ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ

235. Попрацюйте разом! 1. Прочитайте уривок із тексту.

Учитель! Просте, звичайне слово, яке щодня повторюємо…. А скільки… таїть у собі найкращих спогадів! Скільки пов’язано з цим словом вдячних перемог і звершень у кожної людини (За Василем Кучером).

2. Назвіть пропущені займенники. Зазначте, на кого вони вказують.

3. Складіть і запишіть троє речень, які доповнять текст про вчителя.

Я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони – особові займенники. Вони вказують на особу або осіб і відповідають на ті самі питання, що й іменники: х т о? щ о? к о г о? ч о г о? та ін.

236. Попрацюйте разом! 1. Розгляньте таблицю. Займенники 1-ої, 2-ої і 3-ої особи однини і множини

Займенники вказують на

Особу, яка говорить про себе

Двох і більше осіб, від імені яких говорять

Осіб, до яких звертаються

Особу чи предмет, про які говорять або вказують на них

Особи чи предмети, про які говорять або вказують на них

2. Визначте, до якої особи і числа належить кожен особовий займенник.

3. Назвіть особливість, яку мають займенники 3-ої особи однини.

237. 1. Розглянь малюнки.

2. Склади за малюнками речення, використовуючи особові займенники. Запиши складені речення.

3. Зазнач у дужках особу і число займенників.

238. 1. Прочитай вірш.

Хороші друзі в мене є, і ми – одна сім’я.

Ми завжди думаєм одне – і ти, і він, і я.

Нам любе сонце й тихий гай, долини і поля.

Ми дуже любим рідний край – і ти, і він, і я!

2. Випиши займенники, використані у вірші.

3. Зазнач у дужках особу і число займенників.

Порада. Вимовляйте слово ми голосно, а слово я – пошепки.

4. Поміркуй, чому так говорять.

239. 1. Спиши речення, підкресли особові займенники.

1. Ой піду я понад лугом… 2. Ой зійди, зійди ти, зіронько вечірняя. 3. Питається сон дрімоти: “Де ж ми будем ночувати. ” 4. Щоб у вас і в нас все було гаразд! Щоб ви і ми щасливі були! 5. Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький, не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький! 6. Як я собі заспіваю двома голосами, один голос піде гаєм, а другий лісами (3 українських народних пісень).

2. Напиши над займенниками особу і число.

3. Назви кілька слів, у яких звуків більше, ніж букв, і кілька слів, у яких букв більше, ніж звуків.

4. Добери споріднені слова до прикметників зелененький, молоденький. Запиши їх. Познач у них корінь.

З якою метою вживаються займенники 1 – ої, 2-ої і 3-ої особи однини і множини в реченнях, текстах?

240. 1. Прочитай. Доповни вірш особовим займенником.

Маю коси по колінка,

… таку натуру маю:

… не плачу, … співаю.

За Миколою Вінграновським

2. Запиши доповнений вірш. Назви особу і число вставленого займенника.

3. Поясни роль займенника я у вірші.

241. Допрацюйте в парах! 1. Прочитайте початок байки, уставляючи пропущені займенники з довідки. Поясніть одне одному Соняшникові “чудеса”.

Чванливий Соняшник в оточенні

Розмову вів, хвалив себе без краю:

Над Сонцем… велику владу маю.

В годину літню – сонячну, ясну –

… чудеса творю своєю головою.

Куди… не поверну –

І Сонце повертається за… .

Слова для довід я, мною, ви, мені, її.

2. Зазначте, на кого вказують займенники, ужиті в тексті байки.

3. Спробуйте скласти кінцівку байки. Використайте особові займенники.

242. Попрацюйте разом! 1. Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок.

Тяжко захворів чернігівський князь. Місцеві знахарі не змогли йому допомогти. Тоді хтось повідомив князеві, що в Печерському монастирі, в Києві, живе чернець Агапіт. Він лікує всі хвороби.

Послав князь до Києва гінців. Вислухав їх Агапіт. Потім сказав, що через обітницю не може покинути монастир. Проте сумління не дозволило йому залишити хворого без допомоги. І чернець передав через посланців чудодійне зілля.

Сталося диво. Князь одужав. І вирішив він Агапіта озолотити…

Слово про слово

Обі́тниця – обіцянка, обіт.

Знахар – людина, яка лікує народними засобами.

Черне́ць – людина, яка живе в монастирі, монах.

2. Назвіть займенники 3-ої особи однини і множини, використані в тексті. Поясніть їхню роль у реченнях.

3. Усно складіть продовження розповіді. Висловте міркування, чи взяв Агапіт запропоновані гроші. У своїй розповіді вживайте займенники.

243. 1. Прочитай уривок із тексту.

Які дивовижні звуки нашої рідної мови! Які вони мелодійні й милозвучні! Кожен звук її ніби малює собою цілу картину. Він створює свої шедеври не тільки в нашій мові, а й у голосах природи (За Дмитром Ревуцьким).

2. Назви використані автором займенники. Поясни їхню роль у тексті.

3. Склади й запиши продовження тексту, використовуючи займенники. Розпочни так: Наприклад, …

ЗАЙМЕННИК

Займенник – повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (І. Вихованець). Мудрим ніхто не вродився, а навчився (Народна творчість). Була зима – найкраща, найулюбленіша моя пора року (Л. Смілянський).

За значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:

* узагальнено-предметні: я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;

* узагальнено-якісні: мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякий тощо;

* узагальнено-кількісні: скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.

Узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. Зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він – вони, я– ми, ти – ви). Займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. У реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.

Узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. У реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше – роль інших членів речення.

Узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. Змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. У реченні виконують роль підмета, означення, додатка.

ГРУПИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

За значенням займенники поділяються на вісім груп: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні і неозначені.

• 1. До особових належать займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, які вказують на осіб – учасників комунікативного акту, а також на інші істоти, різноманітні явища. Я – перша особа, адресант, ти – друга особа, адресат, він- (вона, воно) – третя особа, яка не є учасником діалогу, але присутня під час розмови або і є її об’єктом. У множині: ми = я + інша особа (особи), ви = ти + інша особа (особи), яким адресується мовлення, вони = він (вона, воно) + інша особа (особи), які не беруть участі у діалозі, але присутні під час нього або/і є об’єктом мовлення. Займенник ми може вживатися у значенні “я” (авторське ми), а займенник ви – замість ти з метою висловлення пошани до адресата мовлення.
• 2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка, і тому не виражає суб’єкта (виконавця) дії, але відноситься до нього. Цей займенник може пов’язуватися із суб’єктом будь-якої особи, роду й числа: я себе поважаю, ти себе контролюєш, він собі шкодить. Він не має родових форм, не змінюється за числами, у реченні виступає у ролі додатка: Не хвали себе словом, а хвали ділом (Нар. творч.).
• 3. Присвійні займенники мій, твій, свій, ваш, їхній вказують на належність якогось предмета певній особі:
  • o мій, наш – 1 -й особі;
  • o твій, ваш – 2-й особі;
  • o їхній – 3-й особі;
  • o свій – будь-якій особі.

  Особові займенники його, її, їх у формі родового відмінка вживаються у значенні присвійних: їх (кого?) впізнали всі (особовий). В їх (чиїх?) зошитах (присвійний).

  Присвійні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами і відмінками.

  • 4. Вказівні займенники той, цей, такий (отой, оцей, отакий) вказують на ознаки, предмети, а займенник стільки – на кількість.
  • 5. Означальні займенники сам, самий, весь (увесь), всякий, кожний (кожен), інший вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку.
  • 6. Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий, чий, скільки виконують у мові подвійну роль. Вони є питальними тоді, коли вживаються для оформлення запитання про осіб і про предмети, явища (хто? що?), про ознаки, якості чи належність предмета (який? чий?), про кількість або порядок під час підрахунку (скільки? котрий?).

  Ці ж займенники є відносними, коли вони вживаються для зв’язку частин складного речення: Добре жити тому, чия душа і дума дрбрл ішшшлжя любить (Нар. творч.).

  • 7. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден) вказують на відсутність особи, предмета, їхніх ознак чи кількостей: Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творч.).
  • 8. Неозначені займенники абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось, абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь вказують на невизначеність особи, предмета, їхніх ознак, кількості. Вони утворюються від питально-відносних за допомоги суфіксів, префіксів: У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос (І. Нечуй-Левицький).

  ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

  1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками

  Як уже зазначалося вище, до цієї групи належать особові, зворотний, питально-відносні (хто, що), заперечні (ніхто, ніщо), неозначені (хтось, щось, абихто, що-небудь та ін.) займенники.