Річки Азії. Озера Азії, Байкал.

В Азії течуть великі повноводні річки. Разом вони несуть більше води, ніж річки будь-якої іншої частини світу. Тільки Азія надсилає свої води в усі океани Землі. Водночас майже 40% площі Азії належить до басейну внутрішнього річкового стоку (мал. 201).

Річки басейну Північного Льодовитого океану

Найбільші річки Азії належать до басейну Північного Льодовитого океану. Найдовша з них Лена (4400 км), найбільша за площею басейну Об (майже 3 млн км кв.), а найбагатоводніша — Єнісей.

Лена бере початок з невеличкого струмочка у хребтах Прибайкалля. Однак на довготривалому шляху до моря Лаптєвих річка приймає понад 400 приток. У нижній течії відстань між її берегами досягає подекуди 30 км, а площа дельти перевищує площу Київської області (мал. 202).

Обь утворюється від злиття двох річок, які беруть початок в Алтайських горах. Приблизно на півдорозі до Карського моря в Обь впадає Іртиш, площа басейну якого дорівнює половині площі басейну всієї Обі. Обидві річки та їх притоки — рівнинні з повільною спокійною течією.

Єнісей, який бере початок у Саянах, має переважно стрімку та бурхливу течію. Не випадково Єнісей багатий на гідроенергію. На Єнісеї та на його притоках побудовані найбільші у світі гідроелектростанції. Єнісей приймає багато великих приток, з-поміж яких Ангара — єдина річка, що витікає з Байкалу (мал.203). Розливаються Об, Єнісей і Лена навесні, коли тануть сніги.

Річки басейну Тихого океану

Річки басейну Тихого океану живляться переважно мусонними дощами. Тому влітку рівень води дуже швидко підвищується, що призводить до затоплення навколишньої місцевості. Літні повені часто мають характер справжніх катастроф, щорічно затоплюються десятки мільйонів гектарів оброблюваних земель, гинуть люди.

Повені трапляються на трьох великих “кольорових” річках Азії:

• Амур (“Чорна”),
• Хуанхе (“Жовта”) та
• Янцзи (“Блакитна”).

Каламутні темні води Амуру розливаються під час осінньої повені на 10-20 км. Катастрофічні повені, що виникають у цей час, завдають величезної шкоди поселенням на узбережжі.

Хуанхе бере початок у горах Куньлунь і є другою за довжиною в Азії (4845 км). У середній течії річка, перетинаючи Лесове плато, збагачується на пилувату, жовтого кольору гірську породу — лес. Він визначає колір річки та моря, в яке впадає Хуанхе (мал. 204).

Величезна кількість лесових порід відкладається на дні річки. Це призвело до того, що дно Хуанхе постійно замулюється і внаслідок цього її річище знаходиться вище навколишньої місцевості. Чимало поколінь китайців споруджували величезні захисні дамби, але річка неодноразово проривала їх, знищуючи міста й села.

На відміну від Хуанхе чиста й глибока Янцзи придатна для судноплавства. Це найбільша річка Азії, її довжина становить 5800 км. На Великій Китайській рівнині вона утворює багато рукавів. Дельта Янцзи збільшується на 1 км кожні 40 років.

За картою атласу визначіть характер живлення і стоку річок Азії.

Річки басейну Індійського океану

Річки басейну Індійського океану збирають свої води з територій, які також мають переважно мусонний тип клімату. Тому влітку річки повноводні, а взимку майже пересихають. Найбільші з них — Інд, Ганг, Брахмапутра.

Води річок широко використовуються для зрошення і судноплавства. Але під час літньої повені вони регулярно затоплюють величезні площі сільськогосподарських угідь.

Річки Тигр і Євфрат беруть початок на Вірменському нагір’ї і живляться за рахунок танення снігів. Далі вони виходять на Месопотамську низовину, де не приймають приток. В нижній течії річки зливаються в єдиний потік, який впадає у Перську затоку.

Річки басейну Атлантичного океану

До басейну Атлантичного океану належать невеликі річки, що впадають у Середземне та Чорне моря. Вони розливаються під час зимових дощів, а влітку пересихають.

Річки басейну внутрішнього стоку

Річки басейну внутрішнього стоку або губляться у пісках великих пустель, або впадають в озера. Найбільшими з них є Амудар’я та Сирдар’я, що колись впадали в Аральське море-озеро, а тепер губляться в пісках пустель. На рівнинах їхню воду використовують для зрошування.

Озера Азії

Озера Азії розміщені досить нерівномірно. Велика їх кількість, як не дивно, зосереджена не у вологих, а в посушливих областях. Це залишкові озера, що збереглися на місці колишніх великих водойм з давніх, більш вологих епох. Найбільші з них Каспійське і Аральське моря-озера, озера Балхаш, Лобнор.

Каспійське море-озеро за розмірами перевищує будь-яке інше у світі. Вражає і його глибина, яка подекуди сягає понад 1000 м. Під час штормів на цьому морі-озері утворюються хвилі висотою до 15-17 м. Солоність його вод становить 12‰.

Інші залишкові озера неглибокі й солоні, обриси і площі їх змінюються за порами року. Незвичний Балхаш, що складається з двох частин — з прісною та солоною водою.

Спробуйте за допомогою фізичної карти пояснити це явище

Озером-мандрівником є Лобнор, яке часто змінює своє місцеположення й обриси.

Чимало озер Азії утворилися в тектонічних западинах. Такими є, наприклад, Байкал і Мертве море, розташовані у грабенах. Рівень води Мертвого моря на 395 м нижчий рівня Світового океану. Узбережжя моря — найнижче місце на суходолі планети. Байкал — найглибшеозеро світу (1620 м).

Мертве море — безстічне і тому одне з найсолоніших озер світу (в окремі роки до 310‰) (мал. 205). Байкал, навпаки, є стічним і має чи не найчистішу воду на планеті. Води в озері стільки ж, скільки її в Балтійському морі. Це п’ята частина прісних вод Землі (без льодовиків) (мал. 206).

Байкал — унікальне озеро. Річкам усієї Землі потрібно близько року, щоб заповнити його улоговину. Колосальний об’єм води наближає клімат узбережжя до морського і сприяє утворенню вітрів значної сили. Близько 70% видів байкальських рослин і тварин є ендеміками.

Використання води для потреб целюлозно-паперової промисловості, вирубування лісів, вилов риби значно погіршили природний стан озера. Проблема збереження Байкалу є проблемою усього людства.

У Тихоокеанському “вогняному кільці” утворилося багато невеличких вулканічних озер (мал. 207).

У гірських районах Азії часто трапляються озера, створені льодовиками, а також гірськими обвалами.

Багаторічна мерзлота

Своєрідним наслідком останніх епох похолодання клімату є утворення в Азії найбільших у світі масивів багаторічної мерзлоти, площа якої становить 11 млн км кв., що більше ніж, наприклад, площа Європи. Товщі промерзлих порід, де влітку розмерзається лише тонкий шар ґрунту, сягають кількасот метрів у глибину. Багаторічна мерзлота займає Північну і Східну Азію до широти Амура, а також внутрішні райони Центральної Азії.

Мерзлота сприяла формуванню великої кількості невеличких озер у пониззях, що утворилися під час танення багаторічної мерзлоти.

Багаторічна мерзлота, надлишкове зволоження та низинний рельєф призвели до значного поширення у Північній Азії боліт. Так, у Західному Сибіру болота трапляються навіть у зоні степів.

Сучасне зледеніння

Покривне зледеніння спостерігається тільки на деяких північних островах. За площею гірського зледеніння, яка становить близько 100 тис. км кв., Азія посідає перше місце у світі. Льодовиками вкриті величезні гірські системи — Гімалаї, Тібет, Памір, Тянь-Шань, Куньлунь та ін.

Льодовики Центральної Азії відіграють велику роль у живленні великих річок, які є головним джерелом водопостачання найбільш населених районів світу.

Загалом водні ресурси Азії значні, але в окремих районах швидкими темпами зростаюче населення не забезпечене якісною водою. Майже вичерпала свої водні запаси Японія. 80% води імпортує Сінгапур, а країни Перської затоки змушені опріснювати морську воду. У багатьох районах інтенсивного господарювання води нині сильно забруднені.

1. Річки Азії належать до басейнів чотирьох океанів світу та найбільшого на земній кулі басейну внутрішнього стоку.
2. В Азії розташовані найбільші залишкові та найглибші текто­нічні озера світу.
3. Азії належать найбільші у світі масив багаторічної мерзлоти і області гірського зледеніння. Значні запаси водних ресурсів не виключають проблем забезпечення водою окремих регіонів Азії.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які типи живлення річок переважають у кожному з океанічних басейнів?
2. Коли розливаються найбільші річки Азії?
3. Порівняйте характер живлення верхньої та нижньої течій річок Індостану.
4. Як багаторічна мерзлота впливає на природу?
5. Доведіть залежність між походженням озерних улоговин та їхніми розмірами.
6. В арабських та інших східних мовах немає поняття “прісна вода”. Її називають “солодка”. Поясніть, чому.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.

Характеристика озера Байкал

Серед незайманої чарівної природи Південного Сибіру, розкинуло свої дзеркально-чисті води озеро Байкал. Немов дорогоцінний діамант його оградили древні гірські хребти.

Озеро Байкал-справжня перлина серед приголомшливою своїм різноманіттям, природи Російської Федерації. Озеро Байкал заслужено має статус найглибшого озера світу-його глибина сягає 1620 м. Це одне з самих найдавніших озер на планеті, яке збереглося до наших днів-воно утворилося понад 25 млн. років тому.

Походження озера
Байкал-це озеро тектонічного походження, воно утворилося у зв’язку з розломами на кордоні Сибірської платформи. Той факт, що Байкал зберігся до наших днів, це дивовижне явище, адже середній період існування озер Льодовикового періоду становить не більше 10 млн. років.

Води Байкалу незвичайно прозорі, навіть на глибині 30м можна розглянути камінчики на поверхні дна. Влітку вода має блакитно-блакитний колір, а навесні і восени набуває смарагдово-зеленуватий відтінок. Озеро є обителей більше 1800 видів представників флори і фауни, велика частина видів яких ендемічні (види, які мешкають в обмеженому ареалі).

Байкал-джерело прісної води
У Байкал впадає понад 300 річок, серед них Верхня Ангара, Баргузин, Селенга. З озера Байкал випливає єдина річка-це Ангара, приплив Єнісею. Байкал-це і гігантський джерело прісної води-більш ніж 23 615км ?, що складає 20% від усього світового запасу прісної води. Завдяки тому, що Байкал знаходиться на висоті 456 м над рівнем моря і оточений гірським ансамблем, вода і повітря набувають цілющих властивостей і відрізняються дивовижною чистотою.

Довгий час за право називатися найглибшим озером світу з Байкалом змагалося Каспійське море, озеро закритого типу. Однак вода в Каспійському морі-солена. І пальма першості заслужено залишається за Байкалом. Байкал також увійшло до списку найбільш унікальних екосистем світу. Через суворий сибірського клімату, взимку Байкал замерзає, а ближче до травня крижаний покрив поступово сходить. У зимовий період товщина крижаного покриву досягає 80 см, що дозволяє безпечно пересуватися по ньому не тільки людям, але і транспорту.

Проблеми озера Байкал
На превеликий жаль, і в минулому, і в майбутньому існують жадібні люди, які з маніакальною наполегливістю хочуть створити неприродний союз Байкалу з промисловим комплексом. Береги Байкалу все частіше стають місцем будівництва промислових об’єктів. Заповідні території Байкалу, таким чином, неймовірно отруюються промисловими відходами.

На сьогоднішній день це є головною глобальною проблемою регіона.Также, непоправної шкоди водного світу наносять браконьєри, які знищують такі рідкісні види риб, як Байкальська нерпа, жівородящаяриба голомянка, байкальські бички. Байкал-це справжня гордість кожного російської людини.

Адже на планеті існує зовсім не багато екосистем, які подібно Байкалу вражають своєю величністю, загадковістю, широтою і неперевершеною красою. Не дарма жителі Сибіру називають Байкал морем-його могутності може позаздрити будь-яке водоймище планети.