Птахи з довгим дзьобом: ТОП-30 видів з фото та описом

Птахи з довгим дзьобом значно відрізняються від інших, адже мають найбільш унікальний вигляд. Більшість з них зустрічається в тропіках. Чимало болотних птахів також має довгий дзьоб. Завдяки ньому вони можуть знаходити та ловити здобич у воді. Нижче наведені найбільш відомі птахи з довгим дзьобом, що існують в світі.

Чому деякі птахи мають довгий дзьоб?

Зазвичай довгий дзьоб мають птахи з доволі специфічними харчовими звичками. Наприклад, їм потрібно прибрати мул або пісок із захопленої здобичі.

Наявність довгого дзьоба допомагає цим птахам не намочити оперення під час полювання у воді. Завдяки цій особливості свого зовнішнього вигляду вони легко можуть шукати їжу на мілководді, зберігаючи при цьому поле зоре на поверхні.

У багатьох птахів довгий дзьоб має певну гнучкість. Це дозволяє їм закопувати його в пісок або мул у пошуках дрібних хребетних.

Деякі птахи з довгим дзьобом мають ще й довгі ноги. Це дозволяє їм ловити велику рибу подалі від узбережжя. Інші птахи (наприклад, колібрі) мають довгий дзьоб, щоб дістатися до нектару певних квітів. Ще деяким різновидам довгий дзьоб дозволяє створювати отвори в гілках або корі дерев.

Птахи з довгим дзьобом з родини Лелекові

Представники цієї родини є найбільш відомими та доволі поширеними у світі птахами з довгим дзьобом. До них належать білий та чорний лелека, екзотичні марабу та ябіру та інші види.

Окрім довгого дзьоба, ці птахи мають довгу шию та довгі ноги. Все це дозволяє їм пробиратися через заболочені місцевості в пошуках їжі. Ці птахи з довгим дзьобом зустрічаються на більшості континентів.

Переважна більшість різновидів лелеки мешкає в Європі, Азії та Африці. Лише 3 види зустрічаються на американських теренах.

Довжина дзьоба у європейського лелеки білого становить 12,7-20 см. Ці птахи мешкають на відкритих болотах, у саванах та степах, на луках та пасовищах по всій Європі, Малій Азії, на Близькому Сході та у Північній Африці.

Білий лелека візуально шукає їжу під час ходьби, направивши свій довгий дзьоб до землі. Знайшовши здобич, він тицяє дзьобом вперед, щоб схопити та проковтнути її.

Марабу – великий африканський птах із ряду Лелекоподібні. Він має довгий гострий дзьоб, довжина якого сягає 38-40 см.

Марабу – птахи, що харчуються переважно падлом. Довгий дзьоб дозволяє їм з легкістю споживати таку їжу.

Птахи з довгим дзьобом із ряду Пеліканоподібні

До цієї групи довгодзьобих птахів належать всі існуючі види пеліканів та чапель, ібіси, косарі або колпиці, каравайки, а також дивовижні африканські китоголови та молотоголови. Всі вони мають доволі різний за формою, але дуже довгий дзьоб.

Пелікани

Найбільш вражаючим є довгий дзьоб пелікана. Він дуже довгий та великий, міцний та сильно гачкуватий. Крім того, під нижньою щелепою у пеліканів знаходиться великий горловий мішок.

Ця особливість дозволяє ловити рибу та іноді зберігати прісну воду. В середньому довжина дзьоба у пеліканів сягає 20-30 см.

Різні види цих великих водоплавних птахів зустрічаються в різних куточках світу, крім Антарктиди. Зазвичай їх можна побачити на внутрішніх озерах влітку та біля узбережжя взимку. Відомо, що ці птахи з довгим дзьобом співпрацюють один з одним, щоб заганяти рибу на мілководдя.

Вважається, що австралійський пелікан має найдовший дзьоб серед усіх існуючих птахів. Його довжина сягає 38-43 см. Австралійський пелікан має біле оперення з чорними кінчиками крил та рожевий дзьоб, що є рекордно розширеним серед усіх живих птахів.

Цікавий факт! Всупереч поширеній думці, американський білий пелікан ніколи не носить їжу в дзьобі. Він використовує його лише для захоплення їжі, а перед зльотом проковтує весь улов.

Чаплі та чепури

Не менш відомі та поширені в світі такі птахи з довгим дзьобом, як чаплі та чепури. Подібно до лелеки, вони мають тонкий та довгий дзьоб, що дозволяє їм ловити риби.

Крім того, чаплі також мають довгі ноги, завдяки чому здатні ходити та полювати на здобич у воді, не намочивши при цьому пір’я. Ці птахи із довгим дзьобом зустрічаються на всіх континентах, крім холодної та крижаної Антарктиди.

Чапля-велетень– один із найбільших птахів з довгим дзьобом. Висота тіла в неї сягає 1,8 м, розмах крил – 2 м, а вага – до 3 кг. При цьому довжина дзьоба у чаплі-велетня становить 20-23 см.

Ібіси

Ці птахи з довгим дзьобом поширені в теплих та помірних зонах в Південній півкулі. Вони мають довгі, загнуті донизу шиї та витягнуті дзьоби. Саме завдяки цьому ібіси можуть шукати їжу у водоймах та досліджувати воду, пісок або ґрунт на наявність в них здобичі.

Карибський червоний ібіс

Доволі відомим є ібіс священний, що зустрічається в країнах Північної Африки. Цей птах має повністю біле оперення (за винятком хвостової частини), тоді як голова, ноги та довгий дзьоб в нього чорні. Харчується він переважно рибою та жабами.

Карибський ібіс має 2 різновиди – білий та червоний. Перший має повністю біле забарвлення та червоний дзьоб. Червоні ібіси повністю яскраво-червоні, але дзьоб в них чорний.

Коровайка

Цей птах з довгим дзьобом належить до родини Ібісові. Зовні він доволі схожий зі священним ібісом, проте забарвлення тіла в нього зазвичай одного темного кольору, найчастіше за все з глянцево-метелевим блиском.

Коравайки зустрічаються на всіх континентах, крім Антарктикди. В світі існує 3 види цих птахів. Всі вони мають довгий вигнутий дзьоб довжиною приблизно 10-14 см.

Косар або колпиця

Цей птах з довгим дзьобом вражає його дивовижною формою, що нагадує величезну ложку довжиною до 10-15 см. Косарі (колпиці) харчуються на мілководді. Вони використовують свої широкі пласкі дзьоби для просіювання мулу, розгойдуючи головою з боку в бік.

Харчуються косарі переважно дрібною рибою, крабами та креветками, раками та молюсками. Подібно до чапель, ці птахи з довгим дзьобом також мають довгі ноги, що дозволяють ходити по воді та полювати за здобиччю при цьому, не намокнувши.

Найбільш вражаючими птахами цієї родини вважаються рожеві косарі. Вони мають повністю рожеве тіло та чорні кінчики крил. Ці птахи зустрічаються переважно на тропічних болотах. Розмір дзьобу в них може варіюватися залежно від місця існування. У більш теплих регіонах рожеві косарі мають більш довгі дзьоби.

Китоголов

Інколи цього птаха з довгим дзьобом ще звуть китоголовим лелекою. Він трохи схожий на нього, але генетично є ближчим до пеліканів.

Китоголова легко впізнати за значними розмірами тіла та крил та величезним черевикоподібним дзьобом. Довжина останнього становить 18-23 см, тоді як сам птах сягає заввишки до 1-1,5 м.

Зустрічається цей величезний птах з великим довгим дзьобом в тропічній частині Східної Африки. Його можна побачити на великих болотах від Південного Судану до Замбії.

Верхня частина дзьобу китоголова завершуються гострим цвяхом. Останній відіграє значну роль при полюванні цього птаха за здобиччю. Крім того, китоголови відомі тим, що стукають дзьобами, коли вітаються з іншими представниками своєї родини.

Молотоголов

Це ще один екзотичний птах з довгим дзьобом, що зустрічається на болотах Африки. За розмірами він поступається китоголову та більш схожий на звичайних чапель, хоча й не настільки витончений за формою тіла.

Довжина тіла в молотоголова становить 50-56 см, а довгого прямого та гострого дзьобу – 8-8,5 см. Оперення у цього птаха переважно коричневе. На відміну від чапель, шия та ногі в молотоголова відносно короткі.

Цей птах є всеїдним, хоча значну частину його раціону становлять земноводні та риба. Подібно до чаплі, молотоголов ходить по мілководдю та хапає з води помічену здобич.

Птахи з довгим дзьобом із ряду Сивкоподібні

Представники цього ряду є найчисельнішою групою птахів, що пов’язані з водним середовищем. Найбільш відомими серед них є різноманітні кулики. Вони мають невеликий або середній розмір тіла та доволі довгий дзьоб (найчастіше за все – дуже тонкий, інколи вигнутої форми).

Чоботар або шилодзьобка

Цей птах із загнутим догори довгим дзьобом поширений по всій Європі, Азії та Африці. Харчується від переважно дрібними безхребетними, фільтруючи їжу з мулу.

Довжина дзьоба у чоботара австралійського становить 7,6-12,7 см. Впізнаний вид цим птахам надають червона голова та шия. На відміну від інших видів своєї родини, чоботар австралійський не ворушить мул дзьобом у пошуках їжі.

Замість цього він підмітає ним туди-сюди під водою, щоб знайти соляних креветок та кільчастих черв’яків. Крім того, австралійська шилодзьобка може клювати або тицяти дзьобом більшу здобич (наприклад, рибину).

Кульон або кроншнеп

Ці берегові птахи мають тонкий та сильно вигнутий донизу довгий дзьоб, що дозволяє їм шукати їжу в піску або мулі. Зазвичай вони віддають перевагу болотистим місцевостям та заболоченим узбережжям озер, де й здобувають їжу.

Кульон східний схожий на євразійського, проте він трохи більший та має деякі відмінності у забарвленні. Цей птах з довгим дзьобом вважається найбільшим в світі куликом. Довжина тіла в нього становить 60-66 см, а дзьобу – 15-22 см.

Довгодзьобий кульон зустрічається в Північній Америці. Довжина дуже довгого і загнутого дзьоба становить 10-20 см (у самиць він довше). Завдяки ньому цей птах перевіряє мул або інший субстрат на наявність їжі. Харчується він переважно кониками, цвіркунами та жуками, крабами та іноді – навіть жабами.

Баранець звичайний або бекас

Цей невеликий прибережний птах має доволі довгий дзьоб, як і більшість існуючих куликів. Зустрічається він на болотах та вологих луках Європи, Азії та Африки.

Через чорне-буре забарвлення із іржастими та вохристими плямами цей птах з довгим дзьобом майже непомітний серед рослинності. Проте під час шлюбного періоду самців бекасу легко розпізнати у польоті. Він літає колами над болотом та видає рухами крил звуки, схожі на бекання.

Птахи з довгим дзьобом із родини Туканові

Жовтогрудий тукан

Цей яскравий тропічний птах є одним із найвідоміших у світі. Значною мірою він відомий через свій довгий дзьоб, який здається доволі масивним, але насправді порожнистий та дуже легкий.

Наразі невідомо, чому саме жовтогруді тукани мають таку особливість зовнішнього вигляду. Проте вчені вважають, що великий довгий дзьоб у цих птахів відіграє важливу роль у залицяннях та для захисту. Його довжина сягає 15-20 см.

Жовтогруді тукани зустрічаються в Південній та Центральній Америці. Вони харчуються переважно фруктами. Проте іноді ці птахи можуть споживати комах, ящірок та інших плазунів, пташині яйця та навіть маленьких пташенят інших птахів.

Великий тукан або тукан токо

Токо – найбільший тукан у світі. Довжина тіла в нього становить 63 см, а дзьоба – 19 см. Цей птах з довгим дзьобом зустрічається в тропічних лісах Південної Америки.

Корінні народи вважають його провідником між світом живих та духів. Це не дивно, адже впродовж сторічь великий тукан захоплював уяву людей своїм великим яскраво-помаранчевим дзьобом.

Незважаючи на значні розміри та показну масивність, він слугує лише для відлякування хижаків. Насправді довгий дзьоб тукана доволі легкий та тендітний. Також він слугує для регулювання тепла тіла шляхом зміни потоку крові до нього. За цією функцією дзьоб великого тукана еквівалентний величезним вухам слона.

Аракарі

Цей птах з довгим дзьобом віддалено нагадує тукана та разом з ним належить до родини Туканові. Зустрічається він в Центральній Америці та є найпоширенішим представником цієї родини птахів у регіоні.

Забарвлення аракарі схоже на веселку та поєднує червоні, зелені та жовті кольори. Очі оточені червоно-блакитним оперенням.

Довжина дзьобу в аракарі сягає 10 см. Як у тукана, він є порожнистим та доволі крихким, не призначеним для самозахисту. Здебільшого аракарі використовує свій довгий дзьоб для захоплення плодів, що знаходяться на тонких гілках, не здатних витримати вагу самого птаха.

Птахи з довгим дзьобом із ряду Птахи-носороги

Гомрай дворогий

Цей вид птаха-носорога зустрічається в материковій частині Південно-Східної Азії, на Малайському півострові та в Індонезії. Зазвичай він мешкає у вологих, високих, вічнозелених лісах з віковими деревами.

Двурогий калао – доволі яскравий птах. Довжина тіла в нього сягає до 1,1-1,5 м, а дзьоба – 22-25 см. Цей вид є найбільшим птахом-носорогом, що зустрічається в Індостані.

Подібно до інших птахів-носорогів, він має дуже великий, нагадуючий сокиру, шолом на дзьобі, що на кінчику сильно загнутий догори. Він здається масивним, але насправді порожнистий. Самці використовують його для боротьби з конкурентами за самиць та для привертання уваги останніх.

Гомрай великий або малайський калао

Цей вид птахів з довгим дзьобом зовні доволі схожий на попереднього. Він мешкає в тропічних лісах Азії. Як всі інші птахи-носороги, гомрай великий має помітний шолом на верхній частині дзьобу. Через це останній здається ще більш довгим та масивним.

Довжина дзьоба у великого гомрая становить 23-30 см. Він складається із кератину та діє як резонуюча камера, посилюючи крики птаха.

Зустрічаються малайські калао у тропічних лісах Індонезії. Харчуються ці птахи з довгим дзьобом переважно фруктами та комахами. Крім того, вони здатні полювати на дрібних рептилій, гризунів та маленьких пташок.

Намібійський токо

Це ще один вид птахів-носорогів, які відомі своїми довгими дзьобами з дивовижною каскою, що є лише у самців. Намібійський токо доволі відомий через те, що персонаж Зазу із фільму «Король Лев» є представником саме цього виду птахів.

Дзьоб у цих птахів-носорогів яскраво-жовтий, через що їх іноді звуть «летючими бананами». Його довжина сягає 8,8-12,7 см. У самиць дзьоб коротший, ніж у самців.

Ці птахи мають різноманітний раціон, що складається із комах, пташенят, хамелеонів, мурах та термітів. Нерідко вони добувають їжу спільно із мангустами, чекаючи, поки ті виженуть здобич з-під землі та залишать трохи дрібних ссавців або комах.

Кромкач

Цей рід птахів-носорогів зустрічається на теренах Африки. Існує 2 його види – кафрський та абісинський кромкач. Обидва вони є доволі великими птахами з масивним довгим дзьобом.

Висота тіла у кафрського кромкача сягає 1-1,2 м, а вага – 3,2-6,2 кг. Цей птах повністю чорний, за винятком яскраво-червоних ділянок шкіри на шиї та лицьовій частині голови. Дзьоб у нього довгий та прямий, з шоломом, що більш розвинений та помітний у самців.

Кромкач абісинський трохи поступається йому за розмірами. Висота тіла в нього не перевищує 1,1 м, а вага – 4-х кг.

Оперення в цього птаха також чорне, але лицьова частина голови у самців має сині ділянки. Над довгим дзьобом в нього розташований чорний ріг.

Одуд

Цей невеликий птах з довгим дзьобом відомий тим, що має дивовижний чубчик на голові. Останній зазвичай складений, але інколи може бути розкритим наподобі віяла.

Одуд має дуже тонкий та довгий дзьоб, що сягає 4-5 см. На кінчику він трохи заломлений униз. Така особливість дозволяє цим птахам з легкістю колупатися у ґрунті, купах сміття або гнилій деревині у пошуках їжі.

Птахи з довгим дзьобом із ряду Сулоподібні

Птахи-фрегати

Ці морські птахи зустрічаються в тропічних океанських водах планети. Довжина дзьоба в середньому у них становить 12-18 см.

Птахи-фрегати мають довгі вузькі крила, завдяки який можуть літати цілими днями без зупинки. Саме тому вони здатні долати значні відстані.

Крім того, ці птахи здатні спати під час польоту, тому їм не потрібно приземлятися для відпочинку. Харчуються фрегати переважно тією їжею, що крадуть у інших птахів.

Змієшийка

Цей птах з довгим дзьобом є доволі поширеним в субтропічних та тропічних регіонах, а також на півдні в помірних регіонах світу. Зовні він трохи схожий на баклана.

Існує 4 види змієшийок. Всі вони мають довгий прямий дзьоб із зубчастими краями та загострений на кінчику.

Також ці птахи мають повністю перетинчасті лапи та дуже довгу, тонку та гнучку шию, яка при плаванні нагажує змію. Харчуються вони переважно рибою, крабами, земноводними та зміями.

Сулові або олушеві

Ці морські птахи середнього або великого розміру зовні трохи схожі на пінгвинів, але на відміну від них мають довгий дзьоб. Вони зустрічаються на островах поблизу всіх континентів, крім Антарктиди.

Деякі різновиди сули (олуші) можуть сягати до 1 м в висоту та мати розмах крил до 2-х м. Літають ці птахи дуже швидко. Крім того, вони здатні занурюватися під воду, ниряючи з незначної висоти, а також вміють дуже добре та швидко бігати по суші.

Великий дзьоб в них має конічну форму та зазубрини по краям. Забарвлення в нього доволі яскраве та відрізняється від загального кольору оперення, створюючи певний контраст.

Найбільш відомим представником цього роду птахів з довгим дзьобом є сула блакитнонога, що зустрічається переважно на Галапагоських островах. Вона має яскраво-блакитні плавальні перетинки, тоді як оперення в неї коричнево-біле, а дзьоб – сіро-зелений.

Інші птахи з довгим дзьобом

Журавлі

Подібно до чапель, журавлі мають довгі ноги, довгу шию та довгий дзьоб. Ці птахи існують на Землі ще з часів середнього міоцену.

Журавель – найвищий в світі птах, здатний до польоту. У окремих різновидів цих птахів з довгим дзьобом висота тіла може сягати до 1,75 м. Вони здатні підніматися до висоти приблизно 8000 м над землею.

Фламінго

Ці птахи з довгим дзьобом трохи схожі на чапель. Вони мають довгу витончену шию, довгі ноги та доволі довгий дзьоб (до 12,7-17,7 см). Останній ці птахи використовують у якості фільтру для очищення їжі від бруду.

Переважна більшість фламінго харчується синьо-зеленими водоростями. Проте іноді ці птахи їдять ракоподібних та дрібних комах.

Фламінго зазвичай живуть на узбережжі солоних озер та лиманів. Харчуються вони на мілководді, де глибина не перевищує 25 см.

Дереволази або косодзьоби

Ці довгодзьобі птахи належать до ряду Горобцеподібні. Найбільш відомими їхніми різновидами є дереволаз-серподзьоб амазонійський та довгодзьобий дереволаз.

Перший різновид поширений в лісах Південної Америки та на півдні Центральної Америки. Ці птахи мають дуже тонкий та доволі вигнутий дзьоб. Вони використовують його для пошуку їжі під корою гілок та для створення дупел.

На відміні від них, довгодзьобі дереволази мають дуже довгий, але прямий дзьоб. Завдяки ньому вони можуть шукати комах поміж кори дерев та листя. Поширені ці птахи з довгий дзьобом біля Амазонки в Південній Америці.

Дятли

Ці птахи мають не настільки довгий дзьоб, як чаплі, фламінго, лелеки. Проте у порівнянні з більшістю лісових птахів дятел доволі довгодзьобий.

Довжина міцного дзьоба у дятлів може сягати 4-5 см. Він схожий на долото та дозволяє цим птахам свердлити отвори у деревах під час пошуків їжі або для створення гнізда.

Дятел може стукати своїм дзьобом по дереву або іншій твердій поверхні до 20 разів на секунду. Ніздрі в нього захищені пір’ям, що запобігає вдиханню частинок деревини та пилу.

Ківі

Цей маленький нелітаючий та майже безкрилий птах розміром із курку зустрічається лише в лісах та джунглях Новій Зеландії. Він належить до тієї ж родини, що й казуар, ему та страус, проте на відміну від них доволі маленький.

Ківі мають доволі довгий дзьоб у порівнянні з невеликим тілом. Його довжина сягає 3,5-15 см. Довгий дзьоб дозволяє ківі винюхувати личинок і черв’яків та витягувати їх з глибини ґрунту.

Для гніздування нелітаючий ківі риє нору. Також він має модифіковане пір’я, що слугує для захисту обличчя та основи дзьобу. Ківі мають дуже поганий зір та повністю покладаються на свій відмінний нюх при пошуках їжі вночі.

Цікавий факт! Незважаючи на маленький розмір та доволі незграбний вигляд, цей птах з довгим дзьобом здатний втекти від людини та доволі насторожено ставиться до всього, що більше за нього.

Водоріз

Ці морські птахи з довгим дзьобом доволі схожі на звичайних чайок. Проте від них вони відрізняються саме завдяки дзьобові, довжина якого сягає 7,6-10 см. У чорного водоріза він надзвичайно гострий, а нижня щелепа виступає проти верхньої його половини.

Завдяки цьому птах може полювати на здобич, торкаючись нижньою частиною дзьоба до водної поверхні. Він ніби розрізає воду, хапаючи при цьому дзьобом рибу та іншу здобич.

Також чорний водоріз має виразно червоні ноги. Довгий дзьоб в цього птаха яскраво-червоно-помаранчевий, із чорни кінчиком.

Крім того, ці птахи унікальні ще тим, що мають велику зіницю з вертикальною щілиною. Ця особливість зменшує відблиску від піску та води, що дозволяє чорному водорізу бути влучним рибалкою. Зустрічаються ці птахи з довгим дзьобом у Північній та Південній Америці.

Буревісник гігантський

Цей дуже великий хижий морський птах має не лише значні розміри тіла, але й доволі довгий дзьоб. Довжина тіла в нього сягає 86-99 см, а дзьоба – 12,7-15 см.

Гігантський буревісник відомий дивовижною літальною силою та витривалістю. На верхівці довгого товстого гачкуватого дзьоба він має характерну соляну залозу. Завдяки цьому, цей птах здатний виводити надлишки солі зі свого організму.

Гігантські буревісники відомі як морські стерв’ятники за їх уподобання до збирання сміття. Коли можливостей вилову небагато, вони використовують гачок свого довгого дзьоба, щоб зловити кальмарів, рибу, молодих пінгвінів та інших морських птахів. Під час шлюбного періоду гігантські буревісники «цокають» своїми важкими дзьобами, щоб привернути увагу самиць.

Колібрі-списодзьоб

Вже за назвою цього виду колібрі можна зрозуміти, що цей птах має довгий дзьоб, подібний до спису. Довжина тіла в нього становить 13,9 см, тоді як на дзьоб приходиться 10 см.

Саме тому колібрі-списодзьоб вважається птахом з найдовшим дзьобом у світі по відношенню до загальної довжини тіла. Він харчується нектаром лише декількох видів квітів.

Саме через це цей птах еволюціонував разом з ними. Його списоподібний дзьоб дозволяє проникати до вузьких чашечок квітів, щоб отримати їхній нектар.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31

Зелені птахи: ТОП-30 види – фото, назви, опис

Зелені птахи не настільки відомі як білі, але вони не менш розповсюджені в дикій природі. Переважна більшість з них належить до папуг, але не обмежується лише ними. Нижче наведені найкрасивіші зелені птахи (з фото та описом), що існують в світі.

Птахи зеленого кольору в природі

Взагалі зелене забарвлення більш поширене серед тварин, що мешкають в лісах або такому середовищі, де їх колір збігається з навколишнім світом. Наприклад, чимало ящірок мають зелений колір, адже мешкають серед трави, де таким чином найменш помітні.

Аналогічні причини зумовили й появу такого маскувального кольору серед представників орнітофауни. Зелені птахи мешкають переважно у тропічних лісах, де їхнє забарвлення сприяє маскуванню від потенційних хижаків. Також яскраві кольори найчастіше за все мають самці, які таким чином привертають увагу потенційної супутниці.

Сліпучі кольори птахів виникають завдяки трьом основним пігментам, які надають забарвлення пір’ю. Це – меланін, каротиноїди та порфірини. До останніх належить тураковердин – пігмент, відповідальний за зелене оперення у птахів. Проте його мають лише птахи турако.

У більшості інших зелених птахів яскраві кольори, які бачать люди, насправді є результатом заломлених або зігнутих світлових хвиль. Цей ефект спричинений мікроструктурами пір’я, які розсіюють довгі хвилі та відбивають коротші, включаючи сині, фіолетові та зелені.

Зелені птахи світу: білозірка фіолетова (Tachycineta thalassina)

Ці невеликі пташки зустрічаються в лісах та каньйонах на теренах Північної Америки. Вони є близькими родичами ластівки звичайної. Зовнішньо ці птахи доволі схожі, а крім того належать до однієї родини, тому також відомі як «американські ластівки». Найчастіше за все вони гніздяться в дуплах хвойних дерев.

Розмір тіла у дорослої білозірки фіолетової сягає 12 см, а вага – 14 г. Самці мають більш виразне яскраво-зелене забарвлення голови та верхньої частини тіла, тоді як у самиць воно темно-зеленого кольору з темно-синім відтінком.

При цьому у обох черевце біле, а щоки білі у самців та темні – у самиць. Краї крил у цих птахів блискуче фіолетові, що й посприяло появі видової назви. Молоді птахи від дорослих відрізняються сірувато-коричневим забарвлення спини та голови.

Зелені птахи: зеленогрудий колібрі-манго (Anthracothorax prevostii)

Цей маленький зелений птах також відомий як колібрі Прево – на честь французького натураліста. Зустрічається він на узліссях тропічних та мангрових лісів, а також в садах і парках на теренах Південної та Центральної Америки, а також в Мексиці. Побачити цю маленьку зелену пташку можна на висоті до 1200 м.

Довжина тіла у зеленогрудого колібрі-манго сягає 10-12 см, тоді як вага варіюється в межах 6,8-7,2 г. Самці мають неймовірно яскраве та блискуче зелене забарвлення, через що вважаються одним із найкрасивіших колібрі в світі.

Голова у них темно-зелена, спина – блискуча яскраво-зелена, а горло та нижня частина тіла – синьо-зелені. На грудях можна помітити чорну пляму.

Нижня частина пір’я – темно-фіолетова. Самиці зеленогрудого колібрі-манго мають переважно бронзово-зелене забарвлення.

Зелені пташки світу: пая жовточеревна (Cyanocorax luxuosus)

Ці зелені птахи є віддаленими родичами сороки та сизойки. Зустрічаються вони на теренах Центральної та Північної Америки (у Мексиці, Сполучених Штатах). Зазвичай ці птахи зеленого кольору живуть в сухих та сезонно вологих лісах та заростях чагарників.

Пая жовточеревна – птах середнього розміру. Довжина тіла в неї сягає 25-29 см, а вага – до 110 г. Крила та більша частина тіла у цих птахів вкрита трав’янисто-зеленим пір’ям, але голова та шия синьо-чорні.

Черевце у південних підвидів паї жовточеревної яскраво-жовте, а у північних – блідо-зелене. Пір’я на крилах та хвості має блакитно-зелений відтінок. Ці птахи зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграями до 7-х особин.

Зелений рибалочка (Chloroceryle americana)

Цей невеликий зелений птах поширений на американських теренах – від півдня Техасу у Північній Америці до центральної Аргентини у Південній Америці. Зазвичай він живе біля затоплених лісів, озер, струмків і річок, облаштовуючи гніздо у вигляді плаского тунелю на узбережжі.

Зелений рибалочка сягає до 20 см у довжину та важить приблизно 30 г. Голова, спина та крила у цих птахів глянцево-зелена, але на пір’ї чимало білих крапин, а черевце – біле. У самців на грудях помітна широка смужка шоколадного кольору. Самиці мають більш брудно-зелений відтінок.

Зелені птахи: віреон червоноокий (Vereo olivaceus)

Ці дрібні зелені птахи з роду віреон доволі поширені на американських теренах. Зустрічаються вони в усіх типах лісів Америки, але найчастіше за все – в лісистій місцевості з листяними деревами. Нерідко цих оливково-зелених птахів можна помітити в міських садках у змішаних зграях із синицями та очеретянками.

Довжина тіла у віреона червоноокого сягає 12,5 см. Оперення у цього птаха оливково-зелене, а черевце – біло-сіре. Навколо червоних очей помітна темна лінія. Найчастіше за все ці зелені птахи ховаються серед листя дерев, звідки можна почути лише їхній щебет.

Зелені птахи світу: червоїд оливковий (Leiothlypis celata)

Ці маленькі зелені пташки не дуже помітні. Їхнє забарвлення залежно від популяції може варіюватися від оливково-зеленого до жовто-зеленого. Навколо очей у червоїда оливкового помітні світлі дуги, а між очима проходить темна смуга.

Ці маленькі зелені пташки поширені від Центральної Америки до півдня Сполучених Штатів. Зазвичай вони шукають комах серед чагарників на узліссі низьких густих лісів.

Зелені птахи з фото та описом: амазон зеленощокий (Amazona viridigenalis)

Ці зелені папуги в дикій природі зустрічаються у північно-східній частині Мексики. Інколи їх також можна побачити в американському штаті Техас.

Зазвичай ці зелені птахи мешкають в лісових заростях поблизу річок, на узліссі та сухих схилах на висоті до 1300 м. Вони створюють величезні зграї, що найбільш гомінкі вранці та перед настанням сутінок.

Довжина тіла у амазона зеленощокого сягає 44 см (разом із хвостом). Цей птах повністю зелений, за винятком світло-жовтого дзьоба та яскраво-червоної ділянки на голові перед дзьобом.

Також біля ока ледь помітна синьо-сіра смужка. Крила у цих папуг мають більш темно-зелений відтінок, ніж щоки.

Зелені птахи: калита сіроволий або папуга-ченець (Myiopsitta monachus)

Це ще один доволі відомий вид зелених папуг. Зустрічається він в тропічних лісах Південної Америки. Проте деякі групи цих зелених птахів були завезені до Сполучених Штатів та навіть Європи, де збігли з кліток та створили невеликі дикі популяції.

Довжина тіла у папуги-ченця сягає 30 см, а вага – 100 г. Оперення в нього лаймово-зелене, грудка – блідо-зеленувата із поперековими зеленими смугами, шия – біла, а дзьоб – рожевий. Кінчики крил мають блакитний відтінок.

Цікавий факт! Папуга-ченець – єдиний представник родини Папугові, що будує гнізда із палиць та гніздиться колоніями, в яких налічується більше 200 гнізд.

Зелений птах: бджолоїдка мала (Merops orientalis)

Ці маленькі зелені пташки поширені в Північній Африці та від Аравійського півострова до В’єтнаму та Індії. Мешкають вони зазвичай зграями до 20 особин, в сухих лісах, на луках та серед рідкісних чагарників, а також на бавовняних плантаціях, проте завжди поблизу водойм. Подекуди ці малі зелені птахи можуть зустрічатися на висоті 5000-6000 метрів.

Існує 7 підвидів малої бджолоїдки, тому існує декілька варіацій забарвлення цих птахів залежно від регіону. Взагалі ці маленькі птахи мають яскраво-смарагдово-зелене оперення тіла та голови.

Проте підборіддя та горло в них синього відтінку, а нижні пір’їни яскраво-руді. Також на горлі помітна тонка чорна смуга. Азійські підвиди відрізняються від африканських наявністю коричневою «шапочки» на голові. Довжина тіла у дорослих птахів сягає 15-18 см, а вага – 15-20 г.

Рогодзьоб смарагдовий (Calyptomena viridis)

Ці невеликі зелені птахи з ряду Горобцеподібні зустрічаються на теренах Азії. Ареал їх поширення охоплює М’янму та Таїланд, Малакський півострів та деякі острови Індонезії. Зазвичай ці зелені птахи мешкають у низинних дощових лісах та на болотах.

Довжина тіла у рогодзьоба смарагдового становить 17-20 см, а вага – до 115 г. Ці птахи вражають своїм смарагдовим забарвленням, особливо самці, адже самиці більш блідо-зелені.

Тіло та голова у рогодзьоба смарагдового повністю яскраво-зелені. Крила та хвіст мають схоже забарвлення, але відрізняються наявністю чорних смуг.

Дивовижний вид цим птахам надає короткий дзьоб, що має пучок зеленого пір’я біля основи. Здається, що вони зрослися з мохами, яких чимало у тропічних дощових лісах.

Циса зелена (Cissa chinensis)

Ці дивовижні зелені птахи є віддаленими родичами сойки та ворони. Зустрічаються вони в нижніх Гімалаях на теренах Індії, а також у Південно-Східній Азії. Зазвичай ці зелені птахи мешкають у вічнозелених лісах, подекуди – навіть на вирубках та серед чагарникових заростів.

В дикій природі циса зелена має неоново-зелене оперення, яке в умовах неволі вицвітає до бірюзового. Забарвлення кінчиків крил може варіюватися від червонувато-коричневого до бордового. Очі оточені чорною лінією, яка нагадує маску, а дзьоб та ноги мають яскраво-коралових відтінок.

Зелені птахи: папуги Крамера (Psittacula krameri)

Ці зелені птахи – одні з найпопулярніших серед поціновувачів домашніх папуг. В дикій природі вони мешкають в Африці та Південній Азії. Цікаво, що в Україні папуги Крамера є рідкісним залітним видом. Можливо, це популяція птахів, які втекли з неволі.

Самці та самиці папуги Крамера мають світло-зелене забарвлення. Відрізняються вони за наявністю у перших вузької чорної смужки («нашийника») на шиї.

Дзьоб у цих зелених папуг червоний, а колір хвоста варіюється від бірюзового до жовто-зеленого. Проте папуги Крамера, вирощені у неволі, можуть мати цілу гаму різних кольорів.

Зелені птахи: нерозлучники (Agapornis)

Це ще одні найбільш відомі зелені птахи з родини Папугові, що частіше за все утримуються в домашніх умовах. В дикій природі існує 9 видів нерозлучників, які мешкають переважно в Африці та на острові Мадагаскар.

Ці папуги мають в основному зелене оперення, проте окремі ділянки в них можуть мати інше забарвлення. Колір дзьобу може відрізнятися залежно від певного виду цих птахів.

Нерозлучники – одні з найменших папуг. Довжина тіла в них становить 10-17 см, хвоста – 6 см, а вага сягає 40-60 г.

Слід зазначити, що існує чимало нерозлучників з доволі барвистим забарвленням. Проте всі вони виведені в неволі шляхом селекційного розведення.

Танагра-білозір зелена (Chlorochrysa phoenicotis)

Ці дивовижні зелені птахи зустрічаються гірських і хмарних тропічних лісах Колумбії та Еквадору на висоті від 700 до 2200 м. Найчастіше за все їх можна побачити на західних схилах Центральних Анд.

Довжина тіла у зеленої танагри-білозір сягає 13 см, а вага – приблизно 21 г. Оперення у цих маленьких пташок повністю яскраве смарагдово-зелене. Виняток становлять лише невеликі пучки сіруватого та помаранчевого пір’я за очима.

Зелений тукан (Aulacorhynchus)

Цей рід зелених птахів родини Туканові налічує 11 видів. Більшість з них має переважно зелене забарвлення. Зустрічаються ці птахи в гірських та хмарних лісах від півдня Мексики до Болівії та Гайани, на висоті 900-3000 м.

Найбільш впізнаний вид зеленим туканам надає довгий дзьоб – відносно невеликий у порівнянні з іншими птахами родини Туканові. Голова та тіло в цих птахів зазвичай зелене, а горло – біле, сіре або блакитне.

Також нижня сторона хвоста може мати відмінний від загального колір. Розмір тіла варіюється у межах 30-44 см.

Найбільш яскраво-зеленим представником цього роду птахів є тукан оливковоголовий. Він має оливковий колір голови, лаймовий відтінок грудей та крила нефритового кольору. Зустрічається цей зелений птах у гірських та вологих тропічних лісах Центральної Америки та Мексики.

Зелений птах: ара нікарагуанський (Ara ambiguous)

Цей вид папуги ще відомий як великий зелений ара через характерне забарвлення оперення. Він має приголомшливе лаймово-зелене забарвлення шию та грудей, що підкреслюють блакитні крила та малинове чоло. Довжина тіла в нього сягає 80-85 см.

Зустрічається цей великий зелений папуга в тропічних долинах на висота 700 м від Гондурасу до Еквадору. Проте в останні роки спостерігається значне зменшення його популяції через знищення його природного середовища існування.

Зелені птахи світу: танагра червононога (Chlorornis riefferii)

Цей невеликий зелений птах зустрічається в Андах на теренах Колумбії, Перу, Еквадора та Болівії. Зазвичай він мешкає на узліссі вологих гірських тропічних лісів на висоті від 1500-1800 м до 3400 м. Ці птахи літають парами або невеликими зграйками (до 6 особин).

Довжина тіла в цих пташок Анд становить 20 см, а вага – 53 г. Забарвлення в нього переважно смарагдово-зелене, а підхвістя та маска на обличчі – каштанові, тоді як дзьоб і ноги – яскраво-червоні.

Зелені птахи: квезал (Pharomachrus)

Ці дивовижні зелені птахи родини Трогонові зустрічаються переважно в країнах Центральної Америки. Мешкають вони у вологих гірських та тропічних лісах.

Існує 5 видів квезаля. Всі вони мають вражаюче забарвлення з перевагою зеленого кольору. Черевце у квезалів зазвичай червоне або червоних відтінків (залежно від виду). У самців забарвлення значно яскравіше, ніж у самиць.

Вражаючим металево-зеленим кольором спини та голови відрізняються самці квезаля чубатолобого. Груді та черевце у них яскраво-червоні. Над коротким дзьобом у самців цього виду помітний короткий гребінець, який відсутній у самиць, що мають коричневу голову.

Найбільш зелене забарвлення має квезал червонодзьобий, у якого лише нижня частина черевця червона. Не менш дивовижно виглядає квезал венесуельський.

Голова у самців оливково-зелена, а спина та груди – яскраво-зелені, тоді як низ тіла переважно червоний, а хвіст і крила – чорні. Самиці відрізняються від них більш тьмянішим забарвленням.

Амакиги зелений (Chlorodrepanis virens)

Ці маленькі зелені пташки мають довжину приблизно 10 см. Вони є одним із найпоширеніших видів птахів на Гавайях. Забарвлення тіло у цих гавайських пташок яскраве жовто-зелене, лише короткий вигнутий дзьоб чорний. Крила та хвіст мають оливково-сірий відтінок, а ноги – сірі.

Ці маленькі пташки мають трубчастий язик, пристосований для споживання нектару з квітів. Проте при необхідності вони можуть висмоктувати сок із фруктів. Також ці зелені пташки полюють на павуків та комах серед дерев та чагарників.

Павич зелений (Pavo muticus)

Ці яскраві зелені птахи родини Фазанові є одним з двох видів азійських павичів. На відміну від звичайного павича вони мають більше зеленого кольору та металевий відлив та значно яскравіші за нього. Самиці менші за розміром, але за забарвленням майже не відрізняються від самців.

Павич зелений має коричнево-зелену голову та верхню частину шиї. Нижня частина шиї зелена із золотисто-зеленою облямівкою з лускатим малюнком.

Груди та верх спини у цих яскравих птахів синьо-зелені з жовтими та червоними плямами. Крила – темно-зелені, а на голові є довгий зелений гребінь. Самці також мають вражаючий хвіст-віяло.

Нявкун зелений (Ailuroedus crassirostris)

Ці вражаючі зелені птахи є ендеміками Австралії. Зустрічаються вони переважно в субтропічних евкаліптових лісах на узбережжі. Оперення у цих птахів смарагдово-зелене – більш темнішого відтінку на спині та крилах.

Груди та черевце у нявкуна зеленого жовтувато-зелені з білими крапками, тоді як голова – оливково-зелена. Білі крапки також помітні й на крилах. Самці та самиці мають однакове забарвлення.

Цікавий факт! Ці зелені птахи Австралії відомі не лише своїм чаруючим забарвленням, але й доволі різкими та навіть моторошними криками, що нагадують котяче нявкання або крик немовля.

Зелені птахи: тоді (Todus)

Ці мініатюрні зелені пташки – ендеміки Великих Антильських островів. Існує 5 їх підвидів, які поширені на Ямайці та Кубі, в Пуерто-Ріко та на Гаїті. Найчастіше за все цих птахів можна побачити на тінистих кавових плантаціях.

Розмір тіла у тоді становить всього 10-11 см. Забарвлення переважно яскраво-зелене у верхній частині тіла та білувате на черевці.

Під червоним дзьобом у цих птахів помітно яскраво-червона пляма. Гніздяться ці зелені пташки переважно у норах, які викопують лапами та дзьобом.

Зелений птах: саї великий (Chlorophanes spiza)

Ці птахи зеленого кольору мешкають у вологих тропічних та субтропічних лісах Центральної та Південної Америки та Мексики. Їх можна зустріти на висоті до 1600 м.

Довжина тіла у саї великого становить 13-14 см, а вага – до 23 г. Самці та самиці мають різне забарвлення. У перших воно переважно синьо-зелене, тоді як голова, крила та хвіст чорні, але пір’я на краях зелене.

Самиці відрізняються яскравим трав’янисто-зеленим забарвленням, лише горло трохи світліше, а черевце – зелено-жовтувате. Молоді птахи схожі з ними.

Зелені птахи: тілопо смугастобокий (Ptilinopus superbus)

Ці голуби зеленого кольору мешкають в мангрових, гірських тропічних та вологих рівнинних лісах на теренах Австралазії. Вони зустрічаються на висоті до 1600 м. Ці птахи мешкають переважно на деревах та дуже рідко спускаються на землю.

Самці мають оливково-зелену спину, крила та хвіст. Груди в них сіруваті, а задня частина шиї – помаранчева. На горлі помітні синьо-фіолетові вкраплення, а на голові – подоба фіолетової «шапки».

Самиці тілопо смугастобокого мають не менш чарівне забарвлення. Вони переважно зелені, але на тім’ячку в них помітна фіолетова пляма.

Яскраво-зелений птах: бородастик червоногорлий (Psilopogon mystacophanos)

Ці дивовижні зелені птахи нагадують яскраві коштовності. Забарвлення у них переважно зелене. Проте самці мають червоні плями на голові та горлі, жовту пляму біля основи дзьобу та чорні плямки – над очима.

Також у них є незначні вкраплення синього кольору біля очей та під горлом. Самиці забарвленні менш яскраво.

Зустрічаються ці невеликі птахи (довжина тіла в них – 22-24 см) у Південно-Східній Азії. Низинні вологі тропічні ліса та болота – головне середовище їхнього існування.

Зелена пташка України: жовна зелена (Picus viridis)

Це ледве не єдиний зелений птах, що зустрічається у фауні України. Взагалі жовна зелена поширена від заходу Євразії до півночі Скандинавії та до Середземноморського узбережжя та Малої Азії. В Україні цей зелений птах зустрічається переважно на Поліссі та у пониззях річок Дністер та Дунай.

Самець жовни або дятла зеленого має оливково-зелений колір верхньої частини тіла. Низ у нього білувато-зеленкуватий, а на голові помітна червона «шапочка».

Чорні плями біля очей створюють ефект маски на обличчі. Самиця має майже схоже зеленувате забарвлення. Довжина тіла у цих зелених птахів сягає 33-37 см, а вага – до 250 г.

Зелені птахи України: зеленяк звичайний (Carduelis chloris)

Ці зелені співочі птахи зустрічаються на теренах Європи, Малої та Середньої Азії і Північно-Західної Африки. В Україні цей вид є гніздовим та зимуючим. Зазвичай зеленяк звичайний зустрічається в розріджених лісах, гаях, садах та парках.

Розміром ці зелені птахи трохи більші за горобця. Довжина тіла в них сягає приблизно 15 см, а вага – 25-34 г. Дорослі самці мають зеленувато-оливковий верх та жовтувато-зелений низ. Крила в них зелені, а підхвістя – жовтувато-біле. Дорослі самиці значно тьмяніші.

Зелений птах: папужка червонощокий (Cyclopsitta diophthalma)

Ці маленькі зелені папуги – ендеміки Австралії та Нової Гвінеї. Зустрічаються вони у вологих гірських (на висоті до 1600 м) та рівнинних, а також мангрових лісах. Подекуди їх можна побачити навіть у міських садах та парках.

Довжина тіла у цих папужок сягає 13-16 см, а вага – 25-55 г. На теренах Австралії вони є найменшим видом ендемічних для країни папуг. Забарвлення у цих птахів переважно трав’янисто-зелене, але низ – із жовтуватим відтінком.

Самців та самиць можна відрізнити за кольором плям на голові та обличчі. У самців переважають червоні вкраплення, а під очима є синьо-зелені плями. У самиць червоні плями на голові відсутні, але є фіолетово-синя плямка на лобі.

Конота зелена (Psarocolius viridis)

Ці зелено-оливкові птахи зустрічаються у вологих тропічних лісах Амазонії та Гвіанського нагір’я. Довжина тіла у самців сягає 43 см, а у самиць – 37 см. Вони мають однакове забарвлення та відрізняються лише за розміром.

Голова, спина та груди у цих птахів блідувато-оливково-зелені, а крила – сірувато-зелені. Нижня частина та хвіст мають каштанове забарвлення. Конота зелена гніздиться колоніями та нерідко створює великі зграї, змішані з іншими тропічними птахами.

Зелені птахи: турако або бананоїди (Tauraco)

Турако – єдині зелені птахи в світі, забарвлення яких зумовлено природним зеленим пігментом, а не структурою пір’я, як у інших видів. Налічується 14 видів бананоїдів. Більшість з них має переважно металево-зелене забарвлення та характерний прямий гребінець із пір’я на голові.

Найбільш вражаючий зелений колір має турако зеленочубий (Tauraco persa). Цей птах зустрічається у лісистих саванах та тропічних лісах Центральної та Західної Африки.

Розмір тіла у турако зеленочубого становить 40-43 см, а вага – до 290 г. Оперення у нього переважно блискуче зелене, тоді як низ тьмяно-чорний, а хвіст і крила темно-фіолетові.

Найбільш ефектного вигляду турако зеленочубому надає напівкруглий зелений гребінь на голові. Дзьоб у цього зеленого птаха червоний, а навколо очей помітні білі та чорні плями.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31