Значення мови в житті людини

Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, „смерть для його душі“.

Саме тому загарбники України, бажаючи зламати волелюбний дух українського народу, проводили політику переслідування нашої мови, особливо багато випробувань вона зазнала в ХІХ-ХХ століттях.

Як ви вже знаєте, люди в процесі суспільної діяльності мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозичати собі досвід інших членів колективу, давати поради й розпорядження і одержувати їх, інакше кажучи, люди завжди мають потребу в спілкуванні з іншими членами суспільства. Спілкування між людьми відбувається за допомогою мови.

Як нам відомо, немає жодного суспільства, яке б не знало мови, яке б не володіло цим найважливішим засобом людських зносин; нею постійно користуються люди в своїй трудовій діяльності, спрямованій на досягнення певної мети; без мови не може існувати будь-яке виробництво, не можуть розвиватися техніки, культура, наука, мистецтво; за допомогою мови, люди висловлюють свої думки і передають їх іншим людям; за допомогою мови людство зберігає й передає новим поколінням нагромаджений досвід.

Без мови взагалі не може існувати людське суспільство.

На певному етапі розвитку суспільства виникає письмо, яке поширює функціонування мови у часі та просторі. Мовою, закріпленою в знаках письма, користуються не лише тоді, коли вона висловлена, а й набагато пізніше, отже, функціонування такої мови не обмежено в часі. Писемна мова виконує роль засобу зносин з іншими членами колективу, які перебувають на будь-якому віддаленні від того, хто висловлю свої думки, а не лише з тими, хто бере безпосередню участь у розмові.

На основі писемної мови в процесі історичного розвитку суспільства виникає літературна мова. Зверніть увагу, що літературною називають унормовану мову.

Українська мова, як окрема почала формуватися у ХІV столітті, виділившись із східнослов’янської мовної спільності (давньоруської мови). Тому близькоспоріднені з українською мовою – це російська та білоруська.

Норми нової української літературної мови починають складатися ще з кінця ХVІІІ і першої половини ХІХ століття. Вони зароджуються насамперед у творах І.П. Котляревського, І.Ф. Квітки-Основ’яненка, Т.Г. Шевченка.

У світі існує дуже багато мов. Наприклад, ціла група слов’янських мов, що мають багато спільного, скільки вийшли з одного джерела (спільнослов’янської мовної єдності): польська, чеська, болгарська, сербська, хорватська, словенська тощо. Всім відомі також західноєвропейські мови: французька, німецька, англійська; скандинавські: шведська, датська, литовська. Всіх не перерахувати, бо в світі їх не одна сотня. І для кожного народу його мова є найважливішою, у ній втілюється погляд на світ, на самих себе.

Для кожної людини рідний дім – це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що земля наша – Україна.

Нині українська мова оживає в школах і дитячих садках, на телеекранах, на високому рівні державного спілкування. Плекали, пестили, допомагали жити їй усі ці складні часи, коли мова наша була на межі зникнення, охоронці слова – українські письменники-патріоти.

Максим Рильський закликав у своїх творах та наукових працях бути уважними дорідної мови. Блискучий знавець її скарбів, він звертався до сучасників і майбутніх поколінь.

Як парость виноградної лози,

. Чистіша від сльози

Хтось з великих казав: “Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина“. А коли це рідна мова? Коли багатьом українцям потрібно заново вчитись бути громадянами у своїй державі, а, отже, і шанувати державну мову? М.П.Рильський писав іще у ті далекі роки:

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов.

А як актуально вони звучать і досі!

Звинувачення у націоналізмі у ті страшні часи було рівноцінне смертному вирокові. А мужній співець „робітничої рані“, В. Сосюра писав крамольні: „Розстріляне Відродження“, „Юнакові“, „Мазепа“. Вірш „Юнакові“ адресований молодим. А значить і нам, прийдешньому поколінню:

Листку подібний над землею,

Що вітер з дерева зрива,

Хто мову матері своєї,

Як син невдячний, забува.

Ці палкі слова немовби написані зараз, так вони актуальні.

Роль слова, рідної мови в житті народу присвячує В.Сосюра поезію „Я знаю силу слова“, що ввійшла до збірки „Поезія не спить“.

У ній Сосюра створює персоніфікований образ слова, яке проникає до людських сердець швидше від проміння. Завершується вірш метафоричним образом.

„Ти квітка у любові, в ненависті ти – штин“.

Ми щасливі і горді тим, що на білому світі є справжнє диво калинове – наша співуча українська мова, є розкішний мистецький світ, витворений розумом і серцем славних синів і дочок.

Нам, українця, треба леліяти рідну мову, плекати її, вчити своїх дітей, онуків, правнуків, – усе робити для розквіту українського слова, пісні, красного письменства.

Можуть гинути села й міста, палаци й собори, буває – навіть гинуть могутні держави, однак ці втрати не завжди обривають саморозвиток народів. Бо вони – лише окремі грані їх життя.

Інакше з мовою, що є синтезом почуттів і роздумів, моралі й етики, мрій і діяльності людей в усіх сферах життя. Тому мова – витвір і одиниць, і маси – не має початку і кінця, вона невіддільна від народу – носія мови. Гине народ – гине й мова, і так само гине мова – гине народ.

Відродження української літератури й мови прийшло з творчістю великих майстрів слова Г.Сковороди, І.Котляревського, І.Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, П.Гулака-Артемовського і особливо Тараса Шевченка.

Шевченкова мова – зразок найпильнішої уваги творця до народного слова. Саме тому Кобзар став основоположником нової української мови, предтечею її сучасного розвитку. На струнах своєї поетичної кобзи він відтворив чудовий мелос української мови, пісенний її лад, багатство образних засобів.

Мова для Шевченка – це найвищий дар людини й народу, талісман їхньої долі, таланту, безсмертя.

Ну щоб, здавалося, слова.

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Для нього мова була материнською піснею і молитвою над колискою, шепотом гаю, величчю неба, ревом Дніпра і солов’їною піснею, радістю кохання, відчаєм покритки, жертвою, любов’ю матері, мужнім покликом до борні і свободи.

Розуміння ролі мови в житті народу визначає й естетичне кредо лесі Українки, М.Коцюбинського, В. Винниченка, П.Тичини, О.Довженка, М.Хвильового, Л.Малишка, М.Рильського, О.Гончара, М.Стельмаха, молодших провідних митців слова – Д.Павличка, Ліни Костенко, В.Симоненка, Б.Олійника, І.Драча, М.Вінграновського, Г.Тютюнника.

Ось слова П.Тичини про мову:

Бо то не просто мова звука,

Не словникові холодини –

В них чути труд, і піт, і муки,

Чуття єдиної родини.

Одна в них спільна чути нитка

Від давнини і до сьогодні.

Всі були нашого народу пішли, може, від того, що наші працівники не рішили питання мови і стали орати чужий переліг. А між тим народом, що жив тисячі літ і творив свою мову, і говорили нею покоління. Докладаючи кожне свою цеглину, сей народ мав право сподіватися, що до нього заговорять його мовою. І той, хто ся зробить, хто зуміє зібрати скарби тої мови і вернути їх самому народові в облагородженій формі, – той тим самим вживає для своїх творів такого цементу, котрий не дасть їм розвалитися віки.

Всі ми знаємо врочистий епічний тон нових дум. Щось величне, з крищі куте, щось божественне й піднімаюче чується в них. І можна їх наслідувати двояким способом. Можна характеристичні слова, вирази, комбінувати їх більш-менш зручно і зліпити, зрештою, щось подібне до дум. А можна зовсім їх не наслідувати, не ставити ні одного взятого з дум слова – і все ж наблизитися до первотвору ближче і вірніше, ніж при першім способі.

Багато митців-письменників допомагали кожному народові розвинути його мову і тим високого підносили його угору серед інших народів бо немало славиться поміж людьми той народ, у якого мова розвинута та збагачена творами всякого письменства.

Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі. Смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей. Він повинен уде загинути – стати іншим народом.

Мова це дума народу, Це проста і разом з тим правдива істина. Якщо забувається мова, то народ, який користувався цією мовою, зникає, але не фізично, а морально. Українська мова – одна з найкрасивіших і милозвучніших мов світу. Багато різних письменників з усього світу прославляють українську мову. Ось деякі вислови з цього приводу: „Мова – це зброя“, „Не бійтесь заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля“. Художню культуру людства, його мораль і естетичність український народ збагатив своїми історичними піснями і думами. Ми винні втратити таку гарну мову, бо світ втратить одну з кращих перлин свого скарбу.

Адже мова народна – це золотий запас душі народу, з якою виростаємо, якими живемо і завдяки якому маємо право і гордість милуватися рідним народом.

Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна. В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.

Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:

Коли забув ти рідну мову,

Яка б та мова не була –

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе дотла.

Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.

Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Тлумачний словник: його значення та роль в сучасному світі

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

У світі, де інформація постійно змінюється і оновлюється, використання тлумачного словника стає все більш необхідним. Він допомагає підтвердити правильне значення слова або невідомого терміна, уточнити граматичні особливості, а також розширити словниковий запас. Однак на ринку існує безліч тлумачних словників різної якості. Як вибрати найкращий? Важливо звертати увагу не тільки на популярність видання, але і на його актуальність і авторитетність. У даній статті ми розглянемо, яку роль відіграє тлумачний словник в нашому житті, які критерії слід враховувати при виборі кращої редакції, і які переваги можуть бути отримані при його використанні.

Але одразу зазначимо, що чудові українські словники можна придбати в книгарні “Є”, або в їх інтернет магазині.

Тлумачний словник – це навчальний і науковий довідник, який описує значення слів і виразів відповідно до їх вживанням в українській мові. Він є необхідним інструментом для всіх, хто вивчає мову, так як дозволяє розширити словниковий запас і поліпшити рівень грамотності.

Тлумачний словник допомагає не тільки розуміти значення слів, а й розібратися в граматиці і стилістиці української мови. Він включає в себе не тільки визначення слів, але також приклади їх вживання в різних контекстах, синоніми, антоніми і конструкції.

Навіщо потрібен тлумачний словник?

• Розширення словникового запасу.
• Поліпшення рівня грамотності.
• Розуміння значень слів в прямому і переносному сенсі.
• Допомога в складанні текстів.
• Вивчення синтаксичних конструкцій.
• Матеріал для підготовки до іспитів і тестування.

Тлумачний словник є одним з найбільш важливих і корисних інструментів для вивчення і використання української мови. Без нього, кожен учень або студент може відчути брак необхідної інформації, не впевненості у відповідності з термінологією і їх використанням в контексті. Якісні тлумачні словники українською мовою можна знайти на сайті https://book-ye.com.ua/catalog/tlumachni-slovnyky/.

Користь при вивченні нових слів

При вивченні нових слів за допомогою тлумачного словника поліпшується словниковий запас. Це допомагає не тільки в спілкуванні іноземною мовою, але і в повсякденному житті. Розширений словниковий запас підвищує рівень ерудиції і робить спілкування більш цікавим і насиченим.

Розуміння сенсу тексту

Уміння розуміти значення слів, використаних в тексті, допомагає правильно інтерпретувати зміст. Тлумачний словник допомагає розкрити значення слів і висловити думки більш точно і чітко. При цьому також збільшується рівень розуміння подій, що відбуваються.
Поліпшення комунікації

Знання нових слів допомагає легше спілкуватися з носіями мови і більш грамотно висловлюватися. При цьому тлумачний словник допомагає уточнити значення слів і висловити думки більш точно і інформативно.

Поліпшення здібностей до аналізу

Вивчення нових слів допомагає поліпшити здібності до аналізу змісту тексту. При розгляді значення кожного слова більш уважно вивчається правильна структура речень. Це покращує навички аналізу і допомагає досягти більш повного розуміння того, що відбувається в тексті.

Допомога в розумінні вимови

Одним з головних завдань тлумачного словника є допомога в розумінні вимови слів. У сучасному світі, де міжнародне спілкування стає все більш поширеним, важливо не тільки знати значення слів, а й вміти правильно вимовляти їх.

Кращі тлумачні словники містять не тільки фонетичні транскрипції слів, а й аудіовимови для більш чіткого розуміння і запам’ятовування вимови. Також багато словників мають розділи, присвячені особливостям вимови слів в різних регіонах.

Використання тлумачного словника для вивчення вимови також допомагає уникнути помилок, пов’язаних з неправильним наголосом в словах. Часто люди не знають, де підкреслити слова, особливо незнайомі слова, що може призвести до смішних або кумедних ситуацій.

Таким чином, тлумачний словник є незамінним помічником у розумінні вимови слів, особливо для тих, хто вивчає мови або спілкується на них у професійній сфері.
Вибираючи тлумачний словник, зверніть увагу на наявність фонетичних транскрипцій і аудіовимов, а також наявність розділів, присвячених вимові в різних регіонах.

Як вибрати кращий тлумачний словник

Вибір тлумачного словника може бути непростим. Важливо врахувати ряд факторів, щоб знайти найбільш підходящий варіант:

• Призначення. Необхідно визначити, для яких цілей вам потрібен тлумачний словник.
• Рівень складності. Вибирайте словник, відповідний вашому рівню. Для початківців підійде простий словник, для просунутих потрібен словник більш високого рівня.
• Обсяг. Зверніть увагу на обсяг словника. Якщо ви бажаєте більше інформації, вибирайте тлумачний словник, що містить більше статей.
• Авторство. Прочитайте інформацію про автора словника. Краще вибирати роботи знаменитих лексикографів або словники від перевірених видавництв.
• Ілюстрації та таблички. Для деяких користувачів важлива наявність ілюстрацій і таблиць в словнику.

Важливо пам’ятати, що знайти ідеальний словник може бути важко. Однак, дотримуючись наведених вище порад, ви зможете вибрати найкращий варіант відповідно до своїх потреб.

Враховуйте рівень мови

Вибираючи тлумачний словник, ви повинні враховувати рівень вашої мови. Якщо ви початківець, то вам підійде словник, який містить базові слова і визначення. Також важливо, щоб словник був написаний простою і зрозумілою мовою.

Якщо ви вже володієте мовою на середньому рівні, то ви можете вибрати більш складний словник, який включає в себе більш складні терміни і визначення. В такому випадку, корисно мати словник з прикладами використання цих слів в контексті, щоб зрозуміти, як їх правильно застосовувати в мові або письмово.

Якщо ж ви є просунутим користувачем мови, то вам може знадобитися спеціалізований словник. Це може бути медичний, юридичний, технічний і т.д. Спеціалізовані словники містять терміни і визначення, які використовуються тільки в певній галузі знань.

Зверніть увагу на розмір словника

При виборі тлумачного словника варто враховувати його розмір. Він може сильно відрізнятися для різних видань. Великий словник містить безліч статей, докладних описів, різних значень слова, прикладів використання і синонімів. Він підійде тим, хто хоче розширити свій словниковий запас або має справу з текстами, що містять безліч лексичних труднощів.

Однак, для тих, хто не потребує вивчення слів на професійному рівні або для дітей початкової школи, буде досить компактного словника. У ньому будуть присутні тільки найбільш вживані слова, що істотно спрощує його використання.

Це важливий фактор при виборі словника, який потрібно враховувати в залежності від своїх потреб і рівня знань мови. Перед купівлею варто ознайомитися з описом словника і його характеристиками.

Яку роль нашому житті грає словник

Файли

Дата

Автори

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тома

Видавництво

Дослідницькі проекти

Організаційні підрозділи

Видання журналу

Анотація

Розглядається значення словників у повсякденному і професійному житті. Надається історія лексикографії і її сучасний стан. Розглянуто місце словників у бібліотечних фондах. Надається досвід роботи фахівців ХНУРЕ з Українським мовно-інформаційним фондом НАН України.

Опис

Ключові слова

словник , лексикографія , бібліотека , енциклопедичний словник , філологічний словник

Бібліографічний опис

Шевченко, Т. Є. Словники у нашому житті : історія та сьогодення [Текст] / Т. Є. Шевченко // Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю НБ ХНУ, 15–16 берез. 2012 р. – Хмельницький : ХНУ, 2012. – С. 211–220.