Глибина промерзання ґрунту

На великій території нашої планети взимку спостерігаються мінусові температури, при яких відбувається замерзання води, що знаходиться в грунті, на глибину визначається рівнем похолодання. З пониженням температури повітря збільшується і показник промерзання. Цей фактор має велике значення в будівництві, так як він частково визначає рівень закладення фундаменту будинку, а також укладання трубопроводів, які транспортують воду. Існує поняття нормативної глибини грунтового промерзання. Це значення залежить від географічного розташування конкретної території. Для визначення цього показника проводилися багаторічні спостереження, згідно яким були зафіксовані середні значення температурного режиму. Потрібно відзначити, що визначення даного показника проводилося за умови відсутності снігового покриву.

Відмінності між глибинами промерзання

На практиці реальне значення параметра і нормативне, указывающееся в нормативно-технічній літературі, відрізняються між собою.

Як промерзає грунт

• Справа в тому, що фактично вся територія Росії і багатьох інших країн довгий період часу перебуває під сніговим покривом, а він істотно зменшує глибину промерзання грунту. Крім того, при його присутності збільшується і показник вологості, а також він впливає на цей параметр.
• При будівництві будинку для проживання не тільки в теплу пору року, але і в холодний період, природно, влаштовується система опалення. Цей фактор також впливає на позначку переохолодження грунту – вона буде по позначці значно вище нормативної. У той же час в умовах будівництва літнього будиночка, в якому планується проживання тільки при теплій комфортної погоди, ця різниця не матиме принципового значення. Щоб сильно не поглиблювати фундамент, можна скористатися новими технологіями існуючими в будівництві. Для цього по периметру будинку потрібно укласти будь-який захищає утеплювач від переохолодження, тим самим, позбавить від необхідності проводити зайві будівельні роботи. Завдяки такого технологічного прийому грунт буде утеплений і рівень підошви фундаменту можна підняти вище, ніж це дозволяється, виходячи із значення нормативної глибини. Таким чином, можна буде не боятися, що взимку відбудеться деформація основи будівлі. Для більшої надійності в будівництві можна застосувати стрічковий фундамент, який являє собою підставу з залізобетону. Така конструкція рівномірно розподіляє і сприймає навантаження, є надійним і порівняно простим спорудою. Стрічковий тип підстави, при стабільній глибині промерзання, можна зробити мелкозаглубленним.

При будівництві опалювального житлового будинку розрахункова глибина промерзання буде менше нормативної приблизно від 10 до 30% залежно від типу підлоги.

Нерівномірність промерзання

Після вищенаведеної інформації можна задуматися, чи піде на користь або на шкоду розчищення снігу. З одного боку, цей захід позбавить прибрану територію від підтоплення під час відлиги, з іншого – очищені ділянки стануть оголеними, а значить, будуть більш схильними до проникненню в грунт мінусової температури. Наявність снігу в даному випадку є корисним явищем. Щоб його не здувало з певних територій, на ділянці можна висадити кущі препятстующие оголення ґрунту в морозну погоду.

Сезонне промерзання

На різних територіях розташованих у різних поясах, сезонне промерзання грунту визначається згідно СНиП 2.02.01-83*. Фахівці багато років вели спостереження і визначили середні значення цього параметра. Згідно п. 2.27 глибину промерзання грунту можна обчислити за формулою:

do – коефіцієнт що залежить від типу грунту.

При глинах і суглинках do=0,23, супісках і дрібних пісках – 0,28, гравелистих пісків і їх крупності вище середнього показника – 0,30, великоуламкових грунтах – 0,34.

mt – коефіцієнт, який визначається підсумовуванням найбільших середньомісячних значень мінусових температур у зимовий період для конкретного району. Щоб його визначити, потрібно скористатися таблицею 3 Сніп 23-01-99*.

З формули видно, що на позначку промерзання грунту впливає вид грунту. Для кожної з них приймається свій індивідуальний коефіцієнт. Якщо глибина переохолодження грунту перевершує рівень грунтових вод, цей факт необхідно враховувати при будівництві. Вода при морозній погоді буде замерзати, збільшуватися в об’ємі і чинити тиск на грунт. Під впливом льоду грунт буде рухатися і руйнівно діяти на фундамент. З цієї причини основні будинку обов’язково потрібно споруджувати нижче глибини промерзання.

Для прикладу, сезонна глибина промерзання грунту в ленінградській області становить 1,20 м, в московській області – 1,40 м.

Глибина сезонного промерзання грунту

Нормативну глибину сезонного промерзання ґрунту приймають такою, що дорівнює середній із щорічних максимальних глибин сезонного промерзання ґрунтів (за даними спостережень за період не менше ніж 10 років) на відкритій, оголеній від снігу і доступній для впливу вітру горизонтальній поверхні майданчика при рівні підземних вод, розташованому нижче глибини сезонного промерзання ґрунтів.

При використанні результатів спостережень за фактичною глибиною промерзання слід ураховувати, що вона повинна визначатись за температурою, що характеризує (згідно з ДСТУ Б.В.2.1-2) перехід пластичномерзлого ґрунту у твердомерзлий.

Фото Глибина сезонного промерзання грунту:

Референси:

❔ Де згадується Глибина сезонного промерзання грунту?

“Глибина сезонного промерзання грунту” згадується у нормативному документі ДбН В.2.1-10.

❔ Яким чином зібрано цю інформацію?

Редакторський колектив сайту збирав інформацію про “Глибина сезонного промерзання грунту” з відкритих джерел в мережі інтернет та в нормативній літературі. На сторінці ви знайдете вказівки на джерело.

Термін Глибина сезонного промерзання грунту відноситься до категорії літера “Г”, згадується у документі ДбН В.2.1-10.

👉Суміжні терміни

• Ґрунт
• Ґрунтова основа будівлі (споруди)
• Паля
• Умови особливі грунтові
• Родючість ґрунту
• Яшма
• Рунт ( корозія )

Яка глибина промерзання ґрунту в Харкові

Лютий 2024 року виявився найтеплішим за весь період спостережень у більшості басейнів річок країни, за виключенням річок Лівобережжя. Середня місячна температура повітря була на 4,6-7,2 °С вищою за норму місяця.

Кількість опадів здебільшого перевищувала норму і становила 125-176% (37-65 мм), у водозборах гірських приток Дністра (Івано-Франківська обл), Ужа (річки Закарпаття), суббасейні Сіверського Дінця та приток Середнього Дніпра (рр.Псел, Ворскла) 36-54 мм, що відповідає 77-120 % норми місяця. Недобір опадів спостерігався у нижній течії Південного Бугу та його притоках, де загальна кількість опадів становила 11-29 мм і не перевищувала 35-82 %. Найменш дощовим лютий виявився на українській ділянці Дунаю, де упродовж місяця опади були практично відсутні і дорівнювали 0,2-0,7 мм (1-3 % норми).

Сніговий покрив на кінець місяця на більшості басейнів країни був відсутнім, за виключенням високогір’я Закарпатської та Івано-Франківської областей, де висота снігового покриву дорівнювала 11-68 см.

На кінець лютого льодостав утримувався лише на Печенізькому водосховищі та р. Лопань (притока Сіверського Дінця); залишкові забереги та забереги спостерігались на Десні біля Новгород-Сіверського та її притоці р.Сейм (в межах країни), на верхніх ділянках лівобережних річок суббасейну Середнього Дніпра (рр. Удай, Псел, Ворскла).

На річках суббасейну Тиси спостерігалось формування тало-дощових паводків з накладанням кількох хвиль, що супроводжувалось виходом води на заплаву, перевищенням небезпечних відміток порушення транспортного сполучення, частковим затопленням сільськогосподарських угідь у Закарпатській області.

Внаслідок розвитку паводкових процесів упродовж лютого, на більшості річок рівнинної території країни відбувалось поступове збільшення водності. На Західному Бузі біля Литовежа (Волинська обл.) упродовж 21-22 лютого сформувався пік тало-дощового паводку висотою 2,4 м, під час проходження якого відмічалось незначне перевищення відмітки максимального рівня за весь період спостережень.

На фоні підвищеної водності сформувались піки водопілля на верхніх ділянках Прип’яті та її правобережних притоках, притоках Десни (крім р. Сейм), річках півночі Київської області, на річках басейну Дністра. На Ужі в зоні ЧАЕС (Київська обл.) 24 лютого сформувався максимальний рівень водопілля висотою 1,4 м, що супроводжувалось виходом води на заплаву.

Станом на кінець лютого вода утримувалась на заплаві верхніх ділянок Прип’яті, на її притоці р.Стир та нижніх ділянках рр.Стохід р.Горинь (Волинська, Рівненська, Львівська обл.); рр. Уж, Норин (Житомирська обл.), р.Стугна (Київська обл.), р.Вільшанка (Черкаська обл.), р.Сула та її притоки р.Удай (Чернігівська, Полтавська обл.), у верхів’ї р.Оріль, (Харківська обл.), р.Мертвовід (Миколаївська обл.), р.Західний Буг та його притоки р.Солокія (Львівська, Волинська обл.).

На р.Інгулець у створі поста Олександро-Степанівка (Кіровоградська область), внаслідок подачі води каналом Дніпро-Інгулець, перевищення відмітки виходу води на заплаву становило 0,96 м.

Дніпро до Києва. Аналіз верхньої частини водозбору Дніпра за межами країни проведено за метеорологічною інформацією, яка надходить в рамках ВМО та гідрологічною в межах країни, за даними УкрГМЦ.

Загалом лютий у басейні Дніпра до Києва був значно тепліший за кліматичну норму (середня температура по басейну була на 4-6 о С вище норми) та з більшою за норму кількістю опадів (51 мм, 150 % норми). Окремо по водозборах основних річок опадів випало: Верхнє Дніпро, Прип’ять 52 мм (140-149 % норми), Сож 62 мм (194%), Десна, Сейм 45-46 мм (118-125 %), у зоні формування бічного припливу до Київського водосховища (рр. Уж, Тетерів) 66 і 50 мм (183 і 147 % норми).

Станом на 29 лютого, за даними постійних рейок на метеостанціях, сніговий покрив залишився у верхів’ях Верхнього Дніпра, Сожу висотою 20-30 см, на верхніх ділянках Десни за межами країни – висотою 6-20 см.

За таких умов на річках нижньої частини водозбору Дніпра до Києва на фоні високої водності з 3-14 лютого розпочалося водопілля: на верхніх ділянках Прип’яті, її правобережних притоках і пригирловій ділянці (зона ЧАЕС), річках суббасейну Десни, Верхньому Дніпрі (в межах країни) та у ході припливу до Київського водосховища, що близько до ранніх строків водопілля.

До середини лютого пройшли максимуми водопілля на річках суббасейну Прип’яті та впродовж 17-29 лютого на середніх і нижніх ділянках її приток (рр. Стир, Горинь, Случ) висотою 0,3-1,0 м, що супроводжувалося тривалим і масовим затопленням заплавних територій у Волинській, Рівненській, Львівській обл. Максимальні рівні водопілля за висотою були на 0,1-0,8 м вищими за середні багаторічні максимуми на верхніх ділянках Прип’яті та правобережної частини її водозбору до впадіння до р.Стир (Волинська, Львівська, Рівненська обл.) та на нижніх ділянках р. Уборть (Житомирська обл.), а на р. Горинь та її притоках, у верхів’ї р.Уборть на 0,6-2,0 м нижчими за них (Рівненська, Житомирська обл.).

15-20 лютого пройшли піки невисокого водопілля на малих річках Десни та 29 лютого на р.Снов висотою 0,4-1,1 м, що на 0,4-0,9 м нижче середніх за багаторіччя максимумів, а на р.Снов на 2 см вище норми.

Станом на ранок 29 лютого рівні води на основних річках водозбору: Верхнього Дніпра (Неданчичі), пригирловій ділянці Прип’яті (зона ЧАЕС) близькі та на 0,2-0,3 м нижчі за середні багаторічні максимуми водопілля, на Десні, Сеймі на 0,2-1,65 м нижчі за них.

На основних річках водозбору (в межах країни) з початку водопілля водність збільшилася на Дніпрі (Неданчичі) в 1,4 рази, Прип’ять (зона ЧАЕС) 2,5 рази, у ході припливу до Київського водосховища в 1,8 рази: від 1621 м 3 /с (5 лютого) до 2920 м 3 /с (29 лютого); витрата Десни у створі поста Літки, що визначає бічний приплив до Канівського водосховища в 1,4 рази.

На ділянці Верхнього Дніпра вище Київського водосховища (ймовірно і за межами країни) спостерігалось затоплення заплавних територій шаром води 0,7-1,4м водами Сожу (за даними ДСНС) та Дніпра у Чернігівському районі Чернігівської області, меншої інтенсивності затоплення прирічкових понижених територій спостерігається на ділянках Десни (0,2-0,8 м).

На верхніх ділянках водозбору Дніпра (за межами країни), оцінюючи метеорологічні дані, ймовірно також розпочалося водопілля. Приплив води упродовж лютого залишався значно вищим за норму .

Праві притоки Прип’яті. Перша декада лютого була тепла та із значною кількістю опадів (до півтори декадної норми), такі погодні умови сприяли повному очищенню річок від льоду і продовженню росту рівнів води з добовою інтенсивністю 1-3 см, затопленню заплав та збільшенню шару води на них. Лише на річці Стир інтенсивність росту була вищою – в межах 3-10 см за добу, внаслідок господарської діяльності. Наприкінці декади відбувся короткотривалий заток холоду, опади випадали у вигляді снігу і встановився сніговий покрив висотою 1-12 см, який розтанув через два дні.

Друга та третя декада лютого характеризувалась аномально теплою погодою, температура повітря перевищувала норму, в окремі дні на 8-13°С. Опади були незначними. До середини лютого пройшли максимуми водопілля на річках суббасейну Прип’яті та впродовж другої половини місяця на середніх і нижніх ділянках її приток (рр. Стир, Горинь, Случ) висотою 0,3-1,0 м, що супроводжувалося тривалим і масовим затопленням заплавних територій у Волинській, Рівненській, Львівській обл. Максимальні рівні водопілля за висотою на верхніх ділянках Прип’яті, її приток верхньої частини до р. Стир включно (Волинська, Львівська, Рівненська обл.) та на нижніх ділянках р. Уборть (Житомирська обл.) були вищими на 0,1-0,8 м за середні багаторічні максимуми водопілля, а на р. Горинь та її притоках, у верхів’ї р. Уборть на 0,6-2,0 м нижчими за них (Рівненська, Житомирська обл.). На кінець місяця річки суббасейну Прип’яті у Рівненській та Волинській областях продовжують утримуватись на заплавах шаром від 12 до 73 см.

На р.Прип’ять – пост Річиця та р. Стохід – пост Любешів, зберігаються відмітки затоплення сільськогосподарських угідь і господарських споруд в прирічкових населених пунктах Ковельського та Камінь-Каширського районів. На р.Стохід в районі поста Любешів 16 лютого відбулось повторне досягнення відмітки затоплення житлових будинків. Температура води в річках на кінець місяця становила 5,4-8,0°С. Середньомісячні витрати води річок у лютому підвищились порівняно з січнем і становили (у відсотках по відношенню до норми): Прип’ять 509, Стохід 425, Стир 177, Горинь 125, Случ 253, Уборть 308.

Річки Київської області. У басейні річок Київської області у лютому спостерігалась аномально тепла погода та випала значна кількість опадів. Середньомісячні температури повітря були вищими за норму на 5,2-6,2 о С і становили 2,8-4,0 о С. Загальна сума опадів становила 41-65 мм, що відповідає 1,3-1,8 норми лютого.

Сніговий покрив в басейнах річок Київської області практично станув в кінці січня (внаслідок стійкого переходу температур в бік позитивних значень в середині третьої декади січня) і спостерігався лише в нижній течіях р. Тетерів. Протягом першої декади лютого відбулось короткочасне відновлення снігового покриву висотою (за даними снігозйомок) в межах 1-12 см, надалі протягом другої декади сніг в регіоні розтанув і станом на кінець лютого сніговий покрив не відновлювався. Промерзання ґрунту упродовж лютого не спостерігалось, лише в другій декаді, внаслідок короткочасного затоку холоду, промерзання ґрунту становило 1-5 см. Станом на 29 лютого по басейнах річок ґрунт повністю відтанув, лише у східній частині області відмічалось його промерзання глибиною до 2 см.

Таким чином, гідрометеорологічні умови, що склались в басейнах річок Київської області обумовили формування на річках слабо вираженого весняного водопілля, яке розпочалось на більшості річок в кінці січня – на початку лютого та відбувалось на фоні підвищеної водності річок (внаслідок розвитку паводкових ситуацій упродовж осінньо-зимового періоду).

Максимальні рівні сформувались в другій половині лютого з амплітудою підвищення переважно на 0,2-0,7 м, в нижніх течіях р.Тетерів на 0,9 м, в нижній течії притоки Тетерева р.Ірша – на 2,0 м, без негативних наслідків.

На р. Стугна, р.Рось (крім верхів’я) та її притоки р.Росава весняне водопілля було невираженим та спостерігались коливання рівнів води з тенденцією до підвищення висотою 0,2-0,3 м.

Водність більшості річок Київської області, внаслідок весняного водопілля, збільшилась та була переважно близькою та вищою за норму лютого і становила: р.Тетерів, р.Супій, верхньої ділянки р.Трубіж та р.Росава (притока р.Рось) 0,9-1,6 норми, на р.Ірша (притока Тетерева) та в нижній течії р.Трубіж – 2,3-3,2 норми. На р.Ірпінь водність становила 40 % норми. Маловоддя спостерігалось на р.Стугна, де водність становила 19 % норми лютого.

На р.Рось утримувалась низька водність, яка по відношенню до норми лютого становить 26-50 %. На р.Рось біля м.Корсунь-Шевченківській середня місячна водність дорівнювала 7,63 м 3 /с, що відповідає 34 % норми лютого та 65 % норми наймаловоднішого місяця.

Бічний приплив до дніпровських водосховищ. В лютому у басейнах приток Середнього та Нижнього Дніпра розпочались весняні процеси: з 1-2 лютого відбувся перехід температури повітря через нуль градусів в бік потепління, розпочалось сніготанення, що супроводжувалось дощами.

Відповідно з 6 лютого на притоках Середнього Дніпра рр. Сула, Псел та Ворскла розпочалось формування водопільної хвилі на фоні попереднього тало-дощового паводку. Середньомісячні витрати води по притоках Середнього та Нижнього Дніпра становили (у відсотках по відношенню до лютневої норми): Рось 40, Сула 160, Псел 180, Ворскла 153, Оріль 150, Самара 115.

8-11 лютого (значно раніше за середньобагаторічні дати) відбулось скресання нижніх ділянок річок Сула, Псел, Ворскла та Оріль, в третій декаді місяця річки повністю очистились від льодових явищ.

Порівняно з січнем, об’єми бічного припливу до водосховищ у лютому продовжували збільшуватись (до Кременчуцького на 47%, до Кам’янського не змінився і Дніпровського на 45%) ; сумарний бічний приплив у лютому порівняно з січнем збільшився на 16 %.

Гідрологічна ситуація на ділянці р. Дніпро нижче м. Запоріжжя. Упродовж лютого рівні води Каховського водосховища продовжували утримувались нижчими за початковий рівень стихійного гідрологічного явища (СГЯ ІІІ-низькі рівні): внаслідок спустошення Каховського водосховища та входження р. Дніпро в старе природнє русло, рівні води значно нижчі за відмітки водозаборів у Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській областях (ІІІ рівень небезпеки – коричневий).

Температура води. Відлига, що розпочалась у другій половині січня, продовжувалась і протягом лютого. На більшості річок та водосховищ країни відбувалось поступове руйнування льодового покриву з подальшим повним очищення від льоду.

На ранок 29 лютого льодостав утримувався лише на Печенізькому водосховищі та р. Лопань (притока Сіверського Дінця); залишкові забереги та забереги спостерігались на Десні біля Новгород-Сіверського та її притоці р.Сейм (в межах країни), на верхніх ділянках лівобережних річок суббасейну Середнього Дніпра (рр. Удай, Псел, Ворскла). Температура води становила від 1,0 о С до 7,8 о С і була вищою на 2-4 о С за температуру води у минулому році на цю дату.

Річки суббасейну Сіверського Дінця. Лютий у суббасейні Сіверського Дінця виявився теплим із температурою на 4,3-5,0°С вище за норму. Опади у вигляді мокрого снігу та дощу нерівномірно розподілилися по території суббасейну і їх кількість за місяць (за даними метеорологічних станцій та гідрологічних постів) становила 29-45 мм (75-136% місячної норми).

Сніговий покрив відмічався переважно впродовж перших двох декад лютого, але внаслідок підвищеного температурного режиму, мав нестійкий характер залягання: підтавав, ущільнювався, повністю сходив та знову утворювався. Станом на 29 лютого сніг повсюдно у суббасейні Сіверського Дінця зійшов.

На кінець лютого на переважній частині суббасейну глибина промерзання ґрунту дорівнювала 2-7 см, за винятком північної частини суббасейну у Харківській області, де промерзання становить 12-16 см.

Погодні умови першої половини лютого сприяли повільному росту рівнів води на Сіверському Дінці, який на кінець місяця підвищились до 0,2 м, у порівнянні з його початком. Винятком була ділянка Сіверського Дінця біля с.Протопопівка, де упродовж першої декади лютого відмічався ріст рівня води із загальним підвищенням до 0,4 м, а у другій декаді, під час руйнування льодоставу, почався спад рівня води, який на кінець місяця склав 0,7 м.

На більшості приток Сіверського Дінця у першій половині лютого спостерігався незначний тало-дощовий паводок. Максимальні рівні води сформувалися протягом 12-18 лютого із загальним підвищенням над передпаводковими відмітками на 0,3-0,5 м. На кінець місяця на цих річках спостерігався повільний спад рівнів води.

Більшість річок суббасейну Сіверського Дінця впродовж 4-16 лютого поступово звільнилися від льоду. Станом на 29 лютого льодостав товщиною 9-16 см зберігався на р.Лопань у районі смт Козача Лопань та на Печенізькому водосховищі, але спостерігаються процеси повільного його руйнування.

Відмічався незначний вихід води на окремі понижені ділянки заплав р.Сіверский Дінець у районі м.Ізюм та р.Лопань біля смт Козача Лопань. Середня водність річок у лютому (у відсотках до місячної норми) становила на р.Сіверський Донець 145-190, малих річок Харківської області 65-85.

Південний Буг. Середньомісячна температура повітря у лютому була вищою за норму на 5,6-7,5 °С. Опади упродовж місяця випадали у вигляді дощу, їх сума за місяць становила у верхній частині басейну 38-63 мм (119-184 % норми), на решті території – 11-29 мм (35-82 % місячної норми).

Льодові явища на річках басейну не спостерігались.

Упродовж лютого на Південному Бузі та його притоках спостерігались добові коливання рівнів води в межах 0,1-0,3 м за добу, а на окремих зарегульованих ділянках – 0,4-0,7 м за добу, без негативних наслідків.

Водність р. Південний Буг склала 55-83 % місячної норми; на р.Піденний Буг біля Тростянчика та його приток – 28-49 % норми. Водність р. Інгул становила 139 % норми.

Дунай у межах України. В першій половині лютого на українській ділянці Дунаю відбувався незначний спад попередньої паводкової хвилі загалом на 0,2-0,6м, в другій половині місяця пройшов невисокий паводок амплітудою до 0,5 м, без негативних наслідків. Внаслідок нестійкого водного режиму рівні води в лютому виявились вищими за середньобагаторічні: максимальні на 8-15 см, середньомісячні на 30-57 см, максимальні на 45-96 см.

Максимальні, середні та мінімальні рівні води на українській ділянці Дунаю у лютому становили відповідно (у см над нулем поста): Рені 332, 310, 270, Ізмаїл 231, 218, 199, Кілія 152, 140, 124, Вилкове 145, 132, 122. Середньомісячні витрати води у лютому порівняно з січнем зменшились на 17% і дорівнювали (у м 3 /с): Рені 7930, Ізмаїл 3920, Вилкове 3810, що відповідає 108-121 % норми.

Річки західних областей. Середня за лютий водність річок становила (у відсотках норми): Західний Буг 336, Дністер 172-377, Прут, Сірет 200-277, Тиса, Латориця, Уж 290-398.

Суббасейн р.Тиса. Впродовж лютого у суббасейні Тиси відмічалася тепла, в третій декаді – аномально тепла, зі значними опадами у вигляді дощу, у горах мокрого снігу та снігу, погода. Місячна сума кількість опадів (у порівнянні з місячною нормою) становила: у водозборі Ужа 30-42 мм (61-99%), в гірських районах 89-183 мм (123-209%).

Сніговий покрив на переважній частині суббасейну Тиси зійшов в першій декаді лютого. Станом на 29 лютого 2024 р. розподіл снігозапасів по басейнам річок, у порівнянні з нормою максимальних, наступний: р.Тиса-Вилок – 46мм (37% норми); р.Ріка–Міжгір’я, р.Боржава-В.Ремети, р.Латориця-Чоп та р.Уж- Ужгород – 1-6мм (2-5% норми).

4-11 лютого відмічалася тепла зі значними опадами погода. Сума опадів за цей період становила (за даними гідрологічних постів): на рівнині 13-52 мм (40-70 % місячної норми); в гірських районах 57-203 мм (70-230%). Відповідно з випадінням опадів, на річках суббасейну Тиси сформувався високий тало-дощовий паводок, який характеризувався декількома хвилями, що наклались одна на одну. Загальна амплітуда підвищення рівнів води становила: у верхів’ї Тиси та на гірських ділянках її приток – 0,7-2,0 м, на рівнинних ділянках Тиси, Боржави, Латориці, Ужа висота паводку становила 2,4-4,0 м, на ділянці Тиси Вилок-Чоп 5,1 – 6,5 м, а у пониззі річки Боржава (пост с. Верхні Ремети) – 6,7 м. Відбувалося значне затоплення заплав на річках: р.Тиса біля міст Тячів, Хуст, Вилок, у пониззі р. Боржава, на річках р.Латориця біля м.Мукачеве, м.Чоп, р. ж біля м.Ужгород, р.Стара біля с.Зняцьово. Спостерігалося перевищення небезпечних відміток затоплення автодоріг місцевого значення, сільськогосподарських угідь ряду сіл Хустського та Берегівського районів Закарпатської області, утримання значного шару води на заплавi мiждамбового простору р.Латориця біля м. Чоп (із затопленням автодороги мiсцевого значення в Ужгородському районі), нетривале затоплення паркової зони м. Ужгород.

Протягом 24-26 лютого, внаслідок помірних дощів та сніготанення, на річках Закарпаття сформувався черговий невисокий тало-дощовий паводок амплітудою переважно 0,4-0,9 м, у пониззі р.Боржави (пост Верхні Ремети) 1,7 м з початковим виходом води на заплаву. На Латориці біля Чопа 25-26 лютого відновився ріст рівнів води і формування піку відмічалось 28 лютого, загальний підйом рівня становив 1,1 м, вода утримувалась на заплаві у міждамбовому просторі розпочинаючи з 6 лютого і до кінця місяця.

Протягом лютого 2024 р. в зоні діяльності сніголавинних станцій Плай та Пожежевська зафіксовано схід 4 снігових лавин, жертв та збитків не завдано.

Дністер, Прут, Сірет. Лютий у басейнах Дністра, Прута та Сірета відмічався аномально теплим – середньомісячна температура повітря на 6,5-7,3 о С перевищувала місячну норму. Опади випадали нерівномірно, в середньому по басейнах їх кількість становила 105-231 % місячної норми, лише в басейнах гірських притоків Дністра в Івано-Франківській області випало 82-99 % норми.

Гідрометеорологічні умови, що склались протягом місяця, дозволяють визначити, що з 2-3 лютого на річках басейнів Дністра, Прута та Сірета розпочалось весняне водопілля. Максимальні рівні сформувались 10-15 лютого (на 1-1,5 місяці раніше середніх багаторічних строків) висотою 0,5-1,4 м, на Дністрі, Пруті (створ Чернівці) та Сіреті (створ Сторожинець)– 1,6-2,1 м над передповеневими рівнями, без негативних наслідків. Станом на 29 лютого рівні води на річках наблизились до своїх передводопільних значень.

Збільшення припливу води до Дністровського водосховища спостерігалось 6 лютого. Максимальний середньодобовий приплив води відмічався 12 лютого.

При використанні інформації та даних Українського гідрометцентру посилання обов’язкове.