Байка

Ба́йка — різновид ліро-епічного жанру, коротке, переважно віршоване алегоричне оповідання повчального змісту.

Зміст

Історична довідка

Байка виникла за часів античності. Засновником жанру вважають Езопа. Традицію продовжив Федр.

Для байкарів наступних епох джерелом тем, мотивів, сюжетів стали твори античних авторів і санскритська збірка «Панчатантра» («П’ятикнижжя», 3 ст.; в арабському перекладі — «Каліла і Дімна», близько 750) та її переспів «Гітопадеша» («Дружня настанова», 10–14 ст.). Байка живилася також фольклорними мотивами.

У середні віки авторами байок були Одон (Ед) Шеритонський (1185 — близько 1247; Англія), Марія Французька (12 ст.; Франція — Англія), Іоанн Капуанський (Джованні да Капуа; 1250–1310; Італія) та інші, в епоху Відродження — Леонардо да Вінчі, Ф. Рабле та інші.

Байку реформував Ж. де Лафонтен — надав жанру вигляду елегантно-дотепної, іронічної новели. До байки зверталися Е. Мур (1712–1757; Велика Британія), С. Трембецький (1739–1812; Польща), А. Міцкевич, І. Крилов, П. Славейков (1827–1895; Болгарія), Ж. Ануй, Ж. Б. Монтейру Лобату, К. Чуковський, Дж. Тербер (1894–1961; США), А. Лобел (1933–1987; США), С. Михалков (1913–2009; РФ), П. Гамарра (1919–2009; Франція), брати Х. М. і В. Атаукурі Гарсіа (нар. 1957; Перу) та інші.

Характеристика

За допомогою персонажів байки (звірів, птахів, рослин, предметів) автор розкриває та висміює людські вади, невідповідність домагань реаліям, порушення громадських і моральних принципів. Герої байок уособлюють різні людські якості: вовк — жорстокість, лисиця — хитрість, хмара — непостійність тощо.

Байка має два складника: частину, близьку до казки, новели чи анекдоту, та афористичне повчання, переважно наприкінці твору. Двочленною структурою відрізняється від притчі.

Сюжети байок переважно мандрівні (див. Сюжети мандрівні), здатні розгортатися в інтертекстуальному просторі, рідше — авторські.

Піджанри

Існують піджанри — байка-памфлет, байка-пародія, байка-приказка.

Байка в українській літературі

В українській літературі байка поширилася у 17–18 століттях завдяки А. Радивиловському, Феофанові (Прокоповичу), М. Довгалевському, Георгію (Кониському) та іншим, розвинулася у творчості Г. Сковороди [«Байки харківські» («Басни харковськія»; 1753–1785)], П. Гулака-Артемовського, Л. Данькевича (1791–1867), П. Білецького-Носенка, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, С. Писаревського. Набула класичного взірця у доробку Л. Глібова, який, крім переосмислення мандрівних фабул, створив й авторські сюжети на кшталт «Мальованого стовпа» (1891).

У жанрі байки працювали С. Руданський, Олена Пчілка, В. Самійленко, М. Стечишин (1888–1964), С. Пилипенко, М. Козоріс, М. Годованець, С. Олійник, П. Ключина, П. Сліпчук (1914–1979), А. Косматенко (1921–1975), І. Манжара (1930–2004), П. Глазовий, М. Тищук (1924–1985), П. Красюк (1924–2008), П. Гришко (1925–2003), Р. Болюх (1930–2014), В. Грабоус (1935–2004), І. Січовик (народився 1945), О. Лупул (народився 1950) та інші.

Джерела

• Українська байка / Упоряд. Б. А. Деркача, В. Т. Косяченка. Київ : Дніпро, 1983. 463 с.
• Українські байки. Харків : Віват, 2017. 300 с.

Література

1. Байки в українській літературі ХVII–XVIII ст. Київ : Академія наук УРСР, 1963. 200 с.
2. Главацька Ю. Л. Становлення байки як жанру // Південний архів. Філологічні науки. 2005. Вип. 30. С. 36–39.
3. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ : Видавничий центр «Академія», 2007. 608 с.
4. Prichard S. Aesop: The Life of Aesop and Aesop’s Fables. Wells : Carrigboy, 2014. 240 p.
5. Джурбій Т. О. Байкарські традиції Поділля: типологічні особливості // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія: Філологічна. 2018. Вип. 15. С. 261–266.
6. Потебня А. А. Из лекций по теории словесности. Басня, пословица, поговорка. Москва : URSS, 2021. 168 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Ковалів Ю. І. Байка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Байка (дата звернення: 1.03.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.06.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Байки

Байки завжди пов’язані з історіями для дітей. Але правда в тому, що вони зосереджені не лише на них. Також доросла публіка може знайти книги байок, орієнтовані на них.

І полягає в тому, що це досить ефективний літературний ресурс, який змушує читачів думати, розмірковувати і нарешті робити висновки. Але, Що таке байки? Які їх характеристики? Є різні типи? Все це та багато іншого – це те, що ми сьогодні обговоримо.

Що таке байки

За даними RAE (Королівської іспанської академії), байки є короткі вигадані історії в прозі чи віршах з дидактичним або критичним наміром, що часто виявляються в остаточному моралі, і в які можуть втручатися люди, тварини та інші живі або неживі істоти. У цьому випадку і, слідуючи визначенню, ми можемо знайти міфологічні проблеми, вигадки, помилкові стосунки тощо.

Іншими словами, ми говоримо про a казка або новела, яка розповідає історію з персонажами, які закінчуються там, де вони в них вчаться тобто є висновок про те, що сталося із прочитаним, почутим чи інсценізованим.

Походження

Походження цього літературного засобу достеменно невідомо. Однак деякі глиняні таблички епохи Месопотамії, де є згадки про байки. Зокрема, ці таблетки містять історію про хитрих лисиць, самовпевнених слонів і дуже невдалих собак. Оскільки вони належали до шкільних бібліотек, вважається, що вони використовувались для навчання найменших.

Вже в грецькій античності відомо, що першою байкою була “Байка солов’я”. Про це розповідав Гесіод у XNUMX столітті до нашої ери з метою змусити їх задуматися про справедливість. Іншими, хто користувався цим ресурсом, хоча насправді їх не відносять до “байок”, були Гомер, Сократ або Езоп (про яких ми сьогодні знаємо багатьох).

По мірі просування світу в середні віки байки стали одним з улюблених джерел для розповіді історій. Перш за все, їх використовували священики, намагаючись виховувати людей морально і просто.

Однак лише в епоху Відродження байки мали свій «кульмінаційний момент». Насправді такі особистості, як Леонардо да Вінчі, написали книгу байок; або Гійом Геро, Жан-Пон-Гійом Вієне, Жан де Ла Фонтен (останній з найвідоміших) .

Характеристика байки

Серед характеристик, які мають байки, можна розглянути такі:

Чітко визначена структура

У цьому випадку цей ресурс базується на трьох частинах: що починається, де будуть введені символи та можливість побачити, що їх визначає або характеризує; ускладнення, це коли сюжет розгортається до того, що веде вас до самої проблеми; і результат, де є результат, позитивний чи негативний, щодо вирішення проблеми або того, що сталося під час ускладнення.

Es критура з байок

Вони написані в прозі чи віршах, вони не повинні використовувати певну форму. Відомо лише те, що вони повинні бути розповіді, тобто коротше.

Завжди є критика чи мораль

Усі байки зазвичай мають критика щодо певної поведінки, або моральну, тобто відповідну пораду чи поведінку. Ця мораль, як правило, є фразою, строфою, чимось, що запам’ятовується і легко запам’ятовується.

Оповідач є майже завжди

Фігура оповідач – це той, хто розповідає, що відбувається з героями. Таким чином, він стає кимось важливим для врахування, оскільки самі персонажі взаємодіють лише в певний момент, саме оповідач ставить все в контекст.

Це не означає, що одним із героїв може бути сам оповідач. Наприклад, історія персонажа, який розповідає свою історію іншому.

Види байок

Багато разів ми однаково класифікуємо байки. Але правда полягає в тому, що існують різні їх типи. Зокрема, ви можете знайти 7 різних, а саме:

• Байки про тварин. Вони найпоширеніші, де встановлюються стосунки між тваринами, людьми, богами . але насправді головними героями є тварини. У багатьох з них вони мають людські риси, такі як те, що вони говорять, думають тощо. і вони потрапляють у ситуації, які більш характерні для людей, ніж для тварин.
• Людські байки. Вони також можуть траплятися там, де в цьому випадку люди є головними героями історії та тими, хто розповідає, що з ними відбувається. У цьому випадку люди взаємодіють з іншими людьми, з тваринами, з богами, інертними істотами . Насправді вони не обмежуються іншими персонажами.
• Байки рослинного світу. Як і у попередніх, у цьому випадку дійовими особами є рослини, і, як і тваринам, їм також надаються риси, більш орієнтовані на людей (наприклад, розмова, рух, мислення . ).
• Міфологічний. У випадку з цим типом байки ви зустрінете головних героїв божеств, тобто вони будуть могутніми богами, які або даватимуть уроки своєю мудрістю, або вони самі чомусь навчаться у інших, будь то тварини, люди, інші боги тощо. .
• Інертні речі. Будь то предмети чи речі, вони теж можуть бути частиною байок. У цьому випадку прикладом може бути Олов’яний солдат, нежива іграшка, яка все ж розповідає історію.
• Агональний. Вони недостатньо відомі, але це інший їх тип. Вони стосуються протилежних персонажів, тобто є головний герой і антагоніст, і кінець байки веде нас до винагородження тих, хто робить добре, і покарання іншого. У цьому випадку не так важливо, хто головний герой, а те, що відбувається, і особливо заключний урок, з точки зору нагородження добрих і покарання поганих.
• Етіологічна. Цей тип відноситься до тих, що стосуються історичних ситуацій. У цьому випадку самі персонажі не настільки важливі, як події, які вони стосуються, таким чином, що допомагає дізнатись історію, але більш цікавим способом.

Приклади байок

Нарешті, ось кілька прикладів байок, які можуть допомогти вам дізнатися більше про них.

Сніжок (Леонардо да Вінчі)

На вершині скелі лежала жменька снігу, коли він подумав:

-Ти не думаєш, що я пихатий і зарозумілий, що опинився на такому високому місці, оскільки весь сніг нижче мене? Я настільки маленький, що не заслуговую на таку висоту, тим більше, коли вчора я міг побачити, що зробило сонце з моїми супутниками, які за кілька годин розтанули. Мені слід спуститися вниз і знайти місце, придатне для мого невеликого розміру.

І кулька почав спускатися на схил гори, котячись по снігу. Чим нижче він спускався, тим більшим став, і тому, закінчивши на пагорбі, він побачив, що його розмір надзвичайно збільшився. І ось таким чином куля стала останнім снігом, який сонечко розтануло наприкінці зими.

Заєць і черепаха (Езоп)

Одного разу гордий і стрімкий заєць побачив, як черепаха йде дорогою, і підійшов до нього. Заєць почав знущатися над повільністю іншої тварини та довжиною її ніг. Однак черепаха відповіла, що вона впевнена, що, незважаючи на велику швидкість зайця, вона здатна виграти його в гонці.

Заєць, впевнений у своїй перемозі і вважаючи виклик, який неможливо програти, прийняв. Обидва попросили лисицю вказати на мету, яку вона прийняла, а також ворона, який виступить суддею.

Коли настав день змагань, на початку перегонів заєць і черепаха вийшли одночасно. Черепаха просувалася, не зупиняючись, але повільно.

Заєць був дуже швидким, і, побачивши, що він має велику перевагу над черепахою, він вирішив час від часу зупинятися і відпочивати. Але одного разу заєць заснув. Черепаха, потроху, продовжувала наступати.

Коли заєць прокинувся, він виявив, що черепаха ось-ось перетне фінішну пряму. Хоча він і побіг, було вже пізно, і черепаха нарешті виграла гонку.

Закоханий лев (Саманієго)

до прекрасної молодої вівчарки,

що він просив за свою дружину

до свого Батька пастуха по місту.

Страшний, але розважливий чоловік,

«Господи, я на своєму сумлінні бажаю

нехай моя дочка досягне зручності,

не залишати луг чи кошару,

між лагідними вівцями та ягнятами,

Мені, можливо, буде підозріло, що ти лютий.

якщо ви згодні стригти нігті

отже, моя дочка побачить, що ти маєш велич,

речі величності, а не лютості “.

Так само закоханий Лев закоханий,

і чоловік примудряється залишити його без зброї,

беззахисний Лев був убитий.

Повний шлях до статті: Поточна література » Жанри » Байки