Волошка квітка для здоров’я та краси

Волошка – красива квітка, яка дуже ефектно виглядає влітку на злакових полях. Ця польова рослина має унікальну цілющу дію і чудово працює як натуральний косметичний засіб.

Які властивості має квітки волошка

Волошка (Centaurea cyanus) – рослина із сімейства складноцвітих, яка є дуже поширеним злаковим бур’яном у Європі. Крім Європи, він також зустрічається в Азії та Північній Америці. Існує також багато культурних сортів. У народі волошка синього кольору називають васильком.

Зверніть увагу! Волошки ростуть в основному на луках і полях, тому до них ставилися як до бур’янів. Останнім часом він отримав високу оцінку за свої лікувальні властивості та декоративну цінність і був переведений до групи декоративних рослин.

Волошка: опис квітки

Утворює тонкі, ніжні, злегка опушені, розгалужені стебла висотою до 80 см. Квіти зібрані в одиночні кошики, які розміщуються на кінцях пагонів, що гілкуються. Зазвичай вони яскраво-синього кольору, але іноді бувають білими або рожевими.

Квіти зібрані в одиночні кошики

Після цвітіння з квіток утворюються плоди, у яких перебуває величезна кількість насіння. Одна рослина здатна дати від 700 до 1600 насінин, що зберігають схожість навіть 5-10 років.

Сировина волошка є багатим джерелом антоціанів та флавоноїдів, що позитивно впливають на здоров’я.

Додаткова інформація! З квіткових кошиків, що цвітуть у червні, зривають язички, і якнайшвидше сушать, щоб вони не втратили свій колір і цілющі властивості. Правильно висушені квіти не змінюють свого кольору, завдяки чому зберігають свої цінні властивості. Потім їх можна використовувати для настоїв у домашній косметиці.

Як приготувати настій з волошок?

1 ст. ложку сухих квіток залити однією склянкою окропу. Накрити та залишити на чверть години. П’ють настій між їдою по півсклянки. Він допоможе при захворюваннях сечовивідних шляхів та покращить процес травлення.

Декоративні сорти волошок

На основі цього виду було отримано ряд декоративних сортів, суцвіття яких зазвичай повні та бувають різних цікавих кольорів.

• Білі Вайссер Болл – махрові квітки.
• Рожеві “Троянда Болл” з махровими квітками.
• Червоні “Ред Бій” – повноквіткові, висота рослини навколо. 90 см.
• Блакитні “Blue Boy” – компактні, мають невелику висоту близько.30-40 см.)

Цвітіння волошок не тривале, а відцвілі суцвіття виглядають не дуже привабливо, тому потрібно планувати посадки у своїх садах так, щоб на місце відцвіли волошки прийшли інші квітучі види – тоді грядки залишаться красивими.

Вирощування васильків у домашніх умовах

Васильки – невибагливі види, тому вирощувати їх досить просто. Найкраще вони почуваються на сонячних місцях, на легких, водопроникних, родючих і помірно вологих грунтах. Можуть впоратися і з легким півтінь. Тяжкі, перезволожені глинисті ґрунти вони зазвичай не витримують.

Лікувальні властивості волошки

Крім декоративних якостей, волошка має й інші переваги. Насамперед, це цінна лікарська рослина з протизапальними та сечогінними властивостями.

• для полегшення симптомів багатьох захворювань шкіри;
• захворювань очей (кон’юнктивіту);
• хвороб нирок та сечовивідних шляхів.

Волошка містить цінні флавоноїди, антоціани, дубильні речовини та мінеральні солі. Мінеральні солі, особливо велика кількість марганцю, позитивно впливають на роботу нервової системи.

Органічні кислоти у складі рослини мають антибактеріальні, жовчогінні властивості, стимулюють вироблення шлункового соку.

Благотворно діють при захворюваннях сечовивідних шляхів. Васильковий відвар застосовують внутрішньо при захворюваннях сечовивідної системи з набряклістю кінцівок, спричиненими затримкою води в організмі.

Протягом багатьох років волошки застосовували як ліки для очей. Властивості волошки в основному обумовлені наявністю ціаніну, який має протизапальну дію та знижує проникність стінок капілярів. Антоціани покращують кровообіг у райдужній оболонці ока, і цим позитивно впливають на гостроту зору.

Волошка містить цінні речовини

Завдяки протизапальній дії його застосовують зовнішньо при виразках або ранах, що важко загоюються, на шкірі.

Як використовувати сировину волошок під час недуг?

Настій: 1 ст. л сировини залити 1 ст. окропу та настояти під кришкою 15 хвилин. Пити по півсклянки між їдою.

4 ст. ложки пелюсток волошки залити 1/2 склянки окропу. Наполягати під кришкою 20 хвилин. Процідити та додати склянку меду, закрити у скляній банці. При хворобі ротової порожнини або горла застосовувати у вигляді полоскань.

При запаленні повік та кон’юнктивіті роблять компреси. Вони допоможуть при перевтомі очей і зменшать темні кола під очима.

Залити склянкою окропу, настояти 15 хвилин під кришкою. Зачекати, поки охолоне, потім змочити ватяні диски і покласти їх на очі приблизно на 15-20 хвилин.

Застосування волошки в косметології

Волошка – цінна рослина, яку використовують у натуральній косметиці для здоров’я та краси.

Зверніть увагу! Ця квітка містить цінні рослинні речовини, що мають антиоксидантні властивості, завдяки чому уповільнюють процеси старіння.

Рослина покращує стан шкіри: зменшує її почервоніння, зміцнює капіляри, а також сприяє зменшенню вугрових висипів. У догляді за шкірою злегка освітлює її, зволожує та заспокоює будь-які запалення та подразнення. Ціанін, що міститься в настої волошки вирівнює тон шкіри та волосся.

Особливо корисний у догляді за жирною та вугровою шкірою, при куперозній шкірі, зміцнює судини. У косметиці зустрічається у кремах, призначених для жирної та проблемної шкіри.

Настій волошки можна використовувати як ополіскувач для волосся від лупи. Ополіскувачі для волосся з волошок зменшують небажаний жовтий відтінок. Сивому волоссю він надає приємного попелястого відтінку.

Волошка польова — так іноді називають цю рослину через проростання її в полях. Їстівна квітка використовується у фітотерапії, а також для приготування страв та десертів. Екстракти волошки не слід використовувати, якщо є алергія на будь-які рослини із сімейства складноцвітих. Він може викликати алергічну реакцію різного ступеня важкості.

ВОЛОШКА

ВОЛОШКА, Centaurea L. (від назв. рослини у Гіппократа чи kentaureіon — від імені кентавра Хірона) — рід трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae); понад 550 видів росте у Євразії, тропічній Африці, Північній і Південній Америці (Чилі), 1 вид — в Австралії; найбільша кількість представників — у країнах Середземномор’я та Середньої Азії. У країнах СНД — близько 180 видів; не поширена на Крайній Півночі.

Офіцинальною є В. синя — C. cyanus L. (грец. kyanos — синій) — одно- або дворічна трав’яниста рослина з тонким гіллястим стеблом до 30 см завв. Стеблові листки сидячі, цілокраї, нижні й середні ліроподібнорозсічені, верхні — лінійні, опушені. Квітки в кошиках діаметром до 3 см. Обгортка із черепичастоприлеглих один до одного листочків. Крайові квітки безстатеві, сині, лійкоподібні, нерівнозубчасті; внутрішні — двостатеві, фіолетові, трубчасті, менші за крайові. Плід — сім’янка. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у серпні. Росте по всій території України в посівах ярих і озимих культур, на трав’янистих і забур’янених місцях.

Як ЛРС використовують квітки В. синьої — Flores Centaureae cyanі. При заготівлі зрізують квітучі кошики, з яких вискубують крайові лійкоподібні і частково трубчасті квітки, сушать швидко і обов’язково в тіні.

Квіткі містять антоціани — 0,6–1%: ціанін, похідні пеларгонідину; флавони: глікозиди апігеніну, лютеоліну; флавоноли: 7-глікозиди кверцетину, рутин; кумарин — цикорін (7-глюкозид ескулетину); фенолкарбонові кислоти та їх похідні; сапоніни, смолисті, пектинові й дубильні речовини, каротин і аскорбінову кислоту, алкалоїди; макро- та мікроелементи: K, Ca, Fe, Mg, Mn, Cu, Zn, Co, Cr, Ni, V, Al, Se, Br. У насінні В. синьої міститься до 28% жирної олії. Корені містять тритерпеноїд — тараксастерол, алкалоїди; надземна частина — сесквітерпеноїди: цинаропікрин, гросогемін; флавоноїди, алкалоїди.

Офіцинальний препарат — настій В. синьої, який має сечогінну, потогінну, жарознижувальну, жовчогінну, протизапальну, антимікробну, слабку проносну, протигарячкову, знеболювальну, ранозагоювальну дію. Усуває спазм гладких м’язів внутрішніх органів, збуджує апетит і поліпшує травлення, входить до складу сечогінних зборів. Застосовують всередину при застудних захворюваннях, кашлі, набряках ниркового і серцевого походження, запаленні сечового міхура і нирок, для поліпшення травлення, при запорах, болю у шлунку, серцебитті. Використовують зовнішньо (як примочки) при захворюваннях очей: курячій сліпоті, кон’юнктивіті, блефариті, слабкості зору. В. синя корисна при жовтяниці, коліках, жовчній пропасниці, подагрі, скорбуті, глистній інвазії. Застосовується у гомеопатії. Включена у БТФ. У текстильній промисловості використовується як барвник синього і блакитного кольору (для вовняних тканин). У кулінарії — як приправа. Є декоративною рослиною.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семействo Asteraceae (Compositae). — Л., 1993; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.