Українська відьма. Нариси з української демонології

Відьми, русалки, упирі, домовики, чорти — ці так давно створені народною уявою дивовижні образи — не тільки матеріал для вивчення історії народу, його мови, давньої філософії. Вони й досі живуть у свідомості сучасної людини і не втрачають свого впливу на подальший розвиток українського етносу. Отже, щоб пізнати самих себе, духовну культуру свого народу, треба вивчати і його вірування.

Нариси з української Демонології відомого українського етнографа і фольклориста є цінною історико-науковою розвідкою, цікавою не лише фахівцеві, а й широкому колу читачів.

По-перше: Центру учбової літератури варто спочатку навчитися гарно друкувати самі книги. Місцями шрифт настільки розмито що навіть читани неможливо.
По-друге: складається враження що це чийсь скорочений реферат, вкрай мало інформації й та добряче розбавлена вставками народних прикмет для якихось незрозумілих уточнень. Книга, як токажуть, “з миру по нитці” та щось й склали.
На будь-якому сайті про відьом інформації набагато більше і вона бескоштовнна.
Взяв по відгуках на подарунок і пошкодував. Ніколи не викидав книжок, але для цієї зроблю вийняток.

Книга «Українська демонологія»

Про що книга «Українська демонологія» авторів Іван Нечуй-Левицький, Володимир Антонович, Володимир Гнатюк

Демонологія – це осмислення темного, химерного та потойбічного у народних віруваннях. У цьому виданні представлено три класичні погляди на українську демонологію:

• історика Володимира Антоновича, який досліджував документи відьомських процесів;
• етнографа Володимира Гнатюка, який вивчав народні перекази про нечисту силу;
• письменника та фольклориста Івана Нечуя-Левицького, який прагнув вписати українську міфологію в ширший європейський контекст.

Книга містить фрагменти праці Володимира Антоновича “Чаклунство: документи, процеси, дослідження”, в якій зібрано та проаналізовано матеріали судових справ, пов’язаних із діяльністю демонічних істот (зазіхання засобами чародійства на життя, здоров’я і розум, застосування чаклунства з метою заволодіти любов’ю чи навпаки позбутися її, заподіння шкоди у господарстві або ремеслі тощо).

“Нарис української міфології” Володимира Гнатюка присвячений уявленням українців про різноманітних представників потойбічного світу. В праці ґрунтовно проаналізовані уявлення про чортів, домовиків, чугайстрів, водяників, болотяників, перелесників, рахманів, песиголовців, нічниць, покутників, градівників тощо.

У книжці “Світогляд українського народу” Іван Нечуй-Левицький розкриває прадавні міфологічні вірування українців. Значну увагу автор приділяє міфологічним істотам, зокрема русалкам, мавкам, полісунам і польовикам, упирям і вовкулакам тощо, а також особливостям пантеїзму в українській міфології.

Від переказів про русалок, лісовиків та вовкулаків – до історій про спалення відьом в українських селах: ці наукові праці передають дух свого часу, коли магічне мислення ще не вважалося всього лише забобонами, а віра в чаклунство була повсюдною та щирою.

Матеріали для ілюстрацій надані проєктом CARPATHIAN CULT.

Цитата

“Форми українських міфів мають одну характерну прикмету: вони дуже близькі до природніх форм. Ми не бачимо в народній фантазії охоти до негарних, неестетичних велетенських міфічних образів, до тих величезних, страшних, головатих та рогатих богатирів зі страшними антинатуральними інстинктами, які так любить німецька і російська міфологія. Український народ у своїх міфах тримається міри; його фантазія не любить переступати за границі ненатуральних форм; вона любить правду і естетичність, навіть, можна сказати, вже геть-то описує красу міфічних образів такими фарбами, як у християнських акафистах описується краса християнських святих, так що вже автор не знає, до чого прирівняти їхню красу і святе життя”. Іван Нечуй-Левицький