Вірменія
Розворот на Захід. Чому Вірменія виганяє російських прикордонників з аеропорту Єревана?
100 років тому народився Параджанов – режисер “найкращого українського фільму”, який пройшов через пекло радянської в’язниці
Атака на коньяк і фрукти. Чому розгорілась торгова війна Росії проти Вірменії і чим це схоже на Україну
Макрон як Буратіно. Як Азербайджан мститься Франції за намір надати Вірменії системи ППО
Азербайджан повернув собі Карабах. Чи дійсно це кінець багатолітнього конфлікту?
Шлях до арешту Путіна? Що значить ратифікація Вірменією Римського статуту
Трагедія у Нагірному Карабаху. Як у черзі за пальним загинули і поранені сотні людей
Нагірний Карабах: зброя, біженці й страх. Журналістів ВВС уперше допустили в регіон, де була війна
Капітуляція Нагірного Карабаху. Чому це важливо для України
Вогонь у Карабаху припинили. Що буде далі з невизнаною республікою?
Нагірний Карабах припиняє вогонь і роззброюється. Він прийняв вимоги Азербайджану
Чому Азербайджан ударив по Карабаху саме зараз і що далі
Карабах. Азербайджан почав масовані обстріли – це нова війна?
Вірменія розчарована у Росії і шукає нових союзників
Як Вірменія і Азербайджан домовляються про мир, а Туреччина може посісти місце Росії
На кордоні Азербайджану та Вірменії – нові зіткнення. Є загиблі й поранені
“Ворогу – ненависть, ненависть, ненависть”. Чим культ перемоги обертається для азербайджанських школярів
Кінець ОДКБ. Чому розвалюється безпековий союз Путіна
Як Росія втрачає вплив на Південному Кавказі
Бої між Вірменією та Азербайджаном. Що відомо і як це пов‘язано з війною в Україні
Бої між Вірменією і Азербайджаном. Що це значить і які втрати сторін
На гуртовому ринку в Єревані пролунав потужний вибух. Є постраждалі
Загострення у Нагірному Карабаху. Що відбувається і чому це важливо
Загиблі “шехіди”, полонені й втрачені позиції: нові бої між Азербайджаном і Вірменією
© 2024 BBC. BBC не несе відповідальності за контент інших сайтів. Ознайомтеся з нашими правилами зовнішніх посилань.
Вірменія
Вірменія – держава на південному сході Європи, в Закавказзі, між Чорним та Каспійським морями. Межує з Грузією на півночі, Азербайджаном на північному сході, Нагірно-Карабаською Респубілкою на сході, з Іраном на півднному сході, з Нахічеванською АР на південі і Туреччиною на заході. Вірменія не має виходу до моря.
2. Площа: 29,7 тис. км 2
3. Кількість населення: 2,97 млн. осіб (2010)
4. Густота населення: 100 осіб/км 2
5. Етнічний склад населення: вірмени – 97,89%, єзіди – 1,26%, росіяни – 0,46%, ассирійці -0,11%, українці – 0,05%
6. Домінуюча релігія: християнство. Релігійний склад населення: Вірменська Апостольська церква – 94,7%, інші християни – 4%, єзидизм – 1,3%
7. Офіційна мова: вірменська
8. Державний устрій: унітарний
9. Форма державного правління: президентсько-парламентська республіка
10. Адміністративно-територіальний устрій: 11 марзів: Арагацотн, Арарат, Армавір, Вайоц Дзор, Гегаркунік, Котайк, Лорі, Сюнік, Тавуш, Ширак та місто Єреван (столиця)
11. Столиця: Єреван (1,12 млн. осіб)
12. Рівень урбанізації: 64%. Найбільші міста: Гюмрі (172 тис. осіб), Ванадзор (117 тис. осіб), Армавір (45 тис. осіб)
– офіційний: 8,78 млрд. дол. США
– за паритетом купівельної спроможності (ПКС): 16,18 млрд. дол. США
14. ВВП на душу населення (за ПКС): 5900 дол. США
15. Грошова одиниця: вірменський драм
16. Місце в світі за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 86 (2011)
17. Членство в міжнародних організаціях: ООН, ОБСЄ, СОТ, МВФ, ОЧЕС, СНД
18. Державне свято: 21 вересня (День незалежності). Рік здобуття незалежності: 1991
19. Походження назви: назва країни походить від легендарного ватажка вірмен – Айка, який, за легендою, в 2492 до н. е. розбив у битві військо ассирійського царя Бела, а пізніше утворив першу Вірменську державу
20. Поетична назва: країна каміння
Вірменія: загальна характеристика та сучасний розвиток. Реферат
Повна назва країни – Республіка Вірменія, місцева – Хайастані Анрапетутюн (Хайастан). Столицею з 1920 року є місто Єреван, до 1936 року що називався Еривань (населення на 1997 рік – 1 млн. 202 тис. жителів).
Вірменія поділяється на 10 провінцій (марсер): Арагатсотн, Арарат, Армавір, Гегаракуник, Лорри, Котайк, Ширак, Сюник, Тавуш, Воец Дзор, столична область.
Площа країни складає 29800 км 2 .
Держава розташована в західній Азії, не має виходу до моря, на 190 км вилучена від Каспійського і на 160 – від Чорного моря.
Вірменія – гірська країна, велика частина якої знаходиться в межах Вірменського нагір’я (вища оцінка – гора Арагац, 4090 м), до якого з півночі примикають хребти Малого Кавказу. Загальна довжина границь – 1254 км. Має границю з Азербайджаном довжиною 787 км, з Туреччиною – 268 км, із Грузією – 164 км, з Іраном – 35 км.
Валюта: 1 драм = 100 лума, курс на 21 січня 2004 року: 588.46 AMD = 1 USD
Природа і природні ресурси
Рельєф. Республіка Вірменія розташована на північному сході Вірменського нагір’я. Тут представлене складне сполучення складчастих і вулканічних гір, лавових плато, акумулятивних рівнин, річкових долин і озерних улоговин. Близько 90% площі країни знаходиться на висотах більш 1000 м над рівнем моря (середня висота 1800 м). Вища крапка – гора Арагац (4090 м). Найменші висоти, порядку 350 м, присвячені до ущелин рік Дебед на північному сході країни й Аракс на південно-заході і південно-сході.
На північному сході Вірменії піднімаються гори центральної частини Малого Кавказу. На північно-заході й у центрі країни розташований великий вулканічний район з лавовими плато і нагір’ями, а також погаслими вулканами, включаючи величезну чотириглаву гору Арагац. На півдні простираються складчасті гори, розчленовані густою мережею долин, багато хто з який являють собою глибокі ущелини. На заході в межі Вірменії частково заходить Араратська рівнина, що відрізняється плоским рельєфом.
Ріки й озера. Головна і сама довга ріка Вірменії Аракс тече уздовж границь з Туреччиною й Іраном і впадає в р. Куру на території Азербайджану. Більшість інших рік – її ліві припливи. Лівий приплив Араксу – ріка Раздан, що випливає з озера Севан, має важливе іригаційне і гідроенергетичне значення.
З більш сотні озер Вірменії саме велике – Севан – належить до міжгірської улоговини на сході країни. Воно служить природним водоймищем для ріки Раздан з каскадом гідроелектростанцій. Севан використовується для судноплавства, рибальства (форель, сиг) і як зона відпочинку.
Вірменія багата підземними водами. Водою джерел користається Єреван. Мається також до п’ятисот мінеральних джерел. Деякі з них, наприклад Арзні і Джермук, мають важливе бальнеологічне значення.
Клімат. У Вірменії виділяють шість кліматичних районів. На крайньому південно-сході, на висотах менш 1000 м, клімат сухий субтропічний, із тривалою печенею влітку і м’якою безсніжною зимою. На Араратской рівнині й у басейні р. Арпа клімат сухий континентальний, з печенею влітку, холодною зимою і малою кількістю опадів. У передгір’ях навколо Араратской рівнини клімат помірковано сухий, з теплим летом, холодною зимою і рясними опадами (до 640 мм у рік).
На півночі країни, на висотах 1500–1800 м, клімат помірковано холодний, із прохолодним летом і морозною зимою з рясними снігопадами; середня річна сума опадів 760 мм. На великих висотах (1800–3000 м) клімат ще більш суворий. Вище 3000 м з’являються гірничо-тундрові ландшафти.
Ґрунти Вірменії розвиті переважно на вулканічних породах. На відносно низьких висотах поширені гірничо-бурі і гірничо-каштанові ґрунти, місцями – солонці і солончаки. У середньому поясі гір широко представлені гірські чорноземи, а на великих висотах зустрічаються гірничо-лугові ґрунти.
Рослинність і тваринний світ. Найбільш розповсюджені рослинні формації Вірменії – степу і напівпустелі. На низьких висотах розташовані полинові напівпустелі, що місцями переходять у солянкові й ахиллейно-джузгуновие пустелі. У середньому поясі гір домінують злакові і різнотравно-злакові степи, що з висотою поступаються місцем луговим степам і альпійським лугам.
Широколистяні ліси з перевагою дуба, бука і граба займають не більш 12% площі країни і присвячені до її північно-східних районів. У складі лісонасаджень виділяються тополя і волоський горіх. Значні площі на вулканічних плато займають практично позбавлені рослинності кам’яні розсипи.
Зі ссавців у Вірменії повсюдно поширені вовк, ведмідь, заєць, лисиця, борсук, а також зустрічаються козел, муфлон, козуля, рись, леопард, лісовий і очеретяний кіт, кабан, дикобраз, білка, шакал, ховрашок, куниця. Гніздяться численні види птахів: журавель, лелека, куріпка, перепел, тетерев, орел, гриф, улар. Журавель (по-вірменському крунк) є національним символом країни.
Серед багатьох плазуючих виділяється отрутна кавказька гадюка. Велику небезпеку представляють скорпіони. Серед озерних риб: севанська форель, ішхан, храмуля і вусань. У Вірменії акліматизовані плямистий і шляхетний олені, а також нутрія.
Корисні копалини. У Вірменії багато корисних копалин. Широко відомі родовища молібденових, мідних і поліметалевих руд (Зангезур, Алаверди); є залізні руди, значні запаси нефелінових сиенитів, повареної солі, бентонітових глин.
Країна винятково багата будівельними матеріалами: різнобарвними вулканічними туфами, пемзою, мармуром, гранітами, вапняками, вогнетривкою глиною.
Протягом довгого років не вщухає конфлікт з Азербайджаном із приводу Нагорного Карабаху – ексклава, (частина території держави, відділена від нього іншою державою) заселеного вірменами і приписаного Москвою до Радянського Азербайджану в 1920-х. Вірменія й Азербайджан розв’язали війну один з одним через ексклава в 1988 році. Конфлікт загострився після 1991 року, коли обидві Радянські Республіки стали незалежними державами.
До 1994 року, коли було встановлене перемир’я, вірменські війська зайняли не тільки Нагорний Карабах, але і значну частину інших Азербайджанських територій. Економіка обох країн була підірвана війною і нездатністю урядів знайти мирні шляхи до дозволу питання.
Населення
Чисельність населення Вірменії на кінець 2001 р. склала 3,8 млн. чіл. Основне населення (понад 80%) складають вірмени: тут проживає більш половини усіх вірменів колишнього СРСР і близько 45% вірменів, що проживають в усьому світі. У Вірменії живуть також азербайджанці, росіяни, курди, українці, греки, асирийці (айсори) і ін.
Основною мовою є вірменський – 96%, 2% складає росіянин, і 2% інші мови.
Переважна релігія – вірменська апостольна церква (одна із самих древніх християнських церков).
До початку 90-х років Вірменію відрізняли високі темпи росту населення, чисельність населення за роки Радянської влади збільшилася в 3 рази. Однак, за період з 1990 по 2004 р. чисельність населення зросла лише на 6%, а за останні 7 років не збільшувалася. У 1963 р. природний приріст населення на 1000 чол. складав 18,3, у 1990 – 16,3, а до 2004 р. скоротився до 2,1.
Високими темпами йшли у Вірменії урбаністичні процеси, так, у 1913 р. У містах проживало лише 10% населення, а в 1970 р. – більш половини населення були жителями міст.
Як і в більшості країн світу у Вірменії жіноче населення перевищує чоловіче.
Чисельність чоловіків і жінок
Усе населення, тис. чіл.
У загальній чисельності населення, відсотків
Економіка
Економіко-географічні райони. У Вірменії виділяються 5 економічних районів, що відрізняються по природних і економіко-географічних умовах, структурі і виробничій спеціалізації.
Араратський – район виробництва електроенергії, різноманітного машинобудування, хімічної промисловості, виробництва будматеріалів, зрошуваного землеробства, виноградарства, плодівництва, овочівництва і галузей харчової промисловості, що базуються на них.
Ширакський – район текстильної промисловості, видобутку природних будматеріалів, машинобудування; у сільському господарстві переважає тваринницько-зерновий напрямок, мається промислове бурякосіяння.
Придебедский – район мідної промисловості, що веде місце в районі займає хімічна промисловість; скотарство і переробка його продукції, плодівництво, виноградарство; розвивалося машинобудування.
Севан-Агстевский – район виробництва електроенергії і с. -г. виробництва (з перевагою тваринницького, зернового і тютюнницького напрямків), розвивається гірничодобувна, хімічна і машинобудівна промисловість.
Сюнікський (південно-східна частина Вірменії) – район гірничодобувної (мідно-молібденової і мідний) промисловості, сільського господарства тваринницько-зернового і плодово-виноградарського напрямку, розвиваються гідроелектроенергетика і машинобудування.
На початку 20 в. Вірменія була аграрною країною, основу її економіки складали тваринництво і рослинництво. Промисловість була слабко розвита, малися лише невеликі рудники і коньячні заводи. Індустріалізація почалася відразу після встановлення радянської влади. Після розпаду СРСР перестала функціонувати велика частина промисловості Вірменії, зв’язана з обслуговуванням військово-промислового комплексу. У країні багато безробітних (ок. 120 тис. чоловік, чи 10,8% працездатного населення). Основний індустріальний центр Вірменії – Єреван, за ним випливають Гюмри і Ванадзор.
Економіка Вірменії завжди була найбільш уразливої в порівнянні з іншими республіками колишнього СРСР. Там немає нафти (на відміну від Азербайджану), відсутні родючі землі і вихід до моря (на відміну від Грузії). У результаті економічної блокади Вірменія виявилася відрізаної від Туреччини й Азербайджану, а також тимчасово від Грузії, коли там йшла громадянська війна. 90% вірменських вантажоперевезень раніше направлялося по залізниці через Абхазію, але цей шлях дотепер закритий, і Вірменія має єдиний вихід на світовий ринок через Іран.
Нинішній стан і перспективи розвитку економіки країни тісно зв’язані з рішенням карабаської проблеми. В даний час велика частина допомоги, що надходить через границю, направляється в Нагорний Карабах. Після висновку перемир’я на карабаському фронті (у травні 1994) і одержання засобів від Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку економіка країни стабілізувалася.
Зниження обсягів виробництва промислової продукції наочної ілюструє приведений нижче графік.
Відразу після проголошення незалежності почався процес приватизації. Національна валюта тепер досить стабільна, інфляція зменшилася з 5000% до 8–10%, намітився приріст валового внутрішнього продукту на 5–7% (по офіційним даним). У 1997 експорт оцінювався в 300 млн. дол., а імпорт – у 800 млн. дол.
Енергетика. У 1962 р. завершилося будівництво Севано-Разданского іригаційного комплексу і каскаду ГЕС, почате в 1937 р. Були споруджені шість ГЕС на ріці Раздан і безліч зрошувальних каналів і водоймищ, а в горах прокладені тунелі для скидання річкових вод в оз. Севан з метою поповнення його водяних запасів. У результаті частина вироблюваної в республіці електроенергії експортувалася в Грузію й Азербайджан в обмін на природний газ. У Єревані, Раздане і Ванадзоре були побудовані електростанції, що працюють на газовому паливі. У 1970 р. вони давали більше енергії, чим ГЕС.
У 1977–1979 р. у Мецаморе біля Єревана була здана в експлуатацію могутня атомна електростанція з двома енергоблоками, що цілком задовольняла потреби республіки в електроенергії. Зокрема, забезпечувалися запити алюмінієвого комбінату і великого комбінату по виробництву синтетичного каучуку й автомобільних шин. Вірменська АЕС була зупинена незабаром після Спитакского землетрусу з побоювання, що повторні поштовхи приведуть до катастрофічних наслідків у самій Вірменії і суміжних районах Туреччини. У зв’язку з енергетичною кризою АЕС була знову пущена в хід у 1996.
Сільське господарство. У сільському господарстві Вірменії використовується 1340 тис. га земель. Однак великі масиви орних земель маються тільки в трьох районах: на Араратской рівнині, де звичайно збирають по двох-трьох врожаю в рік, у долині р. Аракс і на рівнинах навколо оз. Севан.
Ерозія ґрунтів – одне із серйозних перешкод для розвитку землеробства. Тільки 1/3 сільськогосподарських земель придатна для обробки. Основні культури – овочебахчеві, картопля, пшениця, виноград, плодові дерева.
Тваринництво спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві й особливо вівчарстві, розповсюдженому в гірських районах. У 1987 у Вірменії нараховувалося 280 колгоспів і 513 радгоспів.
Після 1991 майже 80% земель було передано селянам. Однак за 1992–1997 посівні площі скоротилися на 25%, а обсяг реалізації сільськогосподарської продукції в 1997 склав 40% від рівня 1990. Біля половини сільськогосподарської продукції споживається самими селянськими господарствами.
Гірничодобувна промисловість. У Вірменії в широких масштабах ведуться видобуток і обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку, пемзи, мармуру й ін. Виробляється багато цементу. Мідна руда, що добувається в Кафане, Каджаране, Агараке й Ахтале, направляється на металургійний комбінат в Алаверди, що виплавляє мідь. Кольорова металургія Вірменії робить також алюміній і молібден.
Обробна промисловість. Після 1953 р. центральні планові органи СРСР орієнтували Вірменію на розвиток хімічної промисловості, кольорової металургії, металообробки, машинобудування, текстильної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, а також виробництва вин, бренди і коньяків. Пізніше до цього переліку додалися точне приладобудування, виробництво синтетичної гуми і пластмас, хімічного волокна й електроприладів.
По обсязі електротехнічної продукції, що випускалася, Вірменія займала третє місце серед союзних республік СРСР, а по обсязі продукції верстатобудування – п’яте. Однак найважливішу роль грала хімічна промисловість, що випускала мінеральні добрива, синтетичні камені для виробництва інструментів і годин і скловолокно (на базі переробки місцевих туфів і базальтів).
Дані про виробництво найважливіших видів промислової і сільськогосподарської продукції в 2000 р. приведені нижче.
Електроенергія, млрд. кВт/год
Вивезення деревини, млн. щільних м 2 У тому числі ділової деревини
Пиломатеріали (включаючи шпали), млн. м 2