Дагестан. Чому там стався антиєврейський бунт і може бути найбільша непокора Москві

Антисемітські протести у Дагестані стали ще одним підтвердженням напруженої ситуації в цьому регіоні в останні роки. Дагестан давно був і зараз лишається одним із найбільш нестабільних регіонів Росії.

Бунт в аеропорту Махачкали 29 жовтня, коли розлючені люди намагалися не випускати пасажирів з літака, що прилетів з Ізраїлю, це далеко не єдиний приклад збурень і радикалізму у тому регіоні.

Саме такі події давали підстави деяким експертам називати Дагестан одним із найвірогідніших місць РФ, де антивладні настрої можуть бути найсильнішими.

Антиєврейський бунт

Ще у суботу ввечері мешканці Дагестанського Хасавюрта зібралися біля готелю “Фламінго” через чутки, що в ньому поселили “біженців з Ізраїлю”. Вони кидали у вікна каміння і врешті домоглися оглянути готель, щоб пересвідчитись, що там “немає євреїв”.

Увечері 29 жовтня натовп прорвався в будівлю аеропорту Махачкали і на льотне поле, щоб не допустити прибуття літаком “біженців з Ізраїлю”.

Інформація про те, що їх нібито збираються поселити в Дагестані, поширювалася в місцевих телеграм-каналах напередодні і спричиняла обурення мусульман.

Деякі з протестувальників дісталися до аеропорту з палестинськими прапорами та антиізраїльськими плакатами.

В пошуках “євреїв” мітингувальники почали перевіряти документи людей, які виходили з аеропорту.

Роботу аеропорту паралізували, літаки, які мали приземлитися, перенаправили на інші аеродроми. Звільнити аеропорт від протестувальників правоохоронці змогли через кілька годин.

Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу за статтею про масові заворушення і назвав події “погромами”, учасники яких “чинили збройний опір правоохоронцям”.

Силовики затримали 60 осіб, а глава республіки Сергій Меліков звинуватив у заворушеннях “зрадників” і “бандерівців”.

Він заявив, що “нікому не буде прощення”. Він також сказав про український слід в цих подіях, бо нібито канал “Утро Дагестана”, у якому з’являлася інформація про появу біженців-ізраїльтян у республіці, адмініструється з України.

Меліков запропонував бунтівникам “змити ганьбу”, вирушивши воювати проти України.

Володимир Путін взагалі звинуватив у організації погромів Україну та західні спецслужби.

МЗС України назвав це перекладанням відповідальності з хворої голови на здорову.

А Володимир Зеленський заявив, що вдруге за цей рік в Росії втрачається контроль за подіями. “То заколотники йдуть на Москву, і ніхто їх не зупинить, то випаровується вертикаль влади в Дагестані, і відбувається справжній погром”, – заявив Зеленський.

Дагестанці протестували проти розміщення в республіці біженців з Ізраїлю

Протести проти мобілізації

Однак участь у війні – це ще одна тема, що спричинила радикальні настрої в Дагестані. Саме в цій республіці протести проти мобілізації минулого року були найпомітнішими в Росії.

У вересні 2022-го місцеві жителі перекривали дороги, виходили на маніфестації у Махачкалі, скандуючи “Це не наша війна”, “Наші діти – не добриво”, “Ні війні!”.

За даними російської служби ВВС, на той час Дагестан був на першому місці за кількістю загиблих у війні – понад 300 осіб.

Станом на жовтень 2023 року, загинуло щонайменше 712 вихідців з Дагестану. Республіка – серед “лідерів” регіонів, які мають найбільше смертей військових (на першому місці – Краснодарський край).

Не залишився непоміченим у соцмережах і випадок в одній із шкіл Дагестану, який стався за кілька місяців до згаданих протестів минулого року.

У мережі ширилося відео, на якому під час останнього дзвінка у школі міста Ізбербаш школярка у мікрофон сказала: “Ні війні! Свободу Україні! Путін – чорт!” Через деякий час дівчина та її матір записали відео з вибаченнями.

Жінки на протесті проти мобілізації у Дагестані, вересень 2022 року

Чому бунт в Махачкалі став можливим

Експерти, з якими спілкувалася ВВС, сходяться на думці, що в останніх подій в Дагестані є кілька причин.

“В російському інформпросторі – передусім у пропагандистському – на телебаченні, у соціальних мережах- антисемітизм присутній. Російська пропаганда стала на бік ХАМАС. Якщо на телеканалах це проявлялося завуальовано, словами експертів, то в соціальних мережах, особливо у мусульманських регіонах це обростало певними чіткими артикульованими наративами”, – каже ВВС Україна директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства і експерт з питань Кавказу Віталій Кулик.

“Сам Путін час від часу робить відверті антисемітські зауваження. Люди ж чують з центру про те, що ХАМАС – це не терористи, що Ізраїль – це Захід, що ХАМАС бореться за віру, за палестинців. Ну то хто винен? Євреї винні – така логіка. Давайте погромимо один літак”, – зауважує Віталій Кулик.

Офіційна позиція України в оцінці подій в Дагестані також ґрунтується на висновку про те, що це є наслідком, як сказав президент Зеленський, “поширеної в Росії культури ненависті до інших народів”.

Керівник російського інформаційно-аналітичного центру “Сова” Олександр Верховський також наголошує, що за ситуації, коли “вище керівництво може дозволити собі сумнівні жарти”, то “на кілька поверхів нижче ви вже можете дозволити собі більше”.

За його словами, до 2014 року тема антисемітизму в Росії піддавалася дуже жорсткій цензурі, але потім почала слабшати.

“Я думаю, що коли люди живуть в ситуації неблагополуччя, загрози, загального соціального дискомфорту, вони починають сприймати ці конспірологічні пояснення (про “єврейську змову” – Ред.) ближче до серця”, – каже Олександр Верховський у коментарі BBC.

Кримінал і бідність

Цього літа від вибуху на АЗС у Махачкалі загинули 35 людей

Однак лише антисемітські настрої навряд чи могли бути єдиною причиною подій, що сталися у Дагестані.

Після двох чеченських воєн Дагестан став місцем постійного неспокою. Впродовж нульових років не припинялися теракти і вбивства. Серед загиблих були міністр з питань національної політики, прессекретар президента, заступник муфтія Дагестану і десятки інших причетних до влади.

Криміногенна ситуація в республіці, згідно з даними порталу правової статистики генпрокуратури РФ, найгірша серед республік Північного Кавказу.

Окрім того, у Дагестані, як пишуть російські медіа, один з найнижчих показників рівня життя у порівнянні з іншими регіонами РФ.

“На мою думку, це зараз найслабше і найконфліктніше місце в Росії. Це один з найбідніших і найбільш корумпованих регіонів Російської Федерації, найбільш етнічно неоднорідний, з високим рівнем ісламського радикалізму”, – наголошує директор центру “Пента” Володимир Фесенко.

Віталій Кулик також зауважує, що весь Північний Кавказ, за винятком Чечні, це достатньо депресивний регіон. Але Дагестан має свої особливості.

“Тут близько 20-25 років тому стався демографічний бум, з’явилося ціле покоління молодих людей, які сьогодні не бачать свого майбутнього. Знайти роботу складно. Міграція в центр Росії, навіть у Краснодарський чи Ставропольський край, вже не кажучи про Москву, закритий. Ця молодь фактично “зачинена” в межах Північного Кавказу. Вихлоп незадоволення має бути кудись спрямований. Тому маленька іскра – і пішло”, – вважає експерт.

Володимир Путін на урочистостях з нагоди 100-річчя від дня народження Расула Гамзатова

Бунтів не уникнути?

Віталій Кулик вважає, що через це люди, які не бачать свого майбутнього, шукатимуть винних і бунтів не уникнути.

“Спочатку винні будуть євреї, потім у випадку послаблення федерального центру – етнічні росіяни”, – наголошує він.

Володимир Фесенко вважає, що “це тільки початок”.

“Путін намагався направити гнів проти України, але бумеранг повертається в саму Росію, і знову і знову проривається всередину РФ – чи то заколотом Пригожина, чи то погромом у Дагестані”, – пише політолог у фейсбуку.

Водночас Віталій Кулик наголошує, що оскільки Дагестан не є моноетнічною республікою, він має багато протиріч етнічного, кланового, політичного характеру.

Це, на його думку, “унеможливлює появу сильних лідерів і угруповань, які могли б вступити у комунікацію з зовнішніми центрами, шукати партнерів по Північному Кавказу” з метою протистояти впливу центральних органів влади.

“З іншого боку, саме це і створює “котел” з варивом різноманітних тенденцій, ідей. Складається враження, що ФСБ просто не встигає контролювати всі ці процеси. І вони – швидше за все – рано чи пізно вийдуть на поверхню і вибухнуть”, – додає він.

Тому, вважають експерти, Дагестан є тим місцем, де імовірність бунтів зростає і які у подальшому можуть перекинутися на сусідні республіки.

Також на цю тему

За що вмирають дагестанці в Україні? Велика трагедія гірського народу

Чому горді жителі гір шукають смерті у степах України

Республіка Дагестан вийшла на перше місце за кількістю загиблих в Україні російських військовослужбовців, обігнавши у цьому плані навіть сумнозвісну Бурятію. «Главком» шукав пояснення дивному явищу: чому войовничі горці, які тривалий час боролися проти панування царської Росії, нині перетворилися на гарматне м’ясо для Кремля.

Одразу слід зазначити, що офіційна Москва свої втрати у загарбницькій війні, яку вона цинічно називає «спеціальною операцією», зі зрозумілих причин не афішує. І абсолютно точних даних щодо загиблих не існує. Українська сторона для оцінки втрат агресора оперує двома типами даних.

Генштаб веде статистику, скільки російських окупантів вбито. Цей рахунок іде без прізвищ і без розрізнення національного чи регіонального походження різних категорій знищеного особового складу противника. Дані Збройних сил України регулярно оновлюються, але вони, ще раз підкреслимо, загального характеру: стільки «двохсотих», стільки танків і літаків, і так далі.

Другий тип даних збирають низка українських громадських організацій та ініціативи. Це узагальнення відкритої інформації про конкретних загиблих, про кожного вже є якісь персональні дані. Шила в мішку не приховаєш – привезли до села цинкову труну, похорони, публікації в місцевих ЗМІ, відповідні повідомлення в соціальних мережах…

Кількісна різниця між загальними обсягами знищеної живої сили та поіменним списком загиблих відрізняється на порядок. Встановлене ім’я лише приблизно кожного десятого вбитого в Україні. Смерті решти або ще не потрапили, або вже й ніколи не потраплять у публічні некрологи.

За даними групи «Інформаційний опір», на початок липня зафіксовано імена 4350 російських окупантів, яких поховали (про що є публічна інформація) або визнали вбитими у самій Росії. Похоронки прийшли до 2354 населених пунктів країни-агресорки. У цьому списку першу десятку «двохсотих» очолює Дагестан – 229 загиблих. Далій йде Бурятія – 190. А ось найбільші та найбагатші Москва та Санкт-Петербург, що характерно, – всього лише 13 та 31 відповідно.

Для порівняння, за даними міжнародної волонтерської організації InformNapalm, наприкінці травня кількість загиблих в Україні дагестанців становила 204, тобто за місяць вдалось ідентифікувати ще 25 нових «двохсотих». Якщо ж екстраполювати ці дані на офіційну статистику Генерального штабу ЗСУ, це означає плюс 250 нових загиблих.

Інтерактивна карта з місцями народжень дагестанців, які загинули під час російської агресії в Україні джерело: informnapalm.org

Діти гір

Історично Дагестан (буквальний переклад – «Країна гір») був федерацією гірських племен, потім – різних князівств. Національності «дагестанець» як такої не існує: дагестанці – це збірна назва різних народів та народностей, точна кількість яких достеменно невідома. Ну як підрахуєш, якщо в одному аулі однією мовою говорять, а у сусідньому, який по прямій знаходиться на відстані кілометра, – вже іншою? А населені пункти з’єднуються лише через ущелину.

Завойовникам завжди було нелегко знайти спільну мову з дагестанцями
фото: russia.travel

За радянських часів у Дагестані офіційно налічувалося понад 35 корінних нечисленних народів. Вже при Путіні, в 2000 роцi, їх кількість «оптимізували»: тепер 14 народів та 14 народностей, які офіційно у переписах виділяються як етнічні групи. Групи можуть бути дуже нечисленними. Є, наприклад, годоберинці – їх всього 426 осіб.

У Дагестані більше 50 мов та діалектiв, які відносяться до нахсько-дагестанської групи (до неї ж входять чеченська та інгушська мови). Крім того, є тюркськомовні народи: зокрема – кумики та ногайці. Багато мов даються за назвами аулів. Наприклад, арчинською мовою, яка до 2006 року не мала писемності, говорять лише жителі одного гірського селища.

Загалом у світі налічується близько 5 млн дагестанців. При цьому в самому Дагестані – 3,2 млн, близько 1,6 млн – в Азербайджані. П’ять найбільших народів становлять майже 80% мешканців республіки.

Цікаво, що до 20-х років XX століття всі гірські народи Дагестану називали лезгинами. Однак потім було введено в обіг новий термін – дагестанці. У цю назву почали включати кумиків, ногайців та персів. Останні залишилися в регіоні ще з першої половини XVIII століття, з часів трьох дагестанських походів Надір-шаха.

Культ воїна

Унікальне географічне становище Дагестану – з одного боку море, з іншого – гори, а поміж них – досить вузький більш-менш рівнинний прохід, здавна призводило до того що, що місцевим жителям постійно доводилося воювати. Не територія, а просто якийсь прохідний двір для всіх завойовників, починаючи з Чингіз-хана.

Тож не дивно, що історично народи Дагестану були досить войовничими. Життя змушувало. У дагестанців склався якийсь культ воїна, ще на початку XX століття існувала традиція віддавати дітей до шкіл духовно-фізичного виховання, так звані «Будинки хоробрості». Та й удома батьки з раннього дитинства розповідали синам про подвиги їхніх предків.

Але Російська імперія, завоювавши Північний Кавказ після півстолітньої війни, всі визвольні рухи горців потихеньку задавила. А справу завершив Радянський Союз: після виселення 1944 року чеченців та інгушів дагестанці підкорилися остаточно. «Будинки хоробрості» замінили спортивні зали, серед дагестанців дуже багато чемпіонів з боротьби та змішаних видів бойових мистецтв.

Дагестанець показує особам слов’янської національності, хто у казармі господар
фото з відкритих джерел

А свою, м’яко кажучи, нелюбов до росіян, дагестанці компенсують у російській армії. Випадки, якi, наприклад, описав священник із Благовіщенська Святослав Шевченко, він армії зіткнувся з дагестанцями, скоріше, правило, ніж виняток: «Нам пояснили, що коли прийде призов дагестанців, то їхня група з 15 осіб буде тримати у своїх руках весь навчальний центр. Так і сталося. Вони трималися завжди разом і готові були прийти на допомогу один одному, незалежно від того, чи правий їхній земляк чи ні».

Плодюча нація

І ось тут виникає резонне питання – як так сталося, що дагестанці, які не люблять росіян зокрема, настільки полюбили Росію в цілому, що готові вмирати за її злочинні загарбницькі інтереси? Адже їхні пращури самі воювали із російськими агресорами.

Існує думка, що у всьому винна економіка. Мовляв, Дагестан – республіка депресивна, роботи немає, і єдине, куди податися молодому дагестанцеві, – так це в армію. Тож і їдуть убивати українців.

Але насправді справи в Дагестані не такі вже й погані. Станом на травень 2022 року, у рейтингу соціально-економічного становища російських регіонів республіка перебуває на 58 місці серед 85 суб’єктів федерації. Після неї, наприклад – Новгородська, Івановська та Орловська області. Шістьма пунктами нижче – окуповане росіянами місто-герой Севастополь. І далеко позаду всі інші кавказькі республіки, зокрема і Чечня. Тож пояснення з економікою – не дуже переконливе.

Згідно з офіційними російськими даними, рівень життя в Махачкалі набагато вищий, ніж в окупованому Севастополі
фото: livingheritage.ru

Інша річ – саме армія. Культ воїна серед дагестанців нікуди не подівся, служити вони йдуть дуже охоче (тут просто радянське «не служив – не мужик»), тим більше що після армії можна зробити кар’єру в силових структурах. А молоді в республіки дедалі більше. У Дагестані зараз демографічний бум, сім’ї з п’ятьма дітьми для республіки – звичайне явище, а у гірських сільських районах (там проживає понад 55% населення) навіть десятьма дітьми нікого не здивуєш.

У своєму інтерв’ю «Радіо Свобода» генеральний прокурор невизнаної Чеченської республіки Ічкерія Хаваж Сербієв, наголошуючи, що зараз в Україні на боці Росії воюють не чеченці, а кадировці, висловлює думку, що дагестанці так масово виправляються воювати в Україну тому, що їх змушує місцева чиновницька верхівка.

«Історично так склалося, що дагестанські народності лояльніші до влади. У минулому ними правили князі та шамхали (титул кумицьких правителів Дагестану, – «Главком»), тоді як у чеченців панував демократичний устрій. Тому зараз, як і в минулому, дагестанців легше направити простим наказом. Щоб схилити до аналогічних дій чеченців, потрібно зіграти на їхніх марнославстві, доблесті та мужності, запевнити у причетності до великої справи», – пояснює Сербієв.

Проте таке пояснення теж непереконливе. «Iсторична різниця ментальності чеченців з дагестанцями стосується передусім рівнинного тюркського Дагестану, де з середньовіччя існували свої держави і був феодальний лад. Але в гірському Дагестані дух ще родоплемінної демократії має таку ж природу і наслідки, що й в чеченців. Кадировський режим після довгих років виснажливих війн нав’язав волелюбному чеченському народу справжню східну деспотію. І тепер реноме чеченців як анархістів за духом – під великим питанням. У Дагестані зараз явно більше свободи», – говорить експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров.

Заручники Росії

Як це не парадоксально, але за всієї своєї нелюбові до росіян Дагестан бачить у ній гаранта свого безпечного існування як республіки. І саме у цьому головна причина підтримки дагестанцями агресора у її війні з Україною.

Дагестан має ряд проблем, як внутрішніх, так і зовнішніх, вирішити які без підтримки Росії республіка не в змозі. Головна внутрішня проблема полягає в тому, що поліетнічний Дагестан фактично ще складається з двох частин. На півдні – гірські райони, де мешкають представники нахсько-дагестанської групи, у центрі та на півночі – рівнинні тюркомовні території. І ці дві частини Дагестану дуже відрізняються за культурним рівнем: нагадаємо, у кумиків ще триста років тому були міні-держави феодального типу.

А в горах, як вже зазначалось, демографічний бум. Перенаселення. Горці повільно, але впевнено спускаються на рівнини – їм треба десь жити. Кумицькі землі розрізають анклавами (наприклад, аварців). І місцеві жителі не завжди цьому раді – вони розцінюють це як експансію та захоплення територій. І тут є арбітр – федеральний центр, до якого апелюють обидві сторони конфлікту.

Другий аспект – стосунки із сусідами. На півночі Азербайджану проживає половина всіх лезгинів, і це міна уповільненої дії. Лезгини – розділений народ, потенційно – такий собі Курдистан у мініатюрі. Азербайджан дуже хвилюється щодо сепаратизму, спроб створення якогось Лезгинстану. До речі, у нинішнього голови Дагестану Сергія Мелікова – батько лезгин.

Половина лезгинів проживає в Азербайджані, і цей факт Росія цілком може використати для своїх політичних цілей
фото: soundtimes.ru

Непрості стосунки у дагестанців і з чеченцями, які мають територіальні претензії до Дагестану. Претензії певною мірою справедливі: у 1944 роцi з деяких районів Чечні було депортовано всіх місцевих жителів, туди заселили лакців. Після смерті Сталіна чеченці почали повертатися на батьківщину, але виникли зрозумілі проблеми… І зараз арбітр у цих територіальних суперечках – теж Москва. При цьому слід зазначити, що 3,2% населення Дагестану, 93 тис. осіб, складають чеченці-аккінці.

«Росія за всіх своїх колонізаторських замашок грає в Дагестані роль арбітра. Дагестанці розуміють, що без неї може наступити хаос, війна всіх проти всіх, і певною мірою вважають Росію запорукою хоч якоїсь, але стабільності. Тому її й підтримують у всіх починаннях», – пояснює Максим Майоров.

Але, на його думку, на побутовому рівні це не заважає дагестанцям відчувати ненависть до росіян. «Можна чудово служити Шойгу, і при цьому одночасно знущатися над конкретним солдатом Івановим або Петровим», – зазначає експерт.

Тут слід також визнати, що величезну роль у тому, що дагестанці їдуть воювати в Україну, грає російська пропаганда. Коли всіма телевізійними каналами та в соцмережах говорять «про боротьбу з нацистами» і про необхідність рятувати народ України, молодий хлопець із гірського аулу, напевно, вважає за доблесть поїхати в далеку країну і захищати, на його думку, справедливість. До речі, в мародерстві та насильстві, на відміну від бурятів і кадировців, дагестанці не були помічені. Вони просто воюють і гинуть.

Але, на щастя, у Дагестані не все так запущено. Востаннє режим контртерористичної операції в республіці (причому в самій Махачкалі – столиці) було введено 18 травня – місцева влада ось уже двадцять років бореться проти антиросійського підпілля.

А 22 травня випускниця Зухра Альбекова із міста Ізбербаш на шкільній лінійці під час «останнього дзвоника» вийшла до мікрофона та вигукнула «Ні війні! Свободу Україні! Путін – чорт!». Батьків, звичайно, потім покарали – склали протокол про невиконання батьківських обов’язків та змусили вибачитися.

Але дівчина, хоч її теж змусили вибачитись, чесно сказала, що думає і її багато хто почув. І, напевно, зараз так само думають багато її хлопців-ровесників, яким діди та батьки з раннього дитинства розповідали про справді доблесні подвиги їхніх предків.

Андрій Кузьмін, «Главком»

Читайте також:

• Гарматне м’ясо Росії. Чому буряти?
• Під Харковом ліквідовано найзнаменитішого бурята-вагнерівця Ваху
• Збагатилися на $60 тис. В Україні двоє солдатів-бурят отримали підозри
• У Чорнобаївці буряти з чеченцями влаштували між собою перестрілку, є загиблі
• «Мруть, як мухи»: Росія вивела бурятів із Сєвєродонецька

как называют жителей дагестана – нации

Долго перечислять. “Дагестанец” – не национальность. Национальностей в Дагестане много: аварцы, лакцы, табасаранцы, даргинцы.

На днях президент Дагестана Муху Алиев в интервью федеральным журналистам заявил, что скоро инициирует законодательные поправки, которые легитимируют национальный принцип формирования органов власти. «Народов в Дагестане много. Коренных только 30. Четыре народа наиболее крупных. Они как-то традиционно представлены в органах власти. Это нельзя не учитывать. Если здесь будет президент и премьер и глава парламента одной национальности, никогда не будет стабильности. От кланов и национальностей мы никуда не уйдем» , — отметил руководитель республики.

Соглашаясь с последним пунктом заявления, необходимо отметить, что сама инициатива Алиева оставляет двойственное впечатление. Действительно, национальный фактор все еще дает о себе знать в республике. Есть проблемы земельного и прочего характера, постоянно муссируется тема экспансии горцев на равнину и так далее. Но претензии частного характера разом теряют актуальность, когда речь заходит об этническом квотировании властных структур, так как публичные представители абсолютно всех так называемых 14 «титульных» этносов Дагестана единогласно (!) относят себя к обделенным. Непонятно, кто же тогда ходит в победителях.

В свою очередь, выделение руководителем республики в ипостаси коренных 30 народов может означать, что статус «титульных» в перспективе заимеют еще 16 этносов со всеми вытекающими отсюда кадровыми и прочими последствиями. А могут и не заиметь. Но в любом случае представляется, что законодательные поправки Алиева не будут способствовать решению реальных проблем, стоящих перед дагестанскими народами.

Полный список языков и численность говорящих:

* аварский — 758438,
* даргинский — 425526,
* лезгинский — 336698,
* кумыкский — 245589,
* лакский — 139732,
* табасаранский — 110152,
* андийский — 8000,
* дидойский (он же цезский, цунтинский) — 7000,
* каратинский — 6000,
* тиндинский −5000,
* кванадинский (багулальский) — 3500,
* ахвахский — 4000,
* ботлихский — 3500,
* чамалинский (чамалальский) — 5500,
* капучино-гунзебский — 3500,
* хваршинский − 1800,
* гинухский − 200,
* агульский − 8000,
* рутульский — 13000,
* кайтагский — 15000,
* кубачинский — 2500,
* крызский (джекский) — 4500,
* хиналугский −3000,
* будугский — 10000,
* цахурский — 10000,
* арчинский — 1000,
* удинский — 10000.

fastttis
16 июня 2016 | 13:10
Дагестан самая недооцененная горячая точка России. Нет такой национальности – дагестанец. Дагестан самый многонациональный регион, вот и получается, что насилие в Дагестане было связано с нескончаемыми конфликтами между его основными этническими группами – аварцами, даргинцами, кумыками, лезгинами и лакцами. Борьба ведется за политическую власть, за ресурсы и рабочие места масло в огонь льют группировки боевиков-исламистов ну и с Чечни ветер часто задувает тех кто там не мил.
ответ:
В Дагестане веками не было и сегодня нет спора между нациями и тем более вражды!

Дагестан страна где нет ни одной национальной
школы ни для одной нации! Идет там радикальная
русификация под предлогом изучения русского языка