Розвиток сюжетно-рольової гри у дошкільному віці

Молодші дошкільники граються здебільшого наодинці. Вони ще не вміють домовлятися між собою, розподіляти ролі та ігровий матеріал, а теми ігор (“сім’я”, “дитячий садок”, “їзда” на машині або в автобусі, “лікування”) беруть із вражень власного життя та з безпосереднього оточення. Сюжети ігор одноманітні – найчастіше багаторазове повторення одних і тих самих ігрових дій.

В іграх молодших дошкільників переважають зовнішні дії, які майже буквально відтворюють дії дорослих, яких вони зображають. Безпосереднім поштовхом до початку гри можуть бути порада дорослого, враження дитини (наприклад, медичний огляд у дошкільному закладі), іграшка, що потрапила під руку. Тому в цьому віці корисні іграшки і їх комплекти, які стосуються доступних дитячому розумінню видів людської діяльності.

Упродовж молодшого і середнього дошкільного віку сюжетно-рольова гра суттєво змінюється: передусім відбувається перехід від поодиноких ігор до спільних, які передбачають взаємодію двох і більше осіб. Відбувається це поступово. Спершу діти починають виявляти інтерес і увагу до гри іншої дитини, епізодично і ненадовго включаються у неї. Поки гра полягає лише у виконанні елементарних дій з іграшками (катання машини за мотузочку, накладання “їжі” на тарілку), ще немає підстав для стійкого спілкування: діти обмінюються іграшками, допомагають одне одному, потім розходяться, граються наодинці.

Спілкування стає тривалішим з розвитком ігрових умінь дітей, детальним їх ознайомленням із життям дорослих. Пізнаючи його, діти розуміють, що воно постійно відбувається у спілкуванні: мама веде розмову з татом, подає обід, стежить, як поводяться діти за столом; продавець розмовляє з покупцями, перукар – з клієнтами. Прагнення відтворити у грі дії дорослих з речами, їх стосунки зумовлює у дитини потребу в партнерах, які б гралися з нею. Так виникає необхідність організовувати гру з кількох ролей, домовитися для цього з іншими дітьми. Тому діти середнього дошкільного віку, які перебувають у дитячому садку, починають об’єднуватися у невеликі групи (2-З дитини), часто гратися разом. Таке об’єднання відбувається на основі інтересу до ігор однієї тематики.

З переходом до спільної гри розширюється тематика і ускладнюються сюжети. Сюжетним стрижнем дитячих ігор стає відтворення стосунків між людьми. Натомість зникає багаторазове повторення одних і тих самих дій.

Наслідком ускладнення гри є збільшення складу її учасників, тривалішим стає існування ігрових об’єднань. Старші дошкільники заздалегідь планують гру, розподіляють ролі, добирають необхідні іграшки, у процесі її – контролюють дії один одного, критикують, підказують, що повинен робити певний персонаж.

За Д. Ельконіним, розвиток ігрової діяльності має чотири рівні.

Перший рівень розвитку гри. Центральним змістом гри є зорієнтовані на співучасника дії з певними предметами, наприклад дії “матері”, “вихователя”, спрямовані на дітей. Головним у виконанні цих ролей є годування когось, без особливого значення у якому порядку це відбувається і що для цього використовується. При цьому ролі обумовлюються характером дій, вони зовсім не впливають надії, як правило, не називаються, не відбуваються. Це трапляється навіть тоді, коли у грі розподілено рольові функції і ролі називаються (одна дитина зображує маму, інша – тата; одна дитина – виховательку, інша – повара дошкільного закладу), діти не вступають у типові для реального життя стосунки.

Ігрові дії одноманітні, вони полягають в операціях, які повторюються (наприклад, годування при переході від однієї страви до іншої). Гра обмежена актами годування, які логічно не переростають в інші (наступні) дії. їм не передують інші дії, наприклад, миття рук. Логіка дій легко порушується, їх порядок не суттєвий для дітей.

Другий рівень розвитку гри. Основним змістом гри є дія з предметом; для дітей набуває важливості відповідність ігрової дії реальній. Вони вже називають ролі, розподіляють функції. Виконання ролі пов’язане з реалізацією відповідних їй дій.

Логіку ігрових дій обумовлює життєва послідовність, тобто їх послідовність у реальній дійсності. Кількість дій стає все більшою і виходить за межі одного їх типу: годування, наприклад, діти вже пов’язують з приготуванням і подаванням їжі на стіл.

Третій рівень розвитку гри. Основним змістом гри стає виконання ролі і дій, зумовлених нею. У ній виокремлюються пов’язані з виконанням ролі спеціальні дії, які передають характер стосунків з іншими учасниками гри, наприклад звернення до повара: “Давайте перше” тощо.

Ігрові ролі дітей стають чітко окресленими. Вони називають їх ще до початку гри, відповідно організовуючи свою поведінку.

Логіка і характер ігрових дій залежать від ролі. Різноманітними стають дії: не тільки годування ляльки, але й читання їй казки, укладання спати; не тільки щеплення, але й вислуховування, перев’язування, вимірювання температури тощо. Виникає специфічне рольове мовлення – звернення до товариша по грі відповідно до власної ролі і ролі, яку він виконує. Іноді у грі помітно і звичайні позаігрові стосунки.

Діти вже опротестовують порушення партнером логіки дій. Здебільшого цей протест виражають аргументом “так не буває”. Поступово вони визначають для себе певні правила поведінки, яким підпорядковують власні дії. Діти легше помічають порушення їх кимось, ніж власне відхилення від них. Докір у порушенні правил їх засмучує, вони намагаються виправдати і виправити помилку.

Четвертий рівень розвитку гри. Основним змістом гри стає виконання дій, пов’язаних зі ставленням до людей, ролі яких виконують інші діти. Всі ролі вже окреслені і виокремлені. Протягом усієї гри дитина чітко дотримується однієї лінії поведінки. Рольові функції дітей взаємопов ‘язані. Мовлення має рольовий характер, у ньому вирізняють роль того, хто говорить, і того, до кого звертаються.

Дії розгортаються послідовно, відповідно до реалій, вони стають усе різноманітнішими, відображаючи різноманітність дій особи, яку зображає дитина. Учасники гри бурхливо реагують на порушення логіки дій і правил, мотивуючи це не лише посиланням на реальну дійсність, а й на раціональність.

Рівні, на думку Д. Бльконіна, можна вважати і стадіями розвитку гри.

Отже, у дошкільному віці ігри дітей удосконалюються, у цьому процесі ускладнюється і спілкування з іншими дітьми, розширюється тематика, збагачуються сюжети. Чим різноманітнішими будуть такі ігри, багатшими комунікації, тим швидше дитина розвиватиметься, входитиме у світ соціальних ролей.

Роль дорослих у розвитку ігрової діяльності дошкільника

Формування гри у дошкільному дитинстві може відбуватися природним і педагогічним шляхами.

Тривалий час у теорії і практиці дошкільного виховання панував вузькодидактичний підхід до гри як до вільної діяльності дитини, що розвивається за її ініціативою. Роль педагога зводилася лише до створення умов для гри, забезпечення дитини ігровим матеріалом. Останніми роками гра розглядається як форма організації дитячого життя, пізнання світу (базовий компонент дошкільної освіти в Україні). Змінився і погляд на позицію вихователя. Він повинен організовувати дитяче життя і діяльність; керувати формуванням взаємин у дитячій спільності. Така позиція спонукає педагогів до використання активної тактики, до керівництва розвитком ігор і формування у їх процесі позитивної основи, суспільно корисних якостей особистості. Доцільність такого підходу доведена практикою дошкільного виховання і спеціальними дослідженнями.

Керівництво ігровою діяльністю є тонким і складним процесом. Воно потребує глибоких знань теорії ігрової діяльності, спеціальних умінь, довіри і поваги дітей. Намагання керувати нею без знань внутрішніх законів діяльності може зруйнувати гру. Основою ефективного керівництва ігровою діяльністю, як переконує педагогічна теорія і практика, є високий рівень володіння такими професійно-педагогічними вміннями:

• – спостерігати за грою, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;
• – проектувати розвиток гри, планувати прийоми, покликані стимулювати його;
• – збагачувати враження дітей з метою розвитку ігор; допомагати у виборі найяскравіших вражень, які можуть сприяти грі;
• – організувати початок гри; спонукати до неї дітей;
• – проектувати і передбачати розвиток конкретної гри;
• – використовувати непрямі методи керівництва грою, які активізують психічні процеси дитини, її досвід (проблемні ігрові ситуації, питання, поради, нагадування та ін.);
• – змінювати характер і зміст спілкування з дітьми відповідно до рівня розвитку ігрової діяльності конкретної вікової групи з метою створення сприятливих умов для формування готовності до переходу гри на вищий рівень;
• – включатися у гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми, навчати гри (показ, пояснення);
• – пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;
• – регулювати взаємини, вирішувати конфлікти, які виникають у процесі гри, використовувати гру з метою створення педагогічно доцільного клімату в групі, залучати до ігрової діяльності сором’язливих, невпевнених, малоактивних дітей;
• – обговорювати й оцінювати гру.

Гра є вільною, невимушеною дитячою діяльністю, що необхідно зберегти за будь-якого стилю і способу керівництва нею. Важливою передумовою продуктивного спілкування педагога з дітьми с стимулювання в умовах прийняття дорослим на себе однієї з ролей, взаємодія з ними у процесі гри.

Правила баскетболу

На самому початку правила гри були сформульовані самим доктором Нейсмітом і вони складалися всього з 13-и пунктів. Минали роки, і суть самої гри змінювалася з плином часу, відповідно змінювалися і самі правила гри. У 1932 році були прийняті перші міжнародні правила гри в баскетбол, на першому конгресі FIBA, після цього ці правила багато разів змінювалися і коректувалися. У 1998 і 2004 роках були внесені останні значні зміни. Починаючи з 2004 року, правила гри в баскетбол залишаються без змін.

Згідно з правилами в баскетбол, грають дві команди, до складу яких зазвичай входить по дванадцять гравців, на майданчику для гри одночасно присутні по п’ять гравців від кожної команди. Перед кожною командою поставлено завдання – закинути м’яч до кошика суперника і не дати іншій стороні заволодіти м’ячем і закинути його у свій кошик. Грати з м’ячем можна тільки руками. Є порушенням правил, коли гравець біжить по майданчику і не вдаряє м’ячем по підлозі, навмисно б’є по м’ячу ногою, блокує будь-якою частиною ноги або б’є кулаком по м’ячу. Ненавмисні, випадкові торкання ногою чи частиною ноги не є порушенням.

Переможцем у грі стає та команда, яка після завершення ігрового часу набрала найбільшу кількість очок. У разі, коли команди після закінчення ігрового часу набрали однакову кількість очок, призначається овертайм (зазвичай п’ять хвилин додаткового часу). Якщо після додаткового часу рахунок залишається рівним, то призначається другий, третій і т.д. овертайм, до тих пір, поки не визначиться переможець гри.

За одне влучення в кошик призначається різна кількість очок:

1 очко – за кожен точний кидок зі штрафної лінії
2 очки – кидок з середньої або близької дистанції (ближче трьохочкової лінії)
3 очки – кидок з-за трьохочкової лінії, з відстані понад 6 м. 25 см.

Відлік початку гри починається після спірного кидка в центральному колі ігрового майданчика, за умови правильного відбиття м’яча одним з гравців. Зазвичай матч складається з чотирьох періодів по десять хвилин (в Національній баскетбольній асоціації цей час становить дванадцять хвилин) з перервами по дві хвилини. Перерва між другою і третьою чвертями гри становить п’ятнадцять хвилин. Після закінчення великої перерви команди обмінюються кошиками.

У баскетбольній грі часто трапляються різні недотримання та порушення правил, а саме:

До гри в баскетбол пред’являються такі вимоги: гра може проходити на відкритому майданчику або в закритому залі висотою не менше 7 м. Розмір ігрового майданчику – 26х14 м. Розмір щита – 180х120 см. Відстань від нижнього краю до грунту або підлоги повинна складати 275 см. Кошик представляє собою кільце з металу, яке обтягнуте сіткою без дна. Кріпиться кошик на відстані 0,3 м. від нижнього обрізу щита. Окружність м’яча для гри в баскетбол становить 75-80 см., при цьому маса м’яча повинна бути в межах 600-650 гр.

Презентація “Гандбол”

Пропоную вашій увазі презентацію «Гандбол». Слово «гандбол» з англійської перекладається як «ручний м’яч» (англ. Handball, від hand – рука і ball – м’яч). Це дуже цікава і контактна гра. Дана презентація для ознайомлення з основними правилами гри. А имено розміри площадкі, розмір м’яча, склад команди, час тайму і інші. У ній використані таблиці, малюнки, фотографії, опис, в формі доступній школярами різного віку. Я сподіваюся, що дана робота зацікавить дітей.

Гандболпідготувала Костова Ольга

Мета гри – закинути якомога більше м’ячів у ворота (3 м × 2 м) противника. Гандбол(дат. Håndbold, англ. Handball від hand – рука і ball – м’яч) Командна гра з м’ячем 7 на 7 гравців (по 6 польових і воротар в кожній команді)Грають м’ячем, руками.

Майданчик для гри Гра відбувається в закритому приміщенні на прямокутному майданчику розміром 40 × 20 м. Навколо майданчика має знаходитись зона безпеки розміром не менше 1 м уздовж бокових ліній і не менше 2 м за лінією воріт.

Довгі межі майданчика називаються бічними лініями, короткі – лініями воріт (між стійками воріт) або зовнішніми лініями воріт (за межами воріт).

Всі лінії є частиною площ, які вони обмежують. Ширина всіх ліній розмітки становить 5 см (виняток – ширина лінії воріт між стійками становить 8 см).

До кожної з ліній воріт примикає площа воріт, обмежена лінією площі воріт, що проводиться таким чином: безпосередньо навпроти воріт, на відстані 6 м від лінії воріт проводиться паралельна їй лінія довжиною 3 м. Кінці цієї лінії з’єднуються з зовнішніми лініями воріт дугами радіусом 6 м, з центром у внутрішніх кутів стійок воріт.

На відстані 3 м від зовнішньої межі лінії площі воріт паралельно їй проводиться переривчаста лінія вільних кидків (або 9-метрова лінія). Довжини сегментів цієї лінії і відстань між ними складають 15 см. Навпроти лінії воріт, паралельно лінії, на відстані 7 м по центру воріт проводиться 7-метрова лінія довжиною в 1 м. Навпроти лінії воріт, паралельно їй, на відстані 4 м по центру воріт проводиться лінія обмеження воротаря (4-метрова лінія) довжиною 15 см.

Середини бічних ліній з’єднуються центральною лінією. Частиною однієї з бічних ліній від центральної лінії до відстані 4,5 м від неї називаються лініями заміни кожної з команд. Межі ліній заміни відзначаються лініями, що проходять під прямим кутом до бічної лінії і триваючими на 15 см від неї в обидві сторони.

Ворота По центру кожної лінії воріт встановлюються ворота. Вони повинні бути надійно закріплені. Внутрішні розміри воріт: ширина 3 м, висота 2 м. Стійки воріт і перекладина повинні мати квадратний перетин зі стороною 8 см, при цьому задня кромка стійок повинна збігатися з зовнішньої кромкою лінії воріт. Стійки воріт з трьох видимих з майданчика сторін повинні бути поперемінно пофарбовані в два контрастні кольори, що відрізняються від квітів майданчика. На воротах повинна матися сітка.

1. Окружність 50-52 см, вага 290-330 р для команд хлопчиків 8-12 років і дівчаток 8-14 років2. Окружність 54-56 см, вага 325-375 р для жіночих команд старше 14 років і чоловічих команд 12-16 років3. Окружність 58-60 см, вага 425-475 р для чоловічих команд старше 16 років. М’яч. Гандбольний м’яч виготовляють зі шкіри або синтетичного матеріалу. Він повинен бути круглим і не бути слизьким або блискучим. Існує 3 розміру гандбольних м’ячів:

Команда Команда складається з 14 осіб, з яких одночасно на майданчику можуть перебувати не більше 7, інші є запасними. Один із гравців є воротарем. На початку гри у кожній з команд повинно бути не менше 5 гравців. Запасний гравець може в будь-який момент вийти на майданчик після того, як її покине попередній гравець тієї ж команди. При цьому виходити на майданчик і вступати у гру, гравці можуть лише через лінію заміни своєї команди. Число замін не обмежується.

Воротар.2. Кутові або крайні. (Грають на флангах, як правило це спритні, технічні і швидкі гравці).3. Центр або розігруючий. (Грає по центру поля, часто виконує функції розігруючого гравця, важливі вміння віддавати передачі і бачення поля).4. Напівсередній. (Грають між кутовими і центром, як правило, це рослі гравці з сильним кидком).5. Лінійний. (Грає на 6-метровій лінії, його завдання – заважати обороні противника, боротися за відбиті воротарем противника м’ячі, як правило лінійний – міцний і кремезний)Існують наступні позиції (амплуа) гравців в гандболі

Крім гравців, в команду можуть входити до 4 офіційних осіб, внесених до протоколу матчу. Однин з цих офіційних осіб є офіційним представником команди, які мають право звертатися до секретаря, секундометриста, можливо, до суддів. Офіційний представник команди також відповідає за те, щоб на лавці запасних і на майданчику були присутні тільки особи, які мають на це право.

Судді Матч обслуговується двома рівноправними суддями. У разі розбіжностей рішення приймається суддями спільно після наради. Якщо судді згодні в оцінці порушення, але призначають різні покарання, діє більш суворе з них. Суддям допомагають секретар і секундометрист, що знаходяться за столом у ліній замін команд.

Тривалість гри Матчі дорослих команд (від 16 років) складаються з двох таймів по 30 хвилин з 15-хвилинною перервою (матчі дитячих команд 8-12 років складаються з двох таймів по 20 хвилин, а команд 12-16 років – з двох таймів по 25 хвилин). Після перерви команди міняються сторонами майданчика.

У разі необхідності виявлення переможця може бути призначено додатковий час – два тайми по 5 хвилин з 1-хвилинною перервою. Якщо перше додатковий час не виявило переможця, то через 5 хвилин призначається другий додатковий час на тих же умовах. Якщо і вдруге додатковий час завершився внічию, призначається серія 7-метрових кидків (аналогічно післяматчевим пенальті у футболі). Регламент змагань може передбачати серію 7-метрових і безпосередньо після закінчення основного часу.

Відлік часу не переривається при короткочасних зупинках гри (наприклад, при виході м’яча за бокову лінію). У разі необхідності більш тривалої зупинки судді можуть зупинити секундомір. Зокрема, зупинка секундоміра обов’язкова при видаленні гравця, нараді суддів. Кожна команда має право один раз протягом тайму взяти 1-хвилинний тайм-аут, на час якого секундомір також зупиняється. Тайм-аут дозволяється брати, коли команда володіє м’ячем.

Гра. Гравці можуть кидати, ловити, штовхати і зупиняти м’яч, використовуючи руки, голову, корпус, стегна і коліна;Гравець може утримувати м’яч не більше 3 секунд, а також робити з ним не більше 3 кроків, після чого повинен передати м’яч іншому гравцеві, кинути його по воротах або вдарити його об підлогу;

Торкатися майданчика в межах площі воріт може тільки воротар відповідної команди. Однак перетинати кордон площі воріт у стрибку дозволено;Забороняється відбирати м’яч у суперника відкритою долонею, контролювати переміщення суперника зігнутими руками при контакті з ним, блокувати суперника корпусом;Чи не дозволяється розігрувати м’яч пасивно, без видимих спроб атакувати;

Гол зараховується, якщо м’яч повністю перетнув лінію воріт, і при цьому атакуюча команда не порушила правила, а суддя не дав сигналу до зупинки гри. Судді можуть зарахувати гол, якщо м’яч не влучив у ворота в результаті стороннього втручання (зіткнення з кинутим на майданчик предметом, дії сторонньої особи і т. П.), Але повинен був туди потрапити, якби не було цього втручання. Матч виграє команда, закинула більше м’ячів, ніж супротивник. Нічиї допускаються, але в разі необхідності виявити переможця гри може бути призначено додатковий час (див. Вище) і / або серія 7-метрових кидків (залежно від регламенту змагання).

Воротар. Дії воротаря регламентуються особливими правилами: Воротар – єдиний гравець, який може торкатися майданчика в межах своєї площі воріт; Воротар в межах своєї площі воріт може при захисті воріт торкатися м’яча будь-якою частиною тіла; Воротар може пересуватися з м’ячем по своїй площі воріт без обмежень на час володіння м’ячем або число кроків (проте затягувати час при кидку воротаря не допускається);

Воротар може вийти зі своєї площі воріт без м’яча; за її межами воротар розглядається як звичайний гравець; Воротар не може виходити з площі воріт з м’ячем у руках, проте виходити з м’ячем, які не перебувають під контролем воротаря, дозволено; Воротар не може повертатися в свою площу воріт з м’ячем; Воротар не може, перебуваючи в площі воріт, стосуватися м’яча, що знаходиться за її межами.

Правила гандболу описують п’ять стандартних кидків, використовуваних на початку гри і для її відновлення після різних ситуацій (гол, вихід м’яча за межі майданчика, порушення правил і т. п.). Кидки

Початковий кидок – спосіб початку гри, а також її відновлення після занедбаного голи. Одна з команд отримує право на початковий кидок на початку першого тайму в результаті жеребкування, інша команда виконує початковий кидок на початку другого тайму. Початковий кидок після занедбаного голи виконує команда, яка пропустила м’яч. Гравець, що виконує початковий кидок, повинен знаходитися в центрі майданчика (допускається відхилення від центру уздовж центральної лінії на відстань близько 1,5 м). Одна стопа гравця повинна знаходитися на центральній лінії, друга – на центральній лінії або за нею. Кидок виконується по свистку судді протягом 3 секунд у будь якому напрямку. Кидок вважається виконаним, коли м’яч залишає руку гравця. Інші гравці команди, що виконує кидок, повинні перебувати на своїй половині майданчика до свистка судді. Суперники виконує кидок команди повинні перебувати на своїй половині майданчика при кидку на початку тайму, а при кидку після покинутого м’яча можуть перебувати на будь половині майданчика. Однак відстань між виконуючим кидок гравцем і суперниками в жодному разі не повинно бути менше 3 м. Початковий кидок

Кидок з-за бокової лінії виконується в наступних ситуаціях: М’яч повністю перетнув бокову лінію – кидок виконується з місця, де м’яч перетнув лінію;2. М’яч повністю перетнув зовнішню лінію воріт, а останнім його торкнувся польовий гравець команди, що захищається – кидок виконується з місця з’єднання бічної лінії з зовнішньою лінією воріт;3. М’яч торкнувся стелі або конструкцій над майданчиком – кидок виконується з найближчої до місця торкання точки бічної лінії. Кидок виконують суперники команди, гравець якої останнім торкнувся м’яча. Виконує кидок гравець повинен поставити одну стопу на бічну лінію, положення другої стопи не регламентується. Суперники виконує кидок гравця повинні знаходитися не менше ніж в 3 м від нього, а якщо лінія площі воріт проходить менш ніж в 3 м від місця виконання кидка – вони можуть знаходитися безпосередньо у цієї лінії. Кидок з-за бокової лінії

Кидок воротаря виконується, коли:1. М’яч повністю перетнув зовнішню лінію воріт, а останнім його торкнувся воротар команди, що захищається або будь-який гравець атакуючої команди;2. Гравець атакуючої команди заступив у площу воріт або торкнувся м’яча, який котиться або лежить в площі воріт;3. Воротар взяв під контроль м’яч у площі воріт або м’яч лежить в площі воріт;Кидок виконується воротарем захищалася команди. Воротар, що виконує кидок, повинен знаходитися в площі воріт і направити м’яч так, щоб він перетнув лінію площі воріт. Кидок вважається виконаним, коли м’яч повністю перетне лінію площі воріт. Суперники можуть перебувати безпосередньо у площі воріт, але їм не дозволяється торкатися м’яча, поки кидок не буде виконано. Гол, закинутий у власні ворота безпосередньо після кидка воротаря, не зараховується. Кидок воротаря

Вільний кидок призначається при порушеннях правил, а також як спосіб поновлення гри після її зупинки, навіть якщо порушення не було (наприклад, після тайм-ауту). Вільний кидок виконує команда, проти якої були порушені правила або яка володіла м’ячем перед зупинкою гри. При призначенні вільного кидка проти команди, яка володіє м’ячем, її гравець зобов’язаний негайно відпустити м’яч або покласти його на підлогу. Вільний кидок виконується з місця, де відбулося порушення правил або де знаходився м’яч у момент зупинки гри. Якщо кидок повинен бути виконаний з меж площі воріт команди, виконуючою кидок, або із зони, обмеженої лінією вільних кидків суперників, то він виконується з найближчої точки за межами цих зон. Вільний кидок виконується без свистка судді (виняток – кидок при відновленні гри без порушення правил). Суперники повинні знаходитися на відстані не менше 3 м від гравця, виконуючого кидок (виняток – лінія площі воріт знаходиться менш ніж в 3 м від нього; в цьому випадку допускається знаходитися безпосередньо у цієї лінії). При призначенні вільного кидка суддя жестом показує, в яку сторону він призначений (рука витягнута у відповідному напрямку, долоня випрямлена і повернена перпендикулярно підлозі). Вільний кидок

7-метровий кидок призначається, коли в результаті заборонених дій гравців або офіційних осіб суперника, а також дій сторонніх осіб або форс-мажорних ситуацій (наприклад, поломки освітлення) команда позбавляється вірною можливості закинути гол. Порушення, карається 7-метровим кидком, може відбутися в будь-якому місці майданчика. До вірним можливостям закинути гол відносяться, зокрема: Знаходження гравця з м’ячем біля лінії площі воріт суперника, причому суперник вже не може дозволеними способами перешкодити йому зробити кидок по воротах;Вихід гравця з м’ячем один на один з воротарем суперника;Вихід воротаря з площі воріт, коли гравець, який володіє м’ячем, може безперешкодно закинути його у порожні ворота. Гравець, що виконує кидок, знаходиться за 7-метрової лінією на відстані не більше 1 м від неї, не торкаючись лінії. Воротар суперників знаходиться між лінією воріт і лінією обмеження воротаря. Решта гравців розташовуються за лінією вільних кидків, причому суперники виконує кидок гравця повинні знаходитися не менше ніж в 3 м від нього. Гравці команди, що виконує кидок, не можуть торкатися м’яча після кидка, поки м’яч не торкнеться гравця суперника або воріт.7-метровий кидок

Правила передбачають 3 види персональних покарань: попередження; видалення на 2 хвилини; дискваліфікація (видалення до кінця гри). Ці покарання можуть Призначатися як гравцям, так і офіційним особам команд. Покарання

Попередження виноситься за порушення, спрямовані проти гравця суперника або неспортивну поведінку (демонстрація невдоволення рішенням судді, порушення правила 3 ​​метрів при виконанні суперником стандартного кидка, активна блокування кидка або пасу ногою нижче коліна, «театральна вистава» з метою ввести суддів в оману і т. п.). Винесення попередження супроводжується пред’явленням жовтої картки. Максимальна кількість попереджень протягом однієї гри: Всі гравці однієї команди – 3 попередження; Всі офіційні особи однієї команди – 1 попередження. По досягненні максимальної кількості попереджень за подальші порушення призначаються більш суворі покарання. Попередження також коли виноситься гравцеві, вже віддаляється в даній грі на 2 хвилини. Попередження

Видалення на 2 хвилини призначається за порушення, небезпечні для здоров’я суперника (великої інтенсивності, проти швидко рухається суперника, пов’язані з фізичними діями в область голови чи шиї, сильні удари і т. П.), Більш серйозне неспортивну поведінку (протести, що виражаються гучними вигуками , жестами або провокаційними діями, незалишене м’яча при вирішенні проти команди, яка володіє м’ячем, блокування доступу до м’яча в зоні запасних), вихід на майданчик зайвого гравця, втручання у гру запасного гравця, неспортивну поведінку віддаленого гравця. Крім того, видалення призначається за менш серйозні порушення, коли гравець, команда або офіційні особи отримали максимальне число попереджень. Видалення супроводжується жестом судді – підняттям руки з двома випрямленими пальцями. При цьому покарання віддалений гравець залишає майданчик на 2 хвилини ігрового часу, команда грає цей час в неповному складі. Віддалений гравець знаходиться на лаві запасних своєї команди. При застосуванні цього покарання до офіційної особи команди, воно залишається на лавці запасних, а термін видалення відбуває один з гравців. Третє 2-хвилинне видалення одного гравця протягом матчу тягне його автоматичну дискваліфікацію (видалення до кінця гри). Всі офіційні особи однієї команди можуть здобути лише одне 2-хвилинне видалення, подальші порушення караються дискваліфікацією. Видалення на 2 хвилини

Дискваліфікація (видалення до кінця гри) призначається за грубі порушення правил, грубе неспортивну поведінку (демонстративна відкидалка м’яча після свистка, відмова воротаря відображати 7-метровий кидок, кидок м’яча в голову суперника при вільному або 7-метровому кидку, умисний кидок м’яча в суперника у час зупинки гри і т. п.). У випадку особливо грубих порушень дискваліфікація супроводжується написанням рапорту у відповідні спортивні структури (образа або напад на іншого гравця, суддю, глядача, офіційна особа; втручання офіційної особи в гру і т. П.). Дискваліфікація також призначається, якщо гравець виходить третій 2-хвилинне видалення протягом однієї гри або якщо офіційні особи команди отримують друге і подальші 2-хвилинні вилучення протягом гри. Дискваліфікація супроводжується пред’явленням червоної картки. Дискваліфікований гравець чи офіційна особа зобов’язані покинути майданчик і зону запасних і не мають права підтримувати будь-які контакти з командою до кінця гри. Дискваліфікація завжди супроводжується 2-хвилинним видаленням. Через 2 хвилини після дискваліфікації команда може випустити гравця на заміну дискваліфікованого. Дискваліфікація