Волохата жаба

Волохата жаба (лат. Trichobatrachus robustus) – безхвосте земноводне з родини Жаби-верескуни (Artrolepitae). Свою назву ця тварина отримала через наявність у самців в період розмноження волосоподібних м’яких тканин на стегнах, куприку та з боків тулуба.

Вони нагадують дуже тонкі нитки довжиною 10-15 мм. Їх призначення почасти досі залишається малозрозумілим.

Існують дві основні точки зору, що пояснюють появу волосся у цих жаб. Одні дослідники вважають, що вони збільшують поверхню шкіри, яка використовується для дихання. З їх допомогою амфібіям вдається поглинати більше кисню. Інші біологи наполягають на тому, що ниткоподібні шкірні нитки використовуються як допоміжний орган для прикріплення яєць до каменів у швидкоплинних водах.

У Камеруні м’ясо волохатих жаб повсюдно вживається в їжу, а на південному заході країни її мешканці особливо цінують смакові якості пуголовків. Щоб уберегтися від гострих пазурів амфібії, мисливці виходять на полювання, озброївшись гарпунами та мачете. Така обережність дозволяє їм уникнути досить болючого відчуття при попаданні жаб’ячих токсинів навіть в незначні пошкодження на людській шкірі.

Дивну істоту вперше виявив і описав у 1900 році британський натураліст Джордж Альберт Буленджер. Голотип був спійманий біля берегів річки Беніто в Екваторіальній Гвінеї.

Розповсюдження

Ареал проживання знаходиться в західній частині Центральної Африки. Він простягається від східних регіонів Нігерії до Конго, південного заходу Камеруну, Екваторіальної Гвінеї та Габону.

Невелика популяція волохатих жаб живе так само в Анголі на території провінція Кабінда.

Амфібії селяться в густих тропічних і субтропічних лісах, де є річки та струмки зі швидкою течією. Іноді вони зустрічаються на фермах, оброблюваних землях і чайних плантаціях.

Найбільш часто їх можна зустріти у вологих низинах і галерейних лісах, які ростуть на схилах гір на висотах від 500 до 1500 м над рівнем моря.

Поведінка

Волохаті жаби ведуть наземний нічний спосіб життя. Вдень вони ховаються в підземних сховищах або купах опалого листя, а ввечері виходять на пошуки їжі. У свої притулки земноводні повертаються незадовго перед світанком.

Представники цього виду мають здатність проколювати зламаними фалангами пальців свою шкіру та користуватися ними як гострими кігтями, завдаючи противнику серйозні каліцтва. Після сутички фаланги втягуються назад, а виниклі розриви шкіри дуже швидко затягуються.

Першим серед західних вчених такі «пазурі» виявив американський зоолог Девід Блекборн, який займався вивченням африканських жаб. Амфібія серйозно поранила йому руку під час наукових досліджень.

Харчування

Раціон складається з їжі тваринного походження. Дорослі особини харчуються всім, що їм вдається добути на лісовій підстилці.

До їх меню входять равлики (Gastropoda), багатоніжки (Myriapoda), павуки (Araneae), жуки (Coleoptera) і стрибаючі прямокрилі комахи (Orthoptera).

Розмноження

Шлюбний період збігається з початком сезону дощів. З першими зливами амфібії залишають обжиту територію та вирушають до найближчої річки або струмка. Першими до нерестовищ прибувають самці. Самки з’являються на декілька днів пізніше.

Спарювання відбуваються у воді за допомогою амплексуса. Будова передніх і задніх кінцівок дозволяє самцеві забратися на спину самки та міцно обхопити її тулуб.

Яйця відкладаються в воду і прилипають до каміння. Після їх запліднення самка залишає водойму, а самець залишається охороняти кладку.

Яйця прикріплюються до твердої поверхні дуже міцно, тому нерідко кладки розташовуються навіть поблизу водоспадів вниз за течією.

Пуголовки з’являються на світ дуже швидкими, м’язистими та хижими. Вентральна сторона їх тіла забезпечена присосками. З їх допомогою вони міцно утримуються на каменях, незважаючи на стрімкі потоки води.

Спочатку пуголовки харчуються планктоном і детритом, а потім переходять на різноманітну безхребетну живність: дафній, равликів, водних комах та їх личинок. Вони можуть впоратися з порівняно великою здобиччю завдяки кільком рядам ороговілих «зубів» в роговому дзьобі. Періодично пуголовки поїдають в невеликій кількості їжу рослинного походження.

Опис

Довжина тіла самців близько 13 см, а самок не більше ніж 9 см. Важать волохаті жаби від 70 до 80 г. Голова широка, морда коротка й закруглена. Ніздрі розташовані близько до очей.

Забарвлення тіла може бути землисто-шоколадним, зеленувато-бронзовим або чорним залежно від середовища проживання.

У ротовій порожнині є два ряди дрібних зубів. Горло жовте. Довжина язика становить 19-26 мм, а ширина 19-27 мм. Барабанна перетинка малопомітна. Її діаметр приблизно у два рази менший за діаметр очей. Зіниці вертикальні.

Між пальцями задніх кінцівок є плавальні перетинки. Це єдина відома сучасній науці хребетна тварина, що має кігті з одних кісток без кератину для їх захисту.

Тривалість життя волохатої жаби в природних умовах близько 5 років.

Поділитися в соціальних мережах:

Істота без жодної волосини на тілі розкриває таємницю еволюції рослинності на тілах людей

У новому дослідженні абсолютно безволосі тварини надали деякі важливі підказки про походження наших розкішних локонів.

Волосся і пух на тілі є однією з ключових особливостей ссавців, чиї ізоляційні здібності врешті-решт допомогли нам розповсюдитися по всій земній кулі. Тривалий час учені намагалися розкрити секрет еволюції волосся і, схоже, тепер їм це вдалося — відкриття допомогли зробити істоти без єдиного волоска на тілі, пише Science Alert.

Попри те, що амфібії не мають жодної волосини на тілі, в одного виду все ж таки є один анатомічний елемент, що має спільні кератинові компоненти волосся: нігті. У новому дослідженні молекулярний біолог Гентського університету Маржолейн Каррон з колегами зосередилися на вивченні тропічної шпоркової жаби (Xenopus tropicalis).

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У такий спосіб команда мала намір з’ясувати, чи може наш найвіддаленіший родич із кігтями пролити світло на загадкове походження волосся на тілі ссавців. У більш ранніх дослідженнях вчені вже з’ясували, що кігті жаб і ссавців розвинулися незалежно один від одного. Однак результати нового дослідження виявили, що у жаб і ссавців є спільні гени, які беруть участь у виробництві подібних кератиноподібних молекул.

За словами дерматолога Віденського медичного університету Леопольда Екхарта, попередні дослідження засвідчили, що мутації в гені Hoxc13 пов’язані з дефектами росту волосся і нігтів. Під час нового дослідження вчені заблокували цей ген у жаб і таким чином позбавили їх здатності формувати кігті.

Кігті є на внутрішніх (HI) пальцях задніх кінцівок, а на зовнішніх (HO) пальцях задніх кінцівок або на передніх кінцівках кігті відсутні

Команда дійшла висновку, що гени волосся було вкладено у тварин ще за часів спільного предка жаб і ссавців, який жив на Землі близько 375 мільйонів років тому — припускають, що це була стеблова чотиринога істота.

Дослідження також свідчать, що ген волосся Hoxc13 присутній в останнього спільного предка всіх щелепних хребетних, а в багатьох зберігається й досі. Автори дослідження вважають, те, що ген так добре зберігся, вказує на його вирішальну роль в еволюції волосся.

У попередній роботі вчені ідентифікували цей ген у сучасних лопатевих риб, які є “живими копалинами”. Автори дослідження виявили, що ген використовувався, щоб повідомити тілу, де формувати парні плавники. Пізніше в ході еволюції ці плавники перетворилися на лапи.

Автори нового дослідження вважають, що затверділа шкіра спочатку виникла, щоб не дати ногам сухопутних тварин зношуватися. Згодом ці “захисні аксесуари” стали важливим інструментом для риття землі, полювання, пересування і захисту.

Команда також дійшла висновку, що первісна функція первинних “кератинів волосся” як “кератинів пальців ніг”, схоже, зберігається в подушечках пальців ніг деревних жаб, кінчиках пальців аксолотля і кігтях шпоркових жаб.

За словами Екхарта, пізніше під час еволюції ссавців ця “функція формування кігтів”, ймовірно, була модифікована для розвитку волосся. На жаль, вченим ще тільки належить з’ясувати, коли саме стався перехід від пальців ніг до волосяних фолікулів, а також чи бере участь ген Hoxc13 у контролі над кератинами пір’я.

Фокус писав про те, як у нас з’явилося кучеряве волосся і для чого воно потрібне.

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter
• Читайте у Viber

• Теги:
• еволюція
• волосся
• вчені
• дослідження
• жаба
• ссавці
• амфібія

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger

Чому сильно випадає волосся: причини й список засобів від випадіння волосся

У цій статті ми розглянемо основні причини випадіння волосся, доступні методи лікування та поради по догляду в домашніх умовах для якнайшвидшого зміцнення і стимулювання волосяного росту.

Зміст :

Незначне випадіння волосся є нормальним явищем для всіх і в будь-якому віці. Але якщо ви помітили, що волосся стало випадати в набагато більшій кількості й буквально залишатися клаптями на гребінці, то це однозначно привід, щоб скоріше розібратися в чому справа.

Що собою являє нормальний ріст волосся

По суті, кожен волосяний фолікул на нашій шкірі голови проходить три стадії життєвого циклу.

Анаген — це активна фаза зростання, яка може тривати від 2 до 7 років, під час якої волосся стає довшим і товщим. 90 відсотків прядок вашого волосся в цей час знаходяться в даній фазі.

Катаген — після анагену волосяний фолікул переходить в коротку перехідну фазу, коли волосяне волокно перестає рости.

Телоген — близько 3-х місяців старе волосся поступово виштовхується вгору до поверхні шкіри, перш ніж воно природним чином випадає і замінюється новим, після чого з’являється волоссям з першої фази.

Що цікаво, кожен фолікул під час росту знаходиться на різних стадіях в різний час, тому ви, ймовірно, не помітите, як це відбувається. Цей цикл повторюється неодноразово протягом нашого життя, і кожен волосяний фолікул росте незалежно від інших, що робить ріст волосся повністю асинхронним.

За даними Американської академії дерматологів випадання від 50 до 100 волосин на день є нормальним. Для людей з більш довгими пасмами їх випадання може бути більш помітним, але не варто бити тривогу. Оскільки на шкірі голови кожної людини знаходиться 100000 або більше волосяних фолікулів, втрата приблизно 100 волосин в день не має великого значення ні для зовнішнього вигляду, ні для здоров’я.