Перевезення небезпечних вантажів: вимоги до транспортних засобів

Згідно із Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-III (далі — Закон № 1644) небезпечний вантаж — речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити: вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин, і які за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Класи небезпечних речовин:

• клас 1 — вибухові речовини та вироби;
• клас 2 — гази;
• клас 3 — легкозаймисті рідини;
• клас 4.1 — легкозаймисті тверді речовини;
• клас 4.2 — речовини, схильні до самозаймання;
• клас 4.3 — речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою;
• клас 5.1 — речовини, що окислюють;
• клас 5.2 — органічні пероксиди;
• клас 6.1 — токсичні речовини;
• клас 6.2 — інфекційні речовини;
• клас 7 — радіоактивні матеріали;
• клас 8 — корозійні речовини;
• клас 9 — інші небезпечні речовини та вироби.

ТЕЗИ:

• Особливі підвищені вимоги до персоналу та транспорту, що перевозить небезпечні вантажі
• Хто має погодити маршрут руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення
• Комплектація транспортних одиниць, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів

Небезпечні вантажі кожного класу відповідно до їхніх фізико-хімічних властивостей, видів та ступенів небезпеки при транспортуванні поділяються на підкласи, категорії та групи.

Небезпечні вантажі, що можуть бути використані не за призначенням, а в терористичних цілях та відповідно призвести до тяжких наслідків, зокрема масової загибелі людей або великих руйнувань, є вантажами підвищеної небезпеки.

Перевезення небезпечних вантажів — діяльність, пов’язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.

Перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом є специфічним видом перевезень, враховуючи потенційну небезпеку вантажів, що перевозяться.

Маршрути перевезення небезпечних вантажів — залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі.

Важливо!
Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів.

На сьогодні перевізники узгоджують з Національною поліцією лише дорожнє перевезення небезпечних вантажів, які належать до вантажів підвищеної небезпеки згідно із наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів» від 4 серпня 2018 р. № 656 (далі — Правила № 656).

У разі дорожнього перевезення таких вантажів відповідн і свідоцтва, згідно з законодавством, видаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Перевізник небезпечних вантажів — юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу, зобов’язаний: розробити та погодити з органами Національної поліції маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Щодо перевезень небезпечних вантажів висуваються особливі підвищені вимоги як до самого транспорту, так і до персоналу. Транспортні засоби, позначені інформаційними таблицями небезпечного вантажу, мають бути оснащені ADR-комплектами та додатковими засобами пожежогасіння. (ADR-комплект — комплект додаткового обладнання для транспортного засобу, що перевозить небезпечний вантаж. Включає всі предмети додаткового обладнання, які обов’язково повинні бути на транспортному засобі під час перевезення небезпечного вантажу згідно з вимогами ДОПНВ/ADR (Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів) за винятком противідкатних упорів, елементів маркування та вогнегасників).

Згідно з Правилами № 656 небезпечні вантажі дозволено перевозити автотранспортом тільки в разі, якщо вони згідно з вимогами частини 2 таблиці А глави 3.2 та глави 3.3 додатка А до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів від 30 вересня 1957 р. №1511-III (далі — ДОПНВ) та цих Правил допущені до перевезення та якщо всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів здійснюється спільно з Національною поліцією України (далі — поліція), що обумовлює погодження руху транспортних засобів конкретними вулицями та дорогами, недопущення проїзду через житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об’єктами або дорогами транспортних засобів; вимоги щодо руху та стоянки в разі несприятливих погодних умов, землетрусів, аварій, страйків, громадських заворушень або військових дій; обмеження руху транспортних засобів у певні дні тижня або року.

Транспортна одиниця — транспортний засіб , до якого не причеплено причіп, або транспортний засіб та зчеплений з ним причіп чи напівпричіп.

Згідно з Правилами № 656 при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, на транспортній одиниці має бути погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, видане уповноваженим підрозділом Національної поліції

Додаток 1
Cвідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів
Це свідоцтво свідчить про те, що вказаний транспортний засіб відповідає вимогам
Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)

Таблиця 1
Які засоби пожежогасіння мають бути на транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі

Два або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B, C (клас пожеж зазначений в таблиці 2), сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг, а інші — 2 кг

На транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т

Два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг, а другий — 2 кг

На транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше

Два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C кожний ємністю не менше 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші)

На транспортних одиницях незалежно від їх дозволеної максимальної маси, що перевозять небезпечні вантажі в пакуваннях без перевищення максимальної кількості на транспортну одиницю, зазначеної в підрозділі 1.1.3.6 додатка А до ДОПНВ

Один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів A, B, C ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші)

Примітка.
Переносні вогнегасники мають бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис з датою (місяць, рік) закінчення терміну придатності. Вогнегасники мають установлюватися на транспортних одиницях у легкодоступних місцях та бути захищеними від впливу погодних умов з метою збереження їх експлуатаційної надійності.

Горіння твердих речовин

Горіння твердих речовин, що супроводжується тлінням (наприклад, дерева, паперу, соломи, вугілля, текстильних виробів)

Горіння твердих речовин, що не супроводжується тлінням (наприклад, пластмаси)

Горіння рідких речовин

Горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді (наприклад, бензину, ефіру, нафтового палива), а також зріджуваних твердих речовин (наприклад, парафіну)

Горіння рідких речовин, що розчиняються у воді (наприклад, спиртів, метанолу, гліцерину)

Горіння газоподібних речовин (наприклад, побутовий газ, водень, пропан)

Важливо!
Кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, в обов’язковому порядку укомплектовується обладнанням, незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ:

• не менш як одним противідкотним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс;
• не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами зі світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися будь-якою комбінацією із зазначених попереджувальних знаків (пристроїв);
• жилетами оранжевого кольору із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу;
• захисними рукавичками для кожного члена екіпажу;
• переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу. Ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;
• засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу (пункт 11 розділу I Правил № 656).

У разі перевезення деяких небезпечних вантажів до зазначених вище предметів мають додаватися:

• рідина для промивання очей;
• засоби захисту органів дихання, необхідні у разі аварійного залишення транспортного засобу, для кожного члена екіпажу транспортного засобу (наприклад, панорамна маска з комбінованим протигазоаерозольним фільтром типу A1B1E1K1-P1 або A2B2E2K2-P2);
• лопата;
• покриття для каналізаційних колекторів;
• ємність для залишків небезпечних вантажів.

Свідоцтво про дозвіл транспортних засобів до перевезення деяких небезпечних вантажів (9.1.3 ДОПНВ)

Відповідно до положення розділів 8.1.2, 9.1.2 і 9.1.3 ДОПНВ свідоцтво про дозвіл транспортних засобів (ТЗ) до перевезення небезпечних вантажів необхідне для транспортних засобів типів EX/II, EX/III, MEMU, FL і AT:

До спеціалізованих транспортних засобів для п ер евезення небезпечних вантажів (транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, AT та MEMU) належать:

• змішувально-зарядна машина (транспортний засіб MEMU) — машина або транспортний засіб з установленим на ній (ньому) обладнанням для виготовлення вибухових речовин з небезпечних вантажів, що не є вибуховими, та їх заряджання;
• транспортний засіб АТ — транспортний засіб, крім транспортних засобів EX/III, FL або MEMU, призначений для перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, та транспортний засіб-батарея місткістю понад 1 м-3, крім транспортних засобів-батарей типу FL;
• транспортний засіб EX/II або EX/III — транспортни й засіб, призначений для перевезення вибухових речовин та виробів (клас 1);
• транспортний засіб FL — транспортний засіб, признач ений для перевезення рідин з температурою спалаху не вище 60 °C (за винятком дизельного палива, газойлю та палива пічного легкого – № ООН 1202, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» (європейського стандарту EN 590:2013 + AС:2014) та має температуру спалаху, зазначену в цьому стандарті) у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3;
• транспортний засіб, призначений для перевезення легкозаймистих газів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, та транспортний
• засіб-батарея загальною місткістю понад 1 м-3, призначений для перевезення легкозаймистих газів;
• транспортний засіб, призначений для перевезення стабі лізованого пероксиду водню чи стабілізованого водного розчину пероксиду водню з масовою часткою пероксиду водню більше ніж 60 % у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах місткістю понад 3 м-3, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3 (пункт 4 розділу I Порядку видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів, затвердженого наказом № 656).

Згідно з п. 22.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі — ПДР) транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, повинні рухатися з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та розпізнавальними знаками, передбаченими п. 30.3 ПДР, а великогабаритні транспортні засоби — також з увімкненим проблисковим маячком (маячками) оранжевого кольору.

Відповідно до абзацу «д» п. 30.3 ПДР «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» — прямокутник помаранчевого кольору зі світлоповертальною поверхнею та каймою чорного кольору. Розміри знака, написи ідентифікаційних номерів виду небезпеки і небезпечної речовини та його розміщення на транспортних засобах визначаються ДОПНВ.

Коментар патрульної поліції

Олексій Білошицький, перший заступник начальника Департаменту патрульної Національної поліції України

На сьогодні перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюються відповідно до вимог Законів України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІІІ, «Про приєднання України до Європейської угоди про Міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» від 2 березня 2000 р. № 1511-ІІІ та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 4 вересня 2018 р. № 656 (далі — Правила).

Відповідно до Правил для отримання погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів перевізник (суб’єкт перевезення небезпечних вантажів) або уповноважена ним особа подає до центру надання адміністративних послуг:

• заяву (у заяві зазначаються маршрут руху, місцезнаходження і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, відомості про транспортні засоби, кількість небезпечного вантажу, строк перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи);
• інформацію щодо свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (далі — свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія): номер, ким видане, дата видачі, строк дії;
• інформацію щодо свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами глави 9.1 і додатка «В» до ДОПНВ (номер‚ ким видане, дата видачі, строк дії);
• інформацію щодо свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами (номер, ким видане, дата видачі, строк дії) та копію наказу (договору) щодо його призначення;
• копію чинного договору обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;
• у разі перевезення вибухових матеріалів і речовин, бойових припасів
• до вогнепальної зброї — інформацію про дозвіл на перевезення вибухових матеріалів і речовин або бойових припасів до вогнепальної зброї, виданий поліцією;
• документ, що підтверджує повноваження уповноваженої особи, у разі подання заяви представником перевізника;
• копію квитанції про оплату адміністративної послуги за оформлення погодження.

За оформлення погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів справляється плата, розмір якої визначається законодавством у сфері надання адміністративних послуг.

Підстави для відмови у видачі погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів:

• подання перевізником або уповноваженою ним особою документів не в повному обсязі або прострочених документів, необхідних для одержання погодження;
• виявлення в документах, поданих перевізником, недостовірних відомостей.

У разі відмови у видачі погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів плата за його оформлення повертається.

Оформлення погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів є адміністративною послугою. Для її отримання заявник повинен звернутися до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП). Після оформлення погодження уповноваженими підрозділами Національної поліції України документи надсилаються до ЦНАП, де видаються заявникові.

Коментар експерта

Юрій Іванов, директор ТОВ «Моніторинг GPS»

При перевезеннях небезпечних і особливо цінних вантажів останнім часом ми дедалі частіше впроваджуємо для наших клієнтів системи контролю більш високого рівня — відеомоніторинг.
Зокрема, перевезення небезпечних вантажів вимагають від компаній і їх керівників всебічного і безперервного контролю процесу. Ідеальним рішенням у даній галузі є відеореєстратори з потоковою передачею даних. Такі пристрої дають можливість об’єктивного і безперервного контролю всіх подій, пов’язаних з транспортуванням небезпечних вантажів. Система призначена для підвищення безпеки пасажирських і вантажних перевезень, отримання докладної інформації про дорожню обстановку, аналізу різного роду спірних ситуацій. Аналогічні системи сьогодні впроваджуються провідними транспортними компаніями.

Системи відеоспостереження на транспорті дозволяють зберігати зображення поточної ситуації на дорозі і в салоні транспортного засобу, а також здійснювати передачу відео і звуку на віддалений сервер за допомогою 3G-мереж.

Відеореєстратор є ядром системи і являє собою модуль, у вібростійкому виконанні до якого підключаються камери відеоспостереження, мікрофони та інші бортові пристрої. Відео з усіх камер спостереження записується на внутрішній накопичувач. Накопичувачем може слугувати жорсткий диск або SD-карти. Доступ до накопичувача здійснюється за допомогою спеціального ключа. Перегляд того, що відбувається, може здійснюватися як в режимі реального часу, так і постфактум за певні проміжки часу. Для передачі даних може використовуватися будь-яка доступна технологія передачі даних 3G/4G(LTE) або Wi-Fi. Корпуси реєстраторів ударозахисні.

Опціонально можливий «гучний зв’язок» водія з диспетчером. Реєстратори мають входи/виходи для підключення різних зовнішніх пристроїв: сирени і кнопки SOS (для опрацювання позаштатних ситуацій: ДТП, пожежа, хуліганські і терористичні дії), датчиків відкриття вантажного відсіку, дверей та ін. Внутрішній накопичувач HDD-диск або SD-карти може вилучатися з відеореєстратора тільки спеціальним ключем, що входить у комплект поставки.

При встановленні в транспорті відеореєстратор підключається до бортової мережі. Для мінімізації обсягу збережених даних запис із камер може включатися за фактом запуску двигуна, не вимагаючи жодних дій від водія.

Відеореєстратори обладнані датчиком G-Sensor (акселерометром), який фіксує зміни динаміки руху транспортного засобу, реєструючи різкі гальмування і розгін, повороти і обертання. Дана інформація може використовуватися під час з’ясування спірних моментів у разі ДТП та інших ситуацій. Відео з камер спостереження може бути виведено на РК-дисплей, встановлений в кабіні водія.

Усі записані відеофайли мають парольний захист. Будь-який файл з архіву може бути відкрито і переглянуто за допомогою програмного забезпечення. Записи автоматично маркуються відповідно до дати і часу, а отже, робота з відеоархівом буде легкою і зручною.

У диспетчерській CMS можливий перегляд не тільки відео з камер, але й траєкторії руху транспортного засобу на карті Google Map.

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» №1, 2019

Автори: Володимир Дрозд, начальник відділу охорони праці філії «Вільногірський ГМК» ПАТ «ОГХК» та Олексій Пахно, завідувач Лабораторії ADR, радник голови Спілки з питань Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів.

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!

Свідоцтво про підготовку водіїв, що перевозять небезпечні вантажі

Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, є обов’язковим документом для отримання права на перевезення небезпечних вантажів. Водіям, які вдало склали іспити за базовим курсом та, якщо вимагається, за спеціалізованими курсами, видаються свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі встановленого зразка.

Як отримати і що для цього потрібно

Де отримати

Регіональні сервісні центри Міністерства внутрішніх справ України

Як замовити послугу

Хто може звернутися: фізична особа

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:

Паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або посвідку на постійне проживання, або посвідку на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або Посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист

Документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону) (у разі відсутності відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків у Єдиному державному реєстрі МВС (далі – ЄДР МВС)

Свідоцтво про закінчення спеціального навчання, видане центром спеціального навчання (у разі відсутності відомостей про свідоцтво про закінчення спеціального навчання в ЄДР МВС)

Свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія (у разі обміну внаслідок зміни персональних даних особи, пошкодження, непридатності для використання цього свідоцтва, а також у випадках, передбачених пунктами 3 – 5 розділу IV Порядку складання іспитів, оформлення та видачі свідоцтв ДОПНВ про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про підготовку уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 липня 2022 року № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2022 року за № 949/38285)

Умови і випадки надання

Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, є обов’язковим документом для отримання права на перевезення небезпечних вантажів.

Водіям, які вдало склали іспити за базовим курсом та, якщо вимагається, за спеціалізованими курсами, видаються свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія встановленого зразка.

Результат та способи отримання результату

Видача свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія або надання листа з обґрунтуванням причин відмови в його видачі

Строк та вартість надання послуги

Звичайне надання (без урахування бланкової продукції (свідоцтва)

Куди звернутися, якщо відмовлено у наданні послуги?

Підстави для відмови у наданні послуги

Суб’єкт звернення подав документи, що містять недостовірні відомості

Суб’єкт звернення не досяг встановленого віку, необхідного для керування транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі

Суб’єкта звернення позбавлено права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежено його в такому праві

Суб’єкт звернення не подав або подав не в повному обсязі документи

Скаргу може подавати: оскаржувач, представник оскаржувача

Органи, до яких оскаржується

Судовий порядок оскарження

Спосіб подання позовної заяви: Подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Строк для подання позовної заяви: Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Строк розгляду позовної заяви: Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові – для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, – якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості стосовно представника.

До позовної заяви додається: документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Інші додатки: У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.