Папа Римський

предстоятель Католицької церкви / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Папа Римський?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Па́па (лат. papa, від грец. pappas , «отець» [2] ), або Па́па Ри́мський — голова католицької церкви. Єпископ Римський, наступник святого апостола Петра, вікарій Ісуса Христа на Землі. Західний патріарх римо-католицької церкви, один з п’яти великих християнських патріархів — Рима, Константинополя, Александрії, Антіохії і Єрусалима. Голова Ватиканської держави (з 1929) і Святого Престолу. Колишній голова Папської держави. Архієпископ-митрополит Римської провінції, примас Італії й прилеглих островів. Має резиденцію в Апостольському палаці. Обирається кардиналами церкви на конклавах. Зазвичай, займає римський престол довічно. Першим папою вважається Петро, апостол Ісуса Христа. Чинний папа від 13 березня 2013 — Франциск. Першим папою, що проповідував християнство на українських теренах був Климент I; першим папою, що відвідав Україну, — Іван Павло II. Також — понтифік (первосвященник), верховний понтифік (лат. pontifex maximus).

Богословське підґрунтя

П’єтро Перуджино, «Вручення ключів Святому Петру». Традиційне зображення передачі Святому Петру ключів від Святого Престолу. Сикстинська капела Ватикан (1492)

Католицька церква обґрунтовує владу Римського єпископа наступництвом апостола Петра, що прийняв у Римі мученицьку смерть. Хоча Новий Заповіт містить лише відомості про подорож Петра до Антіохії (Гал. 2:11), про перебування Петра в Римі говорять передання перших століть існування християнства.

Католики вважають, що саме апостолові Петру Ісус заповідав очолити Церкву, при цьому виділяють такі моменти Євангелія:

І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили пекла не переможуть її
І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!

Тут Ісус назвав Симона сина Йони Петром (Πέτρος), що в перекладі з грецької означає Скеля.

І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що люблю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи любиш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи любиш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що люблю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

Богослови наголошують на тому, що Ісус порівнював вірних своєї Церкви з вівчарнею, а себе називав Пастирем.

Повноваження

У католицькій церкві влада Папи має винятковий характер. Конституції «Pastor aeternus» 1870 року наділяє Папу «найвищою і повною юрисдикцією над римо-католицькою церквою як у питаннях віри і моралі, так і в питаннях дисципліни і управління», а також владою «над кожною з церков, що знаходяться у спілкуванні з Папою і над кожним без винятку священником і вірянином, незалежно від будь-яких прав земної влади» (канон 218, № 1–2).

Адміністративний корпус, що керує справами Папи, називається Римська курія, збірна назва для Римської курії та Папи Римського у сукупності — Святий престол.

У питаннях віри й моралі Папа стежить за чистотою віровчення, себто відкидає псевдовчення, керує місіонерською діяльністю, скликає Вселенські собори католицької церкви, веде їхні засідання (особисто або за допомогою уповноважених ним осіб), затверджує їх рішення, переносить або розпускає собори (у випадку смерті папи під час собору, його засідання припиняються до виборів нового Папи). На Першому Ватиканському соборі 1870 року було оголошено, що вчення у справах віри або моралі, які Папа проголошує урочисто ex cathedra, тобто як Пастир і Вчитель всіх християн, силою своєї найвищої апостольської влади, — вважаються непомильними і зобов’язують в усій церкві (Догмат про непомильність Папи).

Папа наділений найвищою судовою владою в церкві. Будь-яка судова справа може бути подана йому як до першої інстанції. Лише йому підсудні кардинали, нунції і єпископи, яких обвинувачують в карних злочинах. Папа вирішує справи в третій інстанції за апеляціями у церковних процесах. Звернення до світського суду з оскарженням вироку, який винесено папою, забороняється.

Папі належить найвища виконавча влада в церкві: він засновує, змінює й ліквідує єпископства; призначає, затверджує на посаді, переводить і зміщає єпископів; заповнює вакансії, розпоряджається на вищому рівні церковним майном, здійснює право проголошувати блаженними й святими.

Папа — гарант всезагальності і єдності католицької церкви. Оскільки Папа — гарант єдності церкви, то й папська влада — суверенна. Через папу діють на повну силу й частини церкви. Єдиновладдя Папи необхідно для дотримання законності й для підтримки порядку усередині церкви.

Також Папа є головою світської держави Ватикан, що займає 44 гектари. У 756–1870 роках Папа головував так званою Папською державою, що займала значну частину півночі Італії.

Титул

Повний титул згідно з Annuario Pontificio — щорічним виданням Ватикану (в дужках латиною):

1. ЄпископРиму (Episcopus Romanus)
2. ВікарійХриста (лат.Vicarius Christi)
3. Наступник Князя апостолів (Successor principis apostolorum)
4. Верховний первосвященник Вселенської церкви (походить від Pontifex Maximus — великий (найвищий) понтифік — титул найвищого жерця Давнього Риму, а згодом перших пап; наступність титулу видно в італійській і англійській назвах) (Caput universalis ecclesiae)
5. Примас Італії (Primatus Italiae)
6. Архієпископ-Митрополит Римської провінції (Archiepiscopus ac metropolitanus provinciae ecclesiasticae Romanae)
7. Суверен Ватиканської держави (Princeps sui iuris civitatis Vaticanae)
8. Раб рабів Божих (Servus Servorum Dei).

1. ПатріархЗаходу (Patriarcha Occidentis). В березні 2006 року в офіційному Папському виданні «Annuario pontificio» Бенедикт XVI цим титулом вже не підписався.
2. Вікарій Апостольського престолу.

Традиції

Іван Павло II під час генеральної авдієнції, 29 вересня 2004 року, площа св. Петра у Ватикані

Вибори Папи Римського

Папа Римський обирається довічно на зборах кардиналів (конклаві) після смерті свого попередника (або зречення, що буває вкрай рідко). Теоретично, Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, хоча на практиці останні кілька століть папами ставали винятково кардинали.

Ім’я Папи

Відразу після обрання на конклаві новий Папа вибирає собі ім’я і відповідний номер, під якими він буде правити. Після 1555 року всі Римські папи міняли ім’я при вступі на престол, хоча Папа формально робити це не зобов’язаний. Серед найбільш використовуваних імен — Лев, Бенедикт, Климент, Пій, Григорій, Інокентій, а до 1410 року також Іоанн. За традицією, Папи ніколи не беруть ім’я Петра, яке носив апостол Петро.

Форми звертання

Смерть Папи

Після того як камерленг офіційно засвідчить смерть Папи, починається період Sede vacante — вакантного престолу, що триває до виборів нового понтифіка. Після того як фізичну смерть папи римського засвідчать лікарі, за звичаєм відбувається наступний обряд, що підтверджує смерть юридично. Кардинал має лише тричі покликати померлого його хресним ім’ям у присутності папського церемоніймейстера, прелатів, секретаря та канцлера Апостольської палати. Раніше також мав тричі вдарити срібним молоточком по лобі померлого. Якщо Папа не відгукнувся, кардинал-камерленг вимовляє фразу на латині: «Vere Papa mortuus est», після чого камерленг ламає перстень рибалки, що символізує завершення правління Папи Римського. З цього моменту починається період Sede Vacante, протягом якого Святий Престол лишається не зайнятим до закінчення виборів нового папи.

Зречення

Кодекс канонічного права передбачає право Папи відректися від Престолу, причому це зречення не потребує утвердження: єдиною умовою дійсності зречення є вільно виражена воля Папи. Останнім Папою, що скористався цим правом, був Бенедикт XVI, який зрікся престолу 28 лютого 2013 року. Є припущення, що на початку 2000-х років Іван Павло II обмірковував можливість зречення у зв’язку з поганим станом здоров’я. Офіційно ця точка зору не підтверджена.

У березні 2015 року Папа Римський Франциск в інтерв’ю мексиканському телебаченню, присвяченому другій річниці обрання на папський престол, сказав: «У мене є відчуття, що мій понтифікат буде коротким: чотири-п’ять років. Не можу сказати точно, але мені здається, що Господь поставив мене на це місце не назавжди». [3] [4] [5] [6]

Символи

До символів, що відрізняють Папу від інших єпископів відноситься тіара, або потрійна корона.

Не відомо, коли римські єпископи почали використовували тіару, відомо лише, що це сталося до дару Костянтина. Тіара є символом папства, проте останнім часом не використовується. Павло VI продав власну тіару і віддав гроші бідним. Іван Павло I відмовився від коронації, Іван Павло II також ухилився від коронації і не носив тіари. Бенедикт XVI відмовився використати тіару навіть на власному гербі, хоча використав потрійну митру, як символ духовної влади.

Іншими особливими знаками є Кільце рибалки та печатка із зображенням святих Петра і Павла, призначена для штампування у свинцю та золоті найурочистіших документів, званих буллами.

Папа, на відміну від інших єпископів, не використовує зігнутого посоха, але використовує Папський хрест. Ця традиція була введена папою Інокентієм III.

Папи Римські в Україні

На території України перебували та загинули мученицькою смертю Папи Римські св. Климент І (?100 р.) і Мартин І (655 р.).

Багато пап були лояльними до України.

23–27 червня 2001 року Іван Павло II відвідав з державним візитом Україну та відправив літургії у Києві та Львові.

У лютому 2015 року Папа Римський Франциск дав згоду приїхати в Україну [7] [8] .

Список

З тринадцяти пап з 678 до 752 р. лише Бенедикт II та Григорій II були корінними римлянами; всі інші були грекомовними, і походили з Греції, Сирії або візантійської Сицилії [9] . Багато пап цього періоду раніше служили папським апокрисіаріями (посланцями Патріарха) у Константинополі [10] . Серію пап від Івана V до Захарія (685—752) іноді називають «візантійським полоном», оскільки лише один папа цього періоду, Григорій II, не був «східного» походження [11] .

Теперішній Папа Римський, Франциск — 266-й за рахунком, якщо вести відлік від Апостола Петра. Найдовше титул Папи Римського обіймав Пій IX (1846—1878): 31 рік, 7 місяців і 23 дні; найкоротше — Урбан VII (15–27 вересня 1590 року): правив протягом 13 календарних днів, помер до інтронізації.

Стефан (23–26 березня 752 року) помер від інсульту через три дні після обрання і не встиг пройти обряд посвячення в єпископи. Спочатку він не був визнаний дійсним папою та його не включили до списку пап; але, відповідно до давньої практики Римської Церкви, тепер його вважають одним з римських пап, що створює труднощі в нумерації пізніших пап на ім’я Стефан [12] . Annuario Pontificio Святого Престолу в своєму списку пап і антипап зробив примітку щодо Стефана II (III): «Після смерті Захарія був обраний римський священник Стефан; але через чотири дні він помер до посвячення, яке, відповідно до канонічного права того часу, було справжнім початком його понтифікату, його ім’я не було зареєстровано в Liber Pontificalis чи в інших списках пап.»

Див. також

Скандал довкола папи Франциска. Він розхвалив імперську спадщину “великої матінки Росії”

Звернення папи Римського Франциска до російської молоді, в якому він закликав “ніколи не відмовлятися” від “спадщини великої Росії” та її правителів, спровокувало скандал. Понтифіка, який і раніше дозволяв собі неоднозначні коментарі щодо російського вторгнення до України, цього разу розкритикували не лише політики, але й представники церковної спільноти. Ватикан вже заявив, що папа мав на увазі зовсім інше.

Заяву Франциск зробив 25 серпня під час відеозвернення до учасників Всеросійської зустрічі католицької молоді в Санкт-Петербурзі.

Під час спілкування він назвав молодих росіян “спадкоємцями великої матінки Росії” та в позитивному контексті згадав царя Петра І та царицю Катерину ІІ.

“Ніколи не забувайте про спадщину. Ви — спадкоємці великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра І, Катерини ІІ, тієї імперії — великої, освіченої, великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини. Ви — нащадки великої матінки Росії, крокуйте вперед з цим. І дякую вам — дякую за ваш спосіб бути, за ваш спосіб бути росіянами”.

У Кремлі негайно привітали виступ Франциска. Прессекретар російського президента Дмитро Песков заявив, що “понтифік знає російську історію, і це дуже добре”.

Він додав, що російська держава постійно працює над тим, щоб “нести цю спадщину в нашу молодь”.

“І те, що понтифік, скажімо так, звучить з цими зусиллями в унісон – це дуже і дуже тішить”, – підсумував спікер Кремля.

Обурення в Україні

В Україні реакція на слова Франциска була протилежною. Починаючи від хвилі гнівних дописів в соцмережах, і закінчуючи протестами на рівні держави та церкви.

Українське міністерство закордонних справ оприлюднило різку заяву. Мовляв, саме такою риторикою, вихваляючи російський імперіалізм, Кремль “виправдовує вбивства тисяч українців та українок і знищення сотень українських міст і сіл”.

“Дуже прикро, що російські великодержавні ідеї, які, власне, і є причиною хронічної агресивності Росії, свідомо або несвідомо, звучать з вуст папи Римського, місія якого, в нашому розумінні, як раз полягає в тому, аби відкрити очі російської молоді на руйнівний курс нинішнього російського керівництва”, – заявив речник МЗС Олег Ніколенко.

Автор фото, Getty Images

Папа Франциск спілкується з головою РПЦ, патріархом Кирилом, який переконує його, що вторгнення в Україну було необхідним

Незвично гнівною була реакція Української греко-католицької церкви, яка належить до спільноти католицьких церков.

Глава УГКЦ Святослав заявив, що українські греко-католики “з великим болем і занепокоєнням” дізналися про слова папи Франциска, назвав їх “найгіршим прикладом імперіалізму та крайнього російського націоналізму”, які “надихають неоколоніальні амбіції країни-агресора”.

“Існує небезпека, що ці слова можуть бути сприйняті як підтримка того націоналізму й імперіалізму, який сьогодні став причиною війни в Україні — війни, яка щодня приносить смерть і руйнування для нашого народу”, – йдеться в заяві.

Навіть більше – в УГКЦ заявили, що “очікують від Святого Престолу пояснення ситуації”, та пообіцяли за кілька днів під час щорічного синоду УГКЦ в Римі особисто “донести сумніви та біль українського народу” до папи.

Представництво Ватикану в Україні відреагувало на скандал з деяким запізненням, але запевнило, що начебто проімперськість заяв Франциска – не більше ніж інтерпретації.

“Папське Представництво рішуче відкидає вищезгадані інтерпретації, оскільки Папа Франциск ніколи не закликав до імперіалістичних ідей. Навпаки, він є рішучим противником і критиком будь-якої форми імперіалізму чи колоніалізму, в усіх народів і ситуаціях”, – йдеться в заяві.

Слова понтифіка у зверненні до російської молоді, мовляв, слід інтерпретувати в цьому ж світлі.

Богослов Кирило Говорун також закликає не рубати з плеча. Він вважає, що глобально понтифік залишається на боці України, а його емпатія сильніша навіть за стереотипи, які панують у південних, традиційно досить проросійських країнах, на кшталт Аргентини, звідки походить Франциск.

“Папа шукає, до чого прикласти цю саму емпатію й у Росії. Зрозуміло, що українці не вірять, що у Росії такі точки для емпатії взагалі існують, але папа вирішив, що це може бути молодь”, – припускає експерт.

Певну гнучкість риторики понтифіка Говорун пояснює єзуїтською традицією, мовляв, єзуїти мали хист до того, щоб підлаштовуватися до ворожого середовища, щоб зробити його більш дружнім.

Водночас, переконаний богослов, українці “абсолютно правильно зробили, що підняли галас”.

“Будь-які позитивні посилання на російські імперські наративи, навіть у терапевтичних цілях, мають стати табу для всіх без виключення, навіть для папи. Ми маємо бути церберами і надалі гарчати на будь-які подібні зазіхання”, – підкреслив Говорун

Франциск не вперше обурює українців

У вівторок пресслужба Святого Престолу опублікувала окрему заяву російською мовою, запевнивши, що папа не мав наміру вихваляти російський імперіалізм.

Мовляв, слова були сказані “спонтанно”, щоб “підбадьорити молодих людей, щоб вони зберігали і просували те, що є позитивного у великій російській культурно-духовній спадщині”.

“Він, безумовно, не мав наміру вихваляти імперіалістську логіку та правителів, яких згадав”, – пояснив глава пресслужби Ватикану Маттео Бруні.

Загалом папа Франциск завжди висловлював підтримку та співчуття Україні після вторгнення Росії. Навіть більше, офіційний Київ шукав його підтримки та посередництва у війні з Росією.

Автор фото, Getty Images

У травні Франциска, який до того обіцяв робити все для досягнення миру і навіть анонсував “секретну місію” під час свого візиту до Будапешту, у Ватикані відвідував президент Володимир Зеленський. Український президент намагався просувати свій мирний план та отримати підтримку папи.

Водночас сам понтифік намагається зберігати рівновіддаленість від сторін конфлікту – Росії та України. І подекуди його вчинки чи слова викликали чимало запитань або й ставали приводом для обурення.

У квітні 2022 року під час Хресної ходи в Римі хрест несли росіянка та українка, що мало символізувати “примирення братських народів”, але викликало хвилю критики та нерозуміння.

У серпні того ж року Франциск назвав “невинною” жертвою війни російську пропагандистку Дарію Дугіну, яка загинула під час вибуху бомби, підкладеної в її автомобіль.

“Маю на думці бідолашну дівчину, що злетіла в повітря у Москві від бомби, закладеної під сидінням автомобіля. За війну платять невинні, невинні!” – зазначив папа, викликавши обурення офіційного Києва.

МЗС навіть викликало на розмову папського нунція в Києві.

Франциск також стверджував, що має “велику пошану до російського народу та російського гуманізму”, а жорстокість російських солдатів пояснив тим, що йдеться про найманців та солдатів, а не про велику російську культуру.

У березні 2023 року папа стверджував, що Україна – поле бою, а війну там веде “не лише Російська імперія, але й інші імперії світу”.

Також на цю тему