§ 12. Козацька Україна

1. Початок козацької доби. Після загибелі Королівства Руського українські землі остаточно потрапили під владу сусідніх держав: Польського королівства, Великого князівства Литовського, Великого князівства Московського, Молдавського князівства. Територія Криму та причорноморські степи входили до складу Кримського ханства.

Український народ мав вирішити складне завдання: не розчинитися і не зникнути серед сусідів. У цій ситуації доводилося покладатися лише на себе. Об’єднували розділений народ спільна віра — православ’я і пам’ять про історичне минуле. Боротьбу очолило козацтво, яке змогло об’єднати різні прошарки українського суспільства.

Період кінця XV — XVIII ст. історики називають козацькою добою в історії України. Хоча козаки були не найчисленнішою частиною українського суспільства, вони суттєво вплинули на історію українських земель. Події козацької доби відображені в багатьох історичних пам’ятках. Із деякими з них ми ознайомимося.

Козацтво як окремий стан суспільства формувалося тривалий час. Спочатку козакування було способом життя. Ще здавна мешканці лісостепу йшли на південь, у багаті на природні ресурси степи. Там влітку вони полювали (заготовлювали м’ясо й хутро) та рибалили, а взимку поверталися додому. У ті часи степ був небезпечним місцем, тому уходники збиралися разом у ватаги. Ці люди були вільними й нікому не підпорювалися. Вони володіли зброєю, щоб захистити себе в разі небезпеки, а жили з того, що змогли заготувати в степу й продати. Пізніше, у XV ст., таких вільних людей почали називати козаками або черкесами (черкасами). Цю назву було запозичено в таких самих ватаг кочівників, які не бажали коритися жодній владі. Із середини XVI ст. козаки почали зводити в степу укріплені поселення — січі. Так вони, просуваючись до узбережжя Чорного моря, освоїли значні степові простори. У 1556 р. під керівництвом князя Дмитра Вишневецького (козаки дали йому прізвисько Байда) було створено єдиний центр козаків. Місце для Січі було підібрано так, щоб вороги не могли її зруйнувати. Перша відома Січ розміщувалася на острові

Слово «козак» має тюркське походження й означає «вільна людина», «воїн-найманець», «шукач пригод» тощо.

Козацтво — вільна військово-промислова спільнота у східноєвропейських степах. У другій половині XVI—XVII ст. — це стан суспільства у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій. Після утворення Української козацької держави в середині XVII — XVIII ст. козацтво стало привілейованим станом суспільства.

Запорозька Січ. Малюнок за реконструкцією.

Дмитро Вишневецький (Байда).

Чайка — човен запорозьких козаків. Ці невеликі кораблі мали два керма (кормове й носове), рухалися як на веслах, так і за допомогою вітрила. У чайках могли розміститися 50—70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.

Хортиця посеред Дніпра, нижче від його порогів. Її стали називати Запорозькою. Звісно, ця Січ не збереглася до наших днів. Проте історики змогли відтворити її вигляд.

У боротьбі за степ козаки мали сутички з кочівниками — ногайськими і кримськими татарами. Кочівники зі степу часто вчиняли напади на села, забирали людей у полон (ясир), щоб потім продати їх у Криму як рабів для Османської імперії. Ця імперія була могутньою державою, що розташовувалася на території сучасної Туреччини, Балканського півострова, узбережжі Чорного моря, Близького Сходу та Північної Африки. Для того щоб захиститися від цих нападів і звільнити тих, хто потрапив у рабство, козаки організовували походи у володіння османів. На початку XVII ст. козаки зміцніли й стали основною перешкодою для набігів на українські землі.

2. «Доба героїчних походів». П. Конашевич-Сагайдачний. Перші три десятиліття XVII ст. отримали назву «доба героїчних (морських) походів» українського козацтва. Завдяки цим походам слава про козаків почала ширитися всією Європою. Здобуті в походах перемоги засвідчили, що козаки були неперевершеними майстрами морських боїв. Найбільш успішні походи козаки здійснили під керівництвом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Гетьманом козаки називали свого виборного полководця. На своїх невеликих кораблях, що називалися чайками, вони здійснювали блискучі морські походи на османські фортеці та флот. Одним із найбільших був похід 1615 р., коли 80 чайок і 4 тисячі козаків під проводом П. Сагайдачного атакували османську столицю Стамбул. У 1616 р. П. Сагайдачний із флотилією у 150 чайок та 7 тисячами козаків здобув і спалив Кафу (головний невільницький ринок регіону) та визволив захоплених бранців.

Пам’ятник П. Конашевичу-Сагайдачному в Києві.

Гравюри: узяття козаками міста Кафа (тепер Феодосія) (1), зображення гетьмана П. Сагайдачного (2).

Також козаки уславилися в битвах на суходолі. Так, козаки під командуванням П. Сагайдачного під час чергової війни між Річчю Посполитою та Московською державою в 1618 р. здійснили похід на Москву й захопили її. Після цього Московська держава тривалий час змушена була стримувати свої загарбницькі прагнення. У 1659 р. під час битви під Конотопом московські війська, намагаючись підкорити Українську козацьку державу, були розгромлені козаками під командуванням гетьмана Івана Виговського у відкритому бою.

Військове мистецтво козаків

Здобувати блискучі перемоги над противником на суходолі й морі козакам допомагало розроблене ними своєрідне військове мистецтво.

Основу козацького війська становила піхота. Вона була озброєна ручною вогнепальною зброєю. Для збільшення швидкострільності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами.

Вояки першої шеренги вели вогонь, а задні шеренги заряджали й передавали зброю наперед. Значну увагу приділяли артилерії, вогонь якої в бою підтримувала піхота. Перевагу віддавали легким гарматам, що вирізнялися маневровістю.

Козаки розробили власну організацію ведення бою. Піхота зазвичай застосовувала такий спосіб ведення бою, як галас. Козаки йшли до бою в довільному порядку, змішувалися з ворогом, після чого кожен воїн мав можливість продемонструвати в бою свою хоробрість і військову майстерність.

Значного поширення набув ще один спосіб ведення бою — табір. Козацьке військо пересувалося похідним строєм у вигляді рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами, і одночасно відбивало атаки ворога. До бою козацька піхота час від часу виходила з табору назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень.

У козацькому війську існували розвідка й вартова служба.

Розгляньте малюнок. Як ви вважаєте, чому флагманський корабель українського флоту отримав назву «Гетьман Сагайдачний»?

Козаки також відіграли провідну роль у Хотинській битві 1621 р. Вони стали нездоланною силою для османської армії. Османи намагалися підкорити володіння Речі Посполитої, до складу яких входили українські землі. Ця битва розвіяла міф про непереможність османської армії, а також унеможливила подальше загарбання європейських країн Османською імперією. Також козаки ставали на захист православної церкви, яка почала зазнавати утисків у Речі Посполитій.

Чимало правителів Європи прагнули залучити на службу козаків. Одними з перших, кому це вдалося, були польські королі. Козаки, яких записували в окремий список — реєстр, становили окреме військо на чолі з обраним ними гетьманом. Реєстрові козаки отримували платню й спорядження від короля, земельні володіння, їх також звільняли від сплати податків.

3. Утворення Козацької держави. Б. Хмельницький. Щороку до козаків приєднувалося все більше людей, які прагнули захистити свою землю та здобути слави у військових походах. Проте польська влада не визнавала козаками всіх, хто так себе називав. Вона вважала, що вони — селяни, які мусять не воювати, а працювати на пана. Козаки ж прагнули бути самостійними і були готові захищати свої права зі зброєю в руках. Крім того, вони все більше усвідомлювали себе тією силою, яка має захистити народ і церкву. Зрештою в січні 1648 р. під проводом Богдана Хмельницького, якого козаки обрали гетьманом, розпочалася Національно-визвольна війна українського народу.

Зовнішній вигляд реєстрових козаків.

Із листа коронного гетьмана Миколи Потоцького до короля Владислава IV про ситуацію в Україні в березні 1648 р.

Згубне полум’я так розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, у якому б не лунали заклики до сваволі й де б не чинилися замахи на життя й майно своїх панів. Козацькі старшини бажають також самостійно володарювати в Україні, укладати угоди з іноземцями й сторонніми господарями та робити все, чого вони забажають. Спочатку піднялося 500 бунтівників — сама по собі це жалюгідна сила, але проти них слід рушити цілу армію, бо ті 500 підняли бунт у змові зі всіма козацькими полками і зі всією Україною. За короткий час кількість повстанців збільшилася до 3 тисяч, але боронь Боже, щоб він [Хмельницький] пішов із ними в Україну. Тоді ці 3 тисячі швидко зросли б до 100 тисяч, і нам вистачило б діла з ними.

Які факти, наведені автором документа, свідчать про активну підтримку Б. Хмельницького в Україні?

Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві.

Текст для читання

Національно-визвольна війна середини XVII ст. стала для козаків показовою. Вони перемагали ворога в багатьох битвах, демонстрували військову майстерність, особисту хоробрість і таланти своїх полководців. Насамперед це стосувалося гетьмана Б. Хмельницького, під керівництвом якого повстанці здобули більшість перемог. Однак гетьман діяв не сам. Він завжди спирався на своїх соратників. Серед них уславилися Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Максим Кривоніс, Антон Жданович та інші.

Навесні 1648 р. Б. Хмельницький здобув дві перші блискучі перемоги над польським військом у битвах на Жовтих Водах та під Корсунем. Саме під Корсунем він розбив основні сили польської армії. Дізнавшись про наближення козаків, поляки вирішили під прикриттям табору відступити з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху в урочищі Горохова Діброва козаки на чолі з М. Кривоносом улаштували засідку. Вранці, коли польський табір, оточений возами у вісім рядів, рухався Богуславським шляхом, він натрапив на завали з дерев та викопані рови. Козаки атакували табір і прорвали оборону в трьох місцях. Чотиригодинний запеклий бій завершився поразкою поляків.

Наступну велику перемогу повстанці здобули у вересні 1648 р. неподалік містечка Пилявці, що поблизу Старокостянтинова. Союзниками Б. Хмельницького в цій, як і у двох попередніх битвах, були кримські татари. У цій переможній битві козаки захопили десятки тисяч возів із майном, 92 гармати й навіть загублену під час втечі булаву польського командувача. Перемога під Пилявцями відкрила шлях для звільнення західноукраїнських земель від польського панування.

Приголомшливою для польської влади стала й швидка перемога козаків у битві в районі села Батіг, що поблизу Ладижина, навесні 1652 р. У ній військо Б. Хмельницького вщент знищило польську армію. У дводенному бою загинули 10 тисяч польських вояків та їхній командувач гетьман М. Калиновський.

Ці та інші перемоги, які здобули козаки під час Національно-визвольної війни, засвідчили, що сучасники небезпідставно вважали їх одними з найкращих воїнів у тогочасній Європі.

Знайдіть і покажіть на карті в атласі битви, описані в тексті.

Б. Хмельницького небезпідставно вважають однією з найвизначніших постатей української історії. Він став загальнонаціональним лідером, який зміг підняти народ на боротьбу за незалежність і створити Українську козацьку державу — Військо Запорозьке. У роки війни Б. Хмельницький показав себе блискучим полководцем, сформував одну з найкращих армій у тогочасній Європі.

Під його керівництвом на визволеній від польсько-шляхетського панування території утворилася Українська козацька держава — Військо Запорозьке. Столицею держави стало місто Чигирин, де розташовувалася резиденція гетьмана.

Бій під Корсунем. 1648 р.

Церква Св. Іллі в Суботові (побудована в 1653 р.). У цьому селі був розташований маєток Б. Хмельницького, тут він і наказав себе поховати. Тому церкву вважають усипальницею гетьмана.

Б. Хмельницький здобув незалежність і розбудував Козацьку державу. Однак його нащадки не змогли зберегти її цілісність. Після смерті Б. Хмельницького розпочалася боротьба за владу в новій державі. Цим негайно скористалися сусіди (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія), яким вдалося розділити її і підкорити своїй владі. Не раз окремі гетьмани намагалися відновити єдність держави, звільнити її від іноземного панування. Найбільше уславилися в цій боротьбі гетьмани Петро Дорошенко та Іван Мазепа. Проте їхні спроби були невдалими. Козацька держава згасала. Військову майстерність козаків використовували на славу Російської імперії. У 1764 р. російська імператриця Катерина II скасувала владу гетьмана, а в 1775 р. знищила Запорозьку Січ.

З ім’ям гетьмана Пилипа Орлика пов’язана подія світового значення. У 1710 р. він уклав документ «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького», який став першою конституцією у світі. У ньому закріплювалися устрій козацької держави, права та обов’язки козаків.

Запитання та завдання

1. Хто такі козаки?

2. У якій частині українських земель сформувалося козацтво?

3. Кого вважають засновником Запорозької Січі?

4. Із якою метою козаки здійснювали морські походи?

5. Які козацькі гетьмани здобули славу визначних полководців?

6. Коли почалася Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої?

7. За допомогою «шкали часу» визначте час існування Української козацької держави, Запорозької Січі.

8. У яких історичних пам’ятках збережено пам’ять про козацькі часи України?

9. Обговоріть у групах. Якою є роль козацтва в історії України?

§ 12. Походження українського козацтва. Запорозька Січ

Прочитайте тексти джерел і дайте відповіді на запитання. 1. З ким боролися або на кого нападали козаки, за свідченням джерел? 2. Кому допомагали козаки в Подніпров’ї? Чому? 3. Про які особливості козацького життя розповідають джерела?

«В той самий час Татари чинили шкоди великі на Поділлі і в Русі часто. [. ] Король Казимір, скоро почувши про них, що через Дніпро переправилися, відрядив у погоню проти них Яна Ольбрахта, сина свого [. ], до якого приєдналися Подоляни і Русини. Діялося то року Божого 1489. Ян Ольбрахт, бачачи, що Татари не довго на місці затрималися, але з полоном назад відходять, їм наперед як міг наввипередки на шляхи їх звичні заступив, а особливо маючи під началом козаків, тих місць знаючих [. ]».

Й. Бєльський. «Хроніка польська». 1586 р.

«Писав нам в ярлику своєму, що наші люди Кияни і Черкасці, прийшовши Дніпром, под Тягинею корабель твій розбили і чоловіка одного захопили і багато статків і грошей побрали [. ], а після того під Тягинею Черкасці ж десять коней взяли, а трьох чоловік захопили і за собою повели. [. ] Це сталося без нашої волі. Про це послали до наших урядників українних, щоб те шукали між козаками, а чого би дошукалися – дали в руки слузі твоєму Мусаці [. ]».

Лист великого литовського князя Олександра до кримського хана Менглі Гірея. 1492 р.

1. Виникнення українського козацтва

Як ви пам’ятаєте, на XV ст. українські терени втратили власну державність і входили до складу кількох країн, які часто ворогували між собою.

Українські землі знаходяться у зоні так званого Великого кордону. Той кордон – умовна межа між європейським (хліборобським, християнським) та азіатським (кочовим, мусульманським) світами. Опинившись у обставинах, що загрожували самому існуванню українців як окремого народу, мешканці прикордонних територій змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками перетворила хлібороба та ремісника на воїна особливого типу – відважного й хитрого, який добре володів різними видами зброї, волелюбного й повсякчас готового боротися проти будь-якого примусу. Такими воїнами були козаки.

СЛОВНИК

Козак – слово, що має тюркське походження та означає «ходити, бродити, мандрувати»; «вільна озброєна людина», «шукач пригод». У різні часи ним позначали прикордонників і уходників, які жили з різних промислів і займали необжиті землі (XV ст.), запорожців і реєстровців (у другій половині XVI ст.), представників окремого козацького стану (у середині XVII ст.).

Зимівник – назва житла (хутора) і форма ведення козацького господарства на Запорожжі. Використовувалися для утримання худоби взимку, пізніше – як зимові помешкання для людей. З часом перетворилися на міцні економічні осередки.

Слово «козак» прийшло зі сходу. У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців, які проходили складний і небезпечний обряд посвячення в повноправні члени племені: юнаки йшли в степ і мусили там прожити кілька місяців, змагаючись із ворогами й доводячи своє вміння виживати сам на сам із дикою природою.

Традиція «ходити в козацтво» була пов’язана з легкою здобиччю, по яку рушали ватаги шукачів пригод з південноукраїнських міст та сіл. Їхній шлях пролягав у помережаний річками степ, який вражав природними багатствами й не належав жодній державі.

Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини – в районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Східному Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів, вони зазвичай селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками. Особливо вабили козаків багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими порогами від сучасного міста Дніпро, до Хортиці (в межах сучасного міста Запоріжжя) і Великого Лугу – низинних берегів Дніпра нижче порогів. Ось чому українських козаків називали запорозькими.

Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої поселення – зимівники. На освоєних землях, особливо в їхній північній, безпечнішій, частині, заняттями козаків були хліборобство, городництво, садівництво, різні ремесла. Умови степу чудово підходили для вирощування коней, великої рогатої та дрібної худоби. Серед козаків траплялися теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, шевці, бондарі тощо. Кожен козак був зазвичай і торгівцем, бо продавав або міняв здобуте в бою чи зароблене власною працею.

Однак козацтво формувалося не лише з постійних мешканців прикордонних територій – Київщини й Брацлавщини. Козаками ставали й численні втікачі з інших регіонів України – передусім Галичини, Волині, де визиск землевласників та міської верхівки Польсько-Литовської держави був найдужчим. Поширення панщини та запровадження кріпацтва спонукали українських селян та міську бідноту до масових утеч від визискувача. Важкі умови прикордоння здавалися втікачам меншим лихом, аніж утрата особистої свободи.

Козацький зимівник. Малюнок-реконструкція

У XVI ст. представники деяких суспільних верств втрачали право на шляхетство. Для них відсутність документа про право землеволодіння означала перехід до розряду державних селян. Більшість бояр не мала такого документа й володіла землею за звичаєвим правом. Часто саме вони становили основу козацьких загонів.

Розгляньте картини відомого українського художника С. Васильківського й дайте відповіді на запитання. 1. Які складові козацького образу є спільними для обох картин? Чому? 2. Що спричинило виникнення козацької вартової служби у степу?

Козаки в степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.

На варті. Художник С. Васильківський. 1900 р.

2. Перші січі та особливості життя запорожців

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. На яких особливостях повсякденного життя козаків наголошує автор? Як це пов’язано з природно-кліматичними умовами степу? 2. Які міркування про участь козаків у захисті кордонів висловлює? 3. Чому автор бажає, аби козаки «корилися урядові»?

«. Ці люди постійно ловлять рибу на Низу (на Дніпрі і його притоках), там же сушать її на сонці без солі. Пробувши тут літо, вони розходяться на зиму по сусідніх містах – таких, як Київ, Черкаси та інші, залишаючи на острові, в безпечному місці на Дніпрі, човни і кілька сотень людей на коші, як вони говорять, при стрільбі, бо мають при собі і гармати, захоплені в турецьких фортецях і у татар. Ще зовсім недавно їх було мало, але нині їх там збирається вже до кількох тисяч. . і вони раз по раз завдають великої шкоди туркам і татарам; уже кілька разів спустошували Очаківську, Тягинську, Білгородську (Аккерман) та інші фортеці.

Вони могли б собі бути, але за умови, щоб корилися урядові й одержували від нього платню і нехай би собі там постійно жили на Дніпрових островах, які так добре укріплені, що коли на якомусь із них засяде кілька або кільканадцять сот душ, то навіть велике військо нічого не може їм заподіяти.

Серед інших є там між порогами один острів (Хортиця), тягнеться він на кілька миль завдовжки, і коли татари прочують, що на ньому є козаки, вони не дуже охоче переправляються через Дніпро. Недалеко від цього острова на Дніпрі є й інший острів, якого вони називають Хортичка (Мала Хортиця). На ньому донедавна жив Вишневецький, який стояв татарам на великій заваді, і через нього вони не наважувались так часто на нас нападати».

Й. Бєльський. «Хроніка польська». 1586 р.

СЛОВНИК

Запорозька Січ – українська козацька республіка. Виникла і розвивалася на Наддніпрянщині. Її межі до кінця XVII ст. не були окреслені. Столицею слугувало місто-фортеця, яке кілька разів міняло розташування, але завжди перебувало за Дніпровими порогами.

Постійна загроза нападу татар змушувала козаків будувати укріплення з дерев – засіки. Саме із засіками дослідники пов’язують походження слова «січ» (згромадження січеного дерева). Можливо, що розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях. І лише згодом за порогами утворилася Запорозька Січ – головна військова база козаків, своєрідна столиця запорозьких земель.

Про вигляд найдавніших січей відомо небагато, проте й цих свідчень достатньо, аби переконатися в інженерній майстерності запорожців. Великого значення надавали козаки місцю розташування Січі. Найчастіше то був річковий острів. Ворогам було важко знайти Січ у плавнях – очеретяних хащах, густо помережаних численними протоками, а ще важче – доступитися до неї.

Січ являла собою фортецю. Природні укріплення було підсилено 10-13-метровим валом і ровом. Вал зміцнював частокіл із баштами, де містилися бійниці. Усередині фортеці був майдан із православною церквою. Навколо церкви стояли великі видовжені будинки – курені, де жили січовики, а також оселі старшини, канцелярія. Трохи далі – склади, арсенали, ремісничі майстерні, торгові лавки.

На Січі постійно стояла військова залога (2-3 тис.), а основна маса козаків жила поза її межами в зимівниках. Чисельність козаків на Січі коливалася залежно від пори року (взимку – менше, улітку – більше), перебігу воєнних дій тощо. За відповідним сигналом козацтво збиралося на Січі, щоб узяти участь у поході чи у вирішенні важливих справ.

Розгляньте картину відомого українського художника О. Сластіона на с. 115, дайте відповіді на запитання та обговоріть у групах. 1. Хто проводжає молодого козака на Січ? Як ви думаєте, кого художник зобразив у білому вбранні? Що робить ця людина? 2. Уявіть себе героєм / героїнею цієї картини. Опишіть свої почуття.

Козаком міг стати будь-хто, але за неодмінної умови – визнання православ’я чи добровільного навернення до нього. Коли прибулий на Січ правильно хрестився на доказ того, шлях до козацької громади був відкритий.

Проводи на Січ. Художник О. Сластіон. 1898 р.

З моменту прийняття до козацького товариства кожен мусив дотримуватися усталених звичаїв і традицій. Серед них найперший – закон козацького побратимства. Козацька взаємоповага й щирість підтверджуються звертаннями, що були традиційними: пане-брате, пани-товариші тощо. Найтяжчою була кара за злочини, скоєні щодо членів січового товариства.

Роздивіться макет-реконструкцію та фото, дайте відповіді на запитання. 1. Що являла собою Запорозька Січ – козацька фортеця? 2. Які споруди були розташовані на Січі? Яке їхнє призначення? 3. Яка споруда розташована у центрі Січі? Чому? 4. Порівняйте макет-реконструкцію та фото. Чим відрізняються Січі? Чому?

Запорозька Січ. Макет-реконструкція

Історико-культурний заповідник «Запорозька Січ» на о. Хортиця. Сучасне фото

Першою відомою Січчю традиційно вважається фортеця, зведена 1556 р. на о. Мала Хортиця українським православним князем Дмитром Вишневецьким. Восени 1557 р. фортецю було зруйновано військом кримського хана. Проте козаки збудували нову в іншому місці. Власне, зміна місць розташування Січі є особливістю козацької столиці й пояснюється її військовим призначенням.

Замок Вишневецького на о. Мала Хортиця. Сучасна реконструкція

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Дмитро Корибут Вишневецький. Невідомий художник. 30-40-ві роки XVIII ст.

Дмитро Вишневецький (? – 1563/1564) – виходець із давнього українського князівського роду. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. 1550 р. король Сигізмунд II Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців до володінь кримського хана й на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Д. Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдови. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Існують численні легенди, перекази, пісні, у яких він оспівується під іменем Байди.

Роздивіться ілюстрацію та дайте відповіді на запитання. 1. Пригадайте попередні уроки з історії України. Хто з відомих українців мав герб із зображеннями астрологічних символів? Що вони означали? 2. Як гадаєте, чому Дмитро Вишневецький використав подібну символіку?

Герб Дмитра Вишневецького

ЗАУВАЖТЕ

До наших днів не збереглося жодного зображення Д. Вишневецького, яке б датувалося XVI ст. Портрет князя створено значно пізніше – у 30-40-х роках XVIII ст. для галереї князів Вишневецьких у родинному палаці (нині селище Вишнівець у Тернопільській обл.).

Справа внизу є напис «Дмитро Корибут князь Вишневецький, правитель островів Запорозьких. Обраний господарем волоським, посаджений турками на гак і, з нього трьох башів убивши, вмер іншими розстріляний року 1563».

3. Військово-політична організація українського козацтва

Упродовж XVI ст. Січ набувала ознак адміністративно-політичного центру, фактично столиці запорозьких земель, заселених козаками. Назву «Запорозька Січ» почали вживати щодо величезних територій степової України, де формувався особливий козацький військово-адміністративний устрій і діяли козацькі порядки. Територія Запорожжя називалася Землі Війська Запорозького, або Вольності Війська Запорозького низового. Відомо вісім запорозьких січей.

СЛОВНИК

Курінь – видовжена споруда з дерева, в якій жили козаки, пізніше – військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі, що налічувала до кількох сотень козаків на чолі з курінним отаманом.

Козацька (Січова, Військова) рада – загальні козацькі збори, на яких вирішували адміністративні, судові, військові справи, обирали козацьку старшину. На Запорозькій Січі козацька рада вважалася найвищим органом влади.

Кіш – назва центрального органу управління січової громади на чолі з кошовим отаманом. Обирався щорічно і контролювався козацькою радою. В його віданні перебували адміністрація, суд та фінанси запорозького товариства.

Козацькі клейноди (з німецької – «коштовність») – знаки розрізнення козацьких військ та символи влади козацької старшини. Це: корогви, булави, бунчуки, пірначі, печатки, каламарі, значки, трості суддівські, литаври.

Кожен козак-запорожець був приписаний до куреня – військової та господарської одиниці на Січі. У складі Запорозької Січі було 38 куренів. Кожен із них мав здебільшого таку саму назву, що й місцевість, із якої походили козаки, об’єднані в ньому. Назви куренів – яскраве свідчення того, що Січ приймала вихідців з усієї України. Були там Полтавський, Уманський, Корсунський, Канівський та інші курені.

Уся повнота влади в Запорозькій Січі належала Січовій (Військовій) раді, причому право голосу мав кожен запорожець. Саме тому Запорозьку Січ називають республікою. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого або третього дня після Великодня, 1 (14) жовтня (на свято Покрови). На раду запорожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі з усіх козацьких земель. Рада керувала всіма важливими справами Січі. Вона провадила внутрішню та зовнішню політику, укладала мир чи оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд. На раді обирали козацький уряд – кіш.

Козацька рада на Січі. Гравюра Т. Калинського. XVIII ст.

Військове та адміністративне керівництво Запорозької Січі називалося кошовою (козацькою військовою) старшиною. До неї належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, обозний, військовий писар і курінні отамани.

Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. Під час воєнних походів влада кошового була необмеженою, проте в мирний час він не міг ухвалювати важливих рішень без згоди Військової ради. Кошовий відкривав Військову раду, головував на раді військової старшини, здійснював дипломатичні відносини з іншими державами, розподіляв воєнну здобич, прибутки від мита, узаконював поділ пасовищ, земель та угідь для полювання й рибальства. Крім того, затверджував судові вироки та обраних або призначених на посади козаків. Безпосередніми його помічниками були військовий писар, військовий суддя, військовий осавул та інші старшини. Військовий суддя чинив суд, був охоронцем норм закону і права. Військовий писар очолював січову канцелярію, вів усю документацію та дипломатичне листування. Помічником кошового у військових та адміністративних справах був осавул.

Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва – прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали гаптуванням (вишивкою золотими й срібними нитками). Курінний отаман носив пірнач, який являв собою срібну або визолочену палицю, подібну до жезла, меншу за булаву кошового, з верхівкою, зробленою у формі шести ажурних ребер-пір’їн (звідси й назва). Носили його за поясом, на урочистостях підносили вгору у правиці.

Найважливішу ознаку влади кошового отамана та гетьмана становила булава – палиця з горіхового дерева завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Важливим атрибутом влади був бунчук – держак завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашала кулька – маковиця, від якої донизу звисали пасма кінського волосся й червоні мотузки. Малі бунчуки (до 2 м завдовжки) вручали наказним отаманам на час керування воєнними операціями в походах.

Козацькі клейноди: 1 – корогва, 2 – пірнач, 3 – булава, 4 – бунчук, 5 – печатка, 6 – литаври

Військовою печаткою утверджували всі офіційні документи Війська Запорозького. Зберігалася в генерального чи полкового судді. Відзнакою довбиша є литаври. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду. Удари в литаври сигналізували про небезпеку, за їхньою допомогою передавали спеціальні умовні сигнали під час бою, накази по війську, кошу тощо.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які особливості обрання козацького керманича підкреслює автор? Поміркуйте, чому вони його так вразили? 2. Хто брав участь у виборах кошового отамана та яким чином вони відбувалися? 3. Доведіть, що влада кошового хоч і була необмеженою, проте свавілля не допускала.

«Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники й старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: “Слава! Слава!”. Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом, його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають бвз військової наради, яку називають Радою».

Г. Л. де Боплан. «Опис України». 1660 р.

Розгляньте фрагмент діорами М. Овечкіна й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, що зображено на картині-діорамі? 2. З якими словами, на вашу думку, кошовий отаман звертався до козацького товариства? Про що він міг говорити? 3. Уявіть себе учасником зображених подій. Охарактеризуйте свою роль у цих подіях.

Військова рада на Січі. Фрагмент діорами з Музею історії козацтва (м. Запоріжжя). Художник М. Овечкін. 1987 р.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

• Нестача земель та складне становище українських селян змушувало багатьох вирушати в Дике Поле, де вони були вимушені поєднувати ведення господарства з військовою справою.
• Постійна загроза нападу татар змушувала козаків об’єднуватися та будувати укріплення. Так за дніпровими порогами з’явилася Січ, місце розташування якої не раз змінювалося.
• Засновником Запорозької Січі на о. Мала Хортиця вважається князь Д. Вишневецький, який уславився походами проти татар та турків.
• На Запорожжі встановилася особлива система управління, на чолі якої стояв кошовий отаман. Найвища влада належала Військовій раді, яка вирішувала найважливіші питання, призначала та знімала старшину.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Січі-фортеці • Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої • перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах • Берестейька унія. Утворення греко-католицької церкви.

2. Яких меж сягали території Вольностей Війська Запорозького низового? Які січі-столиці існували у другій половині XVI – першій половині XVII ст.?

3. Дайте визначення поняттям.

Запорозька Січ; кіш; козацька старшина; кошовий отаман; Січова рада; козацькі клейноди; курінь.

4. Установіть подібність та відмінність у поняттях.

Корогва; булава; бунчук; печатка; литаври.

5. Дайте відповіді на запитання.

• Що вам відомо про життя на Запорозькій Січі? • Чим вирізнялися життя та побут козаків-січовиків від решти козаків? • За що сучасники шанували українського князя Д. Вишневецького?

6. Роздивіться фрагмент карти та пояснювальний напис на ній. Визначте, коли могла бути виготовлена ця карта. Про які події та історичні постаті йдеться?

«Хортиця – місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Вишневецький, стародавній преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю. Середину цього місця оточив кам’яним муром та огорожею з дубів, що піднеслися, зміцнені природою та Богом. Унаслідок цього він міг протидіяти наступові кримського хана та сил усього його війська доти, доки Вишневецький через тривалу облогу був позбавлений провіанту й змушений був їсти коней. Після цього, нарешті, подолавши пороги, з усім своїм неушкодженим військом, човнами повернувся до Черкас».

§ 9. Поява українського козацтва та перших Січей

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про те, хто такі українські козаки і якою є передумова їхньої появи; як з’явилися перші Січі й чим уславився Д. Вишневецький; про характерні риси життя й побуту козаків; хто такий «козак»; що таке «українське козацтво», «Дике Поле», «засіка», «Дніпровський Низ», «Великий Луг», «Запорожжя», «зимівник», «покозачення», «низове козацтво».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Коли утворилася Річ Посполита? 2. Які зміни відбулися на українських землях після утворення Речі Посполитої? 3. Покажіть на карті (с. 5), із якими державами межували українські землі на півдні в XVI ст. 4. Назвіть основні стани українського суспільства в XVI ст. 5. Що означає вислів «міжстановий соціальний прошарок»? Хто до нього належав у цей період в Україні?

1. Українське козацтво. Ранньомодерна доба стала періодом формування українського козацтва, яке відіграло важливу роль у подальших подіях історії. Питанню виникнення козаків приділяють увагу чимало зарубіжних та українських дослідників. Завдяки їхнім зусиллям сьогодні про походження козацтва відомо досить багато. Проте дослідження істориків не припиняються.

Слово «козак» уперше згадується наприкінці XIII — на початку XIV ст. Тоді так називали представників тюркського населення, які несли сторожову службу, а тогочасний польський хроніст використовував термін «козак» щодо втікачів, розбійників і вигнанців.

У XV ст. через розпад Золотої Орди козакування стало досить поширеним явищем у тюркському світі. Окремі кримськотатарські роди або їхні групи втікали на вільні степові простори «Дикого Поля» й ставали козаками. За повідомленнями джерел, кримськотатарські козаки однаковим чином наймалися на службу до литовських і московських правителів або нападали на їхні землі.

Наприкінці XV ст. з’явилися згадки про появу християнського козацтва, зокрема українського, яке діяло у степовому прикордонні. Мусульманське кримськотатарське і християнське українське козацтво мали між собою в цей час чимало схожого. Обидві спільноти існували за рахунок війни — служби із захисту кордону, розбійницьких нападів, наїздів і пограбувань ворожих поселень. Чималі прибутки приносила торгівля захопленими бранцями на невільницьких ринках. Варто зазначити, що в той час так діяли не лише козаки, а й інші, як правило, недержавні військові люди.

• Висловіть свою думку щодо фрази сучасного українського дослідника П. Кралюка: «Виникнення українського козацтва — “тайна за сімома печатями”».

Українське козацтво — збірна назва козаків на українських землях. Спочатку козаками називали вільних людей, що населяли південноукраїнські степи й жили за рахунок війни.

Козак — слово тюркського походження, що вживалося для означення вільної людини, шукача пригод. На українських землях ним називали: 1) у другій половині XV ст. — охоронців південного прикордоння й промисловиків-уходників; 2) від другої половини XVI ст. — запорожців і реєстровців; 3) у добу Гетьманщини — представників козацького стану.

«Дике Поле» — історична назва незаселених і малозаселених чорноморських степів у XVI—XVII ст.

Перша згадка про українських козаків датується 1489 р. Вона міститься у «Хроніці» польського автора Марціна Бєльського. Там повідомлялося, що козаки несли службу в польсько-литовському війську під час його походу на кримських татар.

Українське козацтво запозичило в кримськотатарського козацтва чимало військових і побутово-звичаєвих традицій. При цьому, переймаючи ці традиції на початковому етапі формування, українське козацтво продовжило свій самобутній розвиток. Так, у середині XVII ст. воно було зовсім іншою спільнотою, ніж наприкінці XV — на початку XVII ст.

Із часом розгорнулися процеси самоорганізації українського козацтва, яке на початку свого виникнення становило вільну людність, не обмежену державними правовими нормами. У результаті воно перетворилося на окремий соціальний стан із власними поглядами на тогочасні події на українських землях.

2. Передумови й причини виникнення українського козацтва. Уходництво. Українське козацтво виникло на величезній степовій території «Дикого Поля» між християнськими державами — Великим князівством Литовським і Короною Польською, та мусульманськими державами — Кримським ханством й Османською імперією. Обидві сторони використовували ці вільні території для військового ремесла в поєднанні з промислами.

Ситуація, що склалася наприкінці XV — у XVI ст. на просторах «Дикого Поля», стала основною передумовою виникнення українського козацтва. Природні багатства цих територій за дніпровськими порогами приваблювали населення з обох боків кордону. Сюди вирушали ватаги охочих займатися степовими промислами — мисливством, бджільництвом, рибальством. На українських землях їх називали уходниками. Представників різних станів, що опинялися в їхньому складі, об’єднувало те, що в межах визначеного правовими нормами суспільства вони почували себе незручно. Життя, сповнене небезпек і можливостей швидко збагатитися, приваблювало їх більше. Ватаги уходників стали одним із витоків формування українського козацтва.

Основні причини виникнення українського козацтва пов’язані з процесами освоєння «Дикого Поля» й необхідністю організації захисту населення Південної Київщини і Східного Поділля від набігів кримських татар.

3. Поява перших козацьких Січей. Д. Вишневецький. На місцях промислів уходники влаштовували тимчасові оселі для збереження своєї продукції та захисту від нападників. Поселення, побудовані з деревини, вони називали «острогами», «городками», «станами», а з першої половини 80-х рр. XVI ст., коли поселення почали обносити дерев’яними укріпленнями, — «засіками». Поступово за ними закріпилася назва «Січі».

Козаки у Степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.

Козацька шабля. Експонат Національного історичного музею України в Києві

«Засіка» — штучна перешкода з повалених дерев, улаштована з оборонною метою; табір, обнесений частоколом.

Дніпровський Низ — землі по обидва береги Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — історична назва місцевості й величезних річкових плавнів, які до середини XX ст. існували на лівому березі Дніпра між ним та річкою Конка.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від дніпровських порогів.

Зимівник — назва житла (хутора) і козацького господарства на Запорожжі.

Покозачення — процес набуття козацьких прав вихідцями з інших верств українського суспільства.

Більшість козацьких Січей розташовувалася на Дніпровському Низу. Козаки спочатку витіснили звідти кримськотатарські ватаги, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.

У першій половині XVI ст. на Запорожжі виникли козацькі поселення — зимівники. Спершу це були місця для утримання худоби взимку, а потім так почали називати зимові помешкання для людей. Із розвитком місцевого сільського господарства й промислів вони перетворилися на осередки, де застосовувалася наймана праця незаможних козаків і селян.

У 20—30-х рр. XVI ст. після декількох невдалих спроб влади Великого князівства Литовського прийняти українських козаків на державну службу було вирішено створити фортецю з козацькою залогою в південному прикордонні. Місцева влада цю пропозицію підтримала. Втілив її в життя черкаський і канівський староста Дмитро Вишневецький у 1555—1556 рр.

4. Система цінностей, життя та побут козаків. У складі населення України XVI ст. кількість козацтва поступово збільшувалася. Як побутове явище козакування ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Від кінця XVI ст. численні втікачі з українських земель прямували до Степу, щоб стати козаками. За висловом польного коронного гетьмана Речі Посполитої С. Жолкевського, у 1596 р. «вся Україна покозачилась». Спочатку «ходити в козацтво» означало рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли козацтво переважно протидіяло набігам татар в українському прикордонні, «козацьким хлібом» називали їхню службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на військову службу до правителів різних держав.

Дмитро Вишневецький. Невідомий художник. XVIII ст.

Дмитро Вишневецький — волинський православний магнат, один із перших відомих ватажків українського козацтва, з особою якого пов’язують початок його організації. На початку 50-х рр. XVI ст. він обіймав посаду черкаського й канівського старости та організував відсіч кримськотатарським наїздам на ці землі.

У 1555—1556 рр. під керівництвом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця збудували замок-«городок», у гарнізоні якого були козаки й представники військово-службового люду.

На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана. Проте восени цього ж року об’єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити острів Мала Хортиця. На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Д. Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Після відмови перейти на турецьку службу його стратили. Існує думка, що Д. Вишневецький став прообразом героя народної думи «Пісня про Байду».

Історик М. Грушевський назвав Д. Вишневецького «духовним батьком нової української плебейської республіки», оцінюючи його історичні заслуги. Поясніть, як ви розумієте таку характеристику.

Низове козацтво — назва, що вживалася щодо козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра на землях, підконтрольних Січі.

Курінь. Реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запорізька обл.)

У козацькій спільноті сформувалася своя система цінностей. Провідними принципами їхнього співіснування стали рівність, особиста свобода, відданість груповим інтересам і відчайдушна хоробрість.

Умови життя козаків, які склалися в степах «Дикого Поля», були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету та вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків виготовлявся з домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі штани (шаровари), сорочки, поверх яких надягали довгі каптани, що підперізували поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — висока шапка («кучма»).

Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, вживали смажену дичину та в’ялену рибу. Воєнні походи козаків поєднувалися із заняттям різними промислами, лагодженням зброї та спорядження, приготуванням їжі, запасів для походів. У вільний час козаки полюбляли співати, грати на кобзі й танцювати.

Після походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей владі як її піддані. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брацлавського воєводств покладалися обов’язки стримувати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів.

Із листа кримського хана Сагіба Герая до польського короля Жигмунта I (початок 40-х рр. XVI ст.)

. Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вас про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, як козацькі походи ускладнювали відносини між польським королем і кримським ханом.

Внутрішній вигляд козацького будинку. Реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запорізька обл.)

Козацький бій. Сучасна реконструкція

Працюємо з хронологією

1489 р. — перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• Наприкінці XV ст. в писемних джерелах з’явилися перші згадки про українське козацтво.
• Поява козацтва була цілком закономірним явищем. У цей час воно стало складовою своєрідного кордону, що поділяв світи осілого землеробського населення і степових кочовиків.
• Д. Вишневецький став одним з організаторів українського козацтва, оскільки першим серед старост південноукраїнських міст розгорнув діяльність на Запорожжі.
• Українське козацтво мало своєрідні традиції життя та побуту, у яких українські народні звичаї поєднувалися з тюркськими культурними елементами.

Запитання та завдання

Замок-«городок» Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця. Сучасна реконструкція

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Перекладачі». Правила гри. Учитель/учителька наводить термін або поняття з розглянутого матеріалу, викладений науковим стилем, і доручає учням та ученицям переказати його своїми словами. Усі можуть висловити свої варіанти.

2. Які існують версії виникнення українського козацтва? 3. Назвіть і поясніть передумови появи українського козацтва. 4. Як постали перші козацькі Січі? 5. Чим уславився Д. Вишневецький? 6. Що було характерно для системи цінностей, життя й побуту українських козаків?

7. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані з виникненням українського козацтва та перших Січей.

8. Колективне обговорення. Український історик ХХ ст. І. Крип’якевич про виникнення українського козацтва писав: «У степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами постала нова козацька суспільність зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Як автор уявляв процес формування українського козацтва? Яким є ваше ставлення до наведеної точки зору? Поясніть свою думку. 9. Робота в парах. Обговоріть план роботи та підготуйте лист від імені представника місцевих органів влади з південних українських земель до центральних органів влади, де опишіть те, як виникло українське козацтво. За необхідності зверніться до додаткових джерел інформації. 10. Висловіть свою думку щодо цінностей українського козацтва. Чи зберігають вони своє значення сьогодні? 11. До уроку узагальнення за розділом підготуйте навчальний проєкт «Яку роль відіграло українське козацтво в розвитку українських земель у XVI — першій половині XVII ст.?». Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.

Запорозьке вбрання. Ескіз. Художник І. Рєпін. 1887 р.