Феназепам ® ІС (Phenazepam IC) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Феназепам ІС — транквілізатор групи похідних бензодіазепіну. Чинить анксіолітичну, протисудомну, міорелаксуючу та снодійну дії.
Феназепам є екзогенним лігандом специфічних бензодіазепінових рецепторів ЦНС. Механізм дії пов’язаний зі зменшенням збудливості підкоркових центрів головного мозку та гальмуванням їхньої взаємодії з корою мозку.
Фармакокінетика . При пероральному застосуванні феназепам добре всмоктується у травному тракті. Час досягнення C_max феназепаму в крові — від 1 до 2 год. Т_½ з організму — від 6 до 18 год. Метаболізується в печінці. Екскреція феназепаму здійснюється переважно нирками.

Показання Феназепам ІС

невротичні, неврозоподібні, психопатичні, психопатоподібні стани, іпохондрично-синестопатичний синдром, вегетативні дисфункції, що супроводжуються підвищеною роздратованістю, почуттям тривоги, страху, психомоторним збудженням, емоційною лабільністю, розладами сну та іншими проявами.
Як анксіолітичний засіб у складі комплексної терапії при абстинентному синдромі, тиках, гіперкінезах.

Застосування Феназепам ІС

таблетки Феназепаму ІС слід застосовувати внутрішньо, приймати не розжовуючи. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від показань, перебігу захворювання та чутливості до лікарського засобу.
Для досягнення призначеної дози лікарського засобу слід застосовувати таблетки з відповідним вмістом діючої речовини.
Необхідно застосовувати найнижчі ефективні дози. За необхідності дозу слід підвищувати поступово.
Для лікування за наявності невротичних, неврозоподібних, психопатичних, психопатоподібних станів, іпохондрично-синестопатичного синдрому, вегетативних диcфункцій, які супроводжуються підвищеною роздратованістю, почуттям тривоги, страху, психомоторним збудженням, емоційною лабільністю, середня доза лікарського засобу зазвичай становить 0,5–1 мг 2–3 рази на добу. Через 2–4 дні з урахуванням ефективності та переносимості лікарського засобу за необхідності доза може бути підвищена до 4–6 мг/добу. Ранкова та денна дози становлять 0,5–1 мг, на ніч — решта від встановленої добової дози. При значно вираженій ажитації, страхові, тривозі лікування слід починати з дози 3 мг/добу, швидко підвищуючи дозу до 4–6 мг/добу до отримання терапевтичного ефекту.
При розладах сну доза лікарського засобу становить 0,5 мг за 20–30 хв до сну.
У складі комплексної терапії при тиках, гіперкінезах доза лікарського засобу становить 0,5–3 мг 1 або 2 рази на добу; при абстинентному синдромі — 2,5–5 мг/добу.
Максимальна добова доза лікарського засобу становить 10 мг та може застосовуватись виключно в умовах стаціонарного лікування під наглядом лікаря.
Тривалість курсу лікування — до 2 міс — визначається лікарем індивідуально залежно від стану здоров’я пацієнта та перебігу захворювання. Тривале застосування лікарського засобу не рекомендується. Відміну лікарського засобу слід проводити шляхом поступового зниження дози. Для пацієнтів, які застосовували феназепам протягом тривалого часу, може знадобитися триваліший період для зниження дози.
Діти . У зв’язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування феназепаму дітям (віком до 18 років) лікарський засіб не застосовують у пацієнтів цієї вікової групи.

Протипоказання

гіперчутливість до бензодіазепінів або до будь-якого з компонентів лікарського засобу, тяжкі респіраторні захворювання (дихальна недостатність, гостра легенева недостатність, тяжке ХОХЛ, БА), синдром апное уві сні, міастенія гравіс, гостра закритокутова глаукома або схильність до її розвитку, тяжкі порушення функції печінки та/чи нирок, астенія, кахексія, тяжка депресія, шоковий стан, гострі отруєння алкоголем, іншими транквілізаторами, нейролептиками, снодійними та наркотичними засобами. Період вагітності чи годування грудьми. Дитячий вік (до 18 років). Вживання алкоголю під час лікування.

Побічна дія

побічні реакції, пов’язані із застосуванням феназепаму, залежать від індивідуальної чутливості пацієнта, тривалості лікування, дози та схеми підвищення дози лікарського засобу. При поступовому підвищенні дози не більше ніж на 1,5–2,5 мг/добу побічні реакції зазвичай не спостерігаються. При швидкому підвищенні дози більше ніж на 5–7 мг/добу частота виникнення побічних реакцій збільшується. Знизити вираженість побічних реакцій або усунути їх можна шляхом зниження дози феназепаму.
Побічні реакції класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100– З боку психіки : на початку лікування (особливо у пацієнтів літнього віку) — зниження здатності до концентрації уваги, дезорієнтація в часі та просторі, сплутаність свідомості; нечасто – зниження пам’яті; рідко — ейфорія, депресія, емоційна бідність, пригніченість настрою; дуже рідко — парадоксальні реакції, такі як почуття неспокою, страху, тривоги, гніву, емоційне збудження, психомоторне збудження, ажитація, напади агресії, дратівливості, марення, галюцинації, психози, втрата пам’яті, безсоння, кошмарні сновидіння, розлади поведінки, м’язовий спазм, суїцидальні думки.
З боку нервової системи : на початку лікування (особливо в осіб літнього віку) — сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, атаксія, нестійкість ходи, уповільнення психічних та рухових реакцій; часто – помірний головний біль, м’язова слабкість, порушення рівноваги та ходи (особливо у пацієнтів літнього віку); нечасто — порушення мовлення; рідко — головний біль, тремор, порушення координації рухів (особливо при застосуванні високих доз), дистонічні екстрапірамідні реакції (неконтрольовані рухи, у тому числі очей), астенія, дизартрія, епілептичні припадки (у пацієнтів з епілепсією).
З боку органа зору : рідко — порушення зору (мідріаз, диплопія, розфокусований зір).
З боку серцево-судинної системи : рідко — незначна артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку системи крові та лімфатичної системи : рідко — лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (озноб, гіпертермія, біль у горлі, підвищена втомлюваність або слабкість), анемія, тромбоцитопенія.
З боку ШКТ : зниження апетиту, сухість у роті або слинотеча, печія, нудота, блювання, запор, діарея.
З боку гепатобіліарної системи : рідко — порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця.
З боку сечовидільної системи : порушення функції нирок; часто — порушення сечовипускання (нетримання сечі, затримка сечовипускання).
З боку репродуктивної системи : дисменорея; нечасто — порушення менструального циклу, зниження або підвищення лібідо.
З боку імунної системи : алергічні реакції, у тому числі висипання на шкірі, свербіж, гіперемія шкіри, ангіоневротичний набряк.
Інші : рідко — зменшення маси тіла.
При застосуванні феназепаму у пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик падінь і переломів.
Під час лікування феназепамом можуть виникати переддепресивні стани, які не діагностуються.
Застосування феназепаму може призвести до розвитку толерантності, психічної та фізичної залежності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Пацієнти з алкогольною залежністю або з залежністю від інших лікарських засобів мають підвищений ризик розвитку залежності від феназепаму. Раптове припинення прийому феназепаму може спричинити синдром відміни. Симптоми синдрому відміни: головний біль, м’язовий біль, нудота, блювання, підвищене потовиділення, почуття неспокою, дратівливість, нервозність, підвищена тривожність, емоційне напруження, дисфорія, депресія, порушення сну, спазми гладких м’язів внутрішніх органів та скелетних м’язів, тремор, тахікардія, судоми, сплутаність свідомості, деперсоналізація, розлади сприйняття, у тому числі гіперакузія, фотофобія, парестезії; рідко — гострий психоз.

Особливості застосування

тривалість лікування феназепамом має бути якомога коротшою залежно від показань.
Одночасне застосування феназепаму з депресантами ЦНС може посилити клінічні ефекти феназепаму, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно значущу респіраторну та/чи кардіоваскулярну депресію. Тому одночасне застосування феназепаму з депресантами ЦНС, включаючи алкоголь, протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Толерантність
Пацієнти, які раніше не приймали психотропних лікарських засобів, можуть потребувати нижчих доз феназепаму, ніж пацієнти, які раніше отримували терапію антидепресантами, анксіолітиками, або пацієнти з алкогольною залежністю.
Тривале застосування феназепаму викликає ослаблення його терапевтичного ефекту, що може спричинити самовільне підвищення дози феназепаму пацієнтом для досягнення бажаного терапевтичного ефекту.
Залежність
Застосування феназепаму протягом кількох тижнів у дозах >4 мг/добу може призвести до розвитку психічної та фізичної залежності. Пацієнти з алкогольною залежністю або з залежністю від інших лікарських засобів мають підвищений ризик розвитку залежності від феназепаму.
Раптове припинення прийому феназепаму може спричинити синдром відміни (у тому числі дратівливість, почуття тривоги, розлади сну, підвищене потовиділення, депресію), особливо при тривалому прийомі лікарського засобу (більше 8–12 тиж). У деяких пацієнтів симптоми відміни можуть виникати навіть після короткотривалого лікування феназепамом, особливо при застосуванні лікарського засобу у високих дозах. Щоб уникнути розвитку симптомів відміни, припиняти лікування феназепамом необхідно шляхом поступового зниження дози.
Парадоксальні реакції
Феназепам, як і всі бензодіазепіни, може спричиняти парадоксальні реакції, такі як почуття тривоги, страху, гніву, напади агресії, дратівливості, галюцинації, нічні кошмари, безсоння, поверхневий сон, посилення м’язових судом, суїцидальні думки, неадекватна поведінка та інші розлади поведінки. Такі реакції найчастіше виникають у осіб літнього віку та пацієнтів із психічними розладами, а також у разі поєднаного застосування феназепаму з іншими лікарськими засобами та вживання алкоголю. У разі розвитку парадоксальних реакцій необхідно припинити лікування феназепамом.
Особливі групи пацієнтів
Феназепам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із церебральною та спінальною атаксією, алкогольною, медикаментозною чи наркотичною залежністю в анамнезі, зі схильністю до зловживання психоактивними лікарськими засобами, з гіпопротеїнемією.
Пацієнти із психічними розладами, органічними ураженнями головного мозку при застосуванні феназепаму можуть мати парадоксальні реакції. Монотерапія феназепамом підвищує ризик появи суїцидальних думок у цих пацієнтів.
У пацієнтів з БА та осіб літнього віку застосування феназепаму може погіршувати прохідність дихальних шляхів.
У пацієнтів із печінковою та/чи нирковою недостатністю феназепам може накопичуватися в організмі, посилюючи дію інших лікарських засобів та вираженість побічних реакцій.
Особам літнього віку, ослабленим пацієнтам, пацієнтам з печінковою та/чи нирковою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ) необхідне зниження дози у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій. Порушення рівноваги, координації рухів та м’язова слабкість можуть призводити до падінь і травм.
При тривалій терапії феназепамом слід контролювати склад периферичної крові та активність печінкових ферментів.
Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування в період вагітності чи годування грудьми . Не застосовувати лікарський засіб у період вагітності чи годування грудьми.
Дані щодо безпеки застосування бензодіазепінів у період вагітності обмежені. Феназепам зумовлює токсичну дію на плід. Застосування феназепаму в I триместр вагітності підвищує ризик виникнення вроджених вад розвитку плода. Застосування бензодіазепінів у IІІ триместр вагітності або під час пологів у високих дозах може спричинити гіпотермію, гіпотонію (синдром млявої дитини), порушення серцевого ритму, помірне пригнічення дихання і слабкий смоктальний рефлекс у новонародженого. У немовлят, матері яких тривалий час приймали бензодіазепіни протягом пізнього періоду вагітності, після народження можливий розвиток фізичної залежності та може існувати певний ризик розвитку симптомів синдрому відміни.
Бензодіазепіни проникають у грудне молоко, тому лікарський засіб не слід застосовувати жінкам, які годують грудьми.
Якщо жінки репродуктивного віку, які застосовують феназепам, мають намір завагітніти або підозрюють, що вагітні, вони мають звернутися до свого лікаря щодо необхідності припинення лікування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами . Під час застосування феназепаму слід утримуватися від керування транспортними засобами чи роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

відзначається взаємне посилення ефектів при одночасному застосуванні феназепаму з іншими депресантами ЦНС, такими як нейролептики (у тому числі похідні фенотіазину), протиепілептичні засоби, снодійні засоби (у тому числі барбітурати), центральні міорелаксанти, наркотичні анальгетики, алкоголь. При поєднаному застосуванні феназепаму та клозапіну можливе посилення пригнічення дихання. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (наприклад циметидин) підвищують ризик розвитку токсичних ефектів феназепаму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (наприклад рифампіцин) знижують ефективність феназепаму. Феназепам знижує ефективність леводопи у пацієнтів із паркінсонізмом. Одночасне застосування феназепаму з зидовудином підвищує токсичність зидовудину. Не слід застосовувати феназепам поєднано з інгібіторами МАО. Феназепам підвищує концентрацію іміпраміну в плазмі крові та посилює седативний ефект. При одночасному застосуванні феназепаму з антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивної дії.

Передозування

симптоми : кома, виражене пригнічення свідомості, серцевої та дихальної діяльності, зниження рефлексів, тривала сплутаність свідомості, брадикардія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, задишка чи утруднене дихання, виражена сонливість, ністагм, порушення зору та мовлення, виражене порушення рівноваги та координації рухів, тремор, можливі алергічні реакції.
Лікування . Промивання шлунка, застосування активованого вугілля (протягом 1 год після прийому надмірної дози), гемодіаліз малоефективний. Моніторинг основних життєвих функцій організму. Симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій серцево-судинної, дихальної систем та ЦНС: забезпечення адекватної гемодинаміки, прохідності дихальних шляхів (якщо необхідно, штучної вентиляції легень). При пригніченні дихання – застосування флумазенілу — антагоністу бензодіазепінів (в умовах стаціонару; в/в 0,2 мг — за необхідності до 1 мг — на 5% р-ні глюкози або 0,9% р-ні натрію хлориду). Флумазеніл має короткий Т_½ (близько 1 год). Під час застосування флумазенілу та після завершення його дії слід ретельно спостерігати за станом самопочуття пацієнта.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Феназепам (Phenazepam)

Фармакотерапевтична група: N05BА25 – анксіолітики.

Основна фармакотерапевтична дія: транквілізатор з групи похідних бенздіазепіну, що має анксіолітичну, протисудомну, міорелаксуючу та снодійну дії.

Показання для застосування ЛЗ: застосовується при різних невротичних, неврозоподібних, психопатичних, психопатоподібних захворюваннях, які супроводжуються тривогою, страхом, підвищеною роздратованістю, напруженістю, емоційною лабільністю, при реактивних психозах, іпохондрично-сенестопатичному с-мі, вегетативних дисфункціях і розладах нічного сну; профілактика станів страху та емоційного напруження; для лікування гіперкінезів і тиків, ригідності м’язів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо; разова доза для дорослих, звичайно, становить 0,0005-0,001 г (0,5 – 1 мг), а при порушеннях сну 0,00025 – 0,0005 г (0,25 – 0,5 мг) за 20 – 30 хв (Хвилина) до сну; для лікування невротичних, психопатичних, неврозоподібних і психопатоподібних станів препарат, звичайно, призначають всередину, початкова доза становить 0,0005 – 0,001 г (0,5-1 мг) 2 – 3 р/добу (кількість разів на добу) ; через 2-4 дні з урахуванням ефективності та чутливість до препарату доза може бути збільшена до 0,004 – 0,006 г/добу (4-6 мг), ранкова та денна доза становить 0,0005 – 0,001 г, на ніч 0,0025 г; при значно вираженій ажитації, страхові, тривозі лікування починають з дози 0,003 г/добу, швидко збільшуючи дозу до отримання терапевтичного ефекту; при лікуванні епілепсії доза на прийом всередину становить 0,002 – 0,01 г/добу; для лікування алкогольної абстиненції – всередину в дозі 0,0025 – 0,005 г/добу; у неврологічній практиці при захворюваннях з підвищеним тонусом м´язів препарат призначають всередину по 0,002 – 0,003 г 1 – 2 р/добу (кількість разів на добу) ; середня добова доза – 0,0015 – 0,005 г, її поділяють на 2-3 прийоми, звичайно по 0,5-1,0 мг вранці та удень і до 2,5 мг на ніч; МДД (максимальна добова доза) – 0,01 г (10 мг); тривалість курсу лікування при призначенні всередину до 2 місяців визначається лікарем; при відміні препарату дозу зменшують поступово.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, м´язова слабкість, можливі запаморочення, нудота, атаксія, порушення координації руху, порушення менструального циклу та зниження статевого потягу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: міастенія, значні порушення функції печінки і нирок, вагітність, лактація, дитячий вік до 16 років, отруєння іншими транквілізаторами, нейролептиками, снодійними, наркотичними засобами, етиловим спиртом.

Форми випуску ЛЗ: табл. (Таблетки) по 0.0005 г, 0.001 г, 0.0025 г.

Візаємодія з іншими лікарськими засобами

Сумісний з іншими препаратами (снодійні, протисудомні та ін.), при цьому враховувати взаємне потенціювання їх дії. Комбінована дія феназепаму з інгібиторами МАО (Моноамінооксидаза) , похідними фенотіазину та барбітуратами виявило здатність бенздіазепіну значно потенціювати протисудомні ефекти цих речовин і здатність антиконвульсантів потенціювати ефекти феназепаму; одночасне застосування не показано

Особливості застосування у жінок під час вагітності та лактаціїї

Вагітність: Протипоказано
Лактація: Протипоказано

Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів

Порушення функції церцево-судинної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Порушення функції печинки: Протипоказаний при значних порушеннях функції.
Порушення функції нирок: Протипоказаний при значних порушеннях функції.
Порушення функції дихальної системи: Спеціальних рекомендацій немає

Особливості застосування у дітей та осіб похилого віку

Діти, до 12 років: Протипоказаний.
Особи похилого та старечого віку: Спеціальних застережень немає

Застереження щодо застосування

Інформація для лікаря: Спеціальних рекомендацій немає
Інформація для пацієнта: Посилює дію алкоголю, вживання спиртних напоїв заборонено. Протипоказаний під час роботи водіям транспорту, іншим особам, що виконують роботу, яка вимагає швидких реакцій та точних рухів.

Феназепам: що це таке, як діє, передозування, наслідки вживання, лікування

Препарат Феназепам був створений у 70-х роках. Основне призначення цих ліків – це надавати психотропний та знеболюючий ефект. Феназепам вважався та вважається сильним психотропним препаратом. Нерідко його використовували на війні, з метою полегшити болі, страждання постраждалим. Через деякий час його почали застосовувати й у загальній терапії. За створення такого препарату вчені, які брали участь у цьому, були нагороджені Державною премією СРСР. Таке відкриття вважалося прогресом у військовій медицині та у всій медицині загалом.

Чому психіка прив’язується до вживання ліків?

Прихильність психіки до чогось або комусь завжди пов’язана з формуванням умовного рефлексу, зв’язку між об’єктом патологічної прихильності та отриманням задоволення від нього. Наркотики у сенсі є винятком, зокрема і аптечные.

Розвиток психологічної залежності є серйозною проблемою. Адиктивна поведінка, певний уникнення реальності за допомогою патологічних уподобань, може стосуватися не тільки хімічних залежностей, а також ігроманії або шопоголізму.

Так психіка позбавляється болісного стану незадоволеності, відсутності щастя, самотності. Під впливом наркотику в людини з’являється хоч якась можливість отримати радість, розслабитися чи підбадьоритися. Не дивно, що серед нас є так багато залежних людей. Всі ми прагнемо щастя та яскравих вражень, але рідко вміємо жити так, щоб вони дійсно стали нашими супутниками. Так у житті з’являються наркотики, вживання стає регулярним, адже вони допомагають переключитися з мінусу на плюс швидко і легко. Але дуже скоро у залежного виникають проблеми з вживанням.

Формування фізичної залежності

Наркотик, який потрапляє в організм, регулярно бере участь у його біохімічних процесах. Психоактивний препарат поступово починає відігравати роль сполук, які має виробляти сам організм, виникає залежність від нього. Оскільки ці речовини потрапляють у клітини зовні, системи організму переналаштовуються і перестають виробляти їх самостійно.

І що більше стаж залежності, то сильніше змінюються біохімічні процеси наркомана. Якщо в організм не надходить наступна доза психоактивної речовини, а залишки минулого прийому вже виведені з сечею і потім, то хворий відчуває гострий дефіцит у наркотику, що вже став «необхідним». Так з’являється стан наркотичної ломки.

Абстинентний синдром при наркоманії

Саме абстинентний синдром стає потужним фактором, що провокує подальше вживання препарату. І в цьому сенсі немає різниці від чого розвинулася фізична залежність: від забороненого нелегального наркотику або аптечних легальних ліків, наприклад, феназепаму.

При зменшенні дозування чи відмові від вживання залежний відчує ряд хворобливих симптомів, що стосуються його фізичного та психологічного самопочуття. Всі органи та системи тіла хворого вже перебудувалися на роботу за участю препарату, і без нього все порушується, виникають дисфункції, біль, психологічний дискомфорт та розлади.

Історичні факти

Препарат був винайдений у 1970-х роках. Розробниками, які отримали державне замовлення на нові ліки, стали наукові керівники кафедр фармакології Одеського фізико-хімічного інституту. Після вдалих досліджень та запуску препарату у продаж, колектив виборців отримав державну премію СРСР.

Пік використання препарату прийшов на кінець 80-х років, коли було опубліковано та доведено факти зловживання барбітуратами. Феназепам та його аналоги стали альтернативними препаратами зі схожим ефектом, але меншою кількістю побічних реакцій.

Аптечні наркотики

Вже неодноразово так траплялося, що ліки, створені лікування різних захворювань, виявлялися наркотичними речовинами, викликали в людей сильну залежність. Так було з метадоном, амфетамінами та багатьма іншими психоактивними препаратами. Нині вони перейшли до розряду наркотиків та заборонені.

Але є й такі лікарські препарати, які не містять наркотичних складових, однак викликають залежність. Їхній вплив на організм при немедичних дозах схожий на дію наркотиків. Ці препарати та умови їхнього продажу в аптеках викликають постійні суперечки, частина з них відпускається лише рецептам лікаря, а якісь можна купити не маючи на руках рецепту. Називаються такі ліки аптечними наркотиками.

Загальні відомості

Препарат феназепам – це типовий транквілізатор. Він використовується для нормалізації сну, боротьби з тривожними станами, для усунення судомного синдрому при епілепсії. Фенозепам випускають в ін’єкційній формі або таблетках. Всі центральні ефекти ліків досягаються завдяки стимуляції бензодіазепінових рецепторів.

Дія препарату поширюється на ретикулярну формацію, неспецифічні центри таламуса та мигдалеподібний комплекс. Міорелаксуюча дія ґрунтується на здатності блокувати спинальні рефлекси. Транквілізатор добре всмоктується через шлунково-кишковий тракт, після чого метаболізується у печінці та виводиться нирками.

Феназепам відпускають без рецепта. Лікарі іноді призначають його для покращення сну, зняття тривоги під час виступів чи екстремальних ситуаціях. В аптечці швидкої допомоги завжди є Феназепам в ін’єкційній формі для усунення судом при епілепсії або ураженні центральної нервової системи.

Усі препарати із групи бензоїдазепінів викликають сон тривалістю до 6-8 годин. Але чим довше сон, тим сильнішою буде сонливість, втома та пригніченість протягом наступного дня після прийому препарату.
Взято із: Фармакологія, десяте видання Д.А. Харкевич

Препарат не вважається наркотиком, але від нього може виробитись залежність. Крім того, з кожним наступним прийомом досягнення бажаного ефекту необхідно підвищувати дозу. Якщо підвищувати дозування без консультації з лікарем, це призведе до гострого отруєння препаратом із можливим летальним кінцем.

Феназепам

Феназепам був створений у СРСР у сімдесятих роках минулого сторіччя. Це транквілізатор, який на зорі свого використання знайшов широке застосування у військовій хірургії. Феназепам має снодійну дію, успішно бореться з судомами.

З медичною метою таблетки феназепаму призначаються при безсонні, епілепсії, а також при депресивних та тривожних станах. Має феназепам своє місце в наркології, де він застосовується для зняття алкогольної ломки. У цьому випадку призначається він у дозі по одній таблетці на день або по дві.

Аналоги

Всі бензодіазепіни є депресантами ЦНС, які тією чи іншою мірою викликають порушення психофізичного статусу. При тривалому застосуванні викликають залежність. Фармакологічна група містить такі речовини:

тріазолам;
клоназепам;
діазепам;
лоразепам;
нітразепам;
гідазепам;
флунітразепам.

За клінічною дією до бензодіазепінів найбільш близькі барбітурати. Вони більшою мірою мають снодійно-седативні властивості. При тривалому прийомі формується звикання поліорганна недостатність, включаючи пошкодження головного мозку.

Найнебезпечнішими депресантами ЦНС вважаються опіоїди, наприклад, героїн. Ці речовини є виключно нелегальними. Хронічна інтоксикація супроводжується тяжкою соціальною деградацією, інвалідністю, психічними розладами. Підвищується ризик зараження вірусними гепатитами та ВІЛ.

Так само, як і за зловживання барбітуратами та іншими снодійними, формується своєрідний дефект особистості, що нагадує органічний зі зміною всієї структури особистості. У хворих спостерігаються інтелектуально-мнестичні розлади. Обличчя стає маскоподібним, міміка бідною. Уповільнена мова та всі рухи. Наростає млявість. Спостерігаються черствість, грубість, егоїстичність, жорстокість до близьких. Порушуються моральні та етичні норми поведінки. Різко знижується працездатність. Хворі стають непридатними до роботи, пов’язаної з розумовим та фізичним навантаженням.
Тиганов А.С. (під. ред.) ‹‹Екзогенні психічні розлади›› Токсикоманії, обумовлені зловживанням транквілізаторами

Рекреаційне (немедичне) застосування феназепаму

Але у наркоманів при вживанні феназепаму мета інша. Вони прагнуть отримати приємну розслабленість та ейфорію. Однак ніхто не захищений у цьому випадку і від проявів агресії, може виникнути порушення координації руху, тому що феназепам у підвищених дозах діє по-різному, і реакція організму непередбачувана.

Наркомани можуть прийняти за один раз до декількох десятків таблеток феназепаму. У цьому стані людину нічого не хвилює, у неї нічого не болить, немає почуттів. У неосудному стані залежний може вчинити будь-які дії і не пам’ятатиме про це.

Навіть невелике перевищення дозування, прописане фахівцем, може призвести до наркотичного ефекту та швидкого звикання до феназепаму. У цьому випадку хворому доведеться познайомитися з тим, що таке синдром відміни транквілізаторів.

Як довго триває ламання від феназепаму?

Ломка з’являється в тому випадку, коли знижується звичне дозування або прийом ліків зовсім не відбувається. Ломка від феназепаму має такі болючі симптоми:

Тривога.
Роздратування.
Безсоння.
Болюче загострення слуху.
Головний біль.
Відсутність апетиту.
Шкірний свербіж.
Озноб.
Загальна слабкість.
Біль в горлі.
Відчуття болю у м’язах.

Як ви бачите, частина симптомів має щось спільне із симптомами грипу або застуди. Триває ламання від феназепаму приблизно один тиждень, саме стільки часу виводиться препарат із організму. У разі тривалої залежності та тяжкої інтоксикації ліки можуть залишати організм природним шляхом до місяця. Весь цей час можуть виявлятись симптоми ломки від феназепаму.

Небезпечний вплив Феназепаму на організм при тривалому періоді вживання

Призначаючи препарат до вживання, лікарі завжди намагаються бути дуже обережними, оскільки знають про наслідки, до яких може призвести прийом цих ліків. Чим воно небезпечне? Препарат може спровокувати тяжку залежність. Але тут слід зазначити, що є громадяни, які спеціально приймають транквілізатор для того, щоб відчути наркотичний кайф. У людини під Феназепамом проявляється:

головний біль;
сухість у ротовій порожнині;
відчуття сонливості;
погіршення пам’яті;
почуття постійної втоми (через що в людини пропадають сили навіть ходити);
зниження тиску;
відсутність апетиту;
відчуття нудоти та блювання;
руйнування печінки та нирок;
розвиток залежності.

Кожна людина має свій організм. Тому точно сказати, як діє Феназепам неможливо. В одних виникає недоумство після Феназепаму відносно швидко, в інших воно настає поступово. При цукровому діабеті транквілізатор не бажаний, тому що він сильно відбивається на печінці та нирках, які у хворих не в кращому стані.

Як зняти ломку від феназепаму?

Зняти ломку від феназепаму можна за допомогою детоксикації. Процес полягає у постановці внутрішньовенних крапельниць на основі фізрозчину. Вони швидко очищають організм та знімають хворобливі симптоми ломки.

Детоксикація від феназепаму проводиться в наркологічній клініці, що дозволяє наркологу використовувати апаратні методи детоксу, а при необхідності звернутися до заходів інтенсивної терапії. У спеціалізованій клініці хворий також спілкується з психологом і отримує мотивацію на подальше лікування залежності. Тут йому не будуть доступні ні звичайні, ні аптечні наркотики.

Небезпеки аптечних наркотиків

Особливість аптечних наркотиків у тому, що часто не можуть зрозуміти: ліки, якщо вони застосовують у немедичних дозах, стає отрутою. До цих пір у багатьох з тих, хто захоплюється аптечними наркотиками, зберігається ілюзія, що дозволені препарати не можуть нашкодити організму, але це зовсім не відповідає реальності.

Усі лікарські препарати слід приймати строго за призначенням лікаря, згідно з інструкцією. Але навіть у цьому випадку деякі з них можуть викликати залежність у чутливих людей. І особливо це стосується снодійних, транквілізаторів, болезаспокійливих засобів, тобто тих ліків, які впливають на тонкі психіки.

Оскільки ці препарати легальні, їх легко купити і коштують вони зазвичай дешевше, ніж наркотики. Це ще одна причина масового поширення аптечної накромании.

Як прискорити виведення в домашніх умовах

Виведення в домашніх умовах може бути небезпечним для здоров’я. Під час швидкого «виходу» наркотику та його метаболітів може виникнути синдром рикошету. Це означає, що всі гальмівні ефекти, які надавали ліки, будуть пригнічені медіаторами-антагоністами. Тобто, якщо Феназепам розслаблює м’язи, то при його різкій відміні можуть початися судоми. Те саме стосується сну та інших функцій, на які впливають транквілізатори.

Виведення в домашніх умовах краще обмежити 3-4 процедурами та проводити його лише при передозуванні, викликаному бажанням отримати наркотичне сп’яніння або при спробі суїциду. В інших випадках, якщо немає симптомів передозування, прискорювати виведення наркотику не треба.

Промити шлунок. Можна зробити за допомогою рясного пиття до двох літрів води, після чого механічно викликати блювоту (натиснути двома пальцями на корінь язика). Таку процедуру слід повторити 2-3 рази. Вони ефективні в перші півтори години після прийому таблеток.
Прийняти сорбенти. Рекомендується прийняти одну таблетку активованого вугілля на 10 кг маси тіла. Можна й більше, шкоди від сорбентів нічого очікувати.
Вживати багато рідини для прискорення роботи нирок. Така методика називається форсованим діурезом. Через рясне пиття рідина, яка виводиться із нирками, «відтягуватиме» на себе частину метаболітів наркотику.

Якщо після цих процедур зберігається млявість і людина загальмована, можна заварити їй міцну каву. Кофеїн простимулює нервову систему та «розблокує» частину нервових синапсів, які гальмують реакцію.

Прискорювати виведення ліків краще за умов стаціонару. Тоді є можливість контролювати загальний стан пацієнта та проводити специфічну терапію антидотами. Крім того, у випадках появи симптомів небезпечних для життя можна надати екстрену медичну допомогу.

Лікування від аптечних наркотиків

Наш центр надає всі види наркологічних послуг від екстреної допомоги до тривалого комплексного лікування. Ми допомагаємо і тим людям, які набули залежності від аптечних наркотиків. Ви можете зателефонувати нам і викликати нарколога додому у разі передозування, необхідності зняття ломки, допомагаємо ми й у транспортуванні хворого до наркологічної клініки.

Для лікування залежності та досягнення тривалої ремісії пацієнту потрібний повний курс лікування. Тільки екстреними заходами допомоги та кодуванням тут не допомогти. Ви можете пройти весь курс лікування від наркотичної залежності: детоксикацію, реабілітацію, ресоціалізацію. Ми підберемо для вас саме ту клініку та реабілітаційний центр, де будуть усі необхідні для лікування умови та таке поєднання вартості та якості послуг, яке вас повністю задовольнить.

Зверніть увагу, що щодня зволікання при наркологічному захворюванні виробляє нові незворотні зміни у здоров’я хворого, а залежність стає дедалі інтенсивнішою. Саме раннє звернення до фахівців дає можливість пройти курс лікування швидше та з найменшими витратами. Тому зверніться до лікаря, як тільки ви помітили перші симптоми залежності від феназепаму чи будь-якого іншого наркотику.

Ми щиро радимо вам зателефонувати до нашого call-центру прямо зараз і дізнатися все про лікування залежності та її зразкову вартість. Сьогодні лікування наркоманії набагато доступніше, ніж ви вважаєте. Зателефонуйте нашому консультанту та переконайтесь у цьому самі. Також ви можете заповнити форму зворотного зв’язку, розміщену на сторінці, і ми самі вас наберемо.

Яка дія Феназепаму