Які цілі вражає із 300

При оплаті замовлення банківською картою, обробка платежу (включаючи введення номера карти) відбувається на захищеній сторінці процессинговой системи. Це означає, що ваші конфіденційні дані (реквізити карти, реєстраційні дані та ін.) Не надходять до нас, їх обробка повністю захищена і ніхто не може отримати персональні і банківські дані клієнта.

При роботі з картковими даними застосовується стандарт захисту інформації, розроблений міжнародними платіжними системами Visa та MasterCard – Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS), що забезпечує безпечну обробку реквізитів Банківської карти Власника. Застосовувана технологія передачі даних гарантує безпеку по операціях з банківськими картами шляхом використання протоколів Secure Sockets Layer (SSL).

Металеві носії смерті: що таке балістичні ракети та які є на озброєнні РФ
Карта бойових дій 12 березня 2024 року: де йдуть бої сьогодні в режимі онлайн

Ми використовуємо cookies, щоб проаналізувати та покращити роботу нашого сайту, персоналізувати рекламу. Продовжуючи відвідування сайту, ви надаєте згоду на використання cookies та погоджуєтесь з Політикою конфіденційності.

Росія обстрілює наземні цілі ракетами С-300 не через безпорадність. Вона використовує їх як зброю терору

Військовий експерт і дослідник воєнної історії ChrisO вважає, що використання Росією радянських ракет С-300 не є свідченням її безпорадності, як багато хто думає. Наводимо переклад треду.

Новина про те, що Росія обстрілює наземні цілі ракетами С-300, породила чимало коментарів на кшталт “О, Боже! Росія у розпачі”. Я думаю, що ця думка є хибною.

Легко уявити ракету класу “земля-повітря”: це наземна ракета, яка летить з величезною швидкістю, щоб націлитись і знищити повітряні засоби противника. Але у випадку з С-300 росіяни вчинили дещо інакше.

It’s easy to picture a surface-to-air missile: it’s a ground-launched rocket that flies at extremely high velocity to target and destroy enemy air vehicles. But the Russians did things a bit differently with the S-300. /2 pic.twitter.com/GhALBbk8IO

— ChrisO (@ChrisO_wiki) July 18, 2022

Розроблена наприкінці 1960-х та у 1970-х роках зенітно-ракетна система С-300 використовує понад 20 варіантів ракет. Зараз Росія використовує ракети 5В55К, 5В55Р і 48Н6 з осколково-фугасними боєголовками вагою до 144 кг.

Це дуже ефективна система, яка є частиною ширшого комплексу, що включає, крім ракети-носія, оглядовий радар дальньої дії, командні машини та радар ураження. Елементи системи можуть бути розташовані на відстані до 40 км одне від одного.

Радар дальньої дії може відстежувати об’єкти на відстані до 300 км. Кожен батальйон має 6 пускових установок із 2 ракетами на кожній. За вказівкою з командної машини пускові установки, розташовані якнайкраще, відкривають вогонь по цілі. Радар ураження може наводити до 12 ракет одночасно.

Це широко використовувана система, яку, окрім Росії, експлуатують 16 комуністичних чи колишніх комуністичних країн. Три країни НАТО тепер або раніше експлуатували її: Болгарія, Словаччина та Греція. Словаччина передала зенітну систему С-300 Україні.

За даними Білорусі, С-300 може вражати наземні цілі на відстані до 120 км. Насправді вона може рухатися набагато далі – випробування у 1980-х роках показали, що С-300 може подолати 400 км по балістичній траєкторії, досягаючи висоти 70 км.

Основним обмеженням є система наведення. Попри те, що Радянський Союз розробив С-300 із можливістю дії «земля-земля», вони не знайшли практичного застосування цієї системи. Натомість вони покладалися на спеціальні системи «земля-земля», такі як ОТР-21 “Точка”.

До 2010-х років ситуація змінилася: «Точку» поступово зняли з виробництва, замінивши її дорожчим «Іскандером», а в арсеналах Росії були великі запаси С-300, які замінювали на потужніші С-400. Тому С-300 були витратним матеріалом.

За даними українського уряду, росіяни модернізували С-300 засобами супутникової навігації. Тепер ці ракети здатні здійснювати наземні атаки з більшою (хоча все ще обмеженою) точністю, ніж це було можливо з немодифікованими С-300.

Це не нова можливість. У жовтні 2011 року збройні сили Білорусі відпрацьовували ураження модифікованими С-300 «важливих наземних цілей на території потенційного противника».

Подібні навчання відбулися в Росії в травні 2017 року, коли «Російська газета» повідомила, що підрозділи Східного військового округу Росії випустили п’ять ракет С-300 по імітаційному «невідомому озброєнню» ворожої техніки під час навчань.

За інформацією РІА “Новости”, С-300 “отримують свої координати від розвідувальних підрозділів сухопутних військ”. Білоруські ЗМІ стверджують, що для наведення бортової інерціальної системи С-300 використовує задані перед пуском координати цілі.

Координати можна оновлювати під час польоту по радіоканалу. На кінцевій фазі ракета використовує напівактивне радіолокаційне самонаведення для виведення на ціль.

За повідомленнями, С-300 використовувалися для ураження наземних цілей у Луганській, Донецькій, а останніми днями й у Миколаївській областях, хоча, за словами голови Миколаївської ОВА, їхня точність та ефективність низькі.

S-300s have reportedly been used to hit ground targets in the Lugansk, Donetsk and in the last few days Mykolaiv regions, though according to Mykolaiv’s governor their accuracy and effect has been low. /17 pic.twitter.com/rgT0coYYwb

— ChrisO (@ChrisO_wiki) July 18, 2022

Їхній вплив також, ймовірно, досить обмежений – одна з будівель, уражених у Миколаєві, готель зазнав незначних ушкоджень. 144-кілограмова боєголовка — це не жарт, але це мало у порівнянні з такими великими ракетами, як “Калібр”.

Я не думаю, що використання Росією цих ракет є ознакою розпачу. Вона має великий запас цих ракет, можливо, десятки тисяч, і вона використовує всі наявні можливості, щоб виграти війну в Україні. Якщо вона має багато витратних ракет, чому б їх не використовувати?

Враховуючи неточність і невелику боєголовку, я не думаю, що ракети С-300 можуть бути дуже корисним як зброя наземного нападу. Найпевніше, їх використовують просто через доступність і більше як зброю терору, ніж для досягнення суто військових цілей.

«Бук» і «С-300»: у ЗСУ розповіли, які ракети і чим збивають найчастіше

Наразі росія застосовує більш старе озброєння, зокрема, – ракети радянського виробництва, бо перейшла до заощадження іншої високотехнологічної і дороговартісної техніки. При цьому ЗСУ частіше за все збивають ракети, які летять зі швидкістю близько 900 кілометрів на годину

Про це під час брифінгу в Медіа Центрі Україна — Укрінформ поінформував речник Командування Повітряних сил Збройних сил України, полковник Юрій Ігнат.

Серед іншого, він зазначив, що противник уже десь 2,5 місяці не залітає у повітряний простір України, підконтрольний нашим силам оборони.

За словами Ігната, рф змінила свою тактику застосування озброєння і діє з території білорусі, росії, Чорного та Каспійського морів, запускаючи по Україні крилаті ракети різних типів – як радянського виробництва, так і більш технологічні ракети.

“Що стосується ракетного озброєння, яке противник застосовує, то він, передусім, перейшов на ракети радянського виробництва. Уже багато йде розмов про те, що у противника вичерпуються запаси високотехнологічних ракет. Це можна пояснити лише тим, що противник все ж заощаджує таку високотехнологічну і дороговартісну техніку, озброєння, щоб погрожувати ним у подальшому усьому світу, як вони це роблять завжди”, – уточнив речник Командування Повітряних сил ЗСУ.

Тому, як поінформував Ігнат, наразі ворог застосовує такі ракети, як Х-22, Х-59, Х-31 – на різних напрямках.

При цьому, говорячи про протиповітряну оборону, речник запевнив, що наразі робиться усе можливе, щоб збивати якомога більше російських ракет – зенітно-ракетними військами, і українською авіацією, повітряними силами.

У свою чергу представник Командування Повітряних сил ЗСУ уточнив, що збити крилату ракету — річ непроста.

“Частіше за все збиваються ракети, які летять з швидкістю близько 900 кілометрів на годину, це їхня така типова швидкість, і це – ракети “Калібр”, типу Х — Х-101, Х-55, тощо. Ці ракети ще є більш-менш вірогідними, більш реалістичними цілями, які ми можемо збивати нашим озброєнням, яке є наразі у Повітряних силах. А це – і переносні зенітні ракетні комплекси, і зенітні ракетні комплекси “Бук М-1”, “С-300”, що є на озброєнні у Повітряних сил, і ППО Сухопутних військ”, – сказав Ігнат.

Він також зазначив, що є уже близько 10 випадків збиття крилатих ракет рф винищувачами, які перехоплюють ці цілі, завдяки взаємодії з органами бойового управління і офіцерами цього управління, які наводять наші винищувачі на ракети і, відповідно, їх перехоплюють та вражають своїми вогневими засобами.

Окремо Ігнат заявив, що набагато складніше збивати ракети оперативно-тактичних комплексів, таких, як “Іскандер” (сучасний оперативно-тактичний комплекс) та “Точка-У” (радянський комплекс).

“Точка-У” летить зі швидкістю у більше 4 тисячі кілометрів на годину, вона летить по балістичній траєкторії, по дузі. А фактично “Іскандер”, нова версія оперативно тактичного комплексу, летить зі швидкістю більше 8 тисяч кілометрів на годину. Тому така ціль є надзвичайно важкою і складною, і тому, на жаль, їх збивати так ефективно, як збиваються крилаті ракети, не можемо”, – поінформував Ігнат.

Також речник Командування Повітряних сил ЗСУ заявив, що такі ракети, як Х-22, яка влучила у Кременчуці у ТЦ, і як Х-31, теж є надзвичайно швидкісними, і протикорабельна ракета “Онікс” теж – тож є надзвичайно складними цілями для нашої протиповітряної оборони.

“Якщо є можливість, то їх, звичайно, можна збити. Але це дуже складна ціль для тих засобів, які ми наразі маємо на озброєнні. А на озброєнні наразі є засоби, які вироблялися ще у 80-х роках, а розроблялися — у 60-х роках. Це стосується як винищувальної авіації, так і зенітно-ракетних військ”, – сказав він.

Ігнат, серед іншого, уточнив, що наразі є серед збитих ЗСУ повітряних цілей рф – 217 ворожих літаків, 188 вертольотів, а також — 665 БПЛА рф оперативно-тактичного рівня.

Як повідомлялося, Повітряні сили Збройних сил України 10 липня знищили командно-спостережний пункт, польовий склад боєприпасів та до десяти бойових броньованих машин противника.