Звідки назва міста Кривий Ріг? Версії походження назви міста

Існує кілька версій походження назви міста Кривий Ріг: одна пов’язана з козаком Рогом, друга – з майстром на ім’я Іван Рогов, третя – з історією про чумаків, що возили сіль, остання з версій – з козацьким зимовником.

Версії походження назви міста Кривий Ріг налічується 4.
Перша версія походження є такою:

. Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорозьку. На схилі літ хоробрий козак Ріг побудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець та Саксагань зливаються. Став потихеньку господарювати. І хто не їхав мимо, завертав до старого Рога. А оскільки в боях позбувся козак правого ока, прозвали його в народі Кривим. Бувало, повертались чумаки з Криму: “А чи не заїхати нам до Кривого Рога, чи далі поїхати?” Поважали чумаки Рога за гостинність, чуйність, відвертість, а ще за цікаві розповіді. Йшли роки, навколо хати козака почали з’являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже і козака Рога не стало, а назва так і лишилася – Кривий Ріг.

. За царювання Петра І на уральських заводах працювали майстри по залізу Рогови. Молодший з них – Іван – через щось потрапив у немилість до заводовласника. Забрали його у солдати. На той час була війна з Швецією. Сміливо бився з чужинцями уралець, але в одній із сутичок наздогнала його ворожа куля. Тяжко пораненого солдата підібрали місцеві хуторяни. Іван одужав, зміцнів, тільки перебита нога погано зрослася – так він і залишився кривим. Від своїх рятівників багато наслухався колишній солдат про запорозьких козаків. Захотілося і йому подивитись на вільну козаччину. Вирушив він у дорогу, але ненадовго вистачило сил. А тут ще й осінні дощі почалися. Вирішив Іван зазимувати в одній з балок, де текла річка. Збудував домівку і став жити, полюючи дичину та збираючи різні ягоди. Одного разу натрапив Іван Рогов на залізну руду, що вих одила на поверхню з надрічкових скель, і згадав про уральські заводи, про свою родину і своє ремесло. Невідомо, скільки минуло часу і як це йому вдалося, але закурів біля оселі чорнуватий димок – це залізних справ майстер почав плавити залізну руду. Недалеко проходив чумацький шлях. Осі на чумацьких возах були дерев’яні, і Іван Рогов почав кувати та пропонувати чумакам залізні. Незабаром слава про ці осі рознеслася далеко, і якщо чумаки питали один одного, де той ставив залізні осі на віз, то чулося у відповідь: “Та в Кривого Рога”. Згодом біля хатинки майстра почали селитися запорожці. Поселення стало селом. Ну, а назва так і лишилася – Кривий Ріг.

До третьої думки відноситься:

. Було це ще за чумацьких часів. Возили чумаки сіль з Криму. Їх шлях пролягав повз маленьке мальовниче село, що стояло у балочці при злитті двох річок. Ніхто і назви його не знав. Село та село. Рідко коли завертали сюди. Та знайшовся один метикуватий господар і поставив при дорозі на в’їзді до села корчму. Якось заїхала до нього велика чумацька валка підкріпитись, відпочити, віз відремонтувати. Зайшли до корчми. Господар зустрів їх гостинно. Звичайно, і без горілки не обійшлося. Але оскільки господар склянками ще не розжився, то частував чумаків з великого кривого баранячого рога. Обходив з рогом усіх, а сам на одну ногу припадав. Кривий, значить, був. Так сподобалось у нього чумакам, що кожного разу, проїжджаючи мимо, старший питав: “А що, брати, заглянемо до Кривого?” А хтось з чумаків додавав: “Та й вип’ємо з рога”. З того часу й повелося, що хто б не проїжджав повз село, той і казав: “Не завадило б заїхати до Кривого Рога”. Так і залишилася за селом назва – Кривий Ріг.

. Нічого не було на цьому місці. Навкруги, скільки сягало око, простирався дикий степ. Шуміли на злитті двох річок дерева, захищаючи запорожців від татар. Дуже красиве місце було. Якось перед заходом сонця навідався сюди козацький роз’їзд. Виїхали козаки на пагорб та й зупинились зачаровані. Сухе ковилля вогнем вигравало, вода в річках так сріблом виблискувала, що аж очі сліпило. Стоять собі запорожці, очей відвести не можуть, аж поки один не звернув увагу на річки, які пробили собі шлях по балках: “Ви тільки подивіться, який ріг здоровий вийшов. Та й кривий же який!” – “Кривий не кривий, а мені цей ріг до душі припав, давно вже, – каже другий, – я на це місце оком накинув. Оселятись тут думаю”. І, наче не звертаючи уваги на здивовані погляди товаришів, додав: “Не ті вже роки, щоб бусурманів рубати. Не ті роки, щоб місяцями з коня не злазити”. Так, бувало, як ідуть запорожці мимо, то й згадують тих, хто в тому Кривому Розі козакує. Так назва й закріпилася за козацьким зимівником.

А яка на Вашу думку правдивіша історія походження назви міста?

За матеріалами видання:
Комаров В.О. Історія Криворіжжя
Дніпропетровськ: Січ, 1992

Перші українські гривні: звідки походить назва

Перша українська валюта з’явилася після проголошення Української Народної Республіки та надійшла в обіг 1918 року. Тодішні художники-графіки у державних банкнотах відобразили українську ідентичність та вперше промаркували купюри тризубом.

Про це передає KURAZH з посиланням на РБК-Україна.

Як виглядали перші українські гроші

Після проголошення 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада зініціювала розробку національної валюти.

Спершу грошова одиниця УНР мала назву “карбованець”. Вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 грама золота).

Першою банкнотою стала купюра в 100 карбованців. Її надрукували 1917 року, але в обіг вона увійшла у січні 1918 року.

Такі банкноти друкували на літографській машині, тому їх легко можна було сфальсифікувати. Купюра у 100 карбованців не мала водяних знаків та гільйоширної сітки. Невдовзі її вивели з обігу.

Для 100 карбованців художник-ілюстратор Георгій Нарбут використав створений ним самим ескіз герба Української держави із символом тризуба і козака з мушкетом.

Ось так виглядали перші українські гроші (скриншот)

У березні 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон “Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів”.

Саме тоді й запровадили нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

Протягом 1918 року в Берліні надрукували банкноти номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень.

Ескіз першої купюри створив Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут.

Український тризуб вперше зобразили на банкноті номіналом 2 гривні (скриншот)

На банкноті номіналом 2 гривні Кричевський зобразив стилізований давньоруський князівський тризуб і вперше його розмістив на українських банкнотах, як символ боротьби з радянською символікою – серпом і молотом.

Також особливістю банкноти є геометричний орнамент.

100 гривень, випущені у 1918 році (скриншот)

100 гривень є однією із найсильніших купюр у дизайні Нарбута. На ній зображена селянка із серпом і снопом пшениці та чоловік у фартусі, що спирається на молот (це символ української працьовитості).

Також на банкноті зображений вінок із квітів і плодів.

Банкнота часів УНР (скриншот)

А вже оформлюючи банкноту 10 гривень Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, в ескізі 500-гривневої купюри – образ “молодої України” у вигляді дівочої голови у вінку.

Дизайн купюри 1000 гривень розробив Іван Мозолевський. На ній він зобразив лук-самостріл, схожий на печатку Києва XVII століття. Також помістив український герб.

Останні купюри УНР (скриншот)

Ескіз 1000 карбованців розробив Григорів Золотов у стилі українського бароко. На банкноті зображені жінки, що тримали гетьманську булаву та ріг достатку, а на зворотній стороні – герб Української Держави.

Ця купюра була останньою з українських грошей, надрукованих у Варшаві 1920 року.

За рік до того Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Почали збирати усе наявне золото та срібло для випуску монет. Також планували переплавити усіх мідні пам’ятники російським царям на дрібну монету.

На золотих гривнях хотіли розмістити бюст Тараса Шевченка, а на срібних – будинок Центральної Ради. Але карбуванню монет завадив наступ більшовиків.

Звідки походить назва “гривня”

Слово “гривня” походить від старослов’янського “гривна”, яке означало намисто або браслет.

Ще до часів Київської Русі жінки носили прикрасу “шийну гривну” – золотий обруч, оздоблений коштовним камінням.

“Гривнями” іноді ще називали металеві медальйони.

Ромбовидна гривна київського типу (скриншот)

У Київській Русі “гривна” спочатку була ваговою, а пізніше й лічильною одиницею. У ваговій гривні зважували срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами.

Монетна гривня відома з середини XI століття. Перші такі були ромбоподібними злитки вагою близько 164 грами.

Ромбоподібна форма злитку тепер є логотипом Національного банку України.

Матеріал підготовлено: Павліченко Юлія

Поліція Києва переказала 3,2 млн грн – одноденний заробіток усіх своїх працівників – на легендарні Sea Babies

“Зростання та вага визначають тривалість життя”: Ось яка комплекція сприяє довгому та здоровому життю

Завод Міноборони України та стадіон “Авангард” оцінили для передачі в оренду

Україна підписала угоду про співробітництво у сфері безпеки з Канадою – Зеленський

Друга річниця великого вторгнення Росії. В Україні вшановують загиблих і нагадують про полонених

Зеленський записав звернення у Гостомелі

Смертельна ДТП сталася у Київській області (ФОТО)

брак військової допомоги підштовхує армію України до «складних» рішень щодо оборони та контрнаступу

У Польщі кажуть, що «далекі від угоди» з Україною щодо імпорту аграрної продукції

Президентка Єврокомісії прибула до Києва у річницю російського повномасштабного вторгнення

У Києві замовили реставрацію ще однієї пам’ятки історії

Сирський та Умєров зустрілися з сенаторами США – говорили про зміни на полі бою

Як перевірити наявність цвілі в будинку, навіть якщо ви її не бачите

Поки на Заході тривають дебати, диктатури озброюють Росію – Левченко

зустріч із польськими урядовцями на кордоні не відбулася

145 років тому в Києві народився Казимир Малевич. У чому секрет «Чорного квадрата»