнянні із багатьма іншими, осучасненими (див. нижче). Рік народження А.А.Чагіної можна вирахувати приблизно, беручи до уваги, наприклад, рік народження першої дитини. Якщо А.А.Чагіна народила, наприклад, у віці 25 років, то це: 1787 – 25 = 1762. Є інформація про те, що Анна Андріївна пережила свого чоловіка на сім років[28], тобто, пішла засвіти, ймовірно, у 1807. Отже, роки життя А.А.Чагіної – це, можливо, *1762… †1807. Веб-ресурс Gene вибудовує зовсім іншу версію років життя А.А.Чагіної[29], а саме: *1749…1789 – †1793. Зважаючи на роки народження усіх її дітей, цифри «1789» і «1793» є сумнівними.

Згідно з Geneonet ibid , матір’ю М.Лазарєва, чомусь, названа «Анна Андреевна Якоби» (Anna Andreïevna Jakobi), *?…†?. Це є помилкою.

М.П.Лазарєв був аристократом, спадковим дворянином, а пізніше, за помітні військові заслуги, вже сам отримував із рук імператора відзнаки, нагороди, грошові виплати, а також пожиттєву пенсію дворянського рівня.

У метричній книзі церкви «Пятницкая (Знаменская)» міста Володимир, РФ, залишилися записи: від 4 листопада 1788 – про хрещення Михайла Лазарєва, і від 18 березня 1790 – про хрещення його брата, Павла Лазарєва[30] ,[31] . Миколаївський історик В.Христенко знайшов і оприлюднив фрагменти відповідних метричних записів[32].

Брати і сестра

Згідно з нарисом у ВикипедиЯ, мореплавець мав брата Андрія (*1787), віце-адмірала, і Олексія (*1793), контр-адмірала[33]. Згідно з «Русский биографический словарь…» (1914)[34], мав брата Андрія (*1787–1849†), віце-адмірала. Згідно з Geneonet, мав брата Андрія (*1788[35]–†1849) і сестру Віру (*?…†1867)[36]. Сестра Віра згадується також у списку випускниць Смольного інституту за 1809 рік[37]; по Г.Державіну – Смольного монастиря. До того ж, Г.Державін знав Віру Лазарєву, присвятив їй вірш, і вона навіть жила деякий час у його будинку[38]. Про рік хрещення Павла згадувалось вище. Натомість, навіть на детальних місцевих, володимирських ресурсах, можна зустріти згадку лише про Віру, Андрія, Михайла і Олексія[39]. Тобто, про Павла, чомусь, забувають. Проте, на веб-ресурсі Gene, який вже згадувався у розділі «Мати», були перелічені всі п’ятеро дітей подружжя Лазарєва-Чагіної. Підсумуємо, використовуючи матеріал, який є під рукою: Андрій (*1787), Михайло (*1788), Павло (*1790), Олексій (*1793?) і Віра (*1793?).

Дружина М.П.Лазарєва – це Катерина Тимофіївна Ван дер Вліт (Ekaterina Timofeïevna van der Vliet), *24 лютого 1812, [місце?], Росія – †1877 (? Росія або Україна)[40]. У російськомовних джерелах, «Фан-дер-Фліт» – одна із версій, похідна від старовинного, словниково-половцовського написання 1900-х, а саме «Фанъ-деръ-Флитъ». Дочка архангельського віце-губернатора Тимофія Єфремовича Ван-дер-Вліта, який мав голландські родові корені[41]. Інший варіант написання – це Timotheus dit Timofeï Efremovitch van der Vliet (*1775 – †1843) [42]. Кидається в око дисонанс між «van der Vliet», «Тимофій Єфремович» і «Катерина Тимофіївна». Зважаючи на практику тотального перехрещення іноземців, які отримували роботу в Російський Імперії, існує висока ймовірність того, що згадані «Тимофій», «Єфрем», і, можливо, й «Катерина», насправді, за метрикою, мали інші, а саме голландські імена.

Навчання і кар’єра

Детальніше – див. вікіпедійні біографічні нариси десятьма мовами, у тому числі українською ibid . Згідно з архівними документами М.Лазарєва, він і двоє його братів були зараховані у Морський кадетський корпус (С.-П.) за окремим поданням високопосадовця, генерал-ад’ютанта Х.Лівена[43]. Для довідки: Христофор Андрійович Лівен (Христофо́р Андре́евич Ли́вен – рос.; Christoph Heinrich Fürst von Lieven – нім.) – прибалтійський німець, який народився у Києві 6 травня 1774 року, і був бароном, графом, світлішим князем, послом Російського Імператора у Великобританії (у 1812–1834)[44] ,[45] .

Згідно з версією із ВікіпедіЯ (де немає посилання на джерело), рекомендацію молодому М.П.Лазарєву давав й викладач, капітан-командор П.Я.Гамалі́я. Гамалі́я Плато́н Я́кович (Gamaleya, Platon – англ.) народився 29(18) листопада 1766 року в с.Малютинці (Дейманівка) Пирятинської першої сотні Лубенського полку (Полтавщина), і походить зі старовинного козацько-старшинського роду Гамаліїв[46]; навчався у Києво-Могилянській академії[47]; згодом, в 1966 (?) його ім’ям назвали скелі в Антарктиді – Gamaleya Rock[48] ,[49] .

Подальша військово-морська кар’єра М.П.Лазарєва була блискавичною. Він брав участь у трьох навколосвітніх плаваннях – на фрегаті «Суворов» (1813—1815), військовому шлюпі «Мирний» (1819-1821) та фрегаті «Крейсер» (1822—1825). Зважаючи на маршрути цих кораблів, М.П.Лазарєв відвідував протоку Дрейка тричі. Був нагороджений 11-ма найвищими орденами Російської імперії, Великої Британії, Франції і Грецької Республіки; мав чималі привілеї. Майже до останніх своїх днів займав посаду головного командира Чорноморського флоту і портів, і пішов засвіти у званні адмірала.

Інші цікаві факти

Деякі події із життя М.П.Лазарєва укладаються у наступний «британський» ряд. У 1800 році був зарахований у Морський кадетський корпус, за поданням посла Російського Імператора у Великобританії – Х.Лівена ibid . У 1803 був відібраний для навчання у Королівському Флоті[50], де відслужив майже п’ять років; у 1807 побував у англійському полоні; у 1827 відзначився під час Наваринської битви і був нагороджений орденом від короля Англії[51]. До того, у 1818-му, сходив на берег у Лондоні, у справах, пов’язаних із експедицією до Південного полюса під головуванням Ф. Беллінгсгаузена, а під час тої південно-полярної експедиції, звичайно, використовував у т.ч. й британський досвід, навички, а також записи і карти британця Дж.Кука. Захоплено збирав й упорядковував власну бібліотеку (1118 книжок), де було чимало англомовних видань, і яку потім адмірал заповідав «Севастопольской Морской библиотеке». Екслібрис М.П. Лазарєва був виконаний англійським граверним майстром в 1820-1830 роках[52], про що згадувала С.Карпова. У цій же статті, вона надрукувала дві версії екслібриса М.П.Лазарєва. Прикметно, що основну площу екслібриса, який, одночасно, виглядає як герб роду, займають рицарський шолом із білими перами і два леви. Занотуємо: не двоголовий російський орел, а два «британські» золоті леви.

Історія із бібліотекою М.П.Лазарєва теж є прикметною. Вперше цей скарб захопив і пограбував радянський уряд, у 1931 році, повністю вилучивши бібліотеку для продажу за кордон, і фактично знищивши унікальне зібрання ibid . Фактично вдруге її захопили у 2014-му[53].

Південно-полярна експедиція (1819-1821)

Огляд видань до 1917 року переконує: перелік військових і військово-управлінських заслуг адмірала був настільки вагомим, що подорож 1819-1821 рр. виглядала як короткочасний епізод. У цій експедиції, під головуванням капітана 2-го рангу Ф.Беллінгсгаузена (командира трищоглового 24-гарматного флагман-шлюпу «Востокъ»), лейтенант М.П.Лазарєв командував трищогловим 20-гарматним шлюпом «Мирный» [вдосконалений «Ладога»], і після чого отримав звання капітана 2-го рангу. Експедиція була надзвичайно складною і небезпечною. У настановних документах 1819-х вона називалась «1 я Дивизія», «экспедиция в Южный океан», «… в Южный ледовитый океан», «… к Южному полюсу». У 1897 про М.П.Лазарєва писали: «…участвовалъ въ извѣестн. учен. экспедиціи вокругъ свѣта… багодаря которой русск. открытія одно время были самыми близкими къ юж. полюсу…» НЭС [ibid] . У 1914 зміст майже не помінявся: «…совершивъ… свыше 86,000 вёрст… [экспедиция] посѣтила воды, еще никѣмъ не посѣщенныя, и довольно долго послѣ нея ни одно судно не проникало ближе къ южному полюсу, чѣмъ русскіе шлюпы… было открыто нѣсколько острововъ и одинъ изъ нихъ, между прочимъ, названъ именемъ Лазарева..»[54].

Для порівняння, у 1892 році, описуючи роки життя Ф.Беллінгсгаузена, основним результатом експедиції енциклопедисти вважали: «…совершилъ кругосвѣтное плаваніе въ южный океанъ, достигнулъ 70 южной широты и открылъ 29 острововъ»[55] ,[56] . У 1900 – енциклопедисти додали, що «…проник къ южному полюсу далѣе черты, до которой достигъ Кукъ (67 0 15’ ю.ш)[57]…открыл 29 острововъ, изъ которыхъ… два въ области южнаго полярнаго океана… Указавъ своими окрытіями присуствіе суши въ антарктическом океанѣ, Баллингсгаузенъ положилъ начало цѣлому ряду изследованій американскихъ, англійскихъ и французскихъ…»[58].

Тобто, про континент у Південному океані в зазначених словниково-енциклопедичних виданнях XX ст. – поч. XXI ст., там де йшлося про Ф.Беллінгсгаузена і М.Лазарєва, не було ні слова.

Згідно з Gazetteer of the Antarctic (1989), трьом об’єктам в Антарктиді присвоєно ім’я Лазарєва – це затока Лазарєва, шельфовий льодовик Лазарєва і гори Лазарєва[59]. Миси Лазарєва є на Новій Землі, Сахаліні, на узбережжі затоки Нівельского (Хабаровський край, і там ж – однойменне селище і порт ), о.Унімак (Аляска), а також у м.Севастополь[60] ,[61] .

Поховання і перепоховання

У 1851-му труну із тілом М.П.Лазарєва було перевезено із Відня (Австрія) у Севастополь (Таврійська губернія, Російська Імперія), і зрештою адмірала поховали у склепі, на місці майбутнього Володимирського собору [пізніше – Собо́ру Свято́го Рівноапо́стольного київського кня́зя Володимира]. Згодом, поблизу утворився некрополь. У 1855–1856 роках, під час Кримської війни, склеп був пограбований, як вважалось, «англо-французскими захватчиками» див. [62] ,[63] , але до цієї патріотичної версії вже виникли питання див.46 . У 1927 році севастопольський райвиконком ініціював «изъятия замурованных гробов адмиралов»[64], і що у 1933-му успішно реалізували тсоавіахімовці. Отже, склеп (на той час вже чотирьох адміралів) пограбували вдруге, з метою видобутку трунового цинку. (У ВикипедиЯ, у нарисі про собор[65], цей факт іще замовчується.)

У 1991 році склеп відкрили задля облаштування і реконструкції, одночасно з’ясувавши, що тсоавіахімівці використовували його як смітник. Знайдені кістки (у т.ч., ймовірно, і М.Лазарєва) вивезли у Санкт-Петербург (РФ), де вони зберігались у студента-археолога у коробці з під фруктів див.44 . У 1992-му році рештки повернули в Україну й урочисто перепоховали у тому ж склепі й соборі.

Мало хто згадує зараз, що у 1842 році саме за клопотанням адмірала М.П.Лазарєва було прийнято рішення про будівництво згаданого собору саме в центрі міста, а не на руїнах стародавнього Херсонесу. (Не підозрюючи про це, М.П.Лазарєв рятував майбутній об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО – «Херсонес Таврійський».) Довідково: у серпні 2015 року російські військові залили бетоном фундаменти садиби античних часів в Херсонесі, безповоротно зруйнувавши їх[66] ,[67] .

Вшанування пам’яті і вдячні спогади (в Україні)

В Україні з ім’ям М.Лазарєва, а також членів його родини, пов’язують чимало історичних подій. Миколаївський історик В.Христенко створив коротке узагальнення «Основные события, произошедшие в Николаеве в период пребывания М.П. Лазарева…»[68], ймовірно базуючись на тритомнику «Лазарев М.П. Документы», виданому у 1950-х ibid .

М.П.Лазарєв підняв на належний рівень кораблебудування, картографію, створював адміралтейства в Миколаєві, Севастополі, Ізмаїлі, покращував навігацію, відбудовував учбові заклади, інфраструктуру припортових міст, був почесним членом різних установ і спілок, у тому числі, Одеської спілки історії і древностей. У Миколаєві народився його син Петро, майбутній сенатор, який 12 років був губернатором Таврійської губернії й опікувався нею. Сприяв покращанню і озелененню Сімферополя. (У часи колишнього СРСР вулицю, названу на його честь іще Сімферопольською думою, перейменували у вулицю (Володимира) Леніна. Такою вона і залишилась.)) Старший брат М.Лазарєва, Андрій, був одружений на Ганні Максимівні Коробці, дочці Максима Петровича Коробки, віце-адмірала на службі у флоті Російської імперії, а взагалі-то нащадка козаків Коробок (Коробченків) «из древнего малороссийского шляхетства», у тому числі, Ієремія Коробки, «значного козака», або як пишуть тепер полтавчани – морського вовка із Прилук[69]. Молодший брат М.Лазарєва, Олексій, контр-адмірал, у 1850 (і до відставки) очолював Керч-Єнікальське градоначальництво.

М.П.Лазарєв є одним із головних персонажів літературного сценарію О.Довженка «Антарктида»[70], і, ймовірно, (кіно?)сценарію «Відкриття Антарктиди», який не був реалізований (і, можливо, втрачений).

У Миколаєві, у Корабельному районі, в Одесі, у Приморському районі, а також у Запоріжжі є вулиці Адмірала Лазарєва. (Примітка: згідно з онлайн-довідниками, вулиць імені Ф.Беллінсгаузена чи І.Завадовського в Україні немає.) У 1981 році, за рішенням Миколаївського облвиконкому, до пам’яток історії та монументального мистецтва місцевого значення включено «Бюст адмірала М.П.Лазарєва», створений у 1978 р. скульпторами А.Коптєвим і А.Сапєлкіним[71]. Він знаходиться на території Музею суднобудування і флоту. У Севастополі є Мис Лазарєва, де у 1867 на кошти громади був споруджений пам’ятник адміралу, створений скульпторами М.Піменовим і І.Подозеровим, але який у 1928 році знищили комуністи[72].

“В.Коваль. Металлография. #5900 «М.П.Лазарев». Почтовые марки СССР. 1987, декабрь.” (Збільшено)

Деякі зауваження

Україномовний нарис про М.П.Лазарєві у ВікіпедіЯ потребує суттєвого доопрацювання, а, можливо, й нового написання: про родину – майже нічого немає; південно-полярна складова викладена у стилі старої військово-історичної радянської школи; у структурі нарису кимось створено розділи із дивними назвами, такими як «Життя начальником» і «Життя адміралом», а у прикінцевій частині добудовано абзац про антарктичну станцію «Фарадей», і про подальше перетворення її у станцію «Академік Вернадський»; і цей текст не змінювався з часів 8-ї УАЕ. (Зрозуміло, що М.П.Лазарєв до цього гарного дійства, створення УАС, не мав відношення.)

Україномовних вікіпедійних нарисів про М.Коробку, Г.Коробку, Х.Лівена, А.Гамалію, про Скелю Гамалія (Земля Королеви Мод, Антарктида), а також «Мыс Лазарева (Севастополь)» іще не створили, так само, як і англомовних нарисів про П.Гамалію, М.Коробку і Г.Коробку і про «Памятник М. П. Лазареву (Севастополь)».

[1] Придатко-Долін В.І. Розвідка з історії південно-полярної експедиції Фабіана Готліба Тадеуса фон Беллінґсгаузена (1819-1821). Рукопис. [DISPLAY-COPY Презентовано на Ad-hoc Нараді у Національному антарктичному науковому центрі (НАНЦ, Київ), 11 лютого 2019 року]. К., 2017.—56 с., 14 ілл., 1 дод., 88 дж. інф..↑↑↑

[2] ЗАКОН УКРАЇНИ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 26, ст.892)↑. Перевірено: 4 серпня 2019 р.

[3] ЗАКОН УКРАЇНИ Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 10, ст.54)↑. Перевірено: 4 серпня 2019 р.

[4] Севастополь. ВічкіпедіЯ.↑. Перевірено: 4 серпня 2019 р.

[5] Лазарєв Михайло Петрович. ВікіпедіЯ.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[6] Лазаревъ, Михаилъ Петровичъ. Русский биографический словарь: Лабзина — Ляшенко / Изд. Императорским Русским Историческим Обществом: под ред. Н. Д. Чечулина и М. Г. Курдюмова. — Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. уделов, 1914 [2]. Стр. 39–42.— Т. 10. — 846 с.

[7] Лазаревъ, 3) Л., Михаилъ Петровичъ. Настольный энциклопедическiй словарь. Том IV-й. Кальдеръ-Ленскiй. М: Изд. товарищества “А. Гранат и Ко”, 1897. [Стр.] 2568–2569.— 675 с.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[8] Усенко П.Г. ЛАЗАРЄВ Михайло Петрович [Електронний ресурс]//Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2009. – 790 с.: іл..↑.Перевірено: 28 липня 2019 р.

[9] Bulkeley, Rip. The Lieutenant. In ‘Bellingshausen and the Russian Antarctic Expedition, 1819–21’. London: Palgrave Macmillan UK, 2014.

[10] Лазаревы. БСЄ. (Сост. А. П. Базиянц, Н. Х. Хачатуров – по Дилоян В. (1966), Базиянц А. П. (1959).)↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[11] В.П.Д. – не має відношення до адмірала М.П.Лазарєва.

[12] Записная книжка графа П. Х. Граббе. М.: Типография Волчанинова, 1888. —749 с. ↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[13] [Пётр Гаврилович и Анна Андреевна]. КУПЕЛЬ ГЕРОЕВ. Глава первая. Долгий день. /Илл. С.В. Ермолиной//Фоминцева Л.А. Божией милостью адмирал Михаил Лазарев. Изд. «Сатисъ». 2006.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[14] [Timotheus dit Timofeï Efremovitch van der VLIET, Tatiana Feodorovna SOUKHOTINE].↑. Geneanet.

[15] Михаил Петрович Лазарев (1827 г.). Фоторепродукция с современной литографии работы Н. Тверского (Центральный Военно-Морской Музей). /М. П. Лазарев. «Документы». Том I., с.336. М.: Военно-морское издательство Военно-морского министерства Союза ССР, 1952.—522 с. (Под редакцией подполковника А. А. Самарова.)

[16] Открытие Антарктиды. М.: Студия “Диафильм”,1972.- 30 сл.. (Ред. Н.Мартынов…, Худ. Б.Гущин.)↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[17] За мотивами твору Є. Федоровського «Свежий ветер океана». 1987(?).

[18] Шведе, Роберт-Константин Густавович [1844?]. 1806-1871. Портрет адмирала Михаила Петровича Лазарева. Ермітаж.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[19] Михаил Петрович Лазарев. Репродукция с портрета маслом работы А. Брюллова (Центральный Военно-Морской Музей). /М. П. Лазарев. «Документы». Том I., с.5. М.: Военно-морское издательство Военно-морского министерства Союза ССР, 1952.—522 с. (Под редакцией подполковника А. А. Самарова.)

[20] Piotr Gavrilovitch LAZAREV. Geneonet.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[21] Петр Гаврилович Лазарев. Gene. (Managed by: Peter Trefilov, Last Updated: July 25, 2017).↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[22] Фоминцева Л.А. Божией милостью адмирал Михаил Лазарев. Изд. «Сатисъ». 2006.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[23] CXXIII. Вѣрѣ за цепочку. /Гавриил Романович Державин. Сочинения. Под редакцией Я. Грота. Том 3. 1866.— Стр. 440 (464). —888 с.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[24] Лазарев, Михаил Петрович. ВикипедиЯ.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[25] [Документ] № 1. Отношение генерал-адъютанта Х. А. Ливена в Морской кадетский корпус об определении в корпус трех сыновей П. Г. Лазарева — Андрея, Михаила и Алексея. 25 января 1800 г. ЦГАВМФ, ф. 432, Картотека воспитанников, № 783а. /Лазарев М.П. (a) Документы», т. 1. Под ред. подполк. А. А. Самарова. М: Военно-морское издательство Военно-морского министерства Союза ССР, 1952, Стр. 1(34). — 522 с. ↑. Перевірено: 2 грудня 2018.

[26] Отъ П.Г.Лазарева. 5 октября 1783./Гавриил Романович Державин. Сочинения. Под редакцией Я. Грота. Том 5. 1869.— Стр. 375.—736 с.↑.

[27] CXXIII. Вѣрѣ за цепочку. /Гавриил Романович Державин. Сочинения. Под редакцией Я. Грота. Том 3. 1866.— Стр. 440 (464).—888 с.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[28] Презентация “Михаил Петрович Лазарев” (Выполнил: И.Иванов). Алые паруса (проект для одарённых детей). 08.11.2013 .↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[29] Анна Андреевна Чагина. Gene. (Managed by: Peter Trefilov, Last Updated: July 25, 2017).↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[30] Загадки Пятницкой церкви.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[31] Пятницкая (Знаменская) церковь. (09.05.2015).↑.Перевірено: 2 березня 2019 р.

[32] Контр-адмирал В.Е. Лазарев (1821-1882)./Николаевские адмиралы.//Николаев литературный.↑.

[33] Лазарев, Михаил Петрович. ВикипедиЯ.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[34] Лазаревъ, Михаилъ Петровичъ. Русский биографический словарь: Лабзина — Ляшенко / Изд. Императорским Русским Историческим Обществом: под ред. Н. Д. Чечулина и М. Г. Курдюмова. — Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. уделов, 1914 [2]. Стр. 39–42.— Т. 10. — 846 с.

[35] Тут ймовірно помилка: має бути 1787.

[36] Ekaterina Timofeïevna van der VLIET. Geneonet.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[37] 12-й выпуск, 1809 год. Список воспитанниц Смольного института благородных девиц.↑.

[38] CXXIII. Вѣрѣ за цепочку. /Гавриил Романович Державин. Сочинения. Под редакцией Я. Грота. Том 3. 1866.— Стр. 440 (464).—888 с.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[39] Петр Гаврилович Лазарев. Любовь безусловная (28.11.2015).↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[40] Ekaterina Timofeïevna van der VLIET. Geneonet.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[41] Фан-дер-Флит, Тимофей Ефремович. ВикипедиЯ.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р. Примітка (В.П.-Д.): включення до списку літератури «Русский биографический словарь…А. А. Половцова. 1896—1918.» не є правильним, так як у словнику немає нарису, схожого на «Фан-дер-Флит, Тимофей Ефремович», і є тільки «Фанъ-деръ-Флитъ, θедоръ Тимоѳеевичъ» (т. Фаберъ—Цявловскій, стр.23). Згідно з Geneonet, це родич.

[42] Ekaterina Timofeïevna van der VLIET. Geneonet.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[43] [Документ] № 1. Отношение генерал-адъютанта Х. А. Ливена в Морской кадетский корпус об определении в корпус трех сыновей П. Г. Лазарева — Андрея, Михаила и Алексея. 25 января 1800 г. ЦГАВМФ, ф. 432, Картотека воспитанников, № 783а. /Лазарев М.П. (a) Документы», т. 1. Под ред. подполк. А. А. Самарова. М: Военно-морское издательство Военно-морского министерства Союза ССР, 1952, Стр. 1(34). — 522 с. ↑. Перевірено: 2 грудня 2018.

[44] Christoph von Lieven. WikipediA. ↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[45] Ливен, Христофор Андреевич. ВікіпедіЯ.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[46] Гамалія Платон Якович. ВікіпедіЯ.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[47] Платон Гамалія. Українці в світі.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[48] Gamaleya Rock. Gazetteer of the Antarctic: names approved by the United States Board on Geographic Names. Fourth Edition. W.-V.: DMA-USGS-NSF, 1989. P. 45.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[49] Gamaleya Rock. WikipediA.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[50] В.П.-Д.: згідно із нахідками R.Bulkeley (2014) ibid – М.Лазарєв був одним із 30-ти відібраних кадетів.

[51] Лазаревъ, Михаилъ Петровичъ. Русскiй бiографическiй словарь. В 25 т. /А.А. Половцов. / Томъ X. Лабзина – Лященко: М., 1896-1918. Том: 10, Стр. 37-40. ↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[52] Карпова С. Герб и экслибрис адмирала Лазарева. 06.09.2009г.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[53] Анексія Криму Росією (2014). ВікіпедіЯ.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[54] Лазаревъ, Михаилъ Петровичъ… (Сост. очерка Б.Г-въ). Русскiй бiографическiй словарь. Томъ X. Лабзина – Лященко. С.-ПЕРЕРБУРГЪ: Типографія Главнаго Управления Уделовъ, 1914, с.37-40.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[55] Беллинсгаузенъ, Фабіанъ, Готлиб, θаддей, θаддеевичъ. Общiй Морской списокъ Часть VI. Царствованiе Павла I и Царствованiе Александра I. А—Г. САНКТПЕТЕРБУРГЪ: Типографія Морскаго Министерства въ Главном Адмиралтействѣ, 1892. Стр. 16-17.— 662 с.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[56] Нарису про М.П.Лазарєва у цій книзі («Часть VI») немає.

[57] В.П.-Д.: це помилкове твердження; насправді, Дж. Кук досяг 71°10′ S, 106°54′ W.

[58] Беллингсгаузенъ, Фаддѣй Фаддѣевичъ… (Сост. очерка Н.Коргуевъ). Русскiй бiографическiй словарь. Томъ II. Алексинскiй – Бестужевъ-Рюминъ. С.-ПЕРЕРБУРГЪ: Типографія Главнаго Управления Уделовъ, 1914. Стр. 682-683. —796 с. ↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[59] Lazarev Bay, Lazarev Ice Shelf, Lazarev Mountains/ Gazetteer of the Antarctic: names approved by the United States Board on Geographic Names. Fourth Edition. W.-V.: DMA-USGS-NSF, 1989. P. 73.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[60] Cape Lazarev. WikipediA.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[61] Примітка: у російськомовному вікіпедійному нарисі «Мыс Лазарева (Севастополь)» укладачами додано хитромудре «примечание» про «спорную территорию», що, звичайно, є маніпуляцією. Див. посилання [2,3,4].

[62] Конецкий В. Россия океанская. «Известия». 15 января 1992.↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[63] Акт о глумлении англо-французских захватчиков над могилами русских адмиралов М. П. Лазарева, В. А. Корнилова, П. С. Нахимова и В. И. Истомина. 11 апреля 1858 г. (Цитируется по: ЦГАВМФ, ф. 283, 1868 г., кaнцелярия, д. 201, лл. 3-4. Заверенная копия.) Проект «РУНИВЕРС».↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[64] Письмо начальника административного отдела Севастопольского райисполкома Севастопольскому городскому Совету об осмотре Владимирского собора для изъятия замурованных гробов адмиралов – №6263, 7 июня 1927 года.↑. Сквер на могилах. // Все Грани// (29) «by Роман». 01.12.2013. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[65] Владимирский собор (Севастополь).↑. Перевірено: 29 липня 2019 р.

[66] Окупанти залили бетоном античну садибу в Херсонесі. Depo.ua. 27 квітня 2016.↑. Перевірено: 30 липня 2019 р.

[67] Козырева М.. «Осторожно! Варварство!» – из крымских сетей. Крым.Реалии. 06 Августа 2019.↑

[68] Контр-адмирал В.Е. Лазарев (1821-1882)./Николаевские адмиралы.//Николаев литературный.↑.

[69] Морской волк из Прилук. Полтавщина. 19 грудня 2012.↑. Перевірено: 2 березня 2019 р.

[70] Довженко О. Антарктида. (1950?). УкрЛіб.↑. Перевірено: 3 лютого 2019.

[71] «Бюст адмірала М. П. Лазарєва». Перелік пам’яток історії, монументального мистецтва та архітектури, які взяті на державний облік по м. Миколаєву. Станом на 23.05.2019. Миколаївська Міська Рада.↑. Перевірено: 30 липня 2019 р.

[72] Памятник М. П. Лазареву (Севастополь). ВикипедиЯ.↑. Перевірено: 30 липня 2019 р.

Придатко-Долін В.І. Нотатки до біографії Михайла Петровича Лазарєва (1788- 1851)/Розвідка з історії південно-полярної експедиції Фабіана Готліба Тадеуса фон Беллінґсгаузена (1819-1821). К.: «Експедиція ХХІ», 6 серпня 2019.— 11 c., 1 іл. ↑; pdf (TBD).

Prydatko-Dolin V. Notes on the biography of Mikhail Lazarev (1788-1851)/Exploration on history of the Southern-polar expedition of Fabian Gottlieb von Bellingshausen (1819-1821). К.: ‘Expedition XXI’ (UA), August 6, 2019.— 11 pp., 1 pic. ↑(UA); pdf (TBD).

In the Ukrainian-speaking historical and literary space, M.Lazarev is not being mentioned so well as could possibly in comparison to that Russian-speaking – almost daily. M.Lazarev was a bright, talented man and made a great contribution to the development of the Black Sea Fleet, key port cities (Mykolaiv, Sevastopol, Odessa), and which is why military historians called this period ‘Lazarev’s era’. Nevertheless, it remains as news for many readers, as well as information about the Dutch family roots of his wife, or about the Kyiv’s origin of Baltic German C.H.F. von Liven, who was the British protégé of M. Lazarev, or about marriage of his older brother, Andrew, with the daughter of a ‘sea wolf from Pryluky’, Anna Korobka of the ancient Cossack-elders family; or about M. Lazarev’s marine teacher i.e. Commander-in-Chief Platon Gamaleya, who was also of the ancient Cossack-elders family, and whose name is on the map of Antarctica. Despite the noteworthy nature of the presentation, this biography is more informative and modern than most Russian-language versions of different years, because it contains more than 60 hyperlinks, including some obscure and rare ones. The notes are a supplement to the author’s publication “An Exploration of the History of the Fabian Gotlib Thaddeus von Bellingshausen’s South Polar Expedition (1819-1821)”, and which is publishing with cuts.

© «Експедиція XXI» (оприлюднення), 2019.

© В.Придатко-Долін (текст, оформлення), 2019.

Інші статті та переклади цього автора, а також інтерв’ю з ним: