Вітряна віспа (вітрянка)

Що таке вітряна віспа і які її причини?

Це інфекційне захворювання, що викликається вірусом вітряної віспи й оперізуючого герпесу (Varicella-zoster virus — VZV ). Джерелом інфекції є хвора людина. Хвороба надзвичайно заразна. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом і з потоком повітря на відстань кількох десятків метрів — звідси й назва вітряна віспа. Також заразним є вміст пухирців при віспі. Хвора людина стає заразною для оточуючих її осіб за 1–2 дні до появи характерного висипу і перестає заражати тільки тоді, коли всі пухирці (везикули) висохнуть і струпи повідпадають, що триває близько тижня. Інкубаційний період, тобто час, що минув із моменту потрапляння вірусу в організм до появи перших симптомів захворювання, становить від 10 до 21 дня, в середньому 14 днів (у людей із ослабленим імунітетом він може бути збільшений до 28 днів).

Захворювання в основному вражає дітей і зазвичай протікає в легкій формі, однак останнім часом спостерігається збільшення числа випадків хвороби серед підлітків і дорослих з тяжчим перебігом і більшою частотою ускладнень.

Найбільш поширеним ускладненням є бактеріальна суперінфекція висипних елементів віспи, що часто призводить до утворення рубців. Менш поширеними, але більш серйозними ускладненнями є: пневмонія, середній отит, міокардит, менінгіт, енцефаліт, церебеліт. У новонароджених і людей з імунодефіцитом захворювання може бути смертельним. Особливо небезпечною вітряна віспа є для вагітних жінок, оскільки це може призвести до зараження плода.

Після віспи формується стійкий імунітет. Однак вірус пожиттєво зберігається латентним у нервових гангліях і під впливом неспецифічних подразників, зазвичай ослаблення імунітету, може активуватися, спричиняючи оперізуючий герпес. Це захворювання зустрічається в основному у людей похилого віку, характеризується значною болючістю уражених ділянок (невралгія) і схильністю до хронізації. Шкірні висипання з’являються локально уздовж ділянок іннервації, найчастіше на грудній клітці або на обличчі та, зазвичай, лише на одній стороні тіла. Небезпечним є ураження органів зору чи слуху.

Контакт із хворим на оперізуючий герпес також може призвести до розвитку вітряної віспи!

Наскільки поширена вітряна віспа?

Вітряна віспа є найбільш поширеним інфекційним захворюванням у дитячому віці. За оцінками, до 95 % населення інфіковані. Через впровадження вакцинації від віспи можна очікувати, що число людей, схильних до інфекції, і, відповідно, відсоток випадків захворювання, буде поступово зменшуватися.

Як проявляється вітряна віспа?

Рисунок 2. Пухирці вітряної віспи (фото: Public Health Image Library)

Захворювання починається з лихоманки, головного болю, нездужання. Потім, зазвичай на 2-й день гарячки, з’являється висип. Не одночасно, а декількома “поштовхами” почергово утворюються плями, папули, за якими слідують везикули, які висихають у пустули. Трансформація висипу зазвичай триває до 7 днів. Висип поширюється по всьому тілу. Це супроводжується сильним свербінням шкіри. Розчухування може стати причиною суперінфекції елементів висипу й утворення рубців. У новонароджених із вродженою віспою (виникає спорадично) спостерігаються порушення розвитку, низька маса тіла при народженні, неврологічні симптоми (мікроцефалія, гідроцефалія, енцефаліт, затримка моторного й інтелектуального розвитку), вади очних яблук (мікрофтальмія, катаракта, атрофія зорових нервів, що призводить до сліпоти, ретиніт), рубцевидні зміни на шкірі, гіпоплазія кінцівок. Розвиток хвороби у матері кілька днів до або після пологів дуже небезпечний для новонародженої дитини, у якої може розвинутися тяжка поліорганна вірусна інфекція.

Що робити у разі виникнення симптомів вітряної віспи?

При появі симптомів необхідно відразу звернутися до лікаря. Важливим є постійний контакт із лікарем і усвідомлення ускладнень, що загрожують пацієнту. Лікар вирішить, чи слід почати противірусну терапію і чи є потреба в госпіталізації.

Як лікар ставить діагноз вітряної віспи?

Шкірні зміни, що виникають при вітряній віспі й оперізуючому герпесі, настільки характерні, що діагностика зазвичай не викликає труднощів. Можна виконати серологічні тести, ізолювати вірус із рідини, зібраної з віспових везикул (тканинна культура), і виявити генетичний матеріал вірусу за допомогою ПЛР.

Які методи лікування вітряної віспи?

У гострий період хвороби рекомендується ліжковий режим. При вітряній віспі з легким перебігом зазвичай використовують лише симптоматичне лікування для зменшення гарячки і свербежу. Доступні препарати для місцевого застосування, які мають підсушуючу і протисвербіжну дію, але вони можуть сприяти бактеріальній суперінфекції. Ванни приносять полегшення і їх потрібно приймати щодня. Ацикловір використовується при тяжчих формах захворювання і в людей з ослабленим імунітетом, що запобігає поділу й розмноженню вірусу і, таким чином, скорочує та полегшує перебіг хвороби. Специфічний імуноглобулін (тобто антитіла) використовується в окремих випадках. Пацієнти з ускладненнями і люди зі зниженим імунітетом потребують госпіталізації та спеціалізованого лікування.

Чи можливе повне одужання від вітряної віспи?

Люди з ефективною імунною системою одужують самостійно, але вірус не виводиться з організму, залишаючись в латентному (тобто прихованому) стані. Тому можлива реактивація, зазвичай через багато років, у формі оперізуючого герпесу. Після перенесеної віспи в місцях висипу можуть залижаться рубці, особливо після бактеріальної суперінфекції. У разі ускладнень можуть виникнути тривалі розлади, в основному кардіологічні та неврологічні. Найбільш серйозні наслідки спостерігаються при вродженій інфекції, яка може призвести до тяжкої інвалідності. У людей із ослабленим імунітетом перебіг захворювання може бути навіть смертельним.

Що потрібно робити після лікування вітряної віспи?

Подальше медичне спостереження не потрібне для людей, які мали типовий перебіг віспи без ускладнень. Пацієнти, у яких розвинулися ускладнення або перебіг захворювання був тяжким, що спричинило пошкодження органів, потребують подальшого спеціалізованого медичного нагляду, включаючи неврологічний, кардіологічний, офтальмологічний та медичну реабілітацію.

Що робити, щоб не захворіти на вітряну віспу?

Існує ефективна вакцина для захисту від інфекції. У деяких країнах вакцинація проти вітряної віспи є обов’язковою (США, окремі країни Європи). Якщо вакцинація проводиться протягом 72 годин після контакту з хворою людиною, це може захистити від хвороби або полегшити її перебіг. Пацієнти з віспою повинні бути ізольовані, щоб не поширювати інфекцію. В закритих установах (лікарнях, будинках для людей похилого віку) рекомендується ізолювати хворих і контактних осіб. Контактні особи з високим ризиком ускладнень і новонароджені від матерів, інфікованих у перинатальний період, отримують специфічну сироватку, що містить захисні антитіла. Щеплення рекомендовано жінкам, які планують вагітність і не хворіли на віспу, однак, слід пам’ятати, що вони не повинні вагітніти протягом 3-х місяців після вакцинації.

Як лікувати вітрянку (вітряну віспу)?

Вітряна віспа, або вітрянка є дуже поширеним гострим вірусним захворюванням. Заразитися вітрянкою можна у будь-якому віці, однак у 9 випадках з 10 на неї хворіють діти – від малюків до підлітків 14 років. Якими є симптоми вітряної віспи у дорослих і дітей, чи ймовірні ускладнення, чи потрібно лікувати вітрянку, чим вона небезпечна для вагітних і як її діагностувати у складних випадках – читайте у нашій статті.

Переважно “дитячий” характер вітрянки пов’язаний з тим, що дитина здебільшого заражається нею при першому ж контакті з джерелом інфекції.

Цікаво, що до 1911 року вітрянка вважалася не окремим захворюванням, а одним з різновидів натуральної віспи. Однак після виявлення специфічного вірусу-збудника вітряну віспу стали класифікувати як самостійну інфекційну хворобу.

Етіологія та епідеміологія вітряної віспи

Збудник інфекції – вірус VZV, Varicella zoster virus (варіцелла зостер). Це людський герпесвірус третього типу, тобто по суті вітрянка є одним з різновидів герпесу.

VZV відрізняється високою контагіозністю (заразністю) і передається від людини, яка захворіла, здоровій двома шляхами:

• повітряно-краплинним – при кашлі, чханні, звичайній розмові;
• контактним – здоровій людині, яка контактує із зараженою слиною або рідиною з нашкірних пухирців, які утворюються при вітрянці.

Побутовий метод (через предмети побуту) вважається малоймовірним.

Сезонність захворювання – переважно осінньо-зимова. У людини, що перехворіла на вітрянку, виробляється стійкий довічний імунітет до неї.

Важливо ! У приблизно 20% людей, що перехворіли на вітрянку, Varicella zoster virus зберігається в нервових вузлах організму довічно. Під впливом різних факторів (у першу чергу за ослаблення клітинного імунітету) вірус може “прокинутися”, що призводить до розвитку вторинної інфекції – оперізуючого лишая (оперізуючого герпесу). Цікаво, що за такого рецидиву людина може заражати оточуючих людей вітрянкою – а саме тих з них, хто на неї ніколи не хворів і не вакцинувався від неї.

Що ж до епідеміології – встановлено, що вона відрізняється залежно від клімату (тропічний, помірний). Передбачається, що це пов’язано з особливостями самого вірусу Varicella zoster – його чутливістю до температур, щільності населення тих чи інших регіонів, кліматичних умов тощо.

Клінічні прояви (симптоми) та ускладнення вітрянки

Інкубаційний період вітрянки становить від 10 до 3 тижнів. За цей час вірус потрапляє в організм, закріплюється на клітинах слизових оболонок, де розмножується та отримує доступ до лімфатичної системи. Після закінчення інкубаційного періоду, якщо хвороба протікає у неускладненій формі, вірус надходить у кров і розвиваються “класичні” симптоми:

• сверблячі висипання на шкірі – така висипка вважається найбільш характерною першою ознакою вітрянки. Вона з’являється на шкірі голови, обличчя та тулуба (особливо його верхньої частини), іноді на слизових оболонках. Спочатку шкіра покривається рожевими плямами, які потім перетворюються на вузлики (папули), а після цього – на пухирці з рідким вмістом, найчастіше прозорим, але іноді й мутним (переважно за ускладненого перебігу);
• підвищення температури тіла – підвищена температура зазвичай тримається від 1 до 5 днів;
• погіршення апетиту ;
• загальне нездужання .

Висипання у вигляді сформованих пухирців підсихають і покриваються кірочками протягом 1-2 діб. Характерна особливість висипу при вітрянці – на тілі пацієнта одночасно спостерігаються висипання різних стадій (плями, папули, пухирці, кірочки).

У загальному випадку захворювання триває 5-7 днів і зазвичай у легкій формі. Тяжкий перебіг та розвиток ускладнень характерні, по-перше, для пацієнтів з імунодефіцитними станами:

• ВІЛ-інфекцією;
• онкологічними захворюваннями;
• під час лікування кортикостероїдами та/або імуносупресорами.

У таких випадках “нешкідлива” вітрянка стає вкрай небезпечною: можливі бактеріальні інфекції шкіри, енцефаліт, пневмонія, отит, гнійний паротит, вторинні бактеріальні інфекції шкіри, кісток і суглобів, ураження печінки, селезінки, нирок та надниркових залоз, шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи і навіть сепсис.

По-друге, ускладнення та тяжкий перебіг корелюють з віком пацієнта. Основні “претенденти” на ускладнену вітрянку:

• новонароджені;
• дорослі (від 18-20 років);
• літні люди (50 років).

Крім того, первинне зараження вітряною віспою може бути вкрай небезпечним під час вагітності – про клінічні особливості такої ситуації ми розповімо нижче.

Який лікар лікує вітрянку?

У дітей – педіатр чи дитячий інфекціоніст. У дорослих – терапевт чи інфекціоніст.

Як вже було сказано вище, дорослі люди часто схильні до серйозних ускладнень вітрянки, тому їм необхідно звертатися до лікаря за перших же симптомів, а особливо якщо картина захворювання супроводжується такими ознаками:

• висипання на слизових оболонках очей (кон’юнктивіт);
• висипання мають яскраво-червоний колір, болючі та гарячі на дотик (можлива вторинна бактеріальна інфекція);
• крім звичайних симптомів є задишка, запаморочення (це може вказувати на розвиток пневмонії, енцефаліту та ін.).

У таких ситуаціях слід негайно викликати лікаря додому.

Особливості перебігу хвороби під час вагітності та у новонароджених

Якщо жінка вже перехворіла на вітрянку до вагітності (а це буває у 90% випадків) – жодних ризиків для плоду немає. При цьому новонароджений отримує від матері імунітет від вітряної віспи, який “працює” перші півроку життя малюка.

Якщо ж первинне інфікування вірусом Varicella zoster відбулося під час вагітності, багаторазово підвищується ризик:

• викидня;
• синдрому вродженої вітряної віспи у немовляти (якщо вагітна хворіла у перші 20 тижнів терміну). В результаті зростає ризик тяжких патологій – маленький розмір голови, розумова відсталість, захворювання очей, малий ріст, ураження шкіри, патологія розвитку кісток, гіпоплазія м’язів та ін.

При цьому, якщо вагітна заразилася за 6-12 тижнів до пологів – вітряна віспа у дитини зазвичай протікає у м’якій формі.

Важливо ! Якщо жінка захворіла за 5-7 днів до пологів або через 2-5 днів після пологів, то можливий ризик так званої вітряної віспи новонародженого. Вона проявляється в період 6-11-го дня життя немовляти та відрізняється важким перебігом. Можливі ураження органів дихання, шлунково-кишкового тракту та ін.

Тому ще на етапі планування вагітності жінці необхідно або згадати, чи вона хворіла на вітрянку, або здати спеціальні аналізи на імунні антитіла . Якщо імунітету до вітрянки не буде виявлено – проводиться вакцинація (щеплення) від вітрянки. Це гарантує безпечний перебіг вагітності та виключення ризику для плода.

Діагностика вітряної віспи

Вітрянка зазвичай діагностується за характерною клінічною картиною – сверблячими висипаннями, які розвиваються за схемою “плями → папули → бульбашки з рідким вмістом → кірочки”.

Якщо ж симптоматика “розмита” або вітряна віспа протікає у тяжкій формі, або вірус вражає жінку при вагітності / плануванні вагітності – лікар може призначити й додаткові дослідження. Усі необхідні у цих випадках аналізи виконуються у відділеннях всеукраїнської лабораторії МедЛаб:

• загальний аналіз крові – найчастіше в ньому не виявляють специфічних відхилень, проте може прискорюватися швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та з’являтися характерні ознаки запального процесу;
• Герпес вірус 3 тип (Varicella Zoster), антитіла IgG (імуноферментний аналіз – ІФА ). Антитіла IgG вказують на наявний імунітет до вітрянки. Аналіз може призначатися на етапі планування вагітності, і якщо імуноглобуліни IgG не будуть виявлені – жінці рекомендується щеплення від вірусу VZV. Це необхідно для профілактики зараження під час вагітності та супутніх ризиків для плода;
• Герпес вірус 3 тип (Varicella Zoster), антитіла IgM ( ІФА ). Антитіла класу М виробляються під час гострого інфекційного процесу, тобто за “свіжого” зараження. Даний аналіз може призначатися не тільки при безпосередньо вітрянці, але й при оперізуючому герпесі, спровокованому тим самим вірусом VZV;
• Герпес вірус 3 тип (Varicella Zoster), плазма крові, слина, сеча, вміст папул, методом ПЛР Real-Time, якісне визначення . Це дослідження з використанням полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), яке за вірусною ДНК виявляє сам вірус, а не антитіла до нього.

Крім того, ПЛР-дослідження крові на вірус Varicella zoster входить і до комплексного Пакету №36 «Нейроінфекції» . Цим пакетом визначаються: Цитомегаловірус (CMV), плазма, методом ПЛР – якісний; Герпес (Herpes simplex virus) 1,2 тип, плазма, методом ПЛР; Герпес (Varicella zoster) 3 тип , плазма, методом ПЛР; Епштейна-Барр вірус, плазма, методом ПЛР; Токсоплазма (Toxoplasma gondii), плазма методом ПЛР; Трепонемний антиген (антитіла методом TPHA), маркер сифілісу.

Перша допомога та лікування

Лікування вітрянки не спрямоване на усунення вірусу, що викликає її. Основна мета терапії – боротьба із симптомами та (за необхідності) з ускладненнями цього захворювання.

• рекомендується ретельно доглядати шкіру та нігті хворого . Дітям можна одягати на ніч м’які рукавички, щоб уникнути розчісування висипки та занесення вторинної інфекції;
• щоденний душ або прийняття ванни (можна із содою або вівсяним відваром). Після водних процедур слід ретельно, але обережно висушити шкіру рушником;
• небажано розчісувати висипання. Щоб зменшити свербіж, можна використовувати зовнішні засоби з каламіном та/або будь-які антисептики за призначенням лікаря. Допустимо нанесення на висипання розчину діамантового зеленого (“зеленка”), 1-2% розчину калію перманганату (“марганцівка”);
• у разі появи кірочок уражену шкіру необхідно зволожувати жирними кремами або вазеліном. В іншому випадку після відходження кірочок на шкірі можуть залишитися сліди на все життя;
• якщо підвищена температура переноситься важко – можна прийняти парацетамол;
• якщо є висипання на слизових оболонках ротової порожнини – їжа має бути прохолодною, м’якою або напіврідкою. Не варто вживати кислі та/або солоні продукти – вони лише додадуть дискомфорту. Після їди рекомендується прополоскати рот антисептичними розчинами за призначенням лікаря.

Якщо виникають ускладнення або захворювання протікає важко, за призначенням лікаря можуть використовуватись:

• антибіотики;
• дезінтоксикаційне лікування;
• введення імуноглобулінів.

Коли хворіє дитина, слід звернутися до педіатра, якщо:

• висока температура не спадає понад 4 дні;
• дихання утруднене та/або присутній сильний кашель;
• висип гнійний, шкіра червона, опухла, гаряча, болюча;
• присутні головний біль, сонливість, блювання, проблеми з ходьбою, труднощі з поворотами шиї, неможливість дивитися на яскраве світло.

Профілактика вітрянки

Щоб не заразитися від людини, яка захворіла, з нею не можна контактувати жодним чином. У шкільних класах та дитсадкових групах часто вводиться карантин.

Якщо первинне зараження відбулося на ранньому терміні вагітності, проводиться УЗД (22-23 тиждень терміну). Воно виявляє можливі вади розвитку плода. На 16-20-му тижні показано дослідження навколоплідних вод. У разі виявлення тяжких патологій плода жінці пропонують перервати вагітність.

На етапі планування вагітності, якщо жінка не хворіла раніше, рекомендується зробити щеплення від вітряної віспи (в ідеалі – не пізніше ніж за 1 місяць до зачаття) .

Загалом вакцинація від вітрянки проводиться у два етапи з інтервалом 4-6 тижнів. Вакцинувати можна дітей та дорослих, які ще не хворіли на вітряну віспу. Іноді щеплення роблять як екстрений профілактичний захід – якщо людина ще не хворіла на вітрянку, але тісно контактувала з хворим. У цьому випадку вакцину необхідно ввести не пізніше ніж через 72 години після контакту.

Вакцинація від вітрянки: кому, коли і навіщо?

Вітряна віспа (вітрянка) — гостре вірусне захворювання та одна з найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям.

На неї хворіють не лише діти, а й в дорослі – якщо вони не хворіли в дитинстві, не мають щеплення від вітрянки.

Вітрянкою краще не хворіти, ось чому:

Хоча і у дітей зустрічають тяжкі випадки вітрянки, у дорослих інфекція має більш тяжкий перебіг. Звичайно, що дорослим простіше контролювати себе і не колупати пухирці на шкірі, але терпіти дискомфорт, свербіж також складно.У дорослих частіше буває гарячка, болі в тілі, а кожний десятий випадок вітрянки в дорослих призводить до пневмонії.

Вітрянка під час вагітності загрожує і жінці, і плоду.

Є також відкладене в часі ускладнення вітряної віспи – оперізувальний герпес, він же лишай, який може з’явитися через багато років після того, як ви перехворіли на вітрянку. Його викликає той же вірус, що роками залишався в нейронах і згодом активувався. Оперізувальний лишай – це боляче, його складно лікувати.

Чи можна вберегтися від цієї хвороби?

Так! Для цього треба вакцинуватись!

Особливо жінкам, які не хворіли на вітрянку, але планують вагітність (адже вже вагітних жінок не щеплюють живими вакцинами).

Щеплення від вітрянки буває планове та екстрене. Планове роблять завчасно, аби не захворіти потім. Екстрене роблять, коли людина вперше в житті контактувала з хворим на вітрянку (наприклад “дитина принесла вітрянку із садочка»). Щеплення, зроблене протягом трьох діб після контакту, розпочне формування імунної відповіді і може встигнути запобігти захворюванню або просто полегшить його перебіг.

У вірусу вітряної віспи досить тривалий період від моменту потрапляння в організм до появи симптом (так званий інкубаційний період), тому безпосередньо вітрянка розпочнеться за тиждень-два після зараження. Попереджена імунна система зреагує на неї швидше, ніж якби щеплення не було.

Для захисту від вітрянки потрібно отримати дві дози вакцини з інтервалом щонайменше в місяць. Вакцинуватися можуть дорослі та діти від 1 року. Щеплення від вітрянки потрібно зробити власним коштом.

Якщо у Вас залишилися запитання, дізнайтеся більше у Вашого сімейного лікаря .