§ 13. ДИХАННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Що таке зяброве, трахейне, шкірне, легеневе дихання тварин?

На картині «Дослід з повітряним насосом» (1768), автором якої є видатний британський художник Джозеф Райт (1734-1797), зображено експеримент із птахом у закритій скляній посудині, з’єднаній із повітряним насосом. Цей дослід демонструє значення дихання для життєдіяльності організмів. Раніше вважали, що організми дихають лише для видалення надлишку тепла. І лише після багатьох досліджень та експериментів було доведено справжню роль дихання. Що ж було з’ясовано?

Яке значення має дихання для організму людини?

Дихання разом із живленням і травленням є першим етапом обміну речовин, енергії та інформації, на якому організм людини отримує всі необхідні речовини. Харчові продукти надходять із їжею, складні поживні сполуки розщеплюються та всмоктуються, а кров і лімфа доставляють їх до клітин. А що далі? Клітинам для життєдіяльності потрібна ЕНЕРГІЯ. І ось саме на цій стадії й виявляється сутність дихання, основна роль якого полягає у вивільненні енергії поживних речовин за допомогою кисню.

Основні етапи дихання

Цілісний процес дихання умовно поділяють на три етапи: зовнішнє дихання, транспорт газів і внутрішнє дихання. Зовнішнє дихання, або газообмін, – це обмін газів між організмом і навколишнім середовищем. Завдяки фізичним процесам на цьому етапі організм людини отримує кисень і позбавляється від CO₂. Другий етап – транспорт газів в організмі. Його забезпечують рідини тіла людини – кров, лімфа і тканинна рідина. Гази розчиняються в плазмі або сполучаються з гемоглобіном крові й транспортуються до клітин. Внутрішнє дихання відбувається вже в клітинах. Прості поживні речовини (амінокислоти, жирні кислоти, глюкоза) за допомогою ферментів клітини розщеплюються до води й вуглекислого газу CO₂. При цьому й вивільняється така необхідна для життєдіяльності організму ЕНЕРГІЯ. І саме для цього потрібен КИСЕНЬ, що бере участь у цих хімічних реакціях окиснення.

Значення дихання не обмежується постачанням кисню й видаленням CO₂. Разом із повітрям з організму людини видаляється надлишок теплоти (терморегуляційна функція), до нюхових рецепторів носової порожнини несуть інформацію запашні сполуки (інформативна функція) тощо.

Отже, ДИХАННЯ – сукупність фізичних і хімічних процесів, що забезпечують надходження кисню в організм, його використання клітинами для отримання енергії та видалення з організму вуглекислого газу.

Які процеси є основою дихання?

Як ви зрозуміли, дихання є одним із проявів обміну речовин, основу якого становлять фізичні й хімічні процеси.

Надходження кисню та виведення СО₂ з організму забезпечують такі основні фізичні процеси, як дифузія та конвекція. Дифузія – пасивне переміщення молекул дихальних газів крізь клітинні мембрани з ділянок, де їхня концентрація є більшою, до ділянок з меншою концентрацією. Конвекція – активне перенесення дихальних газів середовищем, що рухається. Під час дихання кисень і вуглекислий газ переносяться повітрям до легень, а всередині організму – кров’ю.

Іл. 27. Послідовність процесів дихання

В основі дихання – біологічне окиснення, що здійснюється в клітинах. Окиснення – це хімічні реакції розщеплення сполук за допомогою кисню, що супроводжуються вивільненням енергії. Кінцевими продуктами окиснення є вода та вуглекислий газ. Енергія, що вивільняється при цьому в клітинах, акумулюється в АТФ.

Основні процеси дихання

Фізичні й хімічні перетворення дихальних газів відбуваються послідовно:

1) вентиляція легень (активне переміщення потоку повітря до легень завдяки конвекції);

2) газообмін у легенях (пасивне переміщення газів між повітрям і кров’ю шляхом дифузії);

3) транспорт дихальних газів (активне переміщення газів потоком крові завдяки конвекції);

4) газообмін у тканинах (пасивне переміщення газів між повітрям і кров’ю шляхом дифузії);

5) клітинне дихання (вивільнення енергії з поживних сполук шляхом окиснення).

Отже, ДИХАННЯ – сукупність складних фізичних і хімічних процесів, спрямованих у кінцевому результаті на отримання енергії для життєдіяльності організму.

У чому полягають особливості дихання людини?

Легеневе дихання – це дихання за допомогою внутрішніх спеціалізованих органів газообміну – легень.

У зв’язку з прямоходінням грудна клітка в людини сплющена спереду назад, що суттєво впливає на легеневе дихання. Верхівка легень у зв’язку з малою рухливістю верхніх ребер, вентилюється недостатньо, а нижні частки легень завдяки скороченню діафрагми забезпечуються повітрям якнайкраще. У зв’язку з цим у людини виділяють три типи дихання – грудне, черевне та змішане. Грудне дихання є реберним, черевне – діафрагмальним, а змішане зумовлене скороченням міжреберних м’язів і діафрагми. Переважання того чи іншого типу дихання залежить від статі (у жінок здебільшого грудне), професії (у людей, які займаються фізичною працею, переважає черевне дихання). Найсприятливішим для вентиляції легень є змішаний тип дихання.

Іл. 28. Змішаний тип дихання: вдих зумовлений скороченням міжреберних м’язів і діафрагми, а видих – їх розслабленням

У людини дуже добре розвинуто механізми регуляції дихання, особливо ті, що здійснюються за участю кори великого мозку. Спостерігається взаємозв’язок дихання і з позитивними та негативними емоціями. Так, глибоке черевне дихання заспокоює людину, а гнів чи стресова ситуація спричиняють перехід на грудне дихання.

Отже, дихання людини може бути грудним, черевним та змішаним.

Навчаємося пізнавати

Демонстраційний дослід

ВИЯВЛЕННЯ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ В ПОВІТРІ, ЩО ВИДИХАЄТЬСЯ

Мета: формування умінь обґрунтовувати й застосовувати знання процесів дихання під час пояснення спостережень.

Теоретичні відомості

Вапняна вода – це насичений розчин кальцій гідроксиду Са(ОН)₂. Вуглекислий газ, CO₂ – це безбарвний газ, що не має запаху, важчий за повітря і розчинний у воді. Незначна кількість CO₂ нешкідлива і навіть необхідна для життя людини, але за концентрації його в повітрі понад 3 % він стає небезпечним, а за 10 % і більше – смертельним.

1. Для дослідження візьміть вапняну воду.

2. У пробірку з вапняною водою опустіть нижній кінець чистої скляної трубки, через її верхню частину кілька разів видихніть повітря з легень.

3. У робочому зошиті опишіть результат досліду та запишіть рівняння реакції взаємодії вуглекислого газу з вапняною водою.

Біологія + Рекорди

Німецький фрідайвер Том Сітас протримався без повітря 22 хв 22 с. В 1991 році 70-річний індійський йог Равіндра Мішра пробув під водою в стані медитації 144 год 16 хв 22 с. Ці досягнення дивують. Як людина може затримати дихання на такий тривалий час, якщо відомо, що клітини мозку без доступу кисню гинуть уже через 4 хв?

Біологія + Медицина

Рухи діафрагми відповідають кількості вдихів і визначають їхню глибину. Хоча їх у 4-5 разів менше, аніж серцевих скорочень, вони проштовхують кров сильніше, ніж серце. Недарма діафрагму називають другим серцем. Якщо вона функціонує правильно, то відбувається оновлення 75-80 % об’єму повітря при кожному вдихові. Що таке діафрагма? Яка її роль в організації правильного дихання?

Запитання для самоконтролю

1. Що таке дихання? 2. Назвіть етапи дихання в людини. 3. Які фізичні й хімічні процеси є основою дихання? 4. Назвіть основні процеси дихання людини. 5. Що таке легеневе дихання? 6. Назвіть причини особливостей дихання людини.

7. Яке значення має дихання для організму людини? 8. Які процеси є основою дихання? 9. Назвіть особливості дихання людини.

10. Доведіть необхідність знань про діафрагму для збереження здоров’я людини.

Дихальна система. Фізіологія дихання

Процес дихання, надходження кисню в організм при вдиху і видалення з нього вуглекислого газу і водяної пари при видиху. Будова респіраторної системи. Ритмічність і різні типи дихального процесу. Регуляція дихання. Різні способи дихання.

Для нормального протікання обмінних процесів в організмі людини і тварин в рівній мірі необхідний як постійний приплив кисню, так і безперервне видалення вуглекислого газу, що накопичується в ході обміну речовин. Такий процес називається зовнішнім диханням.

Дихання – це сукупність процесів, що забезпечують споживання організмом кисню і виділення вуглекислого газу.

Таким чином, дихання – одна з найважливіших функцій регулювання життєдіяльності людського організму. В організмі людини функцію дихання забезпечує дихальна (респіраторна система).

В дихальну систему входять легкі і респіраторний тракт (дихальні шляхи), який, в свою чергу, включає носові ходи, гортань, трахею, бронхи, дрібні бронхи і альвеоли (дивись малюнок 1.5.3). Бронхи розгалужуються, поширюючись по всьому об’єму легенів, і нагадують крону дерева. Тому часто трахею і бронхи з усіма відгалуженнями називають бронхіальним деревом.

Кисень в складі повітря через носові ходи, гортань, трахею і бронхи потрапляє в легені. Кінці найдрібніших бронхів закінчуються безліччю тонкостінних легеневих пухирців – альвеол (дивись малюнок 1.5.3).

Альвеоли – це 500 мільйонів бульбашок діаметром 0,2 мм, де відбувається перехід киснем в кров, видалення вуглекислого газу з крові.

Тут і відбувається газообмін. Кисень з легеневих пухирців проникає в кров, а вуглекислий газ із крові – в легеневі пухирці (рисунок 1.5.4).

Найважливіший механізм газообміну – це дифузія, при якій молекули переміщаються з області їх високого скупчення в область низького вмісту без витрати енергії (пасивний транспорт). Перенесення кисню з навколишнього середовища до клітин проводиться шляхом транспорту кисню в альвеоли, далі в кров. Таким чином, венозна кров збагачується киснем і перетворюється в артеріальну. Тому склад повітря, що видихається відрізняється від складу зовнішнього повітря: в ньому міститься менше кисню і більше вуглекислого газу, ніж в зовнішньому, і багато водяної пари (дивись малюнок 1.5.4). Кисень зв’язується з гемоглобіном, який міститься в еритроцитах, насичена киснем кров надходить у серце і виштовхується в велике коло кровообігу. По ньому кров розносить кисень по всіх тканинах організму. Надходження кисню до тканин забезпечує їх оптимальне функціонування, при недостатньому ж надходженні спостерігається процес кисневого голодування (гіпоксії).

Недостатнє надходження кисню може бути обумовлено декількома причинами як зовнішніми (зменшення вмісту кисню у вдихуваному повітрі), так і внутрішніми (стан організму в даний момент часу). Знижений вміст кисню у вдихуваному повітрі, так само як і збільшення вмісту вуглекислого газу та інших шкідливих токсичних речовин спостерігається в зв’язку з погіршенням екологічної обстановки і забрудненням атмосферного повітря. За даними екологів тільки 15% городян проживають на території з допустимим рівнем забруднення повітря, в більшості ж районів вміст вуглекислого газу збільшено в кілька разів.

При дуже багатьох фізіологічних станах організму (підйом в гору, інтенсивне м’язове навантаження), так само як і при різних патологічних процесах (захворювання серцево-судинної, дихальної та інших систем) в організмі також може спостерігатися гіпоксія.

Природа виробила безліч способів, за допомогою яких організм пристосовується до різних умов існування, в тому числі до гіпоксії. Так компенсаторною реакцією організму, спрямованої на додаткове надходження кисню і якнайшвидше виведення надлишкової кількості вуглекислого газу з організму є поглиблення і почастішання дихання. Чим глибше дихання, тим краще вентилюються легені і тим більше кисню надходить до клітин тканин.

Приміром, під час м’язової роботи посилення вентиляції легенів забезпечує зростаючі потреби організму в кисні. Якщо в спокої глибина дихання (об’єм повітря, що вдихається або видихається за один вдих або видих) складає 0,5 л, то під час напруженої м’язової роботи вона збільшується до 2-4 л в 1 хвилину. Розширюються кровоносні судини легких і дихальних шляхів (а також дихальних м’язів), збільшується швидкість течії крові по судинах внутрішніх органів. Активується робота дихальних нейронів. Крім того, в м’язовій тканині є особливий білок (міоглобін), здатний оборотно зв’язувати кисень. 1 г міоглобіну може зв’язати приблизно до 1,34 мл кисню. Запаси кисню в серці складають близько 0,005 мл кисню на 1 г тканини і цієї кількості в умовах повного припинення доставки кисню до міокарда може вистачити для того, щоб підтримувати окислювальні процеси лише протягом приблизно 3-4 с.

Міоглобін грає роль короткочасного депо кисню. У міокарді кисень, пов’язаний з миоглобином, забезпечує окисні процеси в тих ділянках, кровопостачання яких на короткий термін порушується.

У початковому періоді інтенсивної м’язової навантаження збільшені потреби скелетних м’язів в кисні частково задовольняються за рахунок кисню, що вивільняється миоглобином. Надалі зростає м’язовий кровотік, і надходження кисню до м’язів знову стає адекватним.

Всі ці фактори, включаючи посилення вентиляції легенів, компенсують кисневий “борг”, який спостерігається при фізичній роботі. Природно, збільшення доставки кисню до працюючих м’язів і видалення вуглекислого газу сприяє узгоджене збільшення кровообігу в інших системах організму.

Саморегуляція дихання. Організм здійснює тонке регулювання вмісту кисню і вуглекислого газу в крові, яке залишається відносно постійним, незважаючи на коливання кількості кисню, і потреби в ньому. У всіх випадках регуляція інтенсивності дихання спрямована на кінцевий пристосувальний результат – оптимізацію газового складу внутрішнього середовища організму.

Частота і глибина дихання регулюються нервовою системою – її центральними (дихальний центр) і периферійними (вегетативними) ланками. У дихальному центрі, розташованому в головному мозку, є центр вдиху і центр видиху.

Дихальний центр представляє сукупність нейронів, розташованих в довгастому мозку центральної нервової системи.

При нормальному диханні центр вдиху посилає ритмічні сигнали до м’язів грудей і діафрагми, стимулюючи їх скорочення. Ритмічні сигнали утворюються в результаті спонтанного освіти електричних імпульсів нейронами дихального центру.

Скорочення дихальних м’язів призводить до збільшення обсягу грудної порожнини, в результаті чого повітря входить в легені. У міру збільшення обсягу легких збуджуються рецептори розтягування, розташовані в стінках легенів; вони посилають сигнали в мозок – в центр видиху. Цей центр пригнічує активність центру вдиху, і потік імпульсних сигналів до дихальних м’язів припиняється. М’язи розслабляються, об’єм грудної порожнини зменшується, і повітря з легенів витісняється назовні (дивись малюнок 1.5.5).

Процес дихання, як уже зазначалося, складається з легеневого (зовнішнього) дихання, а також транспорту газу кров’ю і тканинного (внутрішнього) дихання. Якщо клітини організму починають інтенсивно використовувати кисень і виділяти багато вуглекислого газу, то в крові підвищується концентрація вугільної кислоти. Крім того, збільшується вміст молочної кислоти в крові за рахунок посиленого утворення її в м’язах. Дані кислоти стимулюють дихальний центр, і частота і глибина дихання збільшуються. Це ще один рівень регуляції. У стінках великих судин, що відходять від серця, є спеціальні рецептори, що реагують на зниження рівня кисню в крові. Ці рецептори також стимулюють дихальний центр, підвищуючи інтенсивність дихання. Даний принцип автоматичного регулювання дихання лежить в основі несвідомого управління диханням, що дозволяє зберегти правильну роботу всіх органів і систем незалежно від умов, в яких знаходиться організм людини.

Ритмічність дихального процесу, різні типи дихання. У нормі дихання представлено рівномірними дихальними циклами “вдих – видих” до 12-16 дихальних рухів в хвилину. В середньому такий акт дихання здійснюється за 4-6 с. Акт вдиху проходить трохи швидше, ніж акт видиху (співвідношення тривалості вдиху і видиху в нормі становить 1: 1,1 або 1: 1,4). Такий тип дихання називається ейпное (дослівно – хороше дихання). При розмові, прийомі їжі ритм дихання тимчасово змінюється: періодично можуть наступати затримки дихання на вдиху або на виході (апное). Під час сну також можлива зміна ритму дихання: в період повільного сну дихання стає поверхневим і рідкісним, а в період швидкого – поглиблюється і частішає. При фізичному навантаженні за рахунок підвищеної потреби в кисні зростає частота і глибина дихання, і, в залежності від інтенсивності роботи, частота дихальних рухів може досягати 40 в хвилину.

При сміху, зітхання, кашлі, розмові, співі відбуваються певні зміни ритму дихання в порівнянні з так званим нормальним автоматичним диханням. З цього випливає, що спосіб і ритм дихання можна цілеспрямовано регулювати за допомогою свідомого зміни ритму дихання.
Людина має можливість, свідомо керувати диханням.

Людина народжується вже з умінням використовувати кращий спосіб дихання. Якщо простежити як дихає дитина, стає помітним, що його передня черевна стінка постійно піднімається і опускається, а грудна клітка залишається практично нерухомою. Він “дихає” животом – це так званий діафрагмальний тип дихання.

Діафрагма – це м’яз, що розділяє грудну і черевну полості.Сокращенія даної м’язи сприяють здійсненню дихальних рухів: вдиху і видиху.

У повсякденному житті людина не замислюється про диханні і згадує про нього, коли з якихось причин стає важко дихати. Наприклад, протягом життя напруга м’язів спини, верхнього плечового пояса, неправильна постава приводять до того, що людина починає “дихати” переважно тільки верхніми відділами грудної клітини, при цьому об’єм легенів задіюється всього лише на 20%. Спробуйте покласти руку на живіт і зробити вдих. Помітили, що рука на животі практично не змінила свого положення, а грудна клітка піднялася. При такому типі дихання людина задіює переважно м’язи грудної клітки (грудної тип дихання) або області ключиць (ключичное дихання). Однак як при грудному, так і при ключичному диханні організм забезпечується киснем в недостатній мірі.

Недолік надходження кисню може виникнути також при зміні ритмічності дихальних рухів, тобто зміні процесів зміни вдиху і видиху.

У стані спокою кисень щодо інтенсивно поглинається міокардом, сірою речовиною головного мозку (зокрема, корою головного мозку), клітинами печінки і кірковим речовиною нирок; клітини скелетної мускулатури, селезінка і біла речовина головного мозку споживають в стані спокою менший обсяг кисню, то при фізичному навантаженні споживання кисню міокардом збільшується в 3-4 рази, а працюють скелетними м’язами – більш ніж в 20-50 разів у порівнянні зі спокоєм.

Інтенсивне дихання, що складається в збільшенні швидкості дихання або його глибини (процес називається гіпервентиляцією), призводить до збільшення надходження кисню через повітроносні шляхи. Однак часта гіпервентиляція здатна збіднити тканини організму киснем. Часте і глибоке дихання призводить до зменшення кількості вуглекислоти в крові (гипокапнии) і защелачиванию крові – респіраторного алкалозу.

Подібний ефект простежується, якщо нетренована людина здійснює часті і глибокі дихальні руху протягом короткого часу. Спостерігаються зміни з боку як центральної нервової системи (можлива поява запаморочення, позіхання, миготіння “мушок” перед очима і навіть втрати свідомості), так і серцево-судинної системи (з’являється задишка, біль у серці та інші ознаки). В основі даних клінічних проявів гипервентиляционного синдрому лежать гіпокапніческіе порушення, що призводять до зменшення кровопостачання головного мозку. У нормі у спортсменів в спокої після гіпервентиляції настає стан сну.

Слід зазначити, що ефекти, що виникають при гіпервентиляції, залишаються в той же час фізіологічними для організму – адже на будь-яка фізична і психоемоційне напруження організм людини в першу чергу реагує зміною характеру дихання.

При глибокому, повільному диханні (брадіпное) спостерігається гиповентиляционная ефект. Гиповентиляция – поверхневе і сповільнене дихання, в результаті якого в крові відзначається зниження вміст кисню і різке збільшення вмісту вуглекислого газу (гіперкапнія).

Кількість кисню, яке клітини використовують для окислювальних процесів, залежить від насиченості крові киснем і ступеня проникнення кисню з капілярів в ткані.Сніженіе надходження кисню призводить до кисневого голодування і до уповільнення окислювальних процесів в тканинах.

У 1931 році доктор Отто Варбург отримав Нобелівську премію в галузі медицини, відкривши одну з можливих причин виникнення раку. Він встановив, що можливою причиною цього захворювання є недостатній доступ кисню до клітини.

Використовуючи прості рекомендації, а також різні фізичні вправи, можна підвищити доступ кисню до тканин.

Правильне дихання, при якому повітря, що проходить через повітроносні шляхи, в достатній мірі зігрівається, зволожується і очищається – це спокійне, рівне, ритмічне, достатньої глибини.
Під час ходьби або виконання фізичних вправ слід не тільки зберігати ритмічність дихання, але і правильно поєднувати її з ритмом руху (вдих на 2-3 кроки, видих на 3-4 кроки).
Важливо пам’ятати, що втрата ритмічності дихання призводить до порушення газообміну в легенях, стомлення і розвитку інших клінічних ознак нестачі кисню.
При порушенні акту дихання зменшується приплив крові до тканин і знижується насичення її киснем.
Необхідно пам’ятати, що фізичні вправи сприяють зміцненню дихальної мускулатури і підсилюють вентиляцію легенів. Таким чином, від правильного дихання значною мірою залежить здоров’я людини.

Система органів дихання

Тема. Система органів дихання людини Мета: формувати в учнів уявлення про органи дихання та їх роль у житті людини; формувати уявлення про газообмін в легенях, про охорону органів дихання від захворювань; розширити знання про значення чистоти повітря для здоров’я людини, про правила гігієни під час спілкування з хворими людьми; розвивати уважність, уяву, навички правильного дихання; виховувати бажання виробляти санітарно-гігієнічні навички догляду за органами дихання; розвивати творчу активність, уважність; виховувати любов та поваги до людини, як до найвищої цінності.

Освітня програма: НУШ-1 за Савченко О. Я.

Вчитель Бєлікова Валерія Станіславівна

Тема. Система органів дихання людини

Мета: формувати в учнів уявлення про органи дихання та їх роль у житті людини; формувати уявлення про газообмін в легенях, про охорону органів дихання від захворювань; розширити знання про значення чистоти повітря для здоров’я людини, про правила гігієни під час спілкування з хворими людьми; розвивати уважність, уяву, навички правильного дихання; виховувати бажання виробляти санітарно-гігієнічні навички догляду за органами дихання; розвивати творчу активність, уважність; виховувати любов та поваги до людини, як до найвищої цінності.

Обладнання: інтерактивна дошка, мультимедійний супровід: презентація, підручник, матеріали для практичної роботи: картон, роздруківка органів системи дихання, трубочки та повітряні кульки, смартфони для роботи в парах.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Очікувані результати:

• Називає органи дихання та їх роль у житті людини;
• Знає як утворюється газообмін в легенях;
• Знає та впроваджує санітарно-гігієнічні навички догляду за органами дихання у своє життя;
• Розвиває навички правильного дихання.

Карта уроку

Весела пісенька дзвіночка

Покликала нас всіх на урок,

Ми помандруєм в світ чудовий,

Та лиш кмітливість і увагу

– Доброго дня 3 – Б клас! Я рада вітати вас на сьогоднішньому уроці Я досліджую світ.

2. Перевірка готовності до уроку

– Перевірте будь-ласка, щоб на ваших партах лежали підручник з ЯДС, робочий зошит, матеріали для практичної роботи, пенали та смартфони для роботи в парах.

− Погляньте у вікно. Що ви можете сказати про погоду сьогодні?

− Які прикмети, пов’язані з цим місяцем ви знаєте?

− Пригадайте, яка погода була вчора. Чи схожа вона на сьогоднішню?

− Як світить сьогодні сонечко?

− Чи високо воно знаходиться над землею?

− Що зараз роблять звірі і пташки?

− За чим ви сьогодні спостерігали, як ішли до школи?

− Що відбувається у ротовій порожнині?

− Що відбувається з їжею в шлунку?

− Яку їжу вважаємо здоровою і корисною?

− Пригадайте правила гігієни харчування.

(Зачитати складені меню, доводячи їх раціональність.)

1. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

1. Вправа «Закодоване слово»

• Для того, щоб дізнатися тему сьогоднішнього уроку, я пропоную вам наступне онлайн-завдання з вашими смартфонами. Зараз на екрані дошки з’явиться qr-код. Відскануйте його і виконайте завдання в парах.
• Отже, діти, сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про те, як відбувається процес дихання, які органи беруть у цьому участь, як охороняти їх від захворювань, чому слід турбуватися про чистоту повітря.

− Розгляньте плакат, на якому зображено систему органів дихання. Ми вдихаємо повітря носом. Воно проходить через носову порожнину, де воно зігрівається, очищається від пилу і мікробів, що є у повітрі.

− Із носової порожнини повітря через гортань і трахею потрапляє у бронхи, а потім у легені. Тут з нього у кров переходить необхідний для організму кисень. Коли грудна клітка стискається, з легень виділяється назовні повітря, в якому багато вуглекислого газу, є водяна пара.

– Отже, дихання − це складний процес, в результаті якого живий організм отримує з повітря кисень і виділяє з легенів вуглекислий газ. Але звідки в організмі з’являється вуглекислий газ?

– При згоранні поживних речовин звільняється енергія необхідна для людини й утворюється непотрібний і шкідливий для організму продукт згорання – вуглекислий газ. Його обов’язково слід вивести з кожної клітини, інакше надлишок такого газу може викликати головний біль, стомлюваність, млявість, хворобу серця.

Для людини дуже важливо розвивати легені, щоб вони вміщували більше повітря. Цьому сприяє ранкова гімнастика, фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. ігри на свіжому повітрі.

− Погляньте на екран і скажіть, чим забруднюється повітря? (СЛАЙД 4)

(Заводи, фабрики, автомобілі і т.д.)

− А яка роль парків, скверів?

− Як у містах підтримують чистоту повітря? (СЛАЙД 5)

− Чому треба провітрювати і прибирати приміщення? (СЛАЙД 6)

− Як ви підтримуєте чистоту у своїй кімнаті? У класі?

4. Робота за підручником. (с.100- 101 авт. Воронцова Т.)

− Отже, Дихальна система забезпечує організм киснем.

Дихальну систему треба берегти.

• Дихати носом. (Ніс зігріває і очищує повітря)
• Тренувати й розвивати легені. (Праця, фізкультура, відпочинок)
• Слідкувати за чистотою повітря. (Провітрювання кімнати, вологе прибирання)
• Виконувати правила гігієни при спілкуванні з хворими людьми.
• Охороняти рослини. (Вони дають кисень)

– Покладіть руку собі на груди: що відбувається з грудною кліткою під час вдиху та видиху? ( За допомогою сантиметрової стрічки виміряйте кільком учням об’єм грудної клітки до і після видиху ). Порівняймо результати ( після більше ).

– Притуліть руку до рота та видихніть повітря. Яке воно: холодне чи тепле?.

– Підрахуйте, скільки видихів ви зробите за одну хвилину до і після 15 присідань, а після цього порівняємо результати.

Підсумуйте: «Дихання – життєво необхідна потреба людини. Людина постійно вдихає і видихає повітря, тобто дихає все своє життя. Об’єм грудної клітки збільшується під час вдиху, тому що вона розширюється. А саме повітря нагрівається, рухаючись дихальними шляхами. Крім того, потреба у повітрі зростає під час активних рухів, тому в цей час нам треба дихати частіше».

Запропонуйте учням виконати комплекс вправ для розвитку органів дихання:

1. Вправа «Обійми». Вихідне положен ­ ня – стати рівно, руки вниз:

1. 1-2 – руки в сторони – вдихнути.
2. 3-4 – різко обняти себе руками за плечі – видихнути.
3. Повторити 3-4 рази.

2. Вправа «Обіймаємо коліна». Вихідне положення – стати рівно, руки вниз:

1. 1-2 – руки в сторони – вдихнути.
2. 3-4 – присісти, обняти руками коліна – видихнути.
3. Повторити 3-4 рази.

3. Вправа «Де дзвенить комарик?» Вихідне положення – сидячи на стільці:

1. Практичне завдання «Створюємо систему дихання»

• Любі учні! Ви вже багато знаєте з нашого уроку про систему дихання. Наостанок вашим завданням буде створити моделі дихальної системи і показати, як людина дихає. Це завдання ви виконаєте за технологічними картами в підручнику на с. 101.

— Які органи утворюють дихальну систему?

— Що відбувається в легенях під час дихання?

— Як треба дбати про органи дихання?