Як зробити звуковий аналіз слова вовк

Мета: закріплювати вміння добирати слова на заданий звук; розвивати спритність.

Хід гри Вовк у рові, Ігри з навчання грамоти, Звуковий аналіз слів, Заняття в дошкільному навчальному закладі

За допомогою лічилки обирається «вовк». Решта дітей — «козенята». Посередині проведені дві лінії на відстані 3-4 метрів одна від одної — це «рів», де живе «вовк». «Козенята» мають перейти через «рів», але зробити це можна тільки після того, як назвеш слово на заданий вихователем звук. Того, хто не зміг назвати слово, «вовк» забирає у «рів». Той, хто неправильно дібрав слово, стає «вовком».

Повторювати названі раніше слова не можна. Кількість слів, що слід назвати, може поступово збільшуватися.

Гра Вовк у рові, Ігри з навчання грамоти, Звуковий аналіз слів, Заняття в дошкільному навчальному закладі

Добавить комментарий

© zubrila.com, 2014–2023. При цитуванні матеріалів zubrila.com гіперпосилання на джерело обов’язкове.
З усіх питань звертайтеся на адресу admin%zubrila.com.

Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

У сучасній методиці звуковий аналіз слів розуміють як:

• 1) з’ясування порядку розташування фонем у слові;
• 2) встановлення розрізнювальної функції фонем;
• 3) виділення основних фонематичних протиставлень, які властиві цій мові (Д. Б. Ельконін).

Це значить, що діти повинні вміти не тільки встановлювати послідовність звуків у слові, але й давати їм якісну характеристику (голосний, приголосний, твердий, м’який, дзвінкий, глухий).

Методику формування звукового аналізу розробив Д. Б. Ельконін на основі теорії П. Я. Гальперіна про поетапне формування розумових дій. До дошкільного віку методику адаптувала Л. Є. Журова. На цій основі була розроблена спеціальна методика формування операцій звукового аналізу та синтезу у дітей із ПМР (Г. А. Каше).

Дія звукового аналізу розглядається як особлива розумова дія, формування якої проходить низку етапів, як і будь- яка розумова дія.

I етап – формування фонематичного аналізу з опорою на допоміжні засоби та зовнішні дії. Початкова робота проводиться з опорою на такі допоміжні засоби, як графічна схема слова та фішки. Під час виділення звуків дитина заповнює схему фішками. Це є практичною дією з моделювання послідовності звуків у слові.

II етап – формування навички фонематичного аналізу переводиться у мовленнєвий план без опори на матеріалізацію дії. Діти називають слово, визначають послідовно звуки, встановлюють їх кількість.

III етап – формування дії фонематичного аналізу в розумовому плані. Діти виконують всі операції фонематичного аналізу на основі уявлень, тобто коли самі слова не називають і не сприймають на слух.

Показником високого рівня оволодіння всіма формами фонематичного аналізу є здійснення їх за будь-яких фонетичних умов саме у внутрішньому розумовому плані.

Для вирішення завдання підготовки дітей до звукового аналізу необхідно навчити їх сприймати слово не як єдиний звуковий комплекс, а як структурне утворення, яке складається з окремих звуків, тобто навчити чути в слові окремі звуки. Способом виділення звука в слові є особлива вимова слова – з інтонаційним, особливо підкресленим виділенням в ньому одного звука (подовжена вимова окремого звука). Дитину спеціально навчають подовженій вимові звука, інтонаційному його виділенню (сссобака, мааак). При цьому слово потрібно вимовляти разом, не можна відривати один звук від іншого. У цьому випадку артикуляція виконує функцію орієнтування у слові. Застосовують прийоми порівняння звуків мови з „пісеньками” вітру -,,ш-ш-ш”, насосу – „с-с-с” тощо.

Дітям дають поняття „звук, мовленнєвий звук” і поступово замість слова „пісенька” починають використовувати цей термін.

Далі навчають визначати місце звука в слові – на початку, в середині, в кінці. Діти також набувають навички самостійно підбирати слова, в яких є заданий звук. Широко застосовують наочний матеріал (іграшки, картинки).

Наступний етап роботи – формування уміння називати ізольований звук і виділяти в слові перший звук.

Коли діти навчилися інтонаційно виділяти звуки та на основі цього визначати їх місце в слові, їх знайомлять зі схемою звукового складу слова (початок звукового аналізу). Зазвичай це відбувається на прикладі звукосполучення „ау”: його вимовляють подовжено, виділяють перший звук „а” і викладають його фішкою (або малюють на дошці – О). Потім визначається другий звук „у” і відбувається його позначення.

Після знайомства зі схемою переходять до формування дії звукового аналізу. Спочатку пропонують слова, які складаються з трьох звуків: голосних та приголосних (мак, кит, кіт, дим, дім тощо). Особливо виділяється голосний звук, який можна проспівати. Діти навчаються знаходити голосні звуки. Далі їх знайомлять із приголосними звуками, які неможливо проспівати, бо є перешкода у вигляді губ, зубів, язика. Вводиться поняття твердого та м’якого приголосного звука та дається відповідне їх позначення (твердого – , м’якого =).

Після знайомства з голосними та приголосними звуками переходять до аналізу слів із чотирьох звуків (вата, хата, маки, ноги, луна, гуси тощо). Ускладнення відбувається за рахунок порівняння слів, звукових ігор.

Наступний етап роботи – навчання виділення наголошеного звука. Спочатку виділяють наголошений склад. У процесі звукового аналізу слів дитина точно фіксує на схемі місце наголошення.

Поступово кількість звуків у словах для аналізу збільшується. Визначають кількість і порядок розташування звуків у слові. Діти повинні навчитися аналізувати будь-яке запропоноване слово, розрізняти голосні звуки, тверді та м’які, дзвінкі та глухі приголосні звуки, вільно орієнтуватися у звуковій структурі слова, підбирати слова за запропонованими моделями.

Таким чином, звуковий аналіз проходить у своєму формуванні такі стадії:

• 1) інтонаційне виділення послідовності фонем і загальний фонемний аналіз слова з опорою на картинку, фішки та схему;
• 2) диференціація голосних і приголосних фонем, встановлення місця наголосу в слові;
• 3) диференціація приголосних фонем за твердістю – м’якістю (у подальшому – за дзвінкістю – глухістю) та моделювання основних фонематичних відношень у слові;
• 4) переведення звукового аналізу без опори на наочність – графічну схему, а потім поступово і відмова від фішок. Повний звуковий аналіз здійснюється у розумі.

Протягом усього періоду навчання діти виконують різноманітні завдання, які закріплюють їхні уявлення про звуковий склад слова та уміння робити звуковий аналіз: визначати місце звука в слові; підбирати слова із заданим звуком; визначати перший і останній звук у слові; визначати послідовність звуків у слові; порівнювати звуковий склад слів, які складаються з однакових звуків (сіль – ліс) або відрізняються одним звуком (мак – рак).

Дітей із ПМР старшого віку спочатку знайомлять із голосними буквами а, у, о, е, приголосними м, п, т, к, с, далі – е, н, х, и, ф, б, д, г, в, і. Діти складають із розрізної азбуки склади на кшталт па, са, му, ту, а також прості односкладові слова типу суп, мак. Порядок вивчення букв визначається артикуляційною складністю відповідного звука. За мірою навчання розширюється обсяг звуків і букв, що вивчаються: с-ш,р-л, с, з, ц, ч, щ, ускладнюється звуко-буквений аналіз слів.

На основі звуко-буквеного аналізу дітей навчають поскладового читання.