Віртуальний накопичувач – це програмний компонент, який емулює фактичний дисковод, як-от оптичний дисковод, дисковод для гнучких дисків або жорсткий диск. Для інших програм віртуальний диск виглядає та поводиться як справжній фізичний пристрій.
Віртуальний жорсткий диск (VHD) — це формат файлу образу диска для зберігання всього вмісту жорсткого диска комп’ютера. Образ диска, який іноді називають віртуальною машиною (VM), копіює існуючий жорсткий диск, включаючи всі дані та структурні елементи.
VHD, які використовуються переважно у віртуальних машинах, дозволяють цим системам працювати в різних хост-середовищах і полегшити керування сховищем за допомогою таких можливостей, як резервне копіювання та перенесення. Вони також підтримують динамічне розширення та згортання дискового сховища.
У деяких випадках термін «віртуальний диск» також може стосуватися хмарного рішення для зберігання даних. Диск Google, iCloud, OneDrive та Dropbox це все приклади служб віртуального жорсткого диска.
Кроки для створення віртуального жорсткого диска в Windows
- Відкрийте Керування дисками (Win + X -> Керування дисками).
- Створити VHD (Дія -> Створити VHD).
- Вкажіть розташування, розмір і формат.
- Виберіть тип диска (фіксований або динамічний).
- Ініціалізація диска (MBR або GPT).
- Створіть новий том (дотримуйтеся вказівок майстра).
- Доступ до VHD у Провіднику файлів.
Наприклад, файл віртуального жорсткого диска розміром 100 ГБ фіксованої довжини спочатку займатиме 100 ГБ фізичного місця для зберігання.
Просте керування: віртуальне сховище спрощує та покращує використання ресурсів, забезпечуючи легке додавання/видалення сховища без переривання роботи програм. Це також забезпечує плавну міграцію даних і оптимізує застосування розширених функцій у пулі зберігання.