§ 24. РИБИ, ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ

Пригадайте! Хто такі хребетні тварини?

У світі цікавого

Іл. 92. Шіндлерія коротка

Морські біологи з Австралії й США висунули нову кандидатуру на титул найменшої хребетної тварини нашої планети. Ліліпутом серед риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців віднині слід вважати крихітну рибку шіндлерія коротка, що мешкає поблизу північно-східного узбережжя Австралійського континенту. Довжина дорослих особин цього виду коливається між 7 і 8 мм, а їх вага майже один міліграм. До сьогодні найменшими хребетними вважалися карликові філіппінські бички пандака, у яких довжина тіла варіює від 11,5 до 14 мм. А чому цю крихітну істоту відносять до риб?

Які особливості поширення риб?

РИБИ – це хордові хребетні холоднокровні тварини, пристосовані до життя у водному середовищі. Нараховують близько 21 000 (в Україні – понад 200) видів риб, які живуть у морях і прісних водоймах. Виникненню риб у процесі еволюції сприяли: 1) поява черепа, що захищає головний мозок й органи чуття; 2) поява щелеп, які забезпечують захоплення та утримання їжі; 3) поява парних плавців, що забезпечують велику рухливість; 4) розвиток головного й спинного мозку, що вплинуло на поведінку й ускладнення процесів життєдіяльності.

Риби поширені в усіх типах водойм нашої планети, їх знаходять і у високогірних водоймах, і на великих глибинах, і в холодних полярних водах, і в гарячих джерелах. Різноманітні й розміри риб. Серед них є велетні (наприклад, китова акула вагою до 20 тонн) і карлики (наприклад, шіндлерія вагою до 1 мг). Існує велика кількість форм тіла риб, які залежать від способу їхнього життя. Так, скати ведуть придонний спосіб життя, тому їхнє тіло сплющене, а риба-меч полює на інших риб, дуже вправно плаває, може розвивати швидкість до 130 км/год, тому тіло видовжене, як у торпеди. Забарвлення риб теж дуже різноманітне, воно змінюється від однотонного до різнобарвного зі всіма можливими кольорами.

Отже, РИБИ – це різноманітна група хребетних тварин, які пристосовані до водного середовища і є панівною групою серед водних мешканців.

Які особливості будови риб?

Риби пристосовані до умов існування, насамперед, завдяки формі свого тіла. Тіло риб обтічне, здебільшого видовжене, що дає змогу швидко пересуватися у воді. Воно поділяється на такі відділи, як голова, тулуб, хвіст. Межа між головою й тулубом проходить по задньому краю зябрових кришок, а межею між тулубом і хвостом є вертикальна лінія через анальний отвір. На голові містяться пара очей, пара ніздрів, ротовий отвір і зяброві щілини або зяброві кришки. На тулубі є парні (грудні та черевні) й непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. Кожний з них має певне призначення. Спинний плавець, спрямований прямо вгору, діє, як стабілізатор, завдяки чому риба тримається у вертикальному положенні. Грудні плавці, розставлені в сторони, допомагають зберігати рівновагу й здійснювати повороти. Черевні плавці виконують роль стабілізаторів, а хвостовий призначений для здійснення та вирівнювання напряму руху. Риба із силою б’є хвостовим плавцем у різні боки, і вся задня частина її тіла робить хвилеподібні плавальні рухи. У риб, які швидко плавають (наприклад, у меч-риби, тунців), обидві лопаті хвостового плавця однакової довжини. А в тих, що швидко занурюються в глибину (акули, білуга), більше розвинена верхня лопать.

Плавці – складки шкіри, усередині яких розміщені опорні промені зі сполучної тканини.

Тіло риб вкрите шкірою, яка має велику кількість одноклітинних слизових залоз і луску. Залози виділяють слиз, що захищає риб від мікроорганізмів та зменшує тертя під час руху. Луска риб – це похідні шкіри, утворені кістковою тканиною. Для луски властивий ріст з утворенням річних кілець, що дозволяють визначати вік і темпи росту риб. Кількість лусок не змінюється, але розміри їх з віком риби збільшуються. Що цікаво, луска збільшується не через приріст по краях, а внаслідок виникнення молодих лусок більшого розміру, які наростають під старими. Тому луска з кожним роком стає товстішою. Вона складається зі зрослих лусок, верхня з яких найменша й найстаріша, а нижня – найбільша й наймолодша.

Луска – тверді шкірні утвори, що виконують захисну та опорно-рухову функції.

Але не тільки за допомогою плавців риби добре плавають. Велику роль у цьому відіграє плавальний міхур, що є в багатьох риб. Він має вигляд сріблястої, витягнутої в довжину кульки, яка посередині ніби перев’язана невидимою ниткою. Відомо, що вага риби трохи більша за густину води. Це означає, що риба у воді повинна тонути. Але цього за життя риби не трапляється, оскільки вага її у воді залежить від об’єму плавального міхура. Коли його об’єм зменшується, густина тіла риби стає більшою за густину води, і риба опускається. Під час піднімання у верхні шари води об’єм міхура збільшуються.

Іл. 93. Плавальний міхур риб

Плавальний міхур – орган риб, який розвивається як виріст стравоходу, є гідростатичним апаратом, а також у деяких риб бере участь у диханні та утворенні звуків.

Проте є риби, які не мають плавального міхура (наприклад, скат). Відсутній міхур і в акул, які, щоб не потонути, повинні постійно рухатися.

Отже, особливостями будови риб є наявність обтічної форми тіла, плавців, луски й плавального міхура.

Які особливості способу життя риб?

Визначальною особливістю життєдіяльності риб як водних мешканців є дихання за допомогою внутрішніх зябер. Ці парні органи розташовуються в головному відділі й мають складну будову. Зябровий апарат утворений зябровими дужками, на яких розміщені зяброві пелюстки й зяброві тичинки. Газообмін відбувається у пелюстках, тому вони мають густу сітку кровоносних капілярів. Венозна кров у пелюстках насичується киснем і перетворюється в артеріальну. Кров від зябер несе кисень до всіх тканин та органів тіла. З внутрішньої сторони зябрових дуг знаходяться зяброві тичинки, які виконують роль фільтра й захищають пелюстки від пошкоджень. Риба заковтує воду ротом. Далі вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини, які або не прикриті (у хрящових риб) або прикриті (у променеперих риб) зябровими кришками.

Іл. 94. Будова зябер у кісткових риб: 1 – зяброва дужка; 2 – зяброві тичинки; 3 – зяброві пелюстки

Зябра риб – органи водного дихання, що мають хрящову чи кісткову внутрішню опору із зябрових дужок та розташовані по краях бічних отворів глотки.

Транспорт речовин з допомогою замкненої кровоносної системи. Рибам притаманне одне коло кровообігу й двокамерне серце. Газообмін здійснюється в капілярній сітці зябер (1) і капілярній сітці тканин та органів (2). У серці, що має передсердя (3) і шлуночок (4), кров венозна. Важливе значення мають у риб органи чуття. Очі риб не мають повік, ніздрі не сполучені з глоткою, органи нюху – невеликі мішечки, є тільки внутрішнє вухо. Риби мають специфічний орган чуття – бічну лінію. Завдяки їй риби відчувають коливання води, напрям течії, зворотні хвилі від предметів, що допомагає їм добре орієнтуватися навіть у каламутній воді. Деякі риби (скати, вугрі) мають специфічні органи чуття, пов’язані з електричними імпульсами.

Іл. 95. Кровоносна система риб

Бічна лінія – орган чуття, який розміщений на бічних частинах тіла, має вигляд канальців і сприймає рухи та течію води.

Отже, у риб зяброве дихання, кровоносна система з одним колом кровообігу й двокамерним серцем та складними органами чуття для сприйняття інформації.

Навчаємося пізнавати

Визначте особливості зовнішньої будови риб, пов’язані з їх пристосуванням до водного середовища.

1. Яке значення має для риби обтічна форма тіла? Які відділи тіла в риб?

2. Розгляньте парні й непарні плавці. Яке розташування й будову мають плавці? Яке їхнє значення в житті риби?

4. Зверніть увагу на луску, що вкриває тіло риби зовні. Як вона розміщена? Яке це має значення?

5. Знайдіть на ілюстрації бічну лінію риби. Яке розташування цього органа чуття?

6. Визначте назви позначених на малюнку основних елементів зовнішньої будови.

7. Сформулюйте висновок, у якому обґрунтуйте особливості зовнішньої будови риб, пов’язані з їх пристосуванням до водного середовища.

Біологія + Екологія

Тривалість життя різних риб неоднакова. Для визначення віку луску беруть з середини тулуба. На лусці помітні широкі та вузькі кільця. За рік, як правило, формується одне широке й одне вузьке кільце, тому кількість таких подвійних зон відповідає віку риби, вираженому в роках. Відлік років ведуть від центра луски.

А від чого залежить наявність цих широких і вузьких кілець?

Запитання для самоконтролю

1. Хто такі риби? 2. Наведіть приклади риб. 3. Які відділи має тіло риб? 4. Які плавці є в риб? 5. Назвіть органи дихання риб. 6. Що таке бічна лінія?

7. Які особливості поширення риб на Землі? 8. Які особливості будови риб? 9. Які особливості дихання й сприйняття інформації у риб?

10. Які особливості зовнішньої будови риб у зв’язку з їх пристосуванням до водного середовища?

✅Риби: загальна характеристика і зовнішня будова

Риби – це найчисленніша група хребетних тварин. Вона включає близько 30 тис. сучасних видів. Риб поділяють на два класи:

• Хрящові риби (акули, скати);
• Кісткові риби (осетри, лососі, оселедця, карасі, окуні, щуки та ін.).

Основним критерієм такого поділу служить речовина, з якої складається внутрішній скелет риб – хрящ або кістка.

Риби населяють різні водойми нашої планети: океани, моря, річки, озера, ставки. Водне середовище дуже обширне: площа, зайнята океанами, перевищує 70% поверхні Землі, а найбільш глибокі западини йдуть у глиб океанів на 11 тис. м.

Різноманіття умов життя у воді вплинуло на вигляд риб і призвело до виникнення великої різноманітності форм: появи безлічі пристосувань до умов проживання.

У риб стисле з боків тіло має обтічну форму.

Зовні тіло риб вкрите шкірою, в якій знаходяться дрібні (як у окуня) або великі (як у коропа) кісткові луски. Вони черепицеподыбно налягають один на одного і щільно прикривають тулуб і хвіст. Луска постійно зростає, і на ній утворюються річні кільця, по них можна визначити вік риби.

Є риби і голошкірі, без луски (наприклад, сом). Тіло риб слизьке, так як покрито виділеннями слизових залоз, розташованих у шкірі. Луска буває забарвлена в сріблясто-сірі, чорні тони. Для багатьох риб характерне яскраве забарвлення, особливо для тих, які мешкають серед коралових рифів.

Риби мають кінцівки – непарні і парні плавники.

Непарні – це спинні, хвостові і анальні, або підхвостові. Найважливішими із них є хвостові. Він служить головним моторним органом – з його допомогою риби рухаються вперед.

Знизу з боків розташовані парні плавці:

Грудні більш рухливі, вони беруть участь в поворотах тіла у воді, русі вгору, вниз і в сторони. Черевні і не парні плавці утримують тіло риби в нормальному, вертикальному положенні. Позаду черевних плавників видно три отвори:

Через анальний викидаються неперетравлені залишки їжі, через сечовий – шкідливі продукти життєдіяльності, через статевий виділяються продукти розмноження: ікра у самок і насіннєва рідина у самців.

З боків тіла риби знаходяться органи бічної лінії – канали, що лежать в шкірі під лускою, на дні яких розташовані чутливі клітини, що сприймають коливання води. Ці органи дозволяють рибі сприймати потоки води, що оточують тіло, розрізняти предмети завдяки хвилям, які відходять від цих предметів.

Інші органи чуття розташовані на голові.

Кордоном між головою і тулубом вважають задній край зябрових кришок.

Вони прикривають зябра і постійно рухаються, забезпечуючи приплив до зябер свіжої води, багатої киснем. Межу між тулубом і хвостом умовно проводять на рівні анального отвору.

На голові спереду видно рот. Ротом риба захоплює їжу і втягує воду, необхідну для дихання. Вище рота розташовані ніздрі, що відкриваються в органи нюху, за допомогою яких риба сприймає запахи речовин, розчинених у воді. Очі риб досить великі.

Передня сторона зовнішньої оболонки (рогівка) плоска. Під нею знаходиться опукла лінза (кришталик), що дає зменшене зображення предметів на сітківці, клітинах, що сприймають світлові подразнення.

Риби бачать на близькій відстані і розрізняють кольори.

Органів слуху на поверхні голови не видно: вони розташовані з боків голови всередині черепа. Звукові хвилі у воді риба сприймає всією поверхнею тіла. Ці коливання викликають роздратування нервових закінчень внутрішнього вуха, а виниклі збудження передаються по слуховим нервам до головного мозку.

Поруч з внутрішнім вухом знаходиться орган рівноваги, завдяки якому риба відчуває положення свого тіла, переміщення вгору і вниз.