§ 16. Природні зони Африки

Природні зони Африки, так само як і кліматичні пояси, розташовані майже симетрично по обидва боки від екватора. У їхньому розміщенні яскраво виражена широтна зональність. В Африці формуються природні зони екваторіального, субекваторіального, тропічного й субтропічного географічних поясів (рис. 1). На підняттях рельєфу виражена вертикальна поясність.

1. Вологі екваторіальні ліси.

Зона вологих екваторіальних лісів займає басейн річки Конго на північ і південь від екватора та узбережжя Гвінейської затоки. Велика кількість тепла та вологи екваторіального клімату створює ідеальні умови для розвитку організмів.

Тут панує царство екваторіальних дощових лісів — гілеї. Їх особлива риса — багатоярусність. Наче колони, що підпирають небо, височіють дерева-велетні. Вони сягають 40—50 та навіть 80 м! Серед них «дерева-вискочки» сейби, різні види пальм, фікуси. У нижніх ярусах ростуть банани, деревоподібні папороті, червоне, ебенове, сандалове, хлібне дерева. Уся лісова рослинність переплетена ліанами.

Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони дуже бідні на поживні речовини, які швидко засвоюються рослинами, оскільки органічні рештки в умовах тепла й вологи швидко розкладаються мікроорганізмами.

Африканська гілея — батьківщина цінних господарських порід дерев: какао, ебенового дерева з високоякісною деревиною, олійної пальми. Олійна пальма — дерево заввишки до 20—30 м. Із плодів пальми отримують знамениту пальмову олію. Жителі вживають її насіння, а із суцвіть збирають сік, із якого виготовляють пальмове вино, що добре втамовує спрагу.

Рис. 1. Природні зони Африки.

Рис. 2. Леопард.

Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий та різноманітний. У наземному ярусі живуть дрібні копитні, лісові свині, лісові слони, горили; біля водойм — карликові бегемоти, окапі (родичі жирафів). Найбільшим хижаком екваторіальних лісів є леопард (рис. 2). У кронах дерев багато мавп: мартишки, колобуси, шимпанзе. Велика кількість птахів, комах, гризунів. Повсюдно селяться земноводні (жаби). На всіх ярусах поширені терміти.

На півдні, півночі й сході зона вологих екваторіальних лісів змінюється зоною перемінно-вологих листопадних лісів, а потім рідколісся і саван. Така зміна пояснюється зменшенням річної кількості опадів і появою сухого періоду року.

2. Савани та рідколісся.

Савани й рідколісся в Африці досягають 16—18° пн. ш., а на півдні переходять за Південний тропік, займаючи майже 40 % площі материка. Савани — це субекваторіальний лісостеп. Для більшості дерев характерна зонтична форма крони. Із деревних порід у савані переважають баобаби, зонтичні акації, мімози, пальми. У міру просування в напрямку пустель тривалість посушливого періоду збільшується; трав’янистий покрив стає низькорослим, розрідженим, з’являються деревоподібні молочаї, алое з м’ясистим колючим листям. У саванах формуються червоні й червоно-бурі ґрунти.

Достатня кількість трав’янистого покриву в савані створює сприятливі умови для життя великих травоїдних тварин: слонів, носорогів, жирафів, антилоп тощо. їхні великі стада привертають увагу численних хижаків: левів, гепардів, леопардів, шакалів, гієн. У водоймах живуть бегемоти, крокодили, фламінго. Дуже багато термітів. Савани та рідколісся, як у Північній, так і в Південній півкулі, поступово переходять у тропічні пустелі та напівпустелі.

3. Пустелі та напівпустелі.

Пустелі та напівпустелі — результат спекотного й сухого клімату. Висока сухість повітря, виснажлива денна спека та порівняно низькі нічні температури характерні майже для 30 % площі Африки. На півночі Африки тропічні пустелі займають величезну територію — близько 7 млн км 2 , їх поєднують під загальною географічною назвою — Сахара. Повітря в Сахарі завжді сухе й насичене пилом, відносна вологість дуже мала, іноді нижче 25 %. У літній день повітря прогрівається до +40 °С, іноді до +50 °С, а пісок розжарюється до +80 °С.

Рослинність досить бідна та має специфічні пристосування: листки замінені колючками, корені поширюються далеко вшир і вглиб. Подекуди зустрічаються багаторічні чагарники з верблюжої колючки та молочаїв, на засолених ділянках є полин, солянка. У напівпустелях ростуть алое, дикий червоний огірок, акації, тверді злаки. У пустелі Наміб можна побачити унікальну рослину — вельвічію (рис. 3).

Рис. 3. Вельвічія дивовижна — вона не схожа на жодну з усіх відомих рослин у світі. Знайшов її в пустелі Наміб у 1860 р. австрійський професор ботаніки Фрідріх Вельвіч. Вельвічію не назвеш ні травою, ні кущем, ні деревом, хоча в ботанічній класифікації ця рослина позначена як реліктове дерево. Вона має широкий (до 1,2 м) стовбур, якого майже не видно над землею, та лише два листа, які ростуть протягом усього її життя, додаючи по 8—15 см на рік. А життя її довге — аж 1200—1300 років!

Лише в оазисах розвивається багата рослинність. Основна рослина оазисів — фінікова пальма. Більша частина пустель позбавлена ґрунтового покриву, лише подекуди формуються сірі пустельні малородючі ґрунти. У пустелях і напівпустелях водяться тварини, які вживають мало води або здатні долати великі відстані в її пошуках. Це антилопи, верблюди, плямисті гієни, шакали, лисиці, страуси. Характерна велика кількість ящірок, змій, скорпіонів, тарантулів. У спекотний час багато мешканців пустелі зариваються глибоко в пісок, ховаються в нори, а активне життя ведуть уночі.

4. Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники.

На північному заході та південному заході материка в областях із субтропічним середземноморським кліматом на коричневих ґрунтах сформувалася зона твердолистих вічнозелених лісів та чагарників. Вона являє собою світлий ліс із вічнозеленими сосною, кедром, кипарисом, корковим дубом, маслиною. На схилах ростуть густі зарості мирта, лавра, олеандра, карликових пальм. У лісах живуть дикі кози, гадюки, черепахи, орли, скорпіони тощо.

Головне

• Широтна зональність у розміщенні природних зон на території Африки зумовлена переважанням рівнинного рельєфу й нерівномірним розподілом опадів.

• Найбільші площі на материку займають савани й рідколісся, пустелі та напівпустелі.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які природні зони сформувалися на Африканському континенті? 2. Чому в Африці переважають зональні природні комплекси? 3. Назвіть основні особливості вологих екваторіальних лісів. 4. Чому савани й рідколісся займають значні площі в Африці? 5. Яким чином представники органічного світу пристосувалися до природних умов пустель?

Практична робота 3 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки. Позначте на контурній карті географічні об’єкти: пустелі: Сахара, Наміб.

Практичне завдання

Використовуючи текст параграфа та карти атласу, складіть коротку характеристику природних зон Африки. Відповідь подайте у вигляді таблиці (у зошиті).

Природні зони Африки

Рівнинний характер рельєфу Африки та її широтне положення зумовлюють особливо чіткий прояв тут широтної зональності. Від екватора природну зону вологих екваторіальних лісів послідовно змінюють зони перемінно-вологих лісів, саван і рідколісся, тропічних пустель і напівпустель, вічнозелених твердолистих лісів і чагарників.

Знайдіть їх на карті атласу

Північна частина Африки ширша і рівнинніша за південну, тому тут природні зони простягаються вздовж паралелей. У значно вужчій південній частині материка вони наближаються до меридіонального напряму. Особливо це помітно на окраїнах, які перебувають під значним впливом океанів.

Вологі екваторіальні ліси, або гілеї

Вони формуються на червоно-жовтих фералітних ґрунтах і ростуть кількома ярусами. Гілеї відрізняються багатством і різноманітністю видів рослин, яких налічується близько 25 тисяч. Над зеленим морем дерев (а їх більш як тисяча видів) наче велетенські колони підносяться сейби. Ці дерева першого ярусу висотою 60-80 м мають додаткове коріння — дошкоподібні підпорки.

У другому ярусі переважають фікуси і різні види пальм висотою 20-40 м. Третій ярус має дерева заввишки 10-15 м, серед яких багато цінних порід з міцною деревиною: ебенове (чорне), червоне, сандалове дерева, різні види пальм, зокрема олійна, з плодів якої виробляють пальмову олію, каучуконоси. Залізне дерево таке важке, що тоне у воді. Ростуть у гілеї хлібне, кавове, мускатне дерева та дерево какао. У самому низу розмістилися невибагливі до світла деревоподібні папороті, різноманітні чагарники.

Найменші просвіти між стовбурами дерев заповнені повзучими та виткими ліанами. З-поміж них ліаноподібна пальма ротанг, довжина стебла якої досягає 300 м. Гірлянди ліан і стовбури дерев рясно вкриті квітучими орхідеями.

Тварини гілеї пристосувалися до життя на деревах, крони яких ховають безліч птахів, кажанів. Особливо багато мавп: мартишки, павіани, шимпанзе (мал.71). В окремих віддалених районах мешкає найбільша з людиноподібних мавп — горила (мал. 72).

У наземному ярусі водяться слони, носороги, китицевухі свині, з хижаків — леопард. Кількох метрів завдовжки досягають пітони, в пухкому ґрунті й лісовій підстилці водяться різні ящірки та землерийки.

В усіх ярусах лісу поширені комахи: москіти, комарі, мурахи. Вони дуже докучають людині. Москіти не дають дихати, комарі розносять малярію, так звані кочові мурахи винищують на своєму шляху все живе. Великої шкоди завдає муха цеце, укус якої викли­кає у людини небезпечну сонну хворобу, а для великої рогатої худоби є смертельним.

Перемінно-вологі ліси

Перемінно-вологі ліси з’являються в субекваторіальному поясі. Тут на червоних латеритних ґрунтах ростуть дерева, що скидають листя в сухий сезон. Але періоди скидання листя у різних рослин не збігаються, тому ліс ніколи не буває зовсім оголений.

Савани і рідколісся

Савани і рідколісся — це безкраї трав’яні простори з поодинокими деревами і чагарниками, що сформувалися за умов субекваторіального клімату. У рослинному покриві переважають високі, іноді заввишки до 5 м, трави. Характерні також поодинокі дерева — баобаби і акації з плоскою кроною-зонтиком (мал.73, 74). Густий трав’яний покрив не встигає розкластися за сухий сезон, тому в ґрунті нагромаджується перегній, що забарвлює його в червоно-бурий колір.

У савани два кольори — яскраво-зелений у сезон дощів і бурожовтий у сухий сезон, коли майже всі дерева скидають листя, а трави вигорають під пекучим сонцем. Напередодні сезону дощів савани часто спалахують, як порох. Значна частина сучасних саван виникла на місці лісів, що зникли внаслідок діяльності людини.

Густі соковиті трави саван дають притулок та їжу великій кількості травоїдних, у тому числі найрізноманітнішим антилопам — від карликових, зростом у півметра, до величезних антилоп (мал.75). Великими стадами блукають газелі, буйволи, зебри (мал. 76).

Біля водоймищ зустрічаються жирафи, носороги (мал. 77), слони, бегемоти (мал.78, 81). Багато в савані хижаків. Це лев (мал. 79), гепард — найпрудкіший серед тварин, а також шакали і гієни (мал. 80). У річках і озерах водяться крокодили.» Дуже багато плазунів: ящірок, змій, хамелеонів.

У савані безліч птахів. Найбільший — африканський страус, що втратив здатність літати. Довгоногий птах-секретар полює на плазунів, зокрема на змій. Особливо численні чаплі, фламінго, марабу (мал.80), пелікани (мал.81). Біля водоймищ вони утворюють величезні пташині колонії (мал.82).

Часто в савані можна натрапити на термітники — багатометрові міцні земляні споруди термітів — комах, що живляться деревиною.

Пустелі та напівпустелі

Пустелі та напівпустелі розташовані здебільшого в тропічних поясах. Найбільшу площу вони займають у Північній Африці.

Тут протягом року переважає сухе тропічне повітря. Річна кількість опадів скрізь менша за 100 мм. Дощі бувають здебільшого у вигляді злив. Трапляється, що річна норма випадає за кілька годин, а потім упродовж багатьох років опадів зовсім не буває. Висока температура зумовлює велику випаровуваність, низьку відносну вологість.

За умов тропічного пустельного клімату, коли температура вночі становить менш як +10°С, а вдень перевищує +50°С у тіні, гірські породи швидко руйнуються, перетворюючись на купи каміння та піску. Внаслідок вивітрювання формуються різні типи пустель. Більшу частину Сахари та пустелі Наміб займають кам’янисті пустелі. Крім них тут є піщані, а також глинясті пустелі.

Пустельні тропічні ґрунти в умовах сухості і майже відсутності рослинного покриву слабо розвинуті і часто засолені.

Біля джерел і в долинах річок, там, де близько до поверхні підходять підземні води, розвивається багата рослинність — пальми, різні чагарники. Тут селяться люди. Такі місця називають оазисами (мал.83). Найбільший оазис у світі — долина Нілу.

Головна рослина оазисів — фінікова пальма. Смачні та поживні плоди пальми йдуть у їжу, сік — для виготовлення напоїв, деревина — для будівництва, а листям дерев укривають дахи помешкань. З кожного дерева щорічно збирають близько 100 кг плодів. Африка дає 40% світового виробництва фініків.

До життя в пустелях пристосувалися тварини. Так, антилопи і газелі долають сотні кілометрів у пошуках води. Хижаки — гієна, шакал, лисиця-феньок, гепард — вологу дістають з їжі (мал.84). Черепахи, ящірки та змії можуть довго обходитися без води, ховаючись у норах.

У пустелях багато птахів: страуси, дрофи, жайворонки. Небезпечні для людини укуси отруйних павукоподібних — скорпіона та фаланги. Величезні зграї саранчі інколи повністю знищують посіви сільськогосподарських культур.

Вічнозелені твердолисті ліси і чагарники

Вічнозелені твердолисті ліси і чагарники, які формуються в умовах середземноморського типу клімату на коричневих грунтах, добре пристосувалися до сухого літа. Вони мають тверде листя та колючки, що випаровують мало вологи. Тут ростуть африканські види дуба і бука, дика маслина, суничне дерево, карликові пальми. Найцінніші породи дерев, наприклад, ліванський кедр, вирубані, а на їх місці нині ростуть чагарники.

У горах Африки чітко простежується висотна поясність: з підняттям угору ліси змінюються саванами, які ще вище поступаються лукам. На вершинах гір, розташованих навіть на екваторі, лежать багаторічні сніги.

З метою збереження органічного світу на материку створені національні парки — це природоохоронні території, де поряд з науковою діяльністю має місце обмежений туризм. До відомих національних парків Африки належать Серенгеті з численними табунами копитних, вулканічний кратер Нгоронгоро (мал.85), парк Кіліманджаро.

1. В Африці чітко простежується широтна зональність.
2. За умов екваторіального клімату формуються гілеї, субекваторіального — перемінно-вологі ліси, савани і рідколісся, тропічного пустельного — пустелі і напівпустелі, середземноморського — вічнозелені твердолисті ліси і чагарники.
3. 3 метою збереження органічного світу на материку створені національні парки.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Завдяки чому в Африці чітко простежується широтна зональність?
2. Що таке гілеї? Які їх особливості?
3. Назвіть характерні риси рослинності і тваринного світу саван.
4. Чому в саванах не ростуть вічнозелені ліси?
5. Термін “пустеля” походить від слова “пусто”. Чи справді там немає життя?
6. Чи можна змерзнути в пустелі?

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.

Природні зони Африки та їх характеристика

Африка – найжаркіший материк планети Земля. Лінія екватора, що проходить через центр Чорного континенту, симетрично ділить його площа на однакові природні зони. Характеристика природних зон Африки дозволяє сформувати загальне уявлення про географічне положення Африки, про особливості клімату, грунту, рослинного і тваринного світу кожної із зон.

Африка є другим за величиною материком нашої планети. Даний континент з різних сторін омивається двома океанами і двома морями. Але головна його особливість – симетричне розташування до екватора. Іншими словами, лінія екватора горизонтально ділить континент на дві рівні частини. Північна половина набагато ширше південній частині Африки. В результаті, всі природні зони Африки розташувалися на карті з півночі на південь в наступному порядку:

• субтропічні вічнозелені твердолисті ліси і чагарники;
• тропічні пустелі і напівпустелі;
• савани;
• змінно-вологі ліси;
• вологі вічнозелені екваторіальні ліси;

Вологі вічнозелені екваторіальні ліси

Вологі вічнозелені ліси екваторіальної зони займають найбільшу територію уздовж узбережжя Гвінейської затоки і в западині Конго. Ці ліси займають узбережжя Атлантичного океану приблизно до 8º с. ш. Клімат постійно вологий і жаркий.

У північних і південних окраїнних районах вічнозелені ліси переходять в листопадні і змішані (листопадно-вічнозелені) ліси, дерева яких втрачають листя на 3-4 місяці – час сухого сезону. На узбережжях і в дельтах річок, затоплених під час припливу, панують мангрові зарості.

Вологі тропічні ліси ростуть на східному узбережжі Африки і в східних районах Мадагаскару і представлені, головним чином, представниками пальмових рослин.

Первинні дощові ліси можна зустріти тільки в центральній улоговині Конго. На північ від Гвінейської затоки їх змінили низькорослі вторинні зарості. Високі яруси лісів утворюють фікуси, винна і олійна пальма, сейба. У нижчих ярусах ростуть папороті, банани, ліберійське кавове дерево.

В екваторіальному африканському лісі мало травоїдних тварин і хижаків. Зустрічаються куду, окапі, буйволи, кабани, бегемоти, леопарди, дикі кішки, Вівер, шакали, мавпи, лемури, крокодили. З гризунів поширені Шилохвіст летфгі, кістехвості дикобрази.

Зона саван

Савани оточують ліси Екваторіальної Африки і проходять через Східну і Південну Африку, Судан за південний тропік.

Залежно від річних кількостей опадів і тривалості сезону дощів виділяють такі види саван, як:

• Типові (сухі) савани. Сухий сезон триває до 6 місяців. Опадів випадає до 500-800 мм. Злаковий покрив виростає не вище 1 метра (темеда, бородань і ін.). З деревних рослин ростуть пальми (дум-пальма, віялова), акації, баобаби, молочаї (в Південній і Східній Африці).
• Високотравні савани. Знаходяться на територіях, де сухий сезон триває від 3 до 4 місяців, а річна сума опадів дорівнює 800-1200 мм. Тут ростуть в долинах галерейні вічнозелені ліси, високі злаки (слонова трава до 5 метрів заввишки), масиви листопадних і змішаних лісів, гаї на вододілах.
• Пустельні савани. Сухий сезон триває до 8-10 місяців. Опадів випадає до 300-500 мм. Широко поширені зарості колючих чагарників (в основному акації), злаковий покрив розріджений.

Велика частина саван виникла на місці зведених лісових масивів, чагарників і рідколісся, що представляють перехід від вологих вічнозелених лісів до пустель.

Пустелі

Пустелі займають найбільші території на півночі Африки. Тут знаходиться найбільша в світі пустеля – Сахара.

Рослинність пустелі склерофільні, тобто у неї добре розвинена механічна тканина, є жорсткі листя, відрізняються посухостійкістю. Рослинність вкрай розріджена: в південних районах пустелі – кустранікова, в північних районах – злаково-чагарникова. Рослинність зосереджена в основному на пісках і вздовж русел уедів. Найбільш поширена фінікова пальма. У западинах можна зустріти галофіти, стійкі до солі рослини.

У Південній Африці пустелі Карру і Наміб суккулентні (найбільш характерні алое, мезембріантемум, молочаї). У пустелі Карру багато акацій.

На субтропічних окраїнах африканські пустелі переходять в злаково-чагарникові напівпустелі. У північних районах росте ковила альфа, на півдні – численні представники клубненосного і цибулинних.

Флора пустель добре пристосувалася до нерегулярних опадів, що знайшло відображення у великій різноманітності фізіологічних адаптацій, створенні родинних і залежних товариств, перевагах місця проживання, стратегій відтворення. Посухостійкі багаторічні злаки мають глибоку і широку кореневу систему (до 15-20 метрів). Ефемери – багато трав’янисті рослини можуть виробляти насіння після достатнього зволоження за три дні і висівати їх після цього протягом 10-15 днів.

У гірських районах пустелі Сахара можна зустріти реліктову неогенових рослинність, часто споріднену середземноморської флори. Багато ендеміків. Серед реліктових рослин гірських районів багато кипариса, олив, мастикового дерева, тамарисків, акації, дум-пальми, фініків і ін.

В оазисах вирощують інжир, фініки, фруктові та оливкові дерева, різні овочі, деякі цитрусові. У багатьох частинах пустелі ростуть трав’янисті рослини – полевічка, тріостніца, просо.

На узбережжі Атлантичного океану переважають солестійким трави, прибережниці. Різні комбінації ефемерів утворюють ашеби – сезонні пасовища. У водоймах багато водоростей.

У багатьох пустельних районах (хамади, річки, скупчення пісків і т.д.) рослини повністю відсутні.

Зона вічнозелених твердолистих лісів

Дана природна зона утворилася в субтропічному кліматичному поясі, що характеризується спекотним літом і зимовим прохолодним періодом з сильним зволоженням. Середньорічна норма опадів – близько 600 мм. На території лісів присутні коричневі грунти. Для них характерний потужний шар гумусу і високу родючість.

У південно-східних районах Африки поширені лиственно-хвойні ліси, на навітряних схилах гірського масиву Атлас ростуть вічнозелені твердолисті ліси (в основному з коркового дерева).

Внаслідок антропогенної діяльності людини природний рослинний покрив значно порушений.

У вічнозелених лісах Центральної Африки росте до 40 різних цінних порід дерев (червоне, чорне і ін.). З плодів олійної пальми одержують харчову олію, що володіє високою харчовою цінністю, з насіння дерева кола – різні алкалоїди (головним чином, кофеїн).

Серед рослинності переважають Склерофіти, для яких характерні:

• кора або пробка на стовбурі;
• розгалуження майже до землі;
• жорстке листя, що зберігається протягом багатьох років;
• воскове покриття;
• високий вміст ефірних масел;
• глибоке проникнення в грунт коренів (до 20 метрів).

На півночі від жорстколистих і вічнозелених чагарників і лісів знаходяться ліси помірного клімату, з півдня підступають савани, пустелі і джунглі.

У лісах мешкає велика кількість макак, муфлонів, зайців, ховрахів, бабаків, черепахи, змії, різні ящірки. Багато комах. Їх орнітофауни найбільше поширені синій дрізд, славка, пересмішник.

Таблиця природних зон Африки

В данній статті мова йшла про природні зони самого жаркого континенту Землі – Африки.